- •Соціальна статистика Підручник
- •Isbn 966-574-307-*
- •4.1. Сім'я та домогосподарство у структурі суспільства
- •5.2. Система показників політичного і громадського життя
- •Результати виборів 29 березня 1998 року за партійними списками
- •Поділ домашніх господарств за розміром житлової площі на одну особу та за типом житла (у % до загальної кількість домогосподарств)
- •Поділ домогосподарств україни за складом та кількістю кімнат, що їх вони займають1 (у % від загальної кількості домогосподарств
- •8.1. Джерела інформації й основні поняття статистики зайнятості населення
- •8.2. Показники економічної активності, зайнятості і безробіття
- •Економічна активність населення україни у 1999 році1
- •Групування регіонів україни за рівнем безробіття в 1999 році' (% до кількості економічно активного населення віком 15—70 років)
- •Розподіл безробітного населення за тривалістю незайнятості та пошуку роботи в 1999 році
- •9.1. Здоров'я населення
- •Кількість зареєстрованих злочинів за окремими видами (тисяч)
- •Раціональні норми і фактичне споживання продуктів харчування у домогосподарствах україни у 1999 році
- •12.3. Показники споживання
- •Структура сукупних витрат домогосподарств україни у 1999 році1
- •Структура сукупних витрат домогосподарств україни із різними середньодушовими сукупними витратами у 1999 році1
- •14.1. Соціальний час
- •15.1. Методологічні підходи до вивчення громадської думки
- •15.3. Узагальнюючі показники аналізу громадської думки
- •Розподіл відповідей на запитання «як ви оцінюєте характер змін рівня життя, що відбулися у вашому житті за останній рік?»
- •Проект стандартної статистичної класифікації екологічної якості прісної води (Європейська Економічна Комісія)
- •Б) у повітрі населених пунктів
- •Міщмальнии набір товарів культурно-побутового та господарського призначення (на одну середньостатистичну сім'ю)
- •Послуги культури
- •А. Вихідні дані для обчислення індексів
8.1. Джерела інформації й основні поняття статистики зайнятості населення
Зайнятість населення економічною діяльністю є однією з найважливіших соціально-економічних характеристик умов його життя і необхідною умовою розвитку суспільства.
В основу вивчення зайнятості за умов ринкової економіки покладено концепцію робочої сили, сутність якої полягає в чіткому поділі населення за такими категоріями: зайняте, безробітне та економічно неактивне населення. У доринковий період в Україні, як і в інших державах із плановою економікою, концепція робочої сили не використовувалася, оскільки безробіття як соціальне явище вважалося формою паразитування, якого не могло бути в соціалістичному суспільстві. Замість концепції робочої сили широко застосовувався метод балансу праці, складовою якого був баланс трудових ресурсів.
У країнах із ринковою економікою концепцію робочої сили було покладено в основу вивчення ринку праці після економічної депресії 30-х років XX сторіччя. Відтоді ця концепція постійно вдосконалювалася, значною мірою за рахунок рекомендацій Міжнародної конференції статистиків праці (МОП).
Відповідно до міжнародних стандартів зайнятість і безробіття населення є взаємодоповняльними характеристиками стану і рівноваги економічної системи. Рівновазі економічної системи відповідає певний рівень зайнятості населення, що забезпечує економічну і соціальну стабільність у суспільстві.
Статистика вивчає рівні зайнятості і безробіття, виявляючи стан і тенденції, що характеризують ринок праці; структуру зайнятого і безробітного населення для розробки програм зайнятості та організації своєчасної професійної підготовки і перепідготовки кадрів, забезпечення соціального захисту відповідних прошарків; досліджує взаємозв'язок між зайнятістю населення та рівнем його життя.
Основними джерелами інформації про ринок праці є обстеження робочої сили й підприємств, а також звіти державної служби зайнятості і служби соціального захисту. Найповнішу інформацію про ринок праці можна дістати на підставі регулярних вибірко-
109
вих обстежень робочої сили, зокрема домашніх господарств. У результаті з'ясовують чисельність зайнятого, не повністю зайнятого, безробітного та економічно неактивного населення, а також рівень кваліфікації, статус у зайнятості та інші показники, що характеризують економічну активність населення. Такі обстеження є важливим і найповнішим джерелом інформації про рівень і структуру робочої сили. За умови їх належного планування й проведення вони дають достовірну інформацію про стан ринку праці, якою можна скористатися як для моніторингу, так і для оцінювання ефективності політики, здійснюваної у сфері зайнятості населення.
