4.1. Сім'я та домогосподарство у структурі суспільства

Відомо, що сім'я є самостійним первинним осередком суспільства і виконує в ньому певні функції. Усі соціальні про­цеси, які відбуваються в сім'ї та суспільстві, є вельми взаємо­залежними й зумовлюються закономірностями розвитку суспі­льства.

Щоб з'ясувати особливості, тенденції та закономірності соціа­льних процесів, які на мікрорівні відбуваються в суспільстві, по­трібно вивчити сімейну структуру населення та виокремити типи сімей за демографічними, соціальними й економічними ознака­ми. Таке вивчення дуже важливе, оскільки саме в сім'ї відбува­ються численні соціальні процеси, які пов'язані з відтворенням населення, організацією побуту і вихованням дітей, споживанням матеріальних благ і послуг, із піклуванням про літніх, інвалідів і непрацездатних членів суспільства.

Нині сім'я як суспільний осередок зазнає значних змін: зрос­тає кількість неповних сімей, зменшуються розміри сім'ї, пору­шується її стабільність, наростають тенденції до зменшення кіль­кості дітей, а отже, до постаріння сімей, дедалі більше членів су­спільства живуть поза сім'єю. Усі ці процеси потребують глибо­кого аналізу, прогнозування їх розвитку та адекватної реакції су­спільства. Необхідність вивчення становища та структури сімей пояснюється й тим, що соціальна політика держави спрямована, здебільшого, саме на сім'ю: програми в області житлового будів­ництва, надання різних видів допомоги малозабезпеченим і бага­тодітним сім'ям, соціальна підтримка неповних сімей із неповно­літніми дітьми тощо.

Можливість задовольнити інтерес суспільства до сім'ї та про­цесів, що в ній відбуваються, безпосередньо залежить від наявно­сті статистичної інформації про сім'ї. Необхідно регулярно діста­вати інформацію про чисельність і склад сімей, а також про осіб, які живуть поза сім'єю, і на її підставі вивчати тенденції проце­сів, що спричинюються до змін у складі сімей. Статистична ін­формація має висвітлювати сучасні особливості демографічного розвитку сім'ї та її соціальних функцій, виявляти несприятливі

59

і І

тенденції в цій сфері та на шляху вирішення проблем, що поста­ють у забезпеченні життєдіяльності сім'ї.

Основними джерелами відомостей про сімейну структуру є переписи населення, поточний облік демографічних подій (наро­джень, смертей, шлюбів і розлучень) і міграції, а також регулярні та одноразові вибіркові обстеження, у тому числі обстеження умов життя домашніх господарств.

Сім'я як мала соціальна група людей являє собою специфіч­ний об'єкт статистичного спостереження та аналізу. Ця специфі­ка полягає ось у чому:

• характеристики сім'ї (розмір і склад) тісно пов'язані з харак­ теристиками всіх осіб, котрі її утворюють;

• зміни розміру та складу кожної сім'ї залежать від демогра­ фічних подій у житті її членів: народження, смерті, взяття шлюбу або розлучення. Демографічні події можуть торкатися однієї сім'ї (народження, смерть) або двох сімей (взяття шлюбу), або спри­ чинювати утворення третьої сім'ї, коли молоде подружжя почи­ нає сімейне життя поза батьківськими сім'ями, зі зміною розміру та складу кожної з них;

• на розмір і склад сімей крім демографічних подій впливає поділ чи об'єднання кількох сімей без зміни складу кожної з них.

Існує багато визначень поняття «сім'я». Вони залежать від за­вдання дослідження і від конкретних історичних, етнічних і соці­ально-економічних умов розвитку суспільства. Загалом сім'ю моле­на визначити як засноване на шлюбі або кровному спорідненні об'єднання людей, пов'язане спільністю побуту і взаємною

відповідальністю.

У статистиці населення сім'я розглядається, насамперед, як осередок відтворення населення, і тому під час вивчення її складу велику увагу приділяють родинним зв'язкам, згідно з якими визначають демографічний тип сім'ї. Для цього у про­цесі переписів населення враховують родинні стосунки членів сім'ї, зазначаючи звичайно, ким доводиться кожному з них глава сім'ї або один із дорослих її членів, записаний першим у пере­писному листку.

У соціальній статистиці сім'я розглядається як соціально-економічний осередок суспільства, який не лише виконує функ­цію відтворення населення, а й бере безпосередню участь у біль­шості соціальних процесів. З цього погляду критеріями приналеж­ності до сім'ї крім родинних стосунків є звичайно спільне про­живання та спільне ведення господарства або спільний бюджет. Поєднанням цих ознак визначається сім'я в рекомендаціях Ста-

60

хистичного комітету ООН і переписах населення, які проводили­ся в радянський період.

Люди, які живуть поза сім'єю, так звані «одинаки», за визна­ченням, не становлять сім'ї, але їх не можна не враховувати, ви­вчаючи соціальні аспекти життя населення. До того ж із перехо­дом до ринкової економіки та появою класу підприємців виникли сім'ї, де мешкають і разом господарюють особи, які можуть бути й не пов'язані родинними стосунками. Найчастіше це домашні робітниці, няньки, вихователі, домашні вчителя, секретарі, пред­ставники інших професій, які проживають у сім'ях наймачів. За­уважимо, що в І кварталі 2000 року такі сім'ї в Україні становили менш як 1 % від загальної чисельності сімей, але в перспективі їх кількість може зростати. З огляду на це у статистиці поряд із по­няттям «сім'я» розглядають поняття «домогосподарство», засто­совуване як одиниця статистичного спостереження під час об­стежень населення.

Домогосподарство — це соціально-економічний осередок су­спільства, який складається з однієї особи або групи осіб, які меш­кають в одному й тому самому житловому приміщенні й ведуть спільне господарство (мають спільні витрати з утримання житла, харчування і т. ін.). З цього визначення випливає, що поняття «домогосподарство» ширше за обсягом, ніж поняття «сім'я», оскільки охоплює й тих осіб, котрі ведуть спільне із сім'єю домашнє господарство, але не перебувають з її членами в ро­динних стосунках. Одна особа, яка проживає окремо (так зва­ний «одинак») і веде домашнє господарство, також становить домогосподарство.

У процесі статистичного спостереження характер стосунків між членами домогосподарства має неодмінно враховуватися, а тому, розробляючи матеріали таких спостережень, доцільно виокремлювати групи домогосподарств, у складі кожного з яких є особи, котрі не пов'язані родинними стосунками з реш­тою членів цього домогосподарства, зазначаючи їхню позицію в ньому.

У системі національних рахунків сектор домашніх госпо­дарств розглядається як один із найважливіших суб'єктів націо­нальної економіки. Місце і роль домогосподарств у системі рин­кових відносин чітко відбиває модель кругообігу ресурсів, про­дуктів і доходу (рис. 4.1)¹.

Жеребин В., Красильникоеа Т.Домашнєє хозяйство в переходной зкономике // Вопр статистики. — 1998. — № 1.

61

—1

ДОМОГОСПОДАРСТВА 1

-* 1

іти

о

і

і

о. (-

я -^

CQ

ю

S

fox

урс

Й

я

'5

ідо ^а, г

рес

ерт

я

енн

с

СЄ

» 5

се

СЄ

•в-

я

я

о о.

с а

Q.

плат

о S св пя

реди

а. а> ю

овар

пож

£■& __!__—

о, і

а г

О F

и

го і

г

н

и

Ринок

Держава

1 Фінансовий

Ринок продуктів

ресурсів

І І

ринок

і послуг

1

J

L Є

і <а

s

і

1

J г8

купів

даткі

піль

X X

ослу і

СЄ

о

щ

я

Витрати

Ресурси

.її '5 CO

j Оплата з

] Сплата п

іі ^ Податко

4 та субси Кредити

в о ГО

Товари,

Дохід

ПІДПРИЄМСТВА, ФІРМИ і

<■

Рис. 4.1. Кругообіг ресурсів, продуктів і доходів у ринковій економічній системі

Домогосподарства пропонують економічні ресурси, власни­ками яких вони є (працю, підприємницькі можливості, капітал), на ринку ресурсів і державі, одержуючи натомість грошові дохо­ди у вигляді заробітної плати, прибутку, відсотків, ренти і т. ін. Грошові доходи домашніх господарств створюють попит на то­вари та послуги, що їх поставляє ринок продуктів, стимулюючи тим самим підприємства і фірми виробляти такі продукти й нада­лі. Доходи домашніх господарств витрачаються не цілком: певна їх частина надходить державі у вигляді податків, а ще одна час­тина — до фінансової системи у вигляді заощаджень. Домашні го­сподарства, у свою чергу, мають змогу одержувати кредити з фі­нансової системи, а також користуватися певними благами та по­слугами із суспільних фондів споживання, якими розпоряджаєть­ся держава.

62

4.2. КЛАСИФІКАЦІЯ СІМЕЙ

І ДОМОГОСПОДАРСТВ,ЇХ СТРУКТУРА

В основу вивчення структури домогосподарств покла­дено їх поділ за типами, складом і розмірами. Щоб оцінити вплив різних факторів на розміри та структуру домогосподарств, зазна­чений поділ можна поєднувати з групуванням членів домогоспо­дарств за соціально-демографічними ознаками (віком, шлюбним станом, кількістю дітей, економічною активністю, зайнятістю 11 і т. ін.). Вибір конкретного поділу визначається метою дослідження з урахуванням сфери практичного застосування статистичних даних. Усі об'єкти господарювання, які відповідають наведеному щой­но визначенню поняття «домогосподарство», належать до прива­тних (звичайних) домогосподарств. Крім них є колективні (гру­пові) домогосподарства — групи людей, які мають спільне житло та спільно харчуються, але не мають індивідуальних бюджетів і спільних споживчих витрат. Ці групи людей, як правило, не пов'я­зані між собою і родинними стосунками. Такі домогосподарства утворюють, наприклад, особи, котрі постійно проживають у бу-динках-інтернатах для старих та інвалідів, у дитячих будинках, інших установах соціального забезпечення, релігійних установах, казармах військових частин тощо.

За ознакою сімейності домогосподарства поділяються на сі­мейні і несімейні. До сімейних домогосподарств відносять гос­подарства, ядром яких є сім'я. Вони можуть складатися з однієї або кількох сімей. Несімейні домогосподарства складаються із самотніх осіб, а також із родичів, які не утворюють сім'ю (брат і сестра, бабуся та онука і т. ін.), або не родичів.

Оскільки більшість домогосподарств утворюються із сімей, які вельми різняться за своїм складом, чисельність, статевими та віковими характеристиками, рівнем освіти, зайнятістю тощо, по­стає потреба систематизувати інформацію про сім'ї, а отже, і про домогосподарства. Класифікувати сім'ї та домогосподарства мож­на по-різному. Вибір конкретної класифікації в кожному окремо­му випадку здійснюється з урахуванням завдань дослідження.

Поділяючи домогосподарства за ступенем складності сімейної структури, звичайно застосовують загальну класифікацію, згідно з якою всі сімейні домогосподарства поділяються на групи. Ці групи складаються або з однієї чи кількох шлюбних пар із дітьми чи без дітей разом з одним із батьків подружжя (без нього), з ін­шими родичами (без них), або з матерів (батьків) із дітьми. На базі цієї загальної класифікації можуть розроблятися докладніші

63

варіанти. Наприклад, сукупність усіх домогосподарств можна поді­лити на групи за такою ознакою, як структура сім'ї; виокремлю­ючи домогосподирства, що складаються:

• з однієї шлюбної пари;

• зі шлюбної пари з дітьми;

• зі шлюбної пари з дітьми чи без них та одного з батьків по­ дружжя з дітьми;

• зі шлюбної пари з дітьми чи без них та одного з батьків по­ дружжя й, можливо, інших родичів або не родичів;

• із двох шлюбних пар із дітьми і без дітей;

• з трьох і більше шлюбних пар із дітьми чи без дітей;

• із матері (батька) з дітьми;

• із матері (батька) з дітьми та одного з батьків матері (бать­ ка), і, можливо, з інших родичів або не родичів.

Можна розглядати й інші домогосподарства.

На підставі класифікації за складом сім'ї можна обчислювати частки домогосподарств із повними і неповними сім'ями, а також із простими і складними сім'ями. Сім'ї, які містять у своєму складі принаймні одну шлюбну пару, вважають повними сім'ями, а сім'ї, утворені одним із батьків із дітьми, — неповними. Сім'ї, що складаються лише з батьків і їхніх дітей, належать до прос­тих, усі іншої сім'ї становлять групу складних сімей.

