Zakalinska_K_O_Modeli_i_metodi_Lektsiyi_2012

5. Моделювання як метод рішення управлінських проблем

Великі успіхи та визнання в усіх галузях сучасної науки принесло широке застосування у XX ст. методу моделювання. Однак методологія моделювання тривалий час розвивалась незалежно окремими науковцями. Була відсутня єдина система понять, термінологія. Лише поступово визначалося значення моделювання як методу наукового пізнання, як важливої наукової категорії. Саме тому використання моделей управління є актуальним на сучасному етапі.

Моделюванням називається створення деякого образу з оригіналу, названого моделлю, що у певних умовах може заміняти сам об'єкт-оригінал, відтворюючи властивості, які цікавлять дослідника і характеристики оригіналу, одночасно забезпечуючи наочність, видимість, можливість випробовування, легкість оперування та інші переваги.

Моделювання є загальнонауковим методом пізнання об'єктивної реальності, заснований на вивченні моделей, які відтворюють реальність. Він базується на теорії подібності, а тому вивчення об'єкта за моделлю базується на принципі аналогії.

Основою моделювання є необхідність відносного спрощення реальної життєвої ситуації або події, разом з тим це спрощення не повинне порушувати основних закономірностей функціонування системи, яка вивчається.

Модель - матеріальний об'єкт, який у процесі дослідження замінює об'єкт-оригінал так, що його детальне вивчення дає нові знання про об'єкторигінал.

Модель повинна бути, по можливості, простою, будуватися відповідно до поставленої проблеми й охоплювати всі її істотні основні аспекти. Велика помилка, допущена при побудові складної моделі, може звести нанівець результати обґрунтування рішення. Помилка при цьому може довгий час залишатися непоміченою. При побудові простих моделей серйозна помилка стає очевидною задовго до закінчення розрахунків.

Модель має цільовий характер, тобто вона відображає не сам по собі оригінал, а формується, виходячи з поставленої мети відображення цілком конкретних властивостей об'єкта моделювання.

Процес побудови моделей складається з декількох етапів (рисунок 3.10):

моделлю і реальністю постає завдання усунення цієї розбіжності за допомогою зміни моделі.

2) прагматичні, що є засобом керування, організації практичних дій, засобом представлення зразково правильних дій, тобто еталонів чи їхніх результатів. Фактично вони є робочим представленням цілей. Вони як би відіграють роль деякого стандарту чи зразка, під яким підбудовується як сама діяльність, так і її результат. Прикладами прагматичних моделей можуть бути плани і програми дій, статути організацій і кодекси законів, нормативна база, технологічні схеми різних організаційних операцій, алгоритми, робочі креслення і шаблони, параметри добору і технологічні допуски і т.д.

При врахуванні чинника часу моделі можна розділити на:

1)статичні, що відображають деякий постійний стан об'єкта моделювання, їх прикладом є структурні моделі систем.

2)динамічні моделі, що відображають динаміку, тобто зміну модельованої системи в часі. Їх прикладами служать функціональні моделі систем, а також система управлінських рішень (СУР).

За видом подання моделі можна розділити на:

1) абстрактні (ідеальні), що являють собою ідеальні конструкції, побудовані на основі розумової діяльності розробника, його свідомості. До абстрактних моделей можна віднести мовні конструкції, тобто декларативні, що мають вербальний, часто описовий (дескриптивний) характер.

Клас ідеальних моделей об'єднує різноманітні моделі, які відрізняються, перш за все, за ступенем формалізації діяльності.

У науковому пізнанні основним видом ідеальних моделей є знакові моделі, які використовують певну формалізовану мову. В свою чергу важливими видами знакових моделей є словесно-описові, графічні та математичні.

Словесно-описові є описанням властивостей реального або уявного об'єкта на звичайній мові. Це можуть бути технічні завдання, постановка завдання при проектуванні повністю АСУ, пояснювальна записка до проекту тощо. Такі моделі дозволяють описати об'єкт достатньо повно, але їх не можна використовувати для аналізу, прогнозу, одержання нової інформації про об'єкт.

Графічні моделі залежно від призначення можна поділити на портретні та умовні. Графічно портретна модель - це модель, яка графічними засобами відображає реально або теоретично досліджені властивості, характеристики об'єкта (схема конструкції, план місцевості, схема маршрутів транспорту тощо).

Графічна умовна модель призначена для відображення графічного образу характеристик, властивостей об'єкта, які неможливо спостерігати (графіки, гістограми, діаграми).

Математичні моделі описують властивості системи, які забезпечують вирішення завдань процесів на мові математики (функціональна та логічна залежність, алгебраїчні системи, диференційні рівняння, графічні структури тощо). Математичне моделювання - метод дослідження, що заснований на аналогії процесів і явиш, різних за своєю природою, які описуються

однаковими математичними залежностями. Математичне моделювання є важливою формою моделювання, планування та управління.

З розвитком математики, електронної обчислювальної техніки, загально методологічних і предметних наук різноманітність математичних моделей збільшується, з'являються нові форми математичного моделювання.

2) матеріальні (реальні чи речовинні), які будуються на відносинах подібності. Для різних областей застосування розробляють специфічні критерії подібності. Моделювання на їхній основі є прямим. У класі матеріальних моделей найбільш характерні предметні, фізичні та аналогові моделі.

Предметні (геометричні) моделі призначені для аналізу в основному тих якостей об'єкту, які визначаються його розмірами, формою, іншими ознаками, які характеризують об'єкт без урахування його внутрішньої природи

Фізичні моделі дозволяють вивчати властивості об'єкта або процесу із збереженням його фізичної природи або хімічних властивостей. Це лабораторні дослідно-програмні установки у хімічних технологіях, гідродинамічні моделі судів і гідротехнічних приміщень, аеродинамічні моделі літальних апаратів і тощо. Ці моделі є матеріальними об'єктами тієї ж природи, що і об'єкт-оригінал. Подібність оригіналу та моделі в цьому випадку проявляється в одних і тих же законах відповідної області явищ. Фізичне моделювання особливо розповсюджене у технічних науках. В управлінні фізичному моделюванню відповідає поняття реального економічного експерименту.

Аналогові моделі відповідають тим же цілям, що й фізичні, але природа процесів, які використовуються в оригіналі та моделі, різна. Аналогові моделі зображують предмети чи ситуації, заміняючи різні реальні елементи іншими, що відрізняються формою чи властивостями. Типовий приклад - електронне моделювання на аналоговій обчислювальній машині. В основі аналогового моделювання лежить подібність між математичними описами процесів оригіналу і моделі.

Основними факторами, що характеризують моделі, є спрощеність, наближеність, адекватність моделей. Наприклад, модель у вигляді нелінійної системи рівнянь в області робочого діапазону апроксимується лінійною системою, що істотно спрощує вирішення рівнянь і дослідження системи. Наближеність відображення дійсності за допомогою моделей розглядається як ступінь близькості моделі до об'єкта в рамках прийнятих спрощень її структури. Адекватністю моделі називається її властивість представляти об'єкт моделювання з точністю, достатньою для досягнення поставленої мети. У ряді випадків вдається ввести міру адекватності моделі. Це дозволяє зіставити варіанти моделей і визначити ту, котра найбільше відповідає цільовому призначенню.

Економічний аналіз є однією з форм моделювання. Результати досліджень, необхідні для вибору варіантів УР і прийняття рішення, одержують на основі економіко-математичного моделювання і системного аналізу.

Основні типи моделей, використовувані у факторному аналізі, залежно від виду взаємозв'язку економічних показників детерміновані та стохастичні

(рис. 3.12).

ТЕМА 4

"МОДЕЛІ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ БЕЗЗБИТКОВОСТІ"

План

1.Теоретичні основи аналізу беззбиткового виробництва.

2.Методика проведення аналізу беззбитковості.

3.Аналіз чутливості прибутку до зміни основних факторів діяльності підприємства.

4.Напрями застосування аналізу беззбитковості.

Вивчивши цю тему, студент повинен знати:

мета аналізу беззбитковості;

поняття беззбитковості;

сутність економічної та бухгалтерської моделі беззбитковості;

методи беззбитковості виробництва;

методи аналізу беззбитковості виробництва;

методи аналізу чутливості прибутку.

На основі набутих теоретичних знань студент повинен вміти:

дати визначення понять: беззбитковість, точка беззбитковості, Маржинальний дохід;

розрізняти сутність економічної та бухгалтерської моделі беззбитковості;

володіти графічними і математичними методами беззбитковості виробництва;

розраховувати вплив основних факторів на чутливість прибутку підприємства;

робити висновки з результатів аналізу беззбитковості виробництва.

ключові терміни і поняття

беззбитковості

3. Теоретичні основи аналізу беззбиткового виробництва

Будь-який керівник зацікавлений у підвищенні рівня комерційної стійкості підприємства і, відповідно, у зменшенні ступеня залежності від змін зовнішніх факторів. Інструментарій щодо виявлення впливу змін цін на ресурси, податкової та амортизаційної політики держави, поведінки конкурентів і споживачів на критичний обсяг продажів підприємства надає аналіз беззбитковості виробництва, який має ще іншу назву - аналіз критичних співвідношень.

Аналіз беззбитковості є популярною методикою, яка широко використовується для аналізу співвідношення між обсягом продажу і прибутковістю. Аналіз взаємозв'язку «витрати - обсяг – прибуток» передбачає системне дослідження взаємозв'язку таких показників як витрати, обсяг реалізації та прибуток. На підставі проведеного аналізу з'являється можливість моделювати співвідношення цих показників з вибором оптимальної моделі. Зокрема, визначається: обсяг реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат і отримання бажаного прибутку; величина прибутку при певному обсязі реалізації; вплив змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства; оптимальна структура витрат тощо.

Аналіз беззбитковості виробництва застосовується управлінцями для обґрунтування доцільності прийняття управлінських рішень у поточній діяльності, підготовки інноваційних проектів та оцінки цих проектів. При цьому розрахунок беззбитковості конкретного проекту здійснюється не після отримання збитку від необдуманого заходи, а перед впровадженням нового напрямку діяльності з метою подальшого управління витратами для отримання прибутку.

Завдяки такому широкому спектру застосування аналіз беззбитковості є одним з найпоширеніших методів управління, які дозволяють підприємству досягати головної мети діяльності господарюючого суб'єкта - отримання максимально можливого прибутку.

Введення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку створило передумови для застосування інструментарію аналізу беззбитковості як у діяльності державних підприємств, так і комерційних структур.

Беззбитковість - це такий стан діяльності підприємства за звітний період, протягом якого підприємство не отримує прибутку для власного використання, а тільки отриманими доходами від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) покриває понесені витрати на виробництво.

У цілому аналіз взаємозв'язку «витрати - обсяг – прибуток» спрямований на підготовку раціональних управлінських рішень. Обґрунтування управлінських рішень зводиться до обґрунтування виробничих потужностей підприємства та обсягів продукції, при яких виробництво буде рентабельним і буде забезпечувати фінансову стійкість.

Результати аналізу "витрати - обсяг - прибуток" є підставою для обґрунтування вибору управлінських рішень щодо асортиментної та маркетингової політики, технології виробництва для мінімізації витрат і максимізації прибутку.

В управлінських моделях, що ґрунтуються на вивченні взаємозв'язку витрат, обсягу виробництва та прибутку, особлива увага приділяється аналізу випуску продукції, що дозволяє керівництву визначати критичну (мертву) точку - рівень продажу, в якій витрати дорівнюють виручці від реалізації всієї продукції.

Точка беззбитковості - це обсяг реалізації, при котом:

-доходи підприємства дорівнюють його витратам;

-Маржинальний дохід дорівнює постійним витратам.

Маржинальний дохід - це виручка за мінусом змінних витрат. Маржинальний дохід включає постійні витрати і прибуток.

Економічна модель беззбитковості базується на розумінні сутності витрат у короткостроковому періоді. Враховуючи можливості підприємства змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва, розрізняють певні періоди часу: короткостроковий і довгостроковий.

Короткостроковий період - період у діяльності підприємства, протягом якого воно може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції. Обсяги інших ресурсів залишаються незмінними. Тривалість короткострокового періоду залежить від технології виробництва.

Довгостроковий період - період у діяльності підприємства, достатньої для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, необхідних для випуску продукції.

Якщо витрати змінюються пропорційно змінам виробництва, то вони називаються змінними (Взмін). До них належать витрати на сировину і матеріали, споживання електроенергії на технологічні потреби та інші.

Загальні змінні витрати будуть дорівнювати витратам на одиницю, помноженим на кількість продукції. Тобто, співвідношення між загальними змінними витратами, витратами на одиницю продукції і кількістю продукції може бути виражене:

Використання ресурсів, обсяги яких не змінюються зі зміною обсягів виробництва, пов'язані з постійними витратами. Отже, постійні витрати - це витрати, величина яких не змінюється при зміні обсягу виробництва. Такі витрати позначають (В пост). Прикладом постійних витрат є орендні платежі, амортизаційні відрахування, сплата відсотків за користування кредитом та інші.

Звичайно, постійні витрати не є постійними назавжди. Вони є постійними тільки протягом певного періоду, наприклад кварталу. За цей час може змінитися термін дії лізингової угоди або керівники підуть на пенсію. До того ж будь-які постійні витрати можна коригувати. Їх навіть можливо