Щоб дістати інтегральну систему інформації про ринок праці, одночасно з обстеженнями домашніх господарств доцільно проводити обстеження підприємств стосовно зайнятості, заробітної плати та робочого часу, вартості витрат на робочу силу, а також гнучкості праці. На підставі таких обстежень дістають інформацію про рівень і професійну структуру зайнятості; про кількість і структуру вакантних місць; про розміри заробітної плати і тривалість робочого часу; про порядок набору на роботу, навчання на виробництві, плинність робочої сили; про стан і рівень трудових відносин.
Важливим джерелом інформації про стан справ на ринку праці є державна служба зайнятості. Ця служба має доволі повну інформацію про чисельність осіб, котрі шукають роботу, а також тих, які отримали її з допомогою цієї служби; про кількість зареєстрованих вакансій; про кількість зареєстрованих безробітних, причини безробіття та виплату допомоги з безробіття; про кількість осіб, які вибули з числа зареєстрованих безробітних, із зазначенням причин вибуття; про залучення безробітних до різних заходів, що мають на меті сприяння зайнятості (перепідготовка, громадська робота і т. ін.).
10
Чисельність робочої сили оцінюється за матеріалами вибіркових обстежень економічної активності населення. Щодо таких обстежень міжнародні стандарти рекомендують встановлювати мінімальний вік, починаючи з якого населення можна відносити до економічно активного, —мінімальний вік економічної активності населення в Україні становить 15 років. У багатьох країнах встановлюється й максимальний вік економічної активності. Осіб, вік яких перевищує цей вік, не враховують оцінюючи чисельність робочої сили. В Україні максимальний вік економічної активності — 70 років. У Російській Федерації — 72 роки, у деяких країнах верхня межа цього віку досягає 74 роки.
Згідно з віком економічної активності все населення країни поділяється на економічно активне населення (робочу силу) і економічно неактивне населення (населення за межами робочої сили).
Відповідно до концепції робочої сили, міжнародних рекомендацій МОП і Резолюції про вимірювання неповної зайнятості та облік ситуацій неадекватної зайнятості, прийнятої на 16-й Міжнародній конференції статистиків праці в жовтні 1998 року, до економічно активного населення (робочої сили) належать усі особи незалежно від статі, котрі протягом звітного періоду пропонують свою працю для виробництва товарів і послуг, як це визначено Системою національних рахунків і балансів ООН.
Економічно активне населення поділяється на три основні категорії: зайняте населення, не повністю зайняте і безробітне населення.
Точність статистичних оцінок стану ринку праці значною мірою залежить від чіткості визначень і правильності вибору критеріїв, за якими тих чи інших осіб співвіднесено з різними видами зайнятості.
Зайнятість — це стан, в якому особа здійснює діяльність, спрямовану на задоволення власних і суспільних потреб і таку, що, як правило, приносить їй дохід у грошовій або іншій формі.
Рівень зайнятості населення залежить від розвитку продуктивних сил, науково-технічного прогресу та добробуту суспільства і характеризує ступінь участі працездатного населення у сфері суспільно корисної праці.
У разі повної зайнятості кожному економічно активному члену суспільства надається можливість бути зайнятим або незайнятим залежно від його бажання. Повна зайнятість можлива за умови збалансованості попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці.
Поняття «повна зайнятість» населення мас два аспекти: кількісний і часовий.
У кількісному розумінні повна зайнятість може досягатися лише тоді, коли чисельність економічно активного населення, його професійна підготовка та кваліфікація відповідатимуть кількості робочих місць, професійним і кваліфікаційним вимогам ринку праці. З різних причин повна зайнятість усього економічно активного населення за ринкових умов ніколи не настає: завжди існує група населення, до якої належать ті, хто намагається знайти ліпшу роботу, навчається, щоб здобути професійну підготовку або вдосконалити її, і т. ін. За цим критерієм усе економічно активне населення поділяється на зайняте і безробітне.
111
До зайнятого населення належать усі особи, вік яких перевищує встановлений і які протягом певного часу працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), виконуючи деяку роботу, або мали роботу, роботодавці, а також самостійно зайняті особи, члени виробничих кооперативів, помічники із членів сім'ї, а також військові, включаючи військових строкової служби. (Коли говоримо про виконання деякої роботи, вважаємо, що вона триває не менш як 1 год.)
Безробітне населення становлять усі особи у віці економічної активності, котрі протягом періоду обстеження одночасно відповідають таким критеріям: а) не мають роботи, б) готові приступити до роботи, в) активно шукають роботу.
У часовому аспекті зайнятість характеризується тривалістю робочого часу зайнятого населення. Із цього погляду все зайняте населення поділяється на зайняте і не повністю зайняте.
До зайнятого населення в цьому розумінні належать особи, які протягом періоду обстеження фактично виконували будь-які види робіт, тривалість яких не менша за поріг, установлений для робочого часу. На це визначення накладається додаткова умова: якщо особи, про яких ідеться, не бажали працювати додаткову кількість годин (не шукали додаткової роботи, а також були не готові або не могли приступити до додаткової роботи).
До не повністю зайнятого населення (згідно з тривалістю виконуваної роботи) відносять усіх зайнятих осіб, що протягом періоду обстеження відповідали таким критеріям:
бажали працювати додаткову кількість годин і водночас вдавалися до пошуку додаткової роботи;
були готові працювати додаткову кількість годин, коли мали змогу виконувати додаткову роботу;
відпрацювали на всіх видах робіт годин менше за норматив ний поріг, установлений для робочого часу.
У разі неповної (часткової) зайнятості частина зайнятого населення виконує роботу протягом неповного робочого дня або неповного робочого тижня, тобто працює менш як нормальний робочий час, установлений для даного виду діяльності.
Розрізняють дві форми неповної зайнятості: видиму і невидиму. Ознакою видимої неповної зайнятості є недостатній за часом роботи обсяг зайнятості. Вона, у свою чергу, поділяється на добровільну і вимушену неповну зайнятість. Коли йдеться про добровільну видиму неповну зайнятість, під час приймання на роботу заздалегідь обумовлюється робота протягом неповного робочого дня або робочого тижня. Така зайнятість, як правило,
поширена у країнах із високим рівнем економічного розвитку, де сучасне обладнання й технологічні процеси дозволяють за неповної зайнятості одержувати дохід, достатній для забезпечення гідного рівня життя. У разі вимушеної видимої неповної зайнятості працівники трудяться менше за призначений час не зі своєї волі, а за рішенням адміністрації підприємства (переведення на скорочений режим роботи, надання відпусток без збереження або з частковим збереженням заробітної плати). Невидима неповна зайнятість характеризується недостатнім використанням кваліфікації працівників, що призводить до низької продуктивності праці і низьких доходів.
До економічно неактивного населення (населення поза робочою силою) належать усі особи, незалежно від їхнього віку (включаючи осіб, які молодші за вік економічної активності), котрі на момент обстеження не могли бути віднесені до економічно активного населення. До складу цієї категорії населення включаються: учні та студенти, які не охоплені жодною діяльністю, крім навчання, і не шукають роботу; пенсіонери й інваліди, котрі одержують пенсії і не здійснюють ніякої діяльністі; особи які ведуть домашнє господарство, виховують дітей, доглядають за хворими і т. ін.; особи, які припинили пошук роботи (втратили надію знайти роботу); інші особи, котрі не мають необхідності у працевлаштуванні, а також ті, які шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.
В Україні зміст понять «зайняте населення» і «безробітні» дещо відрізняється від установленого міжнародними стандартами. Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать громадяни, які проживають на території держави на законних підставах і відповідають таким характеристикам:
працюють за наймом на умовах повного або неповного ро бочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних орга нізаціях в Україні і за кордоном;
самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підпри ємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, твор чою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сі мей, які беруть участь у виробництві;
обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;
проходять службу у Збройних силах України, Службі безпе ки України, Прикордонних військах України, військах внутрі-
112
81-344
113
шньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях;
проходять професійну підготовку, перепідготовку і підви щення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах, перебувають на альтернативній (невійськовій) службі;
працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебува ють в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.
Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають прибутку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Згідно з чинним законодавством України не можуть бути визнані безробітними такі громадяни:
а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були звільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи чи організації або скороченням чисельності (штату);
б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціаль ності), у тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від опла чуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;
в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу;
г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.