Сутність і місце ризику в господарській діяльності підприємства.
Для фін. менеджменту ризик – це ймовірність несприятливого результату.
Ризик – це економічна категорія, що має ймовірнісний характер, тобто являє собою подію, яка може відбутися або не відбутися.
У випадку настання події можливі 3 економічних результати: 1) негативний (програш, збиток); 2) нульовий; 3) позитивний (виграш, вигода, прибуток).
Ризики поділяються на чисті та спекулятивні. Чисті ризики означають можливість отримання збитку чи нульового результату. Спекулятивні позитивний, так и негативний результат. Фін. ризики – це спекулятивні ризики.
Фін. ризик підпр-ва – ймовірність виникнення несприятливих фін. наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуаціях невизначеності умов здійснення його фін. діяльності.
Основні види фін. ризиків та чинники, що їх генерують:
Ризик зниження фін. стійкості підпр-ва генерується недосконалістю структури капіталу (надмірною часткою позикових коштів), що породжує незбалансованість позитивного і негативного грош. потоків за обсягами.
Ризик неплатоспроможності генерується зниженням рівня ліквідності оборотних активів, які спричиняють розбалансованість грош. потоків у часі.
Інвестиційний ризик характеризується можливістю виникнення фін. втрат у процесі здійснення інвестиційної діяльності. Підвиди інвестиційних ризиків: ризик упущеної вигоди, ризик зниження прибутковості, ризик прямих фін. втрат.
Процентний ризик полягає в непередбаченій зміні процентних ставок (депозитної, кредитної) на фін. ринку. Основною причиною процентної ризику є зміна кон'юнктури фін. ринку під впливом державного регулювання.
Валютний ризик притаманний підпр-вам, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Валютні ризики – це небезпека валютних втрат, пов'язаних із зміною курсу однієї іноземної валюти відносно іншої у процесі ЗЕД.
Депозитний ризик відображає можливість неповернення депозитних вкладів.
Кредитний ризик – небезпека несплати позичальником основного боргу і відсотка, що належать кредиторові.
Податковий ризик має низку проявів: ймовірність введення нових видів податків і зборів, можливість збільшення чинних податк. ставок, зміна термінів і умов окремих видів податк. платежів, ймовірність скасування податк. пільг.
Структурний ризик генерується неефективним фінансуванням поточних витрат підпр-ва, що обумовлює високу питому вагу постійних витрат в загальній їх сумі.
Криміногенний ризик має прояв для підпр-ва при оголошенні його партнерами фіктивного банкрутства; підробці документів, що забезпечують незаконне привласнення сторонніми особами грош. і інших активів; розкрадання окремих видів активів власним персоналом.
Інші види ризиків. Включають ризики стихійних лих та інші «форс - мажорні» ризики, які можуть спричинити не лише втрату передбачуваного доходу, але і частини активів підпр-ва.
Методи оцінки ризику та способи його мінімізації.
Фін. ризик, як і будь-який ризик, має математично виражену ймовірність настання втрати, яка спирається на статистичні дані і може бути визначена з досить високою точністю. Математичне очікування якої-небудь події дорівнює абсолютній величині цієї події, помноженій на ймовірність її настання.
Ймовірність настання події може бути визначена об'єктивним методом або суб'єктивним.
Об'єктивний метод базується на обчисленні частоти повторення події. Суб'єктивний метод визначення ймовірності ґрунтується на різних критеріях: особистому досвіді, експертній оцінці тощо.
Ступінь ризику вимірюється двома основними критеріями: 1) середнє очікуване значення; 2) коливання (мінливість) можливого результату.
Середнє очікуване значення є середньо зваженим для всіх можливих результатів, де ймовірність кожного результату використовується як частота або вага відповідного значення.
Для остаточного ухвалення рішення необхідно виміряти ступінь коливання показників, тобто визначити ступінь коливання можливого результату. Для цього на практиці застосовують дисперсію і середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації. Дисперсія визначається за формулою:
де
– очікуване значення для кожного випадку
спостереження;
-
середнє очікуване значення;
–число
випадків спостереження (частота).
Середнє квадратичне відхилення – це корінь квадратний з дисперсії.
Коефіцієнт
варіації визначається за формулою:
Особливу роль у вирішенні ризикових завдань грають інтуїція менеджера і інсайт – усвідомлення вирішення деякої проблеми, яке виявляється як несподіване осяяння.
У випадках, коли розрахувати ризик неможливо, ухвалення рішень відбувається за допомогою евристики. Евристика є сукупністю логічних прийомів і методичних правил теоретичного дослідження і відшукання істини.
Ризик – менеджмент має свою систему евристичних правил, основні з яких:
1. Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.
2. Треба думати про наслідки ризику.
3. Не можна ризикувати великим заради малого.
4. Позитивне рішення приймається лише за відсутності сумніву.
5. За наявності сумнівів приймаються негативні рішення.
6. Не можна думати, що завжди існує лише одне рішення. Можливо, є та інші.
Ступінь
ризику, що спричиняє банкрутства, можна
виміряти за допомогою коефіцієнта
ризику:
де З max – максимально можлива сума збитку, грн., В – обсяг власних фін. ресурсів з урахуванням точно відомих надходжень коштів, грн.
Засобами вирішення ризиків є їх уникнення, утримання, передача.
Уникнення ризику означає просте ухилення від заходу, пов'язаного з ризиком. Проте уникнення ризику для інвестора часто означає відмову від прибутку.
Утримання ризику – це залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь упевнений, що він може за рахунок власних коштів покрити можливу втрату венчурного капіталу.
Передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страховій компанії. В цьому випадку передача ризику сталася шляхом страхування ризику.
Основними інструментами нейтралізації ризику є: формування резервів; диверсифікація; хеджування; страхування.
Найпоширенішим інструментом нейтралізації наслідків настання ризиків є використання для цих цілей резервного капіталу. Резерви створюються відповідно до чинного законодавства або установчих документів підпр-в за рахунок нерозподіленого прибутку або коштів власників.
Диверсифікація є найбільш обґрунтованою і відносно менш витратним способом зниження міри фін. ризику. Диверсифікація – це розсіювання, розподіл ризику шляхом розширення об'єктів інвестування, асортименту товарів і послуг, фін. інструментів тощо.
Механізм хеджування ризиків полягає в здійсненні зустрічних операцій з купівлі-продажу активів (фін. інструментів).
До основних фін. інструментів хеджування ризиків належать: форвардні і ф’ючерсні контракти; опціони; операції типу «своп».
У низці випадків нейтралізувати ризики за рахунок внутрішніх механізмів фін. стабілізації неможливо. В цьому випадку доцільно звернутися до послуг страхових компаній. На ринку страхових послуг пропонуються такі види страхування фін. ризиків: кредитів; інноваційних ризиків; депозитних ризиків; відповідальності на випадок недосягнення планового рівня рентабельності і ін.