Для вивчення структури домогосподарств велике значення має їх поділ за кількістю членів, їхньою статтю та віком; за наяв­ністю і віком дітей. Згідно з таким групуванням виокремлюють малі, середні та великі домогосподарства, визначають їх частку в загальній кількості домогосподарств, обчислюють середні розмі­ри за кількістю членів у кожній групі і по сукупності в цілому. Крім середнього розміру домогосподарства становлять інтерес і інші показники: середня кількість дітей, молодших за 18 років, яка припадає на одне домогосподарство; середня кількість зайня­тих; частка чоловіків і жінок у домогосподарстві; середній і меді­анний вік його членів. Так, за результатами вибіркового обсте­ження в 2000 році умов життя домогосподарств їх основні соціа­льно-демографічні характеристики по Україні відбиває табл. 4.1^і.

Згідно з табл. 4.1 для України в цілому найбільш характерни­ми є домогосподарства, які складаються з двох осіб (27,5 %). Ве­ликі домогосподарства (із п'яти і більше осіб) у структурі сільсь­ких домогосподарств становлять 16,5 %, а міських — 7,7 %. У міс-

'Основні соціально-демографічні характеристики домогосподарств України в 2000 році(за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств): Стат. бюлетень. — К.: Держкомстат України, 2000.

64

тах переважають (52,8 %) домогосподарства з двох і трьох осіб, у сільській місцевості майже половина домогосподарств склада­ється з одинаків і двох осіб. Понад половина всіх домогоспо­дарств (55,3 % у місті і 58,4 % у селі) у своєму складі не мають дітей. Лише 14,6 % домогосподарств мають у своєму складі дітей у віці до 7 років. Ці дані свідчать про вкрай тривожну демографі­чну ситуацію в нашій країні.

Таблиця 4.1

ПОДІЛ ДОМОГОСПОДАРСТВ ЗА ЇХ ЧИСЕЛЬНІСТЮ І НАЯВНІСТЮ ДІТЕЙ

Характеристика

домогосподарств

(показник)

у сільській місцевості

Кількість, тис.

Частка*, %, тих, що складаються:

з однієї особи двох осіб трьох осіб

осіб

Утому числі розташованихразом 12171,5

п'яти осіб і більше Разом:

Середня кількість чле­нів (середній розмір)

Частка, %, без дітей

Частка, %, з дітьми у віці::

до 3 років до 7 років до 14 років до 16 років до 18 років

Тут і далі частка береться до загальної кількості домогосподарств.

65

Групування домогосподарств за наявністю в їх складі членів, які працюють, у поєднанні з даними про розмір домогосподарств дають змогу визначити важливий показник — коефіцієнт еконо­мічного навантаження на працюючих членів домогосподарства:

К -^S"

кіль-

де S_o — загальна кількість членів домогосподарства; S_p кість працюючих членів.

Ці показники по Україні наведені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Закінчення табл. 4.2

Характеристика домогосподарств (показник)	Усього	У тому числі розташованих
		у великих містах	у малих містах	разом	у сільській місцевості
Середня кількість пра­цюючих в розрахунку на одне домогосподар-ство	1,0	1,1	1,0	1,1	0,9
Коефіцієнт економіч­ного навантаження на працюючого члена	2,74	2,50	2,63	2,56	3,20

ПОДІЛ ДОМОГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ ЗА НАЯВНІСТЮ У ЇХ СКЛАДІ ПРАЦЮЮЧИХ ОСІБ

(за матеріалами вибіркового обстеження умов життя домогосподарств у І кварталі 2000 року)

Характеристика домогосподарств (показник)	Усього	У тому числі розташованих
		у великих містах	у малих містах	разом	у сільській місцевості
Кількість домогоспо­дарств, тис.	17679,6	6720,2	5451,3	12171,5	5508,1
Частка *, %, тих, у складі яких:
є працюючі особи	63,1	68,6	64,9	67,0	54,6
немає працюючих осіб	36,9	31,4	35,1	33,0	45,4
Разом:	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Кількість домогоспо­дарств, у складі яких є працюючі, тис.	11159,2	4612,7	3540,5	8153,2	3006,0
Частка , %, домогос­подарств, у складі яких працюючих осіб:
одна	49,7	51,7	49,1	50,6	47,2
ДВІ	42,0	40,4	44,1	42.0	42,1
три і більше	8,3	7,9	6,8	7,4	10,7
	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

'^Частка береться до загальної кількості домогосподарств.

" Частка береться до загальної кількості домогосподарств, де є працюючі.

Крім коефіцієнта економічного навантаження на працюючих членів домогосподарства обчислюють також показники наван­таження домогосподарств непрацездатними членами (утри­манцями). До таких показників належать:

♦ кількість утриманців, яка припадає в середньому на одне домогосподарство;

* кількість утриманців, що припадає в середньому на одного зайнятого члена домогосподарства;

• кількість утриманців, яка припадає в середньому на одного члена домогосподарства, котрий має самостійне джерело засобів існування.

Значення цих показників істотно залежать від демографічного складу домогосподарств, і на їх підставі потрібно вирішувати пи­тання про надання соціальної допомоги населенню, проблеми зайнятості тощо.

Одним із критеріїв оцінювання домогосподарства є спільне про­живання його членів. Тому, досліджуючи житлові умови кожного домогосподарства, застосовують ряди їх розподілу за типами осель і термінами їх будівництва; за формами власності на жит­ло; за кількістю житлових кімнат у помешканні та кількістю осіб (з урахуванням статі, віку, родинних стосунків тощо), яка припа­дає на одну житлову кімнату; за розміром житлової площі на од­ного члена домогосподарства. Ці дані використовуються з метою розробки та реалізації програм забезпечення населення житлом.

Важливу роль у соціальній статистиці відіграє групування сі­мей і домогосподарств за соціальною і національною приналеж-

66

5-1-3+4

67

ністю. У матеріалах переписів із 1939-го до 1989 року виокрем­лювалися групи сімей робітників, колгоспників, службовців і змішані сім'ї. Можна припустити, що з огляду на зміни соціаль­ної структури суспільства таке групування буде переглянуте. За національними ознаками сім'ї поділяються на мононаціональні (із виокремленням груп різних національностей) і національно-змішані.

Структура домогосподарств не стабільна, вона безперервно змінюється під впливом демографічних, соціальних, економіч­них, політичних та інших факторів. Тому аналізуючи структуру домогосподарств, вивчають її динаміку. З цією метою обчислю­ють показники абсолютних приростів і темпів зростання по всій сукупності та за окремими типами домогосподарств за певний період часу. На підставі здобутих результатів прогнозують роз­виток домогосподарств на майбутній період, вивчають вплив різ­них факторів на формування структури домогосподарств, а також залежність соціальних і демографічних процесів від особливос­тей структури домогосподарств.

Прогнозують структуру домогосподарств методами матема-тико-статистичного моделювання. На точність прогнозу істотно впливає вихідна класифікація домогосподарств. Щоб забезпечити багатоцільовий прогноз, домогосподарства групують за багатьма ознаками, ураховуючи родинні стосунки, вік членів домогоспо­дарств і кількість поколінь у них. Таке групування дає змогу виок­ремити кілька типів домогосподарств за демографічним складом. Але один і той самий демографічний тип охоплює домогосподар­ства різних розмірів. Тому кожний із зазначених типів поділяють на групи за кількістю членів, дістаючи зрештою групи домогос­подарств, однорідних за складом і чисельністю, тобто групи од­накових демографічних типорозмірів.

Типи та склад домогосподарств змінюються в результаті на­стання певних подій (народження, смерть, вступ у шлюб, розір­вання шлюбу, об'єднання і роз'єднання сімей і т. ін.). Кожна з таких подій характеризується ймовірністю її настання. Імовір­ність переходу домогосподарства з одного типорозміру до іншо­го під впливом конкретної події визначається ймовірністю її на­стання.

Прогнозують можливу структуру домогосподарств на підставі багаторічних спостережень (не менш як 10 років) вибіркової їх сукупності. Під час цих спостережень беруть до уваги всі події, які спричинилися до змін у структурі домогосподарств. Здобуті дані використовують для визначення частоти (імовірності) пере-

68

ходу домогосподарств з одного типорозміру до іншого. Прогноз, складений згідно з динамікою структури домогосподарств за пе­ріод спостереження, ґрунтується на екстраполяції наявних тенден­цій розвитку структури домогосподарств на майбутнє. Екстрапо­люють середні частоти переходів — параметри взаємозв'язку між різними демографічними типами домогосподарств. Оскільки такі частоти переходу в період спостереження формувалися під спі­льним впливом як демографічних, так і соціально-економічних факторів, правомірно припустити, що сукупний вплив зазначених факторів на частоти переходу в майбутньому залишиться таким самим, яким він був у період, що передує прогнозу.

