Zakalinska_K_O_Modeli_i_metodi_Lektsiyi_2012
.pdf
Основні аспекти управлінських рішень
Політичний аспект управління і управлінського 
рішення виявляється в тому, що воно виходять з політичних
задач центральних органів державної влади.
Економічний аспект припускає підкорення всіх рішень головним напрямам розвитку економіки суспільства і підприємства.
Соціальний аспект управлінського рішення полягає в тому, що при його виробленні передбачається проведення заходів щодо перетворення соціальної структури колективу, по науковій організації праці і стимулюванню продуктивності праці, поліпшенню культурно-побутових умов їх життя.
Організаційний аспект управлінського рішення 
пов'язаний із зміною організаційної структури управління,
організацією процесу управління і т.п.
Правовий аспект управлінського рішення полягає в дотриманні правових норм при підготовці, ухвалення і реалізації рішень, доданні управлінському рішенню форми нормативного акту.
Психологічний аспект управлінського рішення припускає включення в них елементів, реалізація яких сприяє створенню в колективі відповідних психологічних умов праці.
Педагогічний (виховний) аспект управлінського рішення 
виявляється в рішеннях, викликаних відхиленнями від нормального ходу виробництва (брак, відхилення від
встановлених норм технології і т.д.).
Рис. 1.4. Аспекти управлінських рушень.
Соціальний аспект управлінських рішень торкається безпосередньо інтересів працівників підприємства. Успішність реалізації рішень соціальної спрямованості залежить від активної участі самих працівників. Від активності участі працівників у виробничих зборах, від дієвості методів і способів профорієнтації, від якості і наочності інструктажу залежать результати реалізації управлінських рішень.
Тому участь колективу працівників в ухваленні рішень і їх здійсненні є важливою умовою повного обліку і успішної реалізації соціальних аспектів управління.
Психологічний аспект управління розглядають як певну спрямованість впливів, що управляють, на об'єкт управління, що забезпечує створення в трудовому колективі необхідного психологічного клімату.
Психологічний аспект управління і управлінського рішення органічно взаємозв'язані. Цей взаємозв'язок виражається в тому, що психологічна спрямованість управління конкретизується в психологічній спрямованості рішень.
Психологічний аспект управлінських рішень слід розглядати не лише з позицій специфічних особливостей змісту рішення, але і з позицій психологічної підготовленості як персоналу, що керує, так і рядових виконавців до прийняття і виконання яких-небудь, а особливо прогресивних рішень по управлінню, які здійснюють традиційні, давно встановлені і вже застарілі правила і методи.
Правовий аспект управлінського рішення обумовлюється сутністю правого аспекту управління. Правовий аспект управління визначає об'єктивну необхідність враховувати при управлінні норми різних галузей права, а правовий аспект управлінського рішення полягає, по-перше, в забезпеченні дотримання цих правових норм при підготовці, прийнятті і реалізації рішення, по-друге, в наданні управлінському рішенню такої форми, яка відповідала б його ролі як нормативного акту.
Організаційний аспект управлінських рішень містить вказівки на конкретні дії, які вирішив здійснити суб'єкт управління для досягнення поставлених перед ним цілей. Через організаційний аспект управлінського рішення можливе застосування заходів по дотриманню такого рівня організації виробництвом, який передбачений організаційною структурою управління і організацією процесу управління.
Педагогічний (виховний) аспект управлінського рішення виявляється в рішеннях, викликаних відхиленнями від нормального ходу виробництва (брак, відхилення від встановлених норм технології і т.д.).
4. Вимоги, що пред’являються до управлінських рішень
Для того, щоб управлінське рішення дозволяло вирішити поставлені завдання, воно повинно відповідати ряду головних вимог (рис. 1.5).
Наукова обґрунтованість передбачає розробку рішень з урахуванням об'єктивної закономірності розвитку об'єкту управління, яка знаходить своє відображення в технічних, економічних, організаційних і інших аспектах діяльності об'єкту управління.
