Zakalinska_K_O_Modeli_i_metodi_Lektsiyi_2012

∙процес впливу з певною метою і за допомогою відповідних методів;

∙як систему суб'єктів, які управляють, об'єктів, якими управляють, і управлінських дій.

Світовий досвід переконує, що в основі успіхів прогресу завжди лежать безпосередні економічні інтереси людини, дисципліна і порядок, чітка система організації і управління процесами капиталосоздания, формування фондів накопичення і споживання.

Фінанси є багатогранною і складною економічною категорією, яка має свої умови виникнення і характерні ознаки, тісно пов'язана з іншими розподільними категоріями і налічує декілька підходів і концепцій в розумінні суті. Як важлива галузь економічної науки фінанси розвиваються у рамках певних концепцій і теоретичних підходів і нерозривно пов'язані з розвитком економічної теорії.

У найбільш загальному плані, фінанси, як економічна категорія, є сукупністю розподільних стосунків з приводу створення і використання прибутків і фондів фінансових ресурсів, які обслуговують рух вартості валового внутрішнього продукту на всіх стадіях відтворювального процесу і опосередковують рухом грошових потоків між суб'єктами цих стосунків з метою задоволення громадських інтересів і потреб.

Сполучаючи категорії "фінанси" і "управління" можна визначити, що

фінансове управління - цей свідомий напрям фінансових процесів для досягнення збалансованості, пропорційності і оптимуму. При цьому визначальними є такі чинники:

∙дія об'єктивних і суб'єктивних економічних законів;

∙вплив державних, колективних, приватних інтересів і необхідність їх поєднання;

∙потреби суспільства і окремого господарюючого суб'єкта. Фінансове управління передбачає використання форм і методів впливу на

об'єкт господарювання - фінансові ресурси і фінансові стосунки. У цьому процесі зайняті усі фінансові підрозділи суб'єкта управління.

Метою фінансового управління є забезпечення необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності фінансової діяльності.

Суб'єктом фінансового управління є господарський і фінансовий апарати системи органів управління в державі, галузі, на підприємстві, тобто на усіх рівнях.

У практичному плані фінансове управління - це сукупність форм і

методів цілеспрямованого впливу суб'єктів управління на формування і використання фінансових ресурсів.

Предметом фінансового управління є регулювання фінансових потоків.

При цьому об'єктом управління фінансами є фінансові стосунки у сфері товарно-грошового звернення, фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються на підприємстві (мал. 7.1).

Прибутковість Резерви Ліквідність

Мал. 7.1. Об'єкти фінансового управління

Ефективне фінансове управління, дозволяє забезпечити постійний ріст власного капіталу підприємства, істотно підвищити його конкурентну позицію на товарному і фінансовому ринках, забезпечити стабільний економічний розвиток в стратегічній перспективі.

Завдання фінансового управління

1) забезпечення формування достатнього об'єму фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства.

Забезпечення формування достатнього об'єму фінансових ресурсів досягається шляхом визначення загальної потреби у фінансових ресурсах підприємства на майбутній період, максимізації об'єму залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення доцільності залучення зовнішніх джерел, управління залученням зовнішніх фінансових ресурсів.

2)забезпечення найбільш ефективного використання сформованого об'єму фінансових ресурсів в розрізі основних напрямів діяльності підприємства;

3)оптимізація фінансового потоку.

Оптимізація розподілу сформованого об'єму фінансових ресурсів передбачає встановлення необхідної пропорційності в їх використанні на цілі виробничого і соціального розвитку підприємства, виплати необхідного рівня прибутків, на інвестиційний капітал власникам підприємства і тому подібне. Оптимізація фінансового потоку досягається шляхом ефективного управління фінансовими потоками підприємства в процесі кругообігу його фінансових ресурсів по окремих періодах, підтримкою необхідної ліквідності.

4) забезпечення прибуткової діяльності підприємства при прийнятному рівні фінансового ризику.

