0402_УМПС_Арх_укр_2012

а) посилити ефект виступу б) активізувати увагу слухачів

в) узагальнити основні положення виступу г) презентувати тему виступу

6.Оберіть правильно побудовану конструкцію: а) житель будинку б) жилець будинку в) мешканець будинку

7.Оберіть правильно побудовану конструкцію: а) житель міста б) жилець міста в) мешканець міста

8.Оберіть варіант, у якому всі складні прикметники написані правильно: а) декоративно-рельєфний, сюжетно-образний, західноукраїнський,

асфальтобетонний, постчорнобильський б) ліво-бережний, візантійськодавньоруський, діаметральнопротилежний,

вищезазначений, фізико-хімічний в) ультра звуковий, темно-вишневий, світлорожевий, поверхнево-активний,

науково-дослідний, першочерговий

9. Оберіть правильні відповіді:

На послідовність викладу думок вказують вставні слова а) на жаль б) мабуть в) по-друге г) отже д) нарешті

е) зверніть увагу

2. Завдання для формування практичних навичок

Завдання 1. Підберіть і запишіть декілька етикетних формул для початку промови (звертання до студентсько-викладацької аудиторії), враховуючи обставини спілкування.

Профспілкові збори: ______________________________________________

Кураторська година: ______________________________________________

Студентська наукова конференція: __________________________________

Патріотичний мітинг: _____________________________________________

Ювілейне зібрання: _______________________________________________

Завдання 2. Письмово доповніть надане висловлювання власними пропозиціями.

Привернути послаблену увагу аудиторії до свого виступу можна за допомогою:

211

-тривалої паузи;

-риторичного запитання;

-_________________________________________;

-_________________________________________;

Завдання 3. Прочитайте текст. Дайте йому назву та складіть письмову відповідь на запитання: «Як впливає інтонація мовлення оратора на сприйняття змісту його виступу?»

Оратор, який вільно володіє своїм голосом, тобто вміє легко змінити його темп, висоту, який володіє хорошою дикцією, може виразити голосом різноманітні почуття і переживання. Так, слухачі, які були присутні на лекції Петра Францовича Лесгафта, згадують, що його голос, то піднімаючись, то падаючи, дуже добре передавав і пафос, і докір, і насмішку, і сарказм, і наполегливість. Учені нараховують більше 20 інтонацій, що виражають різноманітні почуття: погрози, радості, захоплення, обурення, злоби, здивування, страху, сумніву і т.д. Оратор повинен намагатися виразити голосом те почуття, яке відповідає змісту його мовлення. Про веселе говорити радісним голосом, про сумне – сумним і т.д.

Настрій того, хто виступає, може не відповідати матеріалові мовлення. Іноді це проявляється в голосі. Учені доводять, що слухачі не засвоюють до 20-40% інформації, яка їх цікавить, якщо інтонація оратора не відповідає змістові його мовлення. Тому той, хто виступає, повинен вміти стримувати себе, володіти своїми почуттями, думати в момент виголошення промови лише про неї і своїх слухачів, а не про сторонні речі. Якщо оратор заглиблюється у зміст промови і забуває про все інше, голос його буде звучати добре і правильно, відображати ті почуття, яківін хотів би передати своїй аудиторії.

Завдання 4. Оцініть промову, прослухану вами (лекцію, виступ на зборах, семінарі, у ЗМІ тощо), і дайте письмово стислі відповіді на запитання:

Промова сподобалась? Ні? Залишила Вас байдужим? - ______________

Чи переконав Вас оратор? (Якщо ні, то що б Ви йому заперечили?) - __ Якщо оратор залишив Вас байдужим, то чому? Визначте причини (нецікава тема, тема виголошена невміло та ін.). - ______________________

Що б Ви порадили ораторові? - _________________________________

Завдання 5. Випишіть слова, в яких наголос розрізняє їхні значення.

Атлас, тепло, доповідач, фарфор, відомість, прошу, білизна, усмішка, типовий, батьківщина, деревина, ясний, дзвони, користь, мокрота, недоторканний.

Завдання 6. Перепишіть слова, поставте в них наголос відповідно до усталених норм наголошування (послуговуйтеся матеріалами словника літературного наголосу).

212

Дочка, живопис, новий, приятель, випадок, каталог, листопад, подруга, сільськогосподарський, цемент, одинадцять, вісімдесят, новий, завдання, кілометр, вимова, черговий, громадський, гуртожиток, загадка, вимога, абихто, абияк, багаторазовий, іконопис, виразний, містобудівний.

Завдання 7. Запишіть однослівний смисловий відповідник пропонованих парафраз.

Послуговуйтеся довідковим матеріалом.

