14.1. Соціальний час

І СПОСІБ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

Одними з найважливіших характеристик способу жит­тя кожної людини і розвитку суспільства в цілому є показники розподілу і використання соціального часу.

Соціальний час — це час існування, функціонування і розви­тку суспільства як сукупності соціальних систем (груп): від лю­дини до суспільно-економічної формації і людства в цілому. Со­ціальний час є час, пов'язаний із людською діяльністю. Розріз­няють соціальний час окремої людини і соціальний час групи людей або всього суспільства в цілому. Соціальний час групи — це сукупний час усіх індивідів, які утворюють дану групу. Для кожної соціальної групи час є природно-соціальним ресурсом і може змінюватися зі зміною середньої тривалості життя людини, основних етапів життя і чисельності самих людей, котрі утворю­ють дану соціальну групу. За одиницю такого часу беруть не ка­лендарний, а сукупний розмір часу (людино-година, людино-день і т. ін.). На рівні окремої людини соціальний і календарний час збігаються.

Кожна соціальна група характеризується соціальною структу­рою, обумовленою сукупністю соціальних статусів її членів, і структурою видів діяльності, на кожний із який витрачається якась частина соціального часу групи. Вимірюючи витрати часу на кожний вид діяльності і зіставляючи ці витрати із соціальною структурою групи або всього суспільства, можна дістати об'єк­тивні показники, які характеризують як умови для розвитку лю­дей, так і спосіб їхнього життя.

Ресурсною характеристикою соціального часу є фонд часу — кі­лькісно визначений відрізок календарного часу. Сукупний фонд часу

271

(час соціальної групи) дорівнює добутку фонду часу на чисель­ність індивідів, що становлять соціальну групу. Вимірюється в одиницях, що відображають сукупний характер фонду часу: лю­дино-годинах, людино-днях і т. д. Сукупний фонд часу відобра­жає всю діяльність всіх індивідів даної соціальної групи за пев­ний період календарного часу. Баланс сукупного фонду часу, або просто баланс часу, являє собою розподіл сукупного фонду часу соціальної групи між її елементами і видами діяльності.

Декретування часу — розбиття календарного часу індивіда відповідно до послідовно здійснюваних видів діяльності. Дискре-тування може здійснюватися в досить широких межах за тривалі­стю видів діяльності, частотою і регулярністю їх повторення, за їх послідовністю і чергуванням. Періодом дискретування є відрі­зок календарного часу, протягом якого здійснюється зумовлена зовнішньою природою, біологічним розвитком і конкретним сус­пільством сукупність видів діяльності, пов'язаної із задоволенням основних потреб із забезпечення існування людини. Це — доба, тиждень, рік, етапи життя, пов'язані з розвитком організму, осо­бистості і виконанням людиною її основних соціальних функцій.

Розподіл часу — один із моментів дискретування часу, що складає у встановленні лише тривалості видів діяльності протя­гом певного періоду календарного часу. Результат розподілу часу представляється у вигляді бюджету часу, тобто розподілу фонду часу на різноманітні види діяльності. Сукупний бюджет часу на­селення — це розподіл сукупного фонду часу всього населення або окремих його соціально-демографічних груп за різноманіт­ними видами діяльності. У дослідницькій практиці часто викори­стовується показник: середній бюджет часу, що одержується в результаті ділення сукупного бюджету часу соціальної групи на чисельність індивідів, які входять до складу цієї групи. Сукупний або середній бюджет часу відбиває структуру діяльності соціально­го суб'єкта, узятий у часовому вимірі. Це одна з основних форм представлення структурного часу. Різниці між суб'єктами або еле­ментами суб'єкта відбиваються в розбіжності їхніх бюджетів часу.

Змістовну структуру бюджету часу населення становлять основ­ні види життєдіяльності, що забезпечують задоволення його матері­альних, побутових, фізіологічних, духовних і соціальних потреб.

Для вивчення закономірностей розвитку суспільства і дослі­дження соціального часу велике значення має аналіз бюджетів часу різних типів соціальних суб'єктів, особливо індивідуальних, групових, поселенських, регіональних і загальнодержавних бю­джетів часу.

Однією з основних областей застосування показників розподі­лу часу є вивчення способу життя. Спосіб життя — це сукупність типових видів діяльності, що виражає сутність соціального суб'єкта. Спосіб життя відсвічує стійкі, істотні, якісні і закономірні риси, що характеризують діяльність у конкретному суспільстві. Крім певного кількісного співвідношення видів діяльності, спосіб жит­тя характеризується мотивами, цілями, змістом, систематичністю діяльності, а також стосунками між людьми в процесі діяльності.

Головною перевагою бюджету часу у вивченні способу життя є те, що в бюджеті відбиваються всі або основні види діяльності населення, залежно від тривалості календарного часу, узятого в якості бази бюджету. Аналіз бюджету часу дає змогу виявляти і прогнозувати взаємодії різних елементів способу життя (видів діяльності), виявляти стійкі зв'язки, залежності і тенденції в роз­витку способу життя всього населення й окремих соціальних груп. Бюджет часу є ефективним методом вивчення наслідків ре­алізації тих або інших рішень в економічній і соціальній сфері. На основі вивчення фактичних бюджетів часу різних категорій населення можна визначити час, використання якого суспільству необхідно відповідним чином забезпечувати й організовувати.

14.2. СТРУКТУРА БЮДЖЕТУ ЧАСУ НАСЕЛЕННЯ

Вивчення бюджетів часу дозволяє досліджувати ті сто­рони життя і діяльності населення, що не піддаються безпосеред­ньому обліку й аналізу за допомогою вартісних або натуральних показників.

Основним джерелом інформації про бюджет часу населення служать вибіркові обстеження. Обстеження бюджетів часу бува­ють двох видів — загальні і локальні. Загальні вибіркові обсте­ження проводяться для вивчення усіх витрат робочого і позаро-бочого часу у розрізі соціальних груп населення, статі, віку, осві­ти, місця проживання, місця роботи і т. п. Локальні обстеження проводяться для вивчення окремих видів витрат бюджету часу. Метою локальних обстежень є виявлення фактичної структури і визначення шляхів більш раціонального використання окремих елементів або груп витрат позаробочого часу. Найчастіше при вивченні бюджетів часу використовується анкетний метод об­стеження, за якого респонденти самі здійснюють реєстрацію ви­трат часу за кожний день протягом тижня. Таке обстеження до­зволяє розрахувати тижневий і місячний бюджет часу. Для оцін-

272

18 1-344

273

ки річного бюджету необхідно додатково вивчити використання часу в період відпустки. На структуру витрат позаробочого часу істотний вплив мають пори року, тому для одержання більш об'єктивних результатів про бюджети часу населення рекоменду­ється обстеження проводити в кожному сезоні. Доцільно прово­дити обстеження бюджетів часу всіх членів домашніх госпо­дарств, а не тільки працюючих.

Види діяльності, що знаходять висвітлення в показниках бю­джету часу, дуже різноманітні. Тому при вивченні бюджетів часу суттєве значення має правильна класифікація його елементів. У практиці вивчення бюджетів часу частіше за все використову­ються такі напрямки класифікацій:

1. Розподіл загального фонду часу на робочий і позаробочий час, із виділенням із позаробочого часу вільного часу.

2. Розподіл загального фонду часу на необхідний і вільний час. Перша класифікація є найбільш поширеною. Відповідно до

даної класифікації загальний фонд часу поділяється за наступни­ ми видами діяльності: t І. Робочий час. '

• Фактична робота (урочний і понаднормовий час);

• простої і непродуктивні витрати робочого часу;

• регламентовані перерви в роботі;

• прийом і здавання робочого місця. ' II. Позаробочий час.

1. Позаробочий час, пов 'язанип із роботою на виробництві:

• обідня перерва;

• догляд за собою до і після роботи;

• пересування до місця роботи й назад.

2. Домашня праця:

• покупка продовольчих і непродовольчих товарів;

• готування їжі;

• догляд за помешканням, меблями і побутовими приладами, у тому числі прибирання подвір'я (сміття, снігу);

• відхід за одягом, взуттям, білизною;

• користування послугами побутового обслуговування;

• догляд за дітьми;

• праця в особистому підсобному господарстві; догляд за ху­ добою, птицею, городом, садом; інші види домашньої праці (в'я­ зання, гаптування, виготовлення предметів домашнього ужитку, заготівля палива і т. д.).

3. Догляд за собою (дотримання особистої гігієни вдома, кори­ стування лікувальними установами, лазнею, перукарнею і т. д.)

274

А. Фізіологічні потреби: ; ; /

• приймання їжі;

• сон.

5. Вільний час:

• виховання дітей (перевірка шкільних завдань, участь у готу­ ванні дітьми уроків, читання, розмови, прогулянки та інше);

• навчання і підвищення кваліфікації;

• громадська робота;

• творча діяльність і любительська праця;

• заняття фізкультурою і спортом (у тому числі полювання, рибалка);

• відпочинок і розваги.

6. Інші витрати часу:

• відвідування різноманітних установ у особистих справах;

• нерозподілений час.

Принциповою основою такої класифікації є розподіл загаль­ного фонду часу на робочий і позаробочий час. Робочий час являє собою одне з ключових понять соціального часу. У робочий час здійснюється головна соціальна діяльність — праця, яка спрямована на забезпечення матеріального добробуту. Позаробочий час являє собою різницю між загальним фондом часу і робочим часом.

Другою принциповою основою зазначеної кваліфікації є виді­лення вільного часу в позаробочим часі. Це дозволяє всі інші ви­трати часу розглядати насамперед із погляду резервів зростання кількості вільного часу.

Друга класифікація відрізняється від першої тим, що в ній не вказуються чітко межі між робочим і позаробочим часом. У не­обхідний час включається як робочий, так і значна частина поза­робочого часу. Об'єднує класифікації виділення вільного часу з загального фонду часу. Один із варіантів класифікації другого виду, запропонований академіком С. Г. Струмиліним, виглядає так:

А. Необхідний час — містить у собі виробничу працю в суспіль­ному виробництві й особистому господарстві; домашню працю, пов'язану із готуванням їжі, доглядом за дітьми й іншими витра­тами; втрати часу на ходьбу і їзду на роботу й назад, а також на покупки; фізіологічні потреби на їжу і сон.

275

Б. Вільний час (дозвілля), що витрачається на фізичний розви­ток (фізкультура і спорт, прогулянки, туризм); культурну самоді­яльність (суспільні обов'язки, навчання, читання книг, газет, від­відування лекцій, музеїв); культурний відпочинок (кіно, театр та інші видовища, домашні ігри, шахи тощо); інші розваги (прий­мання гостей, ходіння в гості і т.ін.); бездіяльний відпочинок.

18Ч-344

Крім цих двох основних класифікацій фонду часу за видами діяльності, при вивченні бюджету часу використовуються і кла­сифікації, побудовані за іншими ознаками. Серед них можна ви­ділити:

• класифікацію елементів часу за ступенем раціональності їх витрат; класифікацію елементів витрат часу за місцем їх здійснення;

• класифікацію елементів позаробочого часу залежно від форм задоволення потреб.

Так, при аналізі робочого часу розрізняють: а) час присутності на робочому місці, або екстенсивний робочий час; б) час саме праці («трудовий час»), коли з часу присутності на роботі виклю­чаються прямі втрати часу, використовувані в робочий час для іншої діяльності; в) продуктивний час, або інтенсивний робочий час, коли з «трудового часу» виключаються сховані втрати (усу­нення браку в роботі, виконання робіт і операцій, не обумовле­них прямими обов'язками і т. п.).

Аналогічні підходи до розподілу часу по ступеню раціональ­ності витрат використовуються і при дослідженні позаробочого часу. Наприклад, при аналізі витрат часу на одержання різнома­нітного виду послуг у сферах побутового і соціального обслуго­вування з загальної витрати часу на одержання послуги виділя­ють час на пересування до об'єкта послуг, прямі втрати часу на чекання і час, що витрачається на безпосередньо одержання по­слуги. Такий розподіл дозволяє виявити обсяг нераціональних витрат часу (час чекання і пересування) і намітити шляхи їх ско­рочення.

Усі процеси праці, побуту і відпочинку населення протікають у конкретних умовах матеріальної структури населених пунктів (просторова організація населеного пункту, розселення населен­ня, розміщення елементів інфраструктури). Соціальні процеси відіграють головну роль у формуванні просторової структури на­селених пунктів. Водночас, ця структура, у свою чергу, постійно впливає на бюджет часу населення. Розмір нераціональних ви­трат часу значною мірою визначається, з одного боку, взаємним розміщенням житла, місць роботи й установ обслуговування, з іншого боку, режимом роботи і пропускної здатності установ об­слуговування.

В основу класифікації елементів витрат часу за місцем їх здій­снення покладений принцип поділу всіх процесів життєдіяльнос­ті людини у просторово-часових рамках структури населеного пункту на: а) перебування в житлі, б) перебування на роботі, в) перебування в установах обслуговування і г) пересування. Прин-

276

цип взаємозв'язку витрат часу і місця їх здійснення є головною особливістю всіх містобудівних класифікацій бюджету часу.

Класифікація елементів витрат позаробочого часу залежно від форм задоволення потреб дає змогу поділити увесь позаробочий час на час, витрачений на задоволення потреб у домашньому гос­подарстві (сім'ї), і за його межами.

14.3. СТАТИСТИЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ БЮДЖЕТІВ ЧАСУ

Використання бюджету часу населенням залежить від безлічі чинників, зокрема від природно-кліматичних умов життя, місця проживання, національних традицій, демографічних харак­теристик, фізіологічних і психологічних особливостей окремих людей або соціальних груп. Найбільший вплив на структуру і ха­рактер використання часу мають соціально-економічні фактори: соціальний статус, рівень освіти, родинний стан, житлові умови, рівень доходу, наявність у домогосподарстві предметів культур­но-побутового призначення, доступ до різноманітного роду по­слуг і ін. Аналіз впливу всіх цих факторів на використання бю­джету часу здійснюється із застосуванням методу статистичних групувань. Застосування методу групувань дає змогу визначити різниці у використанні часу в груп населення з різними умовами життя, оцінити можливості збільшення кількості вільного часу і намітити конкретні заходи щодо розвитку секторів економіки, які надають різні послуги населенню.

При опрацюванні матеріалів обстеження бюджетів часу насе­лення застосовують статистичні групування, що відбивають різні зв'язки між наявною інформацією. Під час статистичного аналізу розрізняють три види зв'язків, що знаходять своє відображення у різних групуваннях:

• розподіл витрат часу за період обстеження залежно від гра­ дації певної ознаки (фактора), наприклад від розміру середньо- душового доходу;

• розподіл витрат часу за період обстеження залежно від гра­ дації двох і більш ознак (факторів), наприклад, від розміру серед- ньодушового доходу і від віку;

• розподіл певних витрат часу за період обстеження залежно від градації витрат часу на інші цілі. Наприклад, розподіл вільно­ го часу залежно від витрат часу на ведення домашнього госпо­ дарства.

277

У статистичній практиці при аналізі бюджетів часу найчасті­ше вивчається розподіл часу в різних соціальних груп населення залежно від статі, віку, положення в зайнятості, положення в за­нятті, рівня освіти, виду і складу домогосподарства, величини середньодушового доходу, забезпеченості житловою площею і її благоустрою, розміру присадибної (дачної) ділянки, тривалості домашньої праці, часу відпочинку і т. п.

Перш ніж складати статистичні групувальні таблиці, слід ви­значити, які групувальні ознаки безпосередньо впливають на ви­користання бюджету часу (на окремі витрати) і як вони пов'язані між собою, а також знати розподіл за цими ознаками всіх обсте­жених осіб.

Побудова різних статистичних групувань використання бю­джету часу дає можливість одержати статистичні показники, що характеризують розподіл часу. До таких показників належать: показники структури витрат часу на різні види діяльності; серед­нє значення витрат часу на певний вид діяльності на одного об­стеженого; частота витрат часу; середній час витрат у розрахунку на одну особу, що показало дану витрату; інші показники, що ха­рактеризують ряд розподілу (мода, середнє квадратичне відхи­лення, коефіцієнт варіації і т. д.).

Вивчення різниць структур бюджету часу у різних соціальних і демографічних груп населення, жителів міста і сільської місце­вості, у різні пори року й у різних регіонах є основним завданням статистики бюджету часу населення. Для оцінювання різниць у структурах витрат часу за окремими групами і категоріями насе­лення використовується показник подібності структур Р -1 -

ників відомий як інтегральний коефіцієнт структурних розбіжно­стей К. Гатева:

Аналогічні переваги має простіший в обчисленні показний структурних розбіжностей бюджетів часу — індекс А. Салаи: Ч

к=Iffi^-T ^H

^c \n_mjd_i +d, I '

I V m >m У

Середнє значення витрат часу на певний вид діяльності в розрахунку на одного обстеженого /_; визначається як частка від ділення суми часу, витраченого всіма обстеженими на даний вид діяльності Yjtu на кількість обстежених бюджетів часу iV^:

Частота витрат часу на даний вид діяльності /, — загальна кількість випадків витрат часу на даний вид діяльності серед усіх обстежених осіб (TV,-). Даний показник вимірюється або абсолют­ною величиною випадків витрат, або як частка бюджетів часу, у складі яких є витрата на даний вид діяльності, серед усіх обсте­жених бюджетів N_o6:

-0,51

d, -d.

, а також лінійний і квадратичний коефіцієнти струк-

турних розбіжностей:

1 '

d, -d,

де d,

dі — витрати часу на т-й вид діяльності, відповідно у

/-Ї тау-ї групах населення; п — число видів діяльності.

Недоліком цих показників є те, що за наявності нижньої межі, яка дорівнює нулю, їх верхня межа або невідома, якщо при їх розрахунку використовуються абсолютні величини, або залежить від кількості градацій ознаки при використанні відносних вели­чин структури. Для того щоб показник структурних розбіжностей змінювався в межах від нуля до одиниці, застосовують спеціальні формули для його розрахунку. Один із таких нормованих показ-

Знаючи сумарний час, який використано на даний вид діяль­ності Yfi і кількість бюджетів, в котрих ця витрата присутня N_t, обчислюється середній час витрати в розрахунку на одну особу, що показала дану витрату:

За допомогою середнього квадратичного відхилення і коефіці­єнта варіації можна дати оцінку сталості різноманітних витрат часу, що має суттєве значення для визначення розмірів вибірки при обстеженнях окремих витрат часу. Чим менший коефіцієнт варіації, тим меншою можна брати вибірку. Коефіцієнт варіації

278

279

може також використовуватися для оцінки правильності вибору групувальних ознак і формування груп бюджетів часу. При пра­вильній побудові групування за кількома ознаками коефіцієнт варіації усередині груп має бути меншим, ніж коефіцієнт варіації між групами.

Розподіл часу за видами діяльності залежить від безлічі фак­торів, обумовлених як соціально-економічним розвитком суспі­льства, так і різноманітними соціальними і демографічними ха­рактеристиками населення. Статистичні групування бюджетів часу за різними ознаками дають загальне уявлення про залеж­ність між розподілом часу і даних ознак, але не дозволяють оці­нити ступінь такої залежності через одночасний вплив на цей розподіл безлічі інших факторів. Розв'язати цю задачу можна із застосуванням кореляційного аналізу.

Розподіл бюджету часу за видами діяльності не підпорядкову­ється якомусь суворому закону і не визначається однозначно, що дає можливість використовувати при аналізі кореляційний метод, оцінюючи певні можливі витрати часу залежно від зміни інших витрат часу або основних факторів. Кореляційний аналіз дає змо­гу розв'язувати багато задач, які не можна було вирішити за до­помогою статистичних групувань. Розрахунки на основі кореля­ційних моделей поглиблюють аналіз, дають змогу судити про ступінь впливу різних факторів на розподіл часу, виділяти най­більш суттєві фактори й оцінювати спосіб впливу (непрямий або безпосередній) і форму зв'язку (пряма, обернена).

Аналізуючи бюджети часу, використовують такі показники, отримувані за допомогою кореляційного аналізу:

• парний коефіцієнт кореляції, за допомогою якого оцінюєть­ ся істотність і напрям зв'язку між витратами часу на певні види діяльності і факторної ознаки;

• коефіцієнт детермінації — вимірює частку змін розподілу часу під впливом певного фактора, коли елімінується вплив ін­ ших факторів;

• коефіцієнт множинної кореляції (сукупний коефіцієнт коре­ ляції) показує інтенсивність або ступінь тісноти лінійного стати­ стичного зв'язку між витратою часу і всією сукупністю чинників, що впливають на цю витрату;

• частковий коефіцієнт кореляції— вимірює лінійний зв'язок між певною витратою часу і даним чинником, виключається вплив інших чинників.

Крім коефіцієнтів кореляції при аналізі розподілу бюджетів часу залежно від різноманітних факторів використовуються кое-

280

фіцієнти взаємної спряженості, що особливо зручні в разі якісних факторів і факторів, виміряних на інтервальній шкалі. Методи роз­рахунку коефіцієнтів спряженості докладно викладені в розд. 15.

Для виявлення закономірностей у використанні бюджету часу необхідно вивчати й аналізувати взаємозв'язки соціально-еконо­мічних, побутових, культурних та інших факторів із розподілом витрат часу за видами діяльності. Для одержання більш повних і обгрунтованих висновків про використання часу необхідно не лише цілком використовувати всі можливості аналізу, що дають статистичні групування, а й застосовувати більш досконалі мето­ди теорії статистики, прагнути до створення моделей викорис­тання часу. У моделях використання часу відбиваються зв'язки розміру або частот витрат часу на різноманітні види діяльності з рядом найважливіших характеристик особистості й умов життя населення. Моделі будуються на основі систем статистичних таблиць і рівнянь із застосуванням методів статистичних групу­вань, кореляційного аналізу, теорії графів, теорії масового обслу­говування, оптимального програмування.

Побудові моделі передує якісний аналіз і розрахунок коефіці­єнтів кореляції та спряженості. На їх основі виділяються факто­ри, що найсильніше впливають на розподіл бюджету часу. Нема рації розраховувати всі можливі зв'язки, багатьма з них можна знехтувати. Найважливішою задачею наступного етапу аналізу є вимірювання зв'язку між окремими витратами часу, між витра­тами і факторами, що впливають на них. Це дозволяє з'ясувати взаємозв'язки між розділами бюджетів часу, групами і статтями розподілів позаробочого часу; оцінити динаміку розподілу часу на домашню працю і вільний час; виявити залежність розподілу часу від статі, віку, освіти, родинного стану, рівня доходу й ін­ших факторів. На основі даних про склад обстеженого населення, отриманих рівнянь регресії, розділів, груп і окремих статей бю­джету часу одержується система суттєвих зв'язків, що містять у собі значну частину інформації про досліджувані сторони бю­джету часу. Ця система і є моделлю бюджету часу, що показує, як пов'язані між собою різні фактори, які з них є головними, які зв'язки існують між різними статтями бюджету і як вони зміню­ються залежно від тих або інших факторів, який напрям зміни всієї системи та окремих її частин.

Моделювання бюджету часу дає можливість схарактеризувати не тільки його побудову, а й спрогнозувати напрямки і ступінь його можливих змін. Маючи досить представницькі вихідні дані, на основі яких будується модель використання часу, можна" зро-

281

бити висновки про розмір і частоту тієї або іншої витрати часу в перспективі. Наприклад, як зміниться використання часу, якщо виключити або скоротити якісь витрати часу; як розподілиться час, що вивільнився, між іншими видами діяльності і т. д. Пла­нуючи зміни тих або інших факторів, можна прогнозувати зміну витрат часу.

РОЗДІЛ 15

СУБ'ЄКТИВНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