2. Економічний розвиток держав Месопотамії

Месопотамія – загадкова країна про яку ходили легенди, її територія простиралася між Кавказом на півночі й Перською затокою на півдні, між Сірійським степом на заході й гірським районом на Сході. Країна з найдавніших часів була заселена шумерськими племенами, які прийшли сюди зі східних гірських областей Месопотамії й семітськими народами, вихідцями з північної Африки, серед яких ханаанеї, финікийці, євреї, арамеї, єгиптяни тощо. За свідченням археологів територія була заселена народами вже у VI - IV тис. до н. е.

З півночі на південь країну перетинали дві великі річки - Тигр і Євфрат. Річки створювали родючі долину й служили гарними транспортними магістралями, які зв'язували Месопотамію з її сусідами.

Місцеві жителі, які здавна займалися землеробством, збирали високі врожаї ячменю, проса, льону, винограду. Однак, для цього необхідно було звести дамби, водоймища та інші іригаційні споруди. Успіхи у землеробстві сприяли зростанню ремісничого виробництва, у результаті чого виділилися такі галузі як гончарна, каменерізна, ювелірна справа. Користувалися попитом професії муляра, теслі, коваля, пекаря.

Країна з найдавніших часів була заселена шумерськими і семітськими племенами. Серед найбільш розвинених держав Міжріччя в IV – III тис. до н. е. можна виділити Шумер, Ур, Ниппур, Урук тощо.

Шумери, які прийшли в Месопотамію зі східних гірських областей в IV тис. до н. е., створили державу Шумер на півдні країни.

Семіти, які мешкали в V тисячолітті до н. е. у районі північної Африки, поступово заселили Аравію, Сірійський степ, а потім Месопотамію, де створили державу Аккад на півночі країни.

Пізніше аккадский цар Саргон 1 шляхом завоювань об'єднав дві держави в Шумеро-Аккадське царство. Ріст землеробства, ремесел, торгівлі й зміцнення на цій основі фінансів, дозволило містити сильну постійну армію в 5400 воїнів. Це створило можливість не тільки для зміцнення своїх границь, але й для проведення завойовницьких війн. Війська Саргона дійшли до Середземного моря на заході й навіть у Малу Азію.

Ще більших розмірів досягла Аккадська держава у 2220 р. до н.е. при одному з царів династії Саргона – Нарамсині. У період його правління були приєднані Елам на сході, район Аравії на півдні й Верхній Тигр на півночі.

Однак безперервні війни, які вели аккадські царі, виснажили економіку держави і вона у 2007 р. до н.е. впала під натиском семитських кочових племен аморитів, які вторглися з заходу, і еламитів, що напали зі сходу. Після багаторічних війн перемогли аморіти які створили в 1897 р. до н.е. могутнє централізоване Вавілонське царство, що досягло свого найвищого розквіту при царі Хаммурапі (1792 - 1750 р. до н.е.). Серед міст царства Вавілон займав особливе положення. Сама назва Вавілон (Бабі-Мулу «Ворота Бога») говорило про його особливий статус.

У період правління Хаммурапі будувалися грандіозні канали, значного розвитку досягла зовнішня й внутрішня торгівля. Вавілонські купці вивозили фініки, інжир, зерно, вовну, ремісничі вироби, а ввозили рабів, предмети розкоші, ліс, метали, камінь. Розвивалося лихварство. Відповідно до кодексу законів Хаммурапі у Вавілонському царстві вже існувало рабство джерелами якого були війни й боргове рабство, однак у сільському господарстві праця рабів не застосовувалася. Основною галуззю господарства було землеробство, засноване на праці вільних селян-общинників.

Прогрес агрокультури в натуральному господарстві й ремеслі приводить до появи додаткового продукту, що дозволяє здійснювати обмін між виробниками. Для забезпечення розвинених економічних відносин, виконання державою своїх функцій, збору податків, вводиться податкова і грошова системи. Операції з нерухомістю, внутрішня й зовнішня торгівля, викликали потребу створення банків, які з'явилися в ІІ тис. до н.е. У Вавілоні в VI ст. до н.е. уже була відома банківська династія «Егібі й сини», у Ниппурі – династія Мурашу. Вже в той час банки за багатством перевершували не тільки храми, але й у ряді випадків державу, зосереджуючи у своєму володінні землі, будинки, худобу.

Зароджуються суспільні ієрархічні відносини в суспільстві, у результаті чого починають розкладатися землеробські громади, а з ними й родові відносини. Пануючі прошарки починають експлуатувати селян-общинників, виникають храмові господарства.

Міста стають адміністративними, господарськими й культурними центрами.

У свою чергу, містобудівництво послужило основою для розвитку будівельної техніки. Зводилися не тільки храмові спорудження, але й палацові, адміністративні й житлові будинки. Будували й великі приміщення для архивів, оскільки глиняні таблички з інформацією займали дуже багато місця. Згодом архітектура Месопотамії вплинула на зодчество всього близького Сходу. Перший у світі канал-водопровід був побудований ще до 2500 р. до н.е. у Шумерському місті Лагаш.

Обслуговування галузей господарства вимагало розвитку транспорту і транспортної мережі. Для цього використовувалися природні водні магістралі рік Тигру і Євфрату, численні водні канали. На суші прокладалися дороги по яких з найдавніших часів перевозилися товари на колісних візках, запряжених мулами.

Месопотамія дала світу не тільки перші зразки цивільної, але й військової техніки. Приблизно в ІІІ тис. до н.е. тут з'явилися бойові колісниці. В І тис. до н.е. створені облогові механізми - тарани. В ІІІ тис. з'явилася захисна збруя, зроблена зі шкіри.

Клинопис, який з'явився в Месопотамії близько ІІІ тис. до н.е. став основою для розробки багатьох сучасних алфавітів: клинопис арамейського (єврейський, арабський), грецького (латинський, слов'яно-кирилівський, грузинський, вірменський).

Месопотамія також дала світу засади математики, десятирічну систему рахунку, витяг квадратних і кубічних коренів, принцип арифметичної й геометричної прогресій, арифметичні дроби, таблицю множення, перші знання в області геометрії, алгебри. Вавілонська система міри і ваги згодом перейшла до багатьох давніх народів.