Довідковий матеріал: Африка, картопля, Швейцарія, агрономи, Київ, Донецьк, бавовна або цукор, письменники, ледарі, ялинка, екскаватор, вугілля, ліси, повітря.

Завдання 8. Доберіть до поданих фразеологізмів пояснення їх значення. Послуговуйтеся довідковим матеріалом.

ловити кожне слово

ловити ротом мух

ловити на ходу

побити горшки, розбити глек

як у воду опущений

Довідковий матеріал: хто має владу, повинен і розум мати; сумний, безрадісний; сміятися без причини; про вкрай тупу впертість; поставити на місце; посваритися; обдурювати; недосвідчена людина; напружено розмірковувати; надовго запам’ятати; зрадити; втратити гідність; дуже уважно слухати; відразу засвоювати; вередувати; бути неуважним.

Завдання 9. Знайдіть і допишіть потрібне слово для влучного образного порівняння. Використайте довідковий матеріал.

незграбний, як

сміливий, як

гарний, як

тихий, як

глухий, як

німий, як

хитрий, як

боязкий, як

потрібний, як

Довідковий матеріал: свиня, слон, лев, тетеря, миша, заєць, риба, лисиця, п’ята нога собаці.

Завдання 10. Запишіть речення (за вашим фахом) із вставними конструкціями, які вживаються в мовленні на позначення:

а) впевненості, достовірності; б) уточнення авторства висловленого;

в) невпевненості, непереконаності; г) послідовності викладу думок, зв’язку між ними;

д) почуттів, ставлення мовця до повідомлюваного.

Завдання 11. Прочитайте пропоновані визначення, запам’ятайте їх, порівняйте з інформацією про презентацію (§ 6) і сформулюйте усно, яких нових знань про презентацію ви набули.

1. Презентація за сценарієм – це презентація зі слайдами, з демонстрацією кольорових графіків та анімацій, з виведенням відеоматеріалів на великий екран або монітор.

214

2.Автоматична презентація – закінчений автоматичний продукт, перенесений на відеоплівку, дискету та інші види носіїв, і розісланий споживачам з метою виявлення їхньої зацікавленості.

3.Навчальна презентація допомагає викладачеві забезпечити (завдяки наочному та звуковому ряду) більш ефективне засвоєння студентами програмних матеріалів.

Резюме в презентації допомагає ущільнити зміст інформації, свідчить про те, що презентація наближається до завершення, а висновок – вихід з контакту, закінчення спілкування. Висновок має бути виразним, коротким і обов’язково оптимістичним, мажорним, він має співвідноситися з експозицією презентації (встановленням на початку презентації миттєвого контакту з аудиторією, створенням атмосфери доброзичливості) (За І.В. Клименко).

Завдання 12. Прочитайте епіграфи-афоризми до теми 8 і поясніть, як вони за змістом пов’язані з правилами красномовства (ораторського мистецтва).

Завдання 13. Поясніть усно ситуативне використання в мовленні наданих фразеологізмів. З чотирма фразеологізмами складіть речення.

Світло у вікні. Загнати в кут. Заходити в глухий кут. Кут зору.

Ні в кут ні в двері. Із кута в кут.

Загладжувати гострі кути. Обминати гострі кути. В глухому куті. Ховатися по кутках. Обтирати кутки.

Завдання 14. Складіть текст виступу (обсягом 2 друковані сторінки формату А-4), обравши епіграфом одне з висловлювань Г.С. Сковороди. Чітко сформулюйте власну думку (позицію), наведіть аргументи на її підтвердження.

1.«Пізнай самого себе, і ти пізнаєш світ».

2.«Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю».

3.«Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя».

4.«З усіх утрат втрата часу найтяжча».

5.«Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось».

6.«Тільки б Бог зміцнив мене у своїй чесності, тільки б Він зробив мене людиною, гідною і дорогою для себе, бо добрі люди – друзі Божі, й лише серед них зберігається найвищий дар, тобто справжня чиста дружба».

215

Полеміка є надзвичайно зручним способом тлумачення думки.

Федір Достоєвський

ТЕМА 9. ДИСКУСІЯ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ ПЛАН

І. Теоретичний матеріал

§1. Форми проведення дискусії.

§2. Прийоми активізації уваги слухачів.

§3. Культура поведінки під час дискусії.

§4. Використання законів логіки у виступі.

§5. Правопис префіксів у різних частинах мови.

Культура мовлення.

ІІ. Практикум

1.Тест-контроль для перевірки засвоєння теоретичних знань.

2.Завдання для формування практичних навичок.

Ключові слова та поняття

Дискусія, диспут, спір, полеміка, дебати, закони логіки, евристика, парадокс, каламбур, гіпербола, інверсія, риторичне запитання, аргