Zakalinska_K_O_Modeli_i_metodi_Lektsiyi_2012

Спільне використання форм розробки і реалізації управлінських рішень

Кожна форма розробки УР може бути реалізований декількома формами реалізації (рис. 2.3)

Приклад.

Директор магазину "Чобіток" бажає встановити для персоналу суботу і неділю робочими днями, вихідні дні зробити плаваючими. У недільні дні за його відомостями, більше покупців ходить магазинами.

Яку форму розробки і реалізації УР краще вибрати? Відповідь:

1.Виходячи з визначень форм розробки УР, рішення може бути розроблене тільки у формі наказу.

2.Формами реалізації можуть бути: припис, переконання, роз'яснення, примус, настанова і особистий приклад.

На наш погляд, найбільш відповідні форми - переконання і примус.

Рис. 2.3 Співвідношення форм розробки та реалізації УР

6. Оцінка ефективності прийнятих управлінських рішень.

Ефективність УР - це ресурсна результативність, отримана за підсумками розробки або реалізації. В якості ресурсів можуть бути фінанси, матеріали, здоров'я персоналу, організація праці та ін.

Аналогічно класифікації загальної ефективності і ефективність УР розділяється на організаційну, економічну, соціальну, технологічну, психологічну правову, екологічну, естетичну і політичну (таблиця. 2.9).

Таблиця 2.9 Основні види ефективності управлінського рішення

Ефективність УР розділяється по рівнях її розробки, охопленні людей і компаній. Виділяють ефективність УР на рівні виробництва і управління компанії, групи компаній, галузі, регіону, країни.

Удіяльності компанії необхідною умовою ефективного функціонування

єбаланс інтересів усіх учасників бізнесу : власників, менеджерів, персоналу, контрагентів, клієнтів та ін. при загальній зацікавленості кожен з них має свій інтерес, який необхідно шанувати і враховувати іншим його учасникам.

Управлінське рішення буде ефективним якщо воно реалізоване відповідно до вимог, що пред'являються до нього, виходять із законів управління. При оцінці ефективності прийнятого рішення слід враховувати

абсолютну і відносну ефективність. Під абсолютною ефективністю розуміють досягнутий підприємством кінцевий результат. Кількісний результат, який оцінює роботу системи управлінських рішень, отримати складно, оскільки вона не робить продукцію і не надає послуги.

Таким чином, виникає необхідність оцінювати цей результат за допомогою відносної ефективності (рис 2.4).

Система управлінських рішень може оцінюватися наступними показниками:

∙витратами часу на цикл реалізації управлінського рішення;

∙трудовитратами осіб, що приймають рішення, на розробку, прийняття і реалізацію рішень;

∙організованістю функціонування;

∙співвідношенням прийнятих рішень персоналам управління;

∙собівартістю і рентабельністю прийнятого рішення;

∙встановленням залежності прийнятого рішення від економічних,

екологічних і соціально-політичних наслідків, які прогнозуються; Оцінка ефективності системи управлінських рішень передбачає аналіз і розрахунок внутрішньої і зовнішньої ефективності. Показники внутрішньої ефективності дозволяють оцінити систему управлінських рішень як інструмент управління. Показники зовнішньої ефективності системи управлінських рішень відбивають її вплив на організацію кінцевого

результату, цілі управління.

можна класифікувати таким чином: вплив людського чинника, інформаційного, способів праці, системних чинників (Рис.2.6).

Людський фактор, що передбачає такі компоненти як професіоналізм, духовність, соціально-психологічний

Системний фактор, що передбачає відповідність керуючої системи й керованої мети підприємства

Рис. 2.6. Фактори впливу на ефективність управлінського рішення

До складу людського чинника відносяться:

-професійний рівень (рівень освіти, кваліфікація, досвід роботи, організаційні здібності, дисциплінованість, творча активність);

-духовний рівень (внутрішня культура, правова і екологічна культура, свобода особи);

-соціально-психологічний рівень (індивідуально-особові характеристики, споживно-мотиваційна сфера особи, інтелектуальнопізнавальний, емоційно-вольовий).

-соціально-психологічні якості колективу, пов'язані з організаційною культурою.

Ці чинники взаємозв'язані і проявляються в комплексі при ухваленні управлінських рішень через систему цінностей, установок і так далі

Вплив інформаційного чинника. До інформаційного чинника відносяться структура інформації і система інформаційного забезпечення (рівень забезпеченості інформацією). Вплив інформаційного чинника проявляється через організацію циркуляції інформації в каналах системи управління, що може привести до невідповідності якісних і кількісних характеристик інформації в процесі ухваленні рішень.

Вплив засобів праці. Причини, які приводять до оптимізації управлінської діяльності, осіб, що приймають рішення при впровадженні нової техніки, технології, автоматизації процесу управління, слід розуміти як вплив засобів праці.

Вплив системних чинників. До системних чинників слід віднести чинник відповідності системи, механізм управління, наукова організація управлінської діяльності.

Облік впливу чинників на ефективність управлінських рішень вимагає комплексних досліджень, на підставі яких можуть бути розроблені науково-

обгрунтовані рекомендації для використання результатів цих дослідженні на практиці.

Методи оцінок економічної ефективності УР

При розгляді економічної ефективності (Ее) методологічно важко достовірно визначити вартість додаткового продукту, отриманого в результаті реалізації конкретного УР, тобто його ринкову вартість. Реалізоване у вигляді інформації УР безпосередньо не виражається в матеріально - речовій формі товару, послуги або знань, а створює для них умови. Позитивний економічний ефект від УР - це економія, негативний збиток. Відомі ряд методів для виміру (точніше, оцінки) Ее, серед яких частіше використовується:

∙Непрямий метод зіставлення різних варіантів;

∙По кінцевих результатах;

∙По безпосередніх результатах діяльності.

Непрямий метод припускає аналіз ринкової вартості УР і витрат на УР шляхом аналізу варіантів УР для одного і того ж типу об'єкту, розроблених і реалізованих приблизно в однакових умовах. УР до конкретної реалізації проходить ще багато рівнів управління і виробництва, тому необхідно відокремити вплив суб'єктивного чинника, що гальмує або прискорює цей процес.

Цей метод дозволяє замість ринкової вартості УР використовувати ринкову вартість зробленої продукції. Так, при реалізації двох варіантів УР відносну економічну ефективність для першого вирішення можна визначити з наступного співвідношення:

Ее= (П2т / В2т – П1т - / В1т) ·100%,

де П1т - прибуток, отриманий за реалізацію товару при першому варіанті УР; П2т - прибуток, отриманий за реалізацію товару отриману при другому варіанті УР; В1т - витрати на виробництво товару при першому варіанті УР; В2т - витрати на виробництво товару при другому варіанті УР.

Так, якщо керівник своїми рішеннями тільки підтримує виробництво на одному рівні, то економічна ефективність УР дорівнюватиме нулю, а інші види ефективності при цьому можуть бути і значними, наприклад, організаційна, соціальна.

Ее = (П * К) / ЗВ

Метод визначення по кінцевих результатах заснований на розрахунку ефективності виробництва в цілому і виділенні фіксованої (статистично обгрунтованою) частини (К) :

де П - прибуток, отриманий від реалізації товару; ЗВ - загальні витрати;

До - доля УР в ефективності виробництва (До = 20÷30%).

Метод визначення Ее по безпосередніх результатах діяльності заснований на оцінці безпосереднього ефекту від УР при досягненні цілей, реалізації функцій, методів та ін. основними параметрами при оцінці Ее є

стандарти (тимчасові, ресурсні, фінансові та ін.). Величину Ее визначають із співвідношення:

Ееi = Сi / Рi - 100%

Де Сi - стандартне використання (витрату) ресурсу i для розробки і реалізації УР; Pi - реальне використання (витрати) i ресурсу для розробки і реалізації УР.

При розрахунку цим методом необхідно визначити значення Ее по декількох ресурсах (m) і потім по пріоритетності ресурсів знайти середнє значення Ее.

m

Ее = ( ∑ (Ееi ·Пi) ) ⁄ m

i=1

7. Програмно-цільовий підхід до ухвалення управлінських рішень

Останнім часом широке поширення придбав програмно-цільовий підхід до ухвалення управлінських рішень (програмно-цільове управління), який базується на принципах системного підходу. Це обумовлено наявністю недоліків в ринковому саморегулюванні і державному втручанні в економіку, що породжують складні соціально-економічні проблеми. Програмно-цільове управління передбачає ухвалення рішень на основі раніше підготовлених комплексних програм, які спрямовані на досягнення певної мети.

Використання програмно-цільового методу планування передбачає (рис. 2.7) :

∙визначення проблеми і формулювання цілей;

∙розробку і реалізацію програми, спрямованої на досягнення цілей;

∙систематичний контроль за якістю і результатами робіт, передбачених програмою;

∙корекцію заходів, спрямованих на реалізацію цілей.