2. Суб’єкти конституційного права

Суб’єкти конституційного права – це встановлені конституційними нормами адресати (носії), які можуть мати юридичні права і нести відповідні обов’язки. Вони мають конституційно-правову правоздатність або деєздатність.

Суб’єкти конституційно-правових відносин – це володарі конституційно-правової правоздатності, які реалізують її безпосередньо в даних відносинах.

Суб’єкти, тобто учасники конституційно-правових відносин, досить різноманітні, що обумовлено багатством змісту таких відносин. Вони мають багато спільного з суб’єктами інших відносин: володіють певним статусом, наділені відповідною праводієздатністю, механізмом реалізації своїх повноважень тощо.

Суб’єктами конституційно-правових відносин є:

1) Український народ як сукупність громадян різних національностей, якому належить вся повнота влади на території республіки, корінні народи і національні меншини.

2) Громадяни України, особи без громадянства та іноземці.

3) Українська держава (Україна як держава).

4) Органи державної влади України.

5) Народні депутати та посадові і службові особи.

6) Політичні партії і громадські організації.

7) Територіальні громади, органи та інші суб’єкти місцевого самоврядування.

8) Адміністративно-територіальні одиниці, передбачені Конституцією і законами.

9) Державні та інші підприємства, установи і організації, навчальні й інші державні, комунальні і приватні заклади.

Цей перелік не є вичерпним, його можна розширити, диференціювати тощо. Суб’єктами конституційно-правових відносин, наприклад, можна вважати виборчі комісії (Центральну виборчу комісію та виборчі комісії різних рівнів), загальні збори громадян за місцем проживання, постійні комісії місцевих рад, асоціації депутатів тощо.

3. Конституційно-правові норми

Правові норми, що регулюють конституційно-правові відносини називаються конституційно-правовими нормами.

Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. Вони становлять собою особливий різновид норм системи національного права.

Конституційно-правовим нормам властиві риси, притаманні всім правовим нормам:

по-перше, вони встановлюються чи санкціонуються державою;

по-друге, вони мають державно-владний характер, є формально визначеними загальнообов’язковими правилами поведінки;

по-третє, вони закріплюються в правових актах, що видаються компетентними державними органами;

по-четверте, вони мають двосторонній характер, тобто встановлюють не тільки права, але й обов’язки учасників правовідносин;

по-п’яте, вони передбачають наявність особливого механізму реалізації, елементами якого є матеріальні, ідеологічні, соціально-психологічні та правові чинники;

по-шосте, вони визначають можливість багатоваріантної поведінки;

по-сьоме, вони цілеспрямованими і гарантованими.

Конституційно-правові норми мають свої особливості. Такі як:

по-перше, найвища юридична сила;

по-друге, найбільша стабільність у порівнянні з нормами інших галузей права;

по-третє, підвищений рівень охорони з боку держави;

по-четверте, прямий характер їх дії;

по-п’яте, особливий механізм реалізації та специфіка їх структури.

Основними ознаками, які виокремлюють кожну галузь права в системі права України є предмет та метод правового регулювання.

Характер суспільних відносин, врегульованих нормами конституційного права, визначає їх структуру. На відміну від звичайної, класичної моделі правової норми, яка передбачає обов’язкову наявність трьох взаємозв’язаних ланок (гіпотези, диспозиції й санкції) норми конституційного права містять лише саме правило поведінки – диспозицію. Надзвичайно рідко трапляються в них гіпотеза й санкція.

Елементи конституційно-правової норми нерідко переплітаються між собою, і на практиці досить непросто виділити їх у чистому вигляді.

Санкціям конституційного права властивий цілий ряд особливостей, що визначаються характером суспільних конституційних відносин. Найважливіша з них – профілактичне, організуюче та виховне призначення таких санкцій.

Специфічне і коло суб’єктів, які уповноважені застосовувати конституційно-правової санкції. Це, насамперед, народ, територіальні громади (населення адміністративно-територіальних одиниць), органи державної влади та органи місцевого самоврядування.