Цілеспрямованість обумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне управлінське рішення повинне мати мету, чітко пов'язану із стратегічними планами розвитку об'єкту управління.
Цілеспрямованість |
|
Своєчасність |
Правомірність |
|
Комплексність |
|
Управлінське |
|
Оптимальність |
рішення |
Гнучкість |
Научна |
|
Повнота |
обґрунтованість |
Кількісна та |
оформлення |
|
якісна |
|
|
визначеність |
|
Рис. 1.5 Вимоги, що пред'являються до управлінських рішень
Правомірність Діяльність усіх служб системи управління пов'язана з дотриманням різних правових норм. Тому будь-яке управлінське рішення повинне виходити з цих норм, не порушувати їх, і не виходити з компетенції структурного підрозділу, апарату управління або посадовця.
Своєчасність рішень означає, що вони повинні прийматися у момент виникнення проблеми, порушень, відхилень в ході господарських процесів. Рішення не може бути прийнятим до цього, а якщо воно приймається із запізненням, то потреба в ньому може відпасти. Своєчасність рішення також пов'язана із стримуванням термінів підготовки, доведенням до виконавця і дієвим контролем виконання.
Оптимальність зумовлює потребу у кожному конкретному випадку вибору такого варіанту рішення, який відповідав би економічному критерію
ефективності господарської діяльності, : максимум прибутків при мінімумі витрат.
Комплексність управлінського рішення передбачає облік усіх найважливіших взаємозв'язків і взаємнозалежностей діяльності підприємств.
Повнота оформлення передбачає форму викладу рішення, його чіткість, лаконічність, конкретні заходи та засоби виконання дій, необхідні ресурси, терміни виконання, склад виконавців, форми контролю і обліку проміжних і кінцевих результатів; порядок взаємодії виконавців і так далі.
Гнучкість. Будь-яке усебічно обґрунтоване рішення по управлінню господарської діяльності (особливо розраховане на відносно довгостроковий період) може вимагати коректив, а іноді і ухвалення нового рішення, тому важливим є вимоги гнучкості управлінських рішень.
Кількісна і якісна визначеність управлінського рішення задовольняється встановленням конкретних, виражених в кількісних показниках, результатів реалізації розробленого рішення. Результати, які не мають кількісного виміру, мають бути охарактеризовані якісно.
5. Класификація управлінських рішень
Управлінські рішення відрізняються різноманітністю форм і змістом. Тому використовуються різні ознаки для їх групування і класифікації.
Таблиця 1.2 Класифікація управлінських рішень
№ |
Класифікаці |
Вид |
|
Характеристика |
|
|
п/п |
|
йна |
управлінського |
|
|
|
|
|
ознака |
рішення |
|
|
|
1 |
По |
цілям |
Стратегічні |
Рішення, які |
встановлюють основні шляхи |
розвитку |
|
підприємств |
(перспективні) |
об'єкту управління на тривалий період часу. Вони, |
|||
|
а |
|
|
головним чином, торкаються розширення або скорочення |
||
|
|
|
бізнесу і його ресурсів, або виходу на ринки інших країн |
|||
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
або випуску нових видів продукції |
|
|
|
|
|
Тактичні |
Це рішення, які покликані забезпечувати досягнення |
||
|
|
|
(поточні) |
найближчих цілей, рішення, як правило, часткових |
||
|
|
|
|
завдань, які збирають від декількох тижнів до декількох |
||
|
|
|
|
місяців. Ця група містить такі рішення, як калькуляція цін |
||
|
|
|
|
на товари і послуги, рекламні і торгові витрати. Вони в |
||
|
|
|
|
основному мають характер регуляції або корекції |
||
|
|
|
|
відхилень в системі, обумовлених непередбаченими |
||
|
|
|
|
раніше обставинами |
|
|
|
|
|
Оперативні |
Передбачають негайне втручання в стан і розвиток об'єкту |
||
|
|
|
(щоденні) |
управління приймаються, що як правило служать |
||
|
|
|
|
найнижчих ланок, більшість з яких тимчасові і базуються |
||
|
|
|
|
на конкретній інформації: наприклад, відповіді на запити |
||
|
|
|
|
покупців відносно характеристик товару. їх рішення, |
||
|
|
|
|
звичайно, є меншими по масштабу і впливають на вузький |
||
|
|
|
|
діапазон виробничих процесів |
|
|
2 |
По |
періоду |
Довгострокові |
Призначені |
для досягнення стратегічних |
цілей |
|
дії |
(прогнозні) |
підприємства, тому період їх виконання складає від |
||
|
|
|
одного до п'яти років |
|
|
|
|
Середньостроко |
Пов'язані з виконанням тактичних цілей і рішенням |
||
|
|
ві (тактичні) |
поточних проблем. Годинниковий інтервал їх рішення |
||
|
|
|
складає період до одного року |
|
|
|
|
Короткострокові |
Забезпечують виконання щоденних рішень, пов'язаних з |
||
|
|
(оперативні) |
виробничими питаннями. Період виконання може займати |
||
|
|
|
від декількох хвилин або години до декількох днів або |
||
|
|
|
тижнів |
|
|
3 |
По |
Організуючі |
Пов'язані з вирішенням загально-організаційних питань, |
||
|
функціональ |
|
що визначають діяльність підприємства в цілому |
||
|
Координуючі |
Характеризують управлінські функції в межах виконання |
|||
|
ному змісту |
||||
|
конкретних проектів або робіт, передбачають розподіл |
||||
|
|
|
|||
|
|
|
функціональних обов'язків і поточне керівництво |
||
|
|
Активізуюючі |
Визначає рішення і дії керівництва, спрямовані на |
||
|
|
|
прискорення |
термінів або |
об'ємів виконання робіт, |
|
|
|
пов'язані з прийняттям заходів стимулюючого характеру, |
||
|
|
|
мотивацією праці |
|
|
|
|
Регулюючі |
Спрямовані на вирішення питань поточного |
||
|
|
|
характеру, пов'язаних з виконанням конкретних робіт. |
||
|
|
|
Передбачають постійний аналіз стану і розвитку об'єкту |
||
|
|
|
управління і внесення своєчасних змін до робіт, що |
||
|
|
|
виконуються |
|
|
|
|
Контролюючі |
Включають заходи, які застосовуються керівництвом для |
||
|
|
|
визначення стану і поведінки об'єкту управління, оцінки |
||
|
|
|
відхилень від заданих параметрів і наведення показників |
||
|
|
|
до нормального рівня |
|
|
4 |
По |
Загальні |
Пов'язані з питаннями, які стосуються усього персоналу |
||
|
масштабу |
(глобальні) |
господарюючого суб'єкта, можуть визначати режим праці, |
||
|
виконання |
|
умови роботи |
|
|
|
Спеціальні |
Пов'язані з функціонуванням окремих структурних |
|||
|
|
||||
|
|
(локальні) |
підрозділів або виконанням окремих видів робіт, які |
||
|
|
|
потребують обліку специфічних умов їх організації і |
||
|
|
|
виконання |
|
|
5 |
По |
Стандартні |
Це такі рішення, які однозначно диктуються обставинами, |
||
|
характеру |
або прийняті |
постійно повторюються. Вони пропонують набір |
||
|
рішення |
автоматично |
стандартних |
дій : вимагають |
від керівника інструктаж, |
|
інформації про початок дій, контролю, стимулювання |
||||
|
|
|
|||
|
|
Творчі |
Пов'язані з унікальними ситуаціями, передбачають |
||
|
|
|
нестандартні дії і вимагають від керівника дослідження |
||
|
|
|
проблем, розробки альтернатив, вибору варіантів, |
||
|
|
|
навчання виконавців |
|
|
|
|
Прийняті по |
Якщо це рішення відноситься до групи щоденних, тоді |
||
|
|
аналогії |
його характеристика співпадає із стандартними |
||
|
|
|
рішеннями. У разі, якщо рішення є разовим, але подібні |
||
|
|
|
рішення приймалося у межах підприємства або галузі, |
||
|
|
|
тоді порядок дій керівництва визначається по аналогічній |
||
|
|
|
ситуації |
|
|
6 |
По умовам |
В умовах |
Рішення приймається в умовах визначеності, коли |
||
|
прийняття та |
визначеності |
керівник точно знає результат кожного з альтернативних |
||
|
вірогідності |
|
варіантів вибору. Наприклад, можна точно встановити на |
||
|
|
найближчу перспективу, якими будуть витрати на |
|||
|
результатів |
|
|||
|
|
виробництво певного виробу, оскільки орендна плата, |
|||
|
|
|
вартість матеріалів і робочої сили відомі або можуть бути |
||
|
|
|
розраховані з високою точністю |
||
|
|
В умовах ризику |
Належать рішення такі, результати яких не є |
||
|
|
|
визначеними, але вірогідність кожного результату відома. |
||
|
|
|
Вірогідність визначається як міра можливості здійснення |
||
|
|
|
певної події і змінюється від 0 до 1. Сума вірогідності усіх |
||
|
|
|
альтернатив повинна дорівнювати одиниці |
||
|
|
В умовах |
Рішення приймається в умовах невизначеності, коли |
||
|
|
невизначеності |
неможливо оцінити вірогідність потенційних результатів. |
||
|
|
|
|
Це відбувається тоді, коли чинники, які вимагають обліку, |
|||||||
|
|
|
|
настільки нові і складні, що про них неможливо отримати |
|||||||
|
|
|
|
досить релевантної інформації. У результаті вірогідність |
|||||||
|
|
|
|
певного слідства неможливо передбачити з достатньою |
|||||||
|
|
|
|
мірою достовірності. Невизначеність характерна для |
|||||||
|
|
|
|
деяких рішень, які доводиться приймати в обставинах, що |
|||||||
|
|
|
|
швидко змінюються. |
|
|
|
|
|
|
|
7 |
По |
|
Директивні |
Такі рішення містяться, як правило, в зовнішніх і |
|||||||
|
характеру |
|
внутрішніх нормативних документах (норми, нормативи, |
||||||||
|
впливу |
|
інструкції, порядки). Можуть носити як загальний, так і |
||||||||
|
|
спеціальний характер, є обов'язковими для виконання |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
Нормативні |
Визначаються наказовим характером інформування про |
|||||||
|
|
|
|
виконання робіт. Доводиться до відома виконавців у |
|||||||
|
|
|
|
вигляді наказів або розпоряджень керівництва, включають |
|||||||
|
|
|
|
можливість невиконання такого рішення або зміну |
|||||||
|
|
|
|
порядку його виконання |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Методичні |
Пов'язані з визначенням конкретного порядку, виконання |
|||||||
|
|
|
|
певних видів робіт. Доводяться до виконавця через |
|||||||
|
|
|
|
розроблені методики, методичні розробки, вказівки, |
|||||||
|
|
|
|
рекомендації, порядки, стандарти. |
Як |
правило, |
є |
||||
|
|
|
|
обов'язковими для |
дотримання, |
проте |
можуть |
||||
|
|
|
|
передбачати певні корективи |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
Орієнтуючі |
Приймаються в ході видачі завдань, делегування |
|||||||
|
|
|
|
повноважень, носять направляючий характер, покликані |
|||||||
|
|
|
|
задавати основний напрям дій |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
Рекомендуючі |
Можуть носити зовнішній і внутрішній характер, |
|||||||
|
|
|
|
спрямовані на надання описових характеристик певних |
|||||||
|
|
|
|
дій, робіт. Виконання таких рішень є бажаним, але не |
|||||||
|
|
|
|
обов'язковим |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дозволяючі |
Пов'язані, як правило, з аналізом відповідності дій |
|||||||
|
|
|
|
виконавців цілям підприємства і надання дозволу на |
|||||||
|
|
|
|
виконання таких дій. Можуть повідомлятися у вигляді |
|||||||
|
|
|
|
усних або письмових дозволів, резолюцій і так далі |
|
||||||
8 |
По |
способу |
Індивідуальні |
Таке рішення приймається однією особою і передбачає |
|||||||
|
прийняття |
|
повне покладання відповідальності за наслідки його |
||||||||
|
|
|
|
прийняття на цю особу. Приймається на короткий період |
|||||||
|
|
|
|
часу. Застосовується для вирішення простих, шаблонних |
|||||||
|
|
|
|
питань процедурного характеру |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
Колективні |
Ухвалення такого рішення здійснюється групою осіб, |
|||||||
|
|
|
|
передбачає значні витрати часу на його прийняття, проте |
|||||||
|
|
|
|
дозволяє зібрати достатню кількість інформації відносно |
|||||||
|
|
|
|
проблеми. Застосовується для вирішення складних |
|||||||
|
|
|
|
проблем |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Консультативні |
Приймаються з урахуванням думки багатьох осіб, які |
|||||||
|
|
|
(дорадчі) |
мають відношення до проблеми, передбачає знаходження |
|||||||
|
|
|
|
компромісу між усіма наявними думками |
|
|
|
||||
9 |
По |
ступені |
Оптимальні |
Такі рішення враховують найкраще співвідношення дій і |
|||||||
|
ефективност |
|
їх ефективність, також можуть передбачати рівний облік |
||||||||
|
і |
|
|
інтересів сторін, які приймають рішення |
|
|
|
||||
|
|
Раціональні |
Спрямовані на стабільне підвищення ефективності дій в |
||||||||
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
перспективі, тому на етапі ухвалення такого рішення |
|||||||
|
|
|
|
може спостерігатися зворотній ефект-перевищення витрат |
|||||||
|
|
|
|
над ефектом від виконаних робіт |
|
|
|
|
|
||
10 |
По |
способу |
Організаційні |
Це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати |
|||||||
|
обґрунтуван |
рішення |
обов'язки, обумовлені посадою. Мета організаційного |
||||||||
|
ня |
|
|
рішення - |
забезпечення руху |
до |
поставлених |
перед |
|||
|
|
|
підприємством завдань |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
Інтуїтивні |
Ґрунтуються |
на припущенні, |
що |
вони |
засновані |
на |
||
|
|
|
рішення |
"шостому почутті", і передчутті, що вибір правильний. |
|||||||
|
|
|
|
Вони приймаються за наявності значного досвіду роботи і |
|||||||
|
|
|
|
відсутності часу. Недоліком цих рішень є відсутність |
|||||||
|
|
|
|
гарантії успіху |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Адаптаційні |
Базуються на аналогії з минулими успішними діями. |
||||
|
|
|
рішення |
