2. Особисті (громадянські) права і свободи людини.

Особисті (громадянські) права і свободи людини — це закріплені правом можливості фізичного існування і духовного розвитку людини.

Особистими правами володіють всі індивіди, які проживають на території України незалежно від свого правового стану (громадяни України, іноземні громадяни і піддані, апатриди).

Конституція України містить наступний перелік особистих (громадянських) прав людини:

- право на вільний розвиток особистості;

- право на життя;

- право на повагу людської гідності;

- право на свободу і особисту недоторканність;

- недоторканність житла;

- таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції;

- невтручання в особисте і сімейне життя;

- свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право на вільний в'їзд в Україну і виїзд з України;

- право на свободу думки і слова, на вільне висловлювання своїх поглядів і переконань;

- свобода світогляду і віросповідання.

Порядок реалізації права на свободу світогляду і віросповідання визначений Конституцією України і Законом України «Про свободу совісті і релігійні організації» від 23 квітня 1991 року. Поняття «свобода совісті» рівнозначне поняттю «свобода світогляду і віросповідання».

Свобода совісті містить у собі:

- право мати, приймати, змінювати релігію чи переконання за своїм вибором;

- свободу особисто або разом з іншими сповідати будь-яку релігію або не сповідати ніякої (тобто бути атеїстом);

- правити релігійні культи;

- відкрито висловлювати і вільно поширювати свої релігійні чи атеїстичні переконання.

Разом з тим це особисте право обмежене законодавством України. Зокрема, заборонена релігійна діяльність, що порушує права і свободи людей, шкодить їхньому здоров'ю, загрожує життю. Сповідання релігії не звільняє від обов'язків перед державою чи від дотримання законів.

3. Політичні права і свободи громадян України. Право на свободу об’єднання в політичні партії і громадські організації.

Політичні права і свободи громадян України – це встановлені правом можливості особи брати участь в управлінні суспільними і державними справами.

Конституція України закріплює наступні політичні права і свободи:

1. Право на свободу об’єднання в політичні партії і громадські організації.

Відповідно до ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

2. Право громадян брати участь в управлінні державними справами.

Стаття 38 Конституції України передбачає, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

3. Право громадян на проведення зборів, мітингів, ходи і демонстрацій.

Відповідно до ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

4. Право на звернення до органів влади чи органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Право на свободу об’єднання в політичні партії і громадські організації.

Варто зазначити, що право громадян на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, обмежується законодавством України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей (ст. 36 Конституції України).

Обмеження права громадян на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації умовно можна поділити на дві групи.

Перша група обмежень стосується програмних цілей і діяльності об'єднань громадян. Забороняється створення і діяльність об'єднань громадян, програмні цілі чи дії яких спрямовані на:

- ліквідацію незалежності України; зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави; підрив безпеки держави; незаконне захоплення державної влади;

- пропаганду війни, насильства, розпалення міжетнічної, расової або релігійної ворожнечі;

- посягання на права і свободи людини, здоров'я насе­лення.

Друга група обмежень стосується організаційної сторони об'єднань громадян. Не припускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій:

- в органах виконавчої і судової влади, у виконавчих органах місцевого самоврядування;

- у військових формуваннях;

- на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Політичні партії і громадські організації не можуть мати воєнізовані формування.

Право на об'єднання в політичні партії та громадські організації громадяни реалізують виключно добровільно. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян або обмежений у праві добровільного виходу з нього. Належність або неналежність до об'єднання громадян не є підставою ні для обмеження прав і свобод, ні для надання пільг та переваг.

Об’єднання громадян – це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної організації громадянами своїх прав і свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) визнається політичною партією або громадською організацією.

Громадська організація – це об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Громадські організації створюються за ініціативою громадяни України, громадян інших держав, осіб без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку. Рішення про заснування об'єднань громадян приймаються установчим з'їздом (конференцією) або загальними зборами.

Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих громадських організацій визначається їх статутами в межах, встановлених законами України.

Особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій та державні гарантії забезпечення їх діяльності регулюються Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 року.

Молодіжні громадські організації – об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів.

Дитячі громадські організації – об'єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про об’єднання громадян» політичною партією є об'єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі.