30. Управління фінансовою санацією на підприємстві.

В організації фін. санації підпр-в розрізняють 3 основні функціональні блоки:

1. Розробка плану санації.

2. Проведення санаційного аудиту.

3. Менеджмент санації.

Як правило, розробкою санаційної концепції (плану) за дорученням власників чи керівництва підпр-ва займаються консалтингові фірми у тісному взаємозв’язку з внутрішніми службами контроллінгу (якщо вони є на підпр-ві).

Санаційний аудит проводиться аудиторськими компаніями на замовлення власників підпр-ва, потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації. Основна його мета полягає в оцінці санаційної спроможності підпр-ва на основі аналізу фін-господарської діяльності та наявної санаційної концепції, або плану санації.

Санаційна спроможність – не наявність у підпр-ва, що перебуває у фін. кризі, фін., організаційно-технічних і правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фін. санації.

Економічними критеріями стійкої санаційної спроможності підпр-ва є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг.

За формальними ознаками розрізняють 2 види санації:

а) санація без залучення додаткових фін. ресурсів на підпр-во;

б) санація із залученням нового фін. капіталу.

Досудова санація – система заходів по відновленню платоспроможності боржника, що здійснюються власниками боржника чи менеджментом підпр-ва, яке перебуває в кризі, з метою запобігання його банкрутства та ліквідації шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фін-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення провадження справи про банкрутство.

План санації в ході провадження справи про банкрутство. Новим законодавством передбачена можливість реалізації плану фін. санації після того, як проти боржника порушена справа про банкрутство. Головна ідея інституту санації в ході провадження справи про банкрутство полягає у створенні умов для задоволення претензій кредиторів не лише за рахунок проведення ліквідаційних процедур, а й в результаті відновлення успішної фін-господарської діяльності боржника чи коштів його правонаступника.

Ухвала про проведення санації боржника приймається арбітражним судом за клопотанням комітету кредиторів. До основних передумов прийняття рішення про проведення санації боржника після порушення справи про банкрутство належать:

1. Санаційна спроможність боржника, тобто наявність реального плану санації.

2. Наявність реальних можливостей виконання плану, відновлення платоспроможності підприємства-боржника та його успішної виробничо-господарської діяльності.

3. Наявність санатора, який має достатньо фін. ресурсів для фін. оздоровлення боржника.

Господарський суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть мати вигляд:

а) плану реорганізації (як правило, без збереження юр. особи боржника);

б) плану фін. санації (зі збереженням юр. особи боржника).

Як правило, план реорганізації розробляється в тому випадку, якщо фінансування санації здійснюється зовнішнім сенатором.

Обов’язковими складовими плану реорганізації є: 1) умови участі санатора у задоволенні вимог кредиторів; 2) умови та порядок реорганізації юр. особи боржника; 3) механізм виплати сенатором боргу кредиторам (строки, послідовність, форми тощо).

План санації зі збереженням статусу юр. особи має свої особливості. Він значною мірою базується на мобілізації внутрішніх фін. резервів боржника та участі в санації власників підпр-ва. Для реалізації плану підпр-во повинно бути на певний проміжок часу звільнене від обов’язків виконання платіжних зобов’язань перед кредиторами. Цього можна досягти шляхом укладання мирової угоди.

План санації в обов’язковому порядку має містити таку інформацію:

1. Аналіз причин фін. кризи.

2. Оцінку фін. стану боржника до початку санації.

3. Заходи щодо нормалізації фін. стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості).

4. Узгоджений з кредиторами порядок відстрочки виконання платіжних зобов’язань.

5. Інформацію про те, наскільки реалізація плану санації покращує шанси задоволення претензій кредиторів порівняно з вихідною ситуацією.

6. Порівняльні розрахунки задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та задоволення вимог шляхом проведення ліквідаційних процедур.

7. Прогнозні показники фін-майнового стану боржника у процесі та після реалізації плану санації із зазначенням строків відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.

8. Механізми контролю за ходом реалізації плану.