Приймаються за умов, що є достатні загальні знання, |
||||
|
|
|
|
досвід, здоровий глузд. Недоліками такого рішення є те, |
||||
|
|
|
|
що здоровий глузд зустрічається рідко, необхідний досвід |
||||
|
|
|
|
може бути відсутнім, обставини можуть не відповідати |
||||
|
|
|
|
тим, які вже були |
|
|
|
|
|
|
|
Раціональні |
Ґрунтуються на усебічному науковому аналізі, наявності |
||||
|
|
|
(аналітичні) |
можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких |
||||
|
|
|
|
рішень можуть бути великі витрати часу і засобів |
||||
|
|
|
Засновані |
Такі рішення сприймаються на віру, як аксіома. Це може |
||||
|
|
|
на суб’єктивних |
бути думка або висновок експерта, фахівця |
|
|||
|
|
|
судженнях |
Ці рішення |
типові для ситуації, |
в якій управлінець не |
||
|
|
|
володіє достатньою компетенцією для самостійного |
|||||
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
аналізу, а тому звертається за допомогою до професіонала |
||||
11 |
По |
|
Безальтернативн |
Мають лише один варіант дій. Як правило, є бінарними, |
||||
|
альтернатив |
і |
передбачають два протилежні варіанти дій |
|
||||
|
ності |
|
Багатоваріантні |
Такі рішення мають декілька різних варіантів дій, з яких |
||||
|
рішення |
|
вибирається оптимальний |
|
|
|||
|
Інноваційні |
Передбачають |
формування |
принципово-наукового |
||||
|
|
|
||||||
|
|
|
|
варіанту. Штучно складаються з елементів, які раніше |
||||
|
|
|
|
були відкинуті |
|
|
|
|
12 |
В залежності |
Урівноважені |
Приймаються керівниками, які уважно і критично |
|||||
|
від |
особи |
рішення |
відносяться до своїх дій, існуючих гіпотез і їх перевірці. |
||||
|
керівника |
|
Зазвичай, перш ніж прийняти певне рішення, |
вони вже |
||||
|
|
мають початкову ідею |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
Імпульсивні |
Приймаються особами, які досить легко генерують нові |
||||
|
|
|
рішення |
ідеї в необмежених кількостях, проте вони не в змозі їх як |
||||
|
|
|
|
слід перевірити, оцінити |
|
|
||
|
|
|
Інертні рішення |
Такі рішення стають результатом обережного пошуку. У |
||||
|
|
|
|
них контрольні і уточнюючі дії переважають над |
||||
|
|
|
|
генерацією ідей, тому в таких випадках важко виявити |
||||
|
|
|
|
оригінальність, новаторство |
|
|
||
|
|
|
Ризиковані |
Рішення, які відрізняються від імпульсивних тим, що їх |
||||
|
|
|
рішення |
автори не потребують ретельного обґрунтування своїх |
||||
|
|
|
|
гіпотез і, якщо упевнені в собі, можуть вирішити |
||||
|
|
|
|
проблеми на належному рівні |
|
|
||
|
|
|
Обережні |
Рішення |
характеризуються |
ретельністю |
оцінки |
|
|
|
|
рішення |
керівником усіх варіантів. Вони у меншій мірі чим інертні |
||||
|
|
|
|
характеризуються новизною і оригінальністю |
|
|||
ТЕМА 2
ПІДГОТОВКА, ОБГРУНТУВАННЯ І ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
План:
1.Методологічні основи розробки управлінських рішень.
2.Процес ухвалення управлінських рішень
3.Методи ухвалення управлінських рішень
3.1Неформалізовані методи ухвалення управлінських рішень
3.2Формалізовані методи ухвалення управлінських рішень
3.3Комбіновані методи ухвалення управлінських рішень
4.Способи ухвалення управлінських рішень
5.Форми розробки і реалізації управлінських рішень
6.Оцінка ефективності прийнятих управлінських рішень.
7.Програмно-цільовий підхід до ухвалення управлінських рішень
Вивчивши цю тему, студент повинен знати :
методологічні основи розробки управлінських рішень;
принципи діалектичної логіки прийняття управлінських рішень;
етапи процесу ухвалення управлінського рішення;
неформалізовані (евристичні) методи ухвалення рішень;
формалізовані методи розробки рішень;
комбіновані методи розробки управлінських рішень;
способи ухвалення управлінських рішень;
форми розробки і реалізації управлінських рішень;
основні види ефективності управлінського рішення;
показники оцінки системи управлінських рішень;
методичні підходи до аналізу оцінки ефективності управлінських рішень;
фактори, що впливають на ефективність прийняття управлінських рішень;
методи оцінок економічної ефективності управлінських рішень;
програмно-цільове управління;
принципи програмно-цільового управління;
класифікацію цільової комплексної програми;
етапи розробки цільових комплексних програм;
способи оцінки ефективності варіантів програми;
На основі придбаних теоретичних знань студент повинен уміти :
дати визначення "методологічного підходу ";
давати характеристику принципів діалектичної логіки прийняття управлінських рішень;
давати характеристику етапів процесу ухвалення управлінського рішення;
розрізняти неформалізовані, формалізовані та комбіновані методи ухвалення управлінських рішень; давати характеристику цих методів;
визначати переваги і недоліки одноосібного та колективного ухвалення рішень;
визначати форми розробки та реалізації управлінських рішень;
оцінювати ефективність прийнятих управлінських рішень;
розуміти методичні підходи до аналізу оцінки ефективності управлінських рішень;
використовувати програмно – цільовий підхід до ухвалення управлінських рішень;
складати цільову комплексну програму;
КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ
методологічний підхід |
|
абсолютна |
і |
відносна |
|
методологія |
|
|
ефективність |
|
|
методи управління процесом |
людський фактор |
|
|||
розробки, |
прийняття |
і |
інформаційний фактор |
||
реалізації УР |
|
|
фактор засобів праці |
|
|
неформалізовані методи |
|
системний фактор |
|
||
формалізовані методи |
|
програмно – |
цільовий підхід |
||
комбіновані методи |
|
програма |
|
|
|
консенсус |
|
|
цільова комплексна програма |
||
ефективність УР |
|
|
|
|
|
1. Методологічні основи розробки управлінських рішень.
Методологія - це вчення про методи пізнання яких-небудь об'єктів. Відносно теорії ухвалення рішень - об'єктів управління.
Об'єкти управління, як правило, складні, вивчаються різними науками, які мають специфічні предмети, а люди, що приймають управлінські рішення, повинні їх системно враховувати. Спільна робота різних фахівців привела до необхідності розвитку форм міждисциплінарної комунікації і поліпредметного мислення. Це сприяло писку відповідного методологічного забезпечення.
Сьогодні цілком обгрунтована думка, що людині потрібне мислення, яке прийде на зміну науковому і філософському, тобто методологічне мислення.
Призначення методології забезпечити чітке системне знання, що розвивається, про закони, категорії, за допомогою яких дійсність може отримувати адекватне віддзеркалення у свідомості людей.
Таким чином, методологія відносно теорії ухвалення рішень - це вчення,
яке дає можливість виявити проблему, спосіб дослідження цієї проблеми і упізнати природу і особливості її впливу на вибір альтернативи рішення, запропонувати оптимальне управлінське рішення.
Необхідність в методологічному забезпеченні ухваленні рішень підтверджується практикою управлінської діяльності усієї світової спільноти.
Один із засновників сучасної вітчизняної психології Л. Виготський відмічав необхідність цілеспрямованого керівництва з боку методології, називаючи її філософією спеціальних дисциплін. На його думку, функціональне місце і значення методології в "організмі" науки ті ж, що і скелеті в організмі живої істоти. Цей "принципово методологічний скелет" забезпечує єдність і цілісність наукових систем. Під "скелетом" розуміється система основних понять якої-небудь галузі знань, її
концептуальний каркас.
Методологічний підхід дозволяє визначити, що є об'єкт управління і сама діяльність осіб, що приймають рішення. Перше дає можливість розкрити закономірності функціонування об'єктів управління, що підлягають обліку при ухваленні рішень, а друге - визначити основу технології ухвалення управлінських рішень.
Ухвалення раціональних рішень вимагає цілісного уявлення про систему виробництва, яка включає організацію людей, використання різних технологій, процесів, що відбуваються в системі виробництва і фінансів і так далі.
Методологічний підхід дає можливість сформувати розумову роботу, розробити методики дослідження, як об'єкту управління, так і самої управлінської діяльності.