Прибутковість діяльності підприємства досягається за рахунок ефективного управління активами підприємства, залучення зовнішніх фінансових коштів, вибору найбільш ефективних напрямів операційної і фінансової діяльності. При цьому, для досягнення мети економічного розвитку підприємство повинне прагнути до максимізації не фінансового результату до оподаткування, а чистого прибутку, який залишається в розпорядженні для здійснення ефективної податкової, амортизаційної і дивідендної політики. Максимізація прибутку підприємства досягається при істотному рості рівня фінансових ризиків, оскільки між цими двома показниками існує прямий зв'язок. Максимізація прибутку повинна здійснюватися у рамках прийнятного рівня фінансового ризику, значення якого встановлюється власниками або менеджерами підприємства з урахуванням міри допустимого ризику при здійсненні господарської діяльності. Якщо рівень прибутку підприємства заданий або спланований раніше, важливою метою є зниження рівня фінансового ризику, який забезпечує отримання цього прибутку. Така мінімізація може бути забезпечена шляхом диверсифікації видів операційної і фінансової діяльності, а також пакету фінансових інвестицій; профілактика і уникнення окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

5)оптимізація структури капіталу підприємства;

6)розробка і реалізація кредитної і інвестиційної політики;

7)інформаційне забезпечення шляхом складання і аналізу фінансової звітності підприємства;

8)моделювання фінансових процесів на підприємстві.

Фінансове управління повинне реалізувати свою головну мету і основні завдання шляхом забезпечення реалізації відповідних функцій. Ці функції діляться на дві основні групи:

1)функції фінансового управління, як системи, що управляє;

2)функції фінансового управління, як спеціальній області управління підприємством.

До групи функцій фінансового управління як системи, що управляє,

відносяться:

1)розробка фінансової стратегії підприємства;

2)формування інформаційних систем;

3)аналіз фінансової діяльності підприємства;

4)планування фінансової діяльності підприємства;

5)стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень;

6)контроль за реалізацією прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності;

7)створення фінансових моделей.

2. побудова эконометрических моделей, які описують динаміку показників фінансових планів залежно від чинників, визначальних і впливаючих на економічні процеси;

3.кореляционно-регресионный аналіз;

4.метод безпосередньої експертної оцінки.

Створення відповідного фінансового прогнозу є складним оскільки коливання фінансових ринків і швидкі зміни у фінансових стосунках не лише роблять прогнозування складним, але і важливим. Фінансові прогнози не можуть бути виконані з великою точністю, тому що може статися багато подій, які спричинять невідповідність між дійсністю і прогнозом.

Процес фінансового прогнозування зосереджується на наступних аспектах:

∙ресурси;

∙економічна і фінансова ситуація суб'єкта господарювання;

∙фінансова політика.

Розрахунок прогнозних показників і визначення рівня фінансового положення в майбутньому здійснюється у декілька етапів (мал. 7.3).

На першому етапі на підставі аналізу показників попередніх періодів складається аналітичний баланс і визначаються вхідні дані для розрахунку необхідних показників, які розміщуються згідно з рангом залежно від міри їх ваговитості.

Другий етап полягає у виділенні чинників, які мають першочерговий вплив на відібрані показники, визначаються допустимі межі впливу цих чинників.

Третій етап - вивчаються можливості виходу на розрахункові величини чинників. На цих розрахунках базуються висновки про фінансовий стан (фінансові стосунки), планується стратегія дій і складається фінансовий план розвитку підприємства.

Етапи фінансового прогнозування

Мал. 7.3 Етапів фінансового прогнозування

Фінансове планування - це діяльність по тому, що збалансувало і забезпеченню пропорційності фінансових ресурсів. При цьому те, що "збалансувало" означає оптимальне співвідношення між фінансовими ресурсами, джерелами їх формування і об'ємами використання. А "пропорційність" - раціональне співвідношення між розміром доходу до сплати податку і після сплати податку і дивідендних виплат.

Існує думка, що фінансове планування виникло в XIV ст. на макрорівні, хоча спроби визначити прибутки і витрати державної казни і скласти державний бюджет здійснювалися практично з появою держави. Але уперше бюджет держави був складений в Англії після буржуазної революції (1686 -1689 рр.), коли бюджет набув форми плану, який затверджується законодавчим органом.

У Україні значний внесок у розвиток фінансового планування вніс видатний учений М. П. Яснопольский, який поклав початок школі територіальної фінансової

эконометрии.

Фінансове планування діяльності підприємств реалізується в складанні планів. План - включає систему дій, спрямовану на досягнення певної мети. Головним інструментом фінансового планування суб'єкта господарювання є складання кошторису, а в нових господарських умовах використовується і система бюджетування.

Бюджет на рівні підприємства - це плановий документ, який відображає господарські операції підприємств і результати, пов'язані з їх виконанням. Крім того, останніми роками на підприємствах почав з'являтися інтерес і здійснюватися перші кроки до стратегічного планування на перспективу.

Найважливішою передумовою ефективності функціонування будь-якого економічного інструменту, у тому числі і фінансового планування, є розробка науково обгрунтованих принципів і їх впровадження і використання в практичній діяльності.

Залежно від періоду, який охоплюється плануванням, виділяють плани:

∙стратегічні (декілька років) - відповідно до поставленої мети;

∙тактичні - відповідно до поставлених завдань (квартал-рік);

∙оперативні (до одного місяця) - розробляються відносно конкретних функцій.

До основних принципів фінансового планування можна віднести принципи:

∙Принцип повноти;

∙Принцип обгрунтованості;

∙Принцип реальності;

∙Принцип інтегрованості;

∙Принцип гнучкості;

∙Принцип економічності.

Під фінансовим регулюванням розуміється діяльність, яка організовується державою і підприємством, по використанню усіх аспектів фінансових стосунків з

метою коригування параметрів відтворення.

Фінансове регулювання - це діяльність, спрямована на зміну кількісних і якісних показників фінансових процесів в економіці (держави, галузі, підприємства) через механізм надання або вилучення фінансових ресурсів.

Підприємство підпадає під вплив трьох підсистем фінансового регулювання :

∙підсистеми державного регулювання;

∙підсистеми саморегулювання;

∙підсистеми ринкового регулювання.

Необхідно пам'ятати, що фінансове регулювання має певні обмеження. Об'єктивними обмеженнями виступають об'єм і темпи росту валового внутрішнього продукту і виручки підприємства, економічно обгрунтована максимальна межа державного стягнення і рівня дивідендної політики, рівень політичної стабільності, продумана загальна стратегія (поточна і довгострокова).

Фінансове стимулювання - цей вплив на спонукальні дії суб'єктів фінансових стосунків за допомогою важелів фінансового механізму і встановлення залежності винагороди від результатів праці. На рівні підприємства застосовуються такі спонукальні дії, як надбавки до заробітної плати, винагороди, привласнення відповідного рівня кваліфікації, штрафи, відшкодування і тому подібне.

Управлінська діяльність має у своєму складі контрольні дії, спрямовані на виконання поставлених завдань. Отже, фінансовий контроль є і має бути важливою функцією державного управління фінансами.

Суть фінансового контролю зводиться до процесу вивчення, порівняння, виявлення, фіксації проблем змісту, і відображення, обліку господарських операцій і застосування заходів для їх вирішення, усунення порушень, попередження надалі. Необхідно відмітити, що фінансовий контроль необхідно розглядати як систему, якою є контролюючі суб'єкти, підконтрольні об'єкти і контрольні дії.

3. МОДЕЛЮВАННЯ В УПРАВЛІННІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

Фінансова модель є спробою керівництва показати комплексний характер певної фінансової ситуації або ряду фінансових стосунків у формі спрощених математичних порівнянь.

Метою створення і використання фінансової моделі є допомога, яку такі моделі можуть запропонувати керівництву підприємства в процесі ухвалення рішень.

У фінансовій моделі діяльності підприємства задаються планові об'єми діяльності, прибутки і витрати по них, що у результаті дає можливість спланувати показники для балансу, звіту про фінансові результати, які є надійним засобом контролю показників діяльності підприємства наступного року. Передбачаються витрати капіталу, нові програми або проекти, заплановані витрати і фінансові результати діяльності на наступний фінансовий рік як в цілому по підприємству, так і по окремому підрозділу.

Фінансовому моделюванню передує поглиблений внутрішній аналіз фінансового стану підприємства, фінансових результатів його діяльності і ефективності здійснюваних операцій і заходів.

Фінансова модель підприємства розробляється на базі заздалегідь погоджених між собою документів: плану руху капіталу, розробки і впровадження нових програм і проектів, плану господарських операцій, бюджету і розрахунку прогнозних показників.

Моделювання на підприємстві забезпечує:

визначення конкретних фінансових показників для досягнення стратегічних цілей і тактичних завдань підприємства;

чітке бачення проблем і перешкод, які виникають по мірі втілення в життя стратегії і тактики підприємства;

вироблення нових тактичних шляхів для досягнення стратегічних

цілей;

координацію, кооперацію і комунікацію;

створення основ для оцінки і контролю виконання.

Світова практика дає багато прикладів використання різноманітних фінансових моделей таких як:

фінансова модель амортизації активів; фінансова модель дисконту часу; фінансова модель вартості капіталу;

фінансова модель визначення граничної ефективності проектів; фінансова модель оцінки капітальних активів (МОКА); фінансовий леверидж (модель оптимізації структури капіталу); фінансові моделі оцінки ризику і його диверсифікації; фінансова модель депозитного мультиплікатора; фінансові моделі обслуговування боргу; фінансова модель оптимізації податкового навантаження;

організація платіжного звернення і фінансових потоків; моделі фінансового аналізу на підприємстві;

створення комп'ютерної системи управління з фінансових питань і тому подібне.