Математична модель зміни певного типорозміру домогоспо­дарств Nj за одиницю часу будується на підставі такої балансової рівності¹:

Зміна

типорозміру за одиницю часу

Зменшення

типорозміру за одиницю часу

Приріст

типорозміру

за одиницю часу

У великій сукупності домогосподарств Nj змінюється в часі з будь-яких причин майже безперервно, тому ліву частину рівності можна розглядати як першу похідну від N/ за часом, а праву час­тину подати в символах відносних частот переходів. Тоді модель зміни кількості домогосподарств у групі /-го типорозміру наби­рає вигляду:

деN_k — чисельність групи домогосподарств А:-го типорозміру, за рахунок якої відбувається приріст групи домогосподарств /-го типорозміру;

Vk-н — відносна частота переходів із Л-го типорозміру до /-го (домогосподарств за рік на одне домогосподарство);

Ni — чисельність групи домогосподарств /-го типорозміру;

Vj — відносна частота вибуття домогосподарств /-го типороз­міру.

Загальні зміни у структурі всіх домогосподарств описуються системою рівнянь:

Див.:Шустова ML А. Методологические проблеми прогнозирования и статистичес-кого анализа семейной структури населення (по матерналам вьіборочньїх обследований семей г. Ленинграда). —Автореф. дис. ...канд. зкон. наук. — Л.: ЛФЗИ, 1975.

69

dt

dt

dN,

dt

k*2

k*n

Цю систему рівнянь зі сталими коефіцієнтами £*_*• і F, можна подати у вигляді нескінченних часових рядів і розв'язувати мето­дом послідовних наближень.

Контрольні запитання

1. Що таке домогосподарство? Його місце і значенняу структурі суспільства.

2. Класифікаційні ознаки сімей і домогосподарств, які за­ стосовуються у статистиці.

РОЗДІЛ 5

СТАТИСТИКА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ

5.1. ЗАВДАННЯ І ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

Статистика політичного і громадського життя притаманними їй методами вивчає структуру державного, політичного та суспільного ладу; взаємовідносини між дер­жавними і суспільними інститутами, соціальними групами населення; суспільну свідомість, політичну і правову культу­ру населення; розвиток демократичних процесів і дотриман­ня прав людини в суспільстві.

Статистична інформація про політичне і громадське життя дає змогу розкривати закономірності розвитку суспільства і держави, оцінювати тенденції та взаємозв'язки політичних, соціальних і економічних процесів, що відбуваються в суспільстві, своєчасно виявляти нові, щойно виниклі явища й відшукувати їх кількісні характеристики. Зазначена інформація, констатуючи фактичний стан суспільства, є основою для вирішення управлінських за­вдань, вироблення основних напрямків економічної і соціальної політики, визначення шляхів еволюції політичної системи.

Показники статистики політичного і громадського життя да­ють кількісну оцінку діяльності органів влади, політичних партій і громадських організацій; характеризують виборчу систему, ви­яви соціального протесту та політичної боротьби в суспільстві.

Статистика політичного і громадського життя в Україні пере­буває нині у стадії становлення та розвитку. Характерною особ­ливістю цієї науки є те, що вона порівняно з іншими галузями статистики значною мірою децентралізована. Інформацію про ви­бори та референдуми збирають і опрацьовують виборчі комісії, суспільну думку вивчають соціологічні служби, дані про склад і діяльність партійних та громадських організацій зосереджуються в цих організаціях.

Істотною причиною недостатньої розвиненості статистики по­літичного і громадського життя в нашій країні, як і соціальної статистики загалом, є те, що протягом майже 70 років (з кінця 20-х минулого сторіччя) інформація про соціальні процеси в суспільст­ві була практично втаємничена від громадськості. Усі статистич­ні матеріали про склад органів влади та їх діяльність, справжні відомості про вибори надходили до вищих партійних і державних

71

органів із грифом цілковитої секретності, що означало, по суті, повну недоступність цих матеріалів для дослідників соціальних процесів у суспільстві. Для відкритого користування публікува­лися, як правило, стислі узагальнені дані, які мали, здебільшого, пропагандистський характер, ілюстрували «досягнення» соціалі­стичного суспільства.

Здобуття Україною незалежності та чітка спрямованість нашої держави на побудову демократичного суспільства створили сприят­ливі умови для розвитку статистики суспільно-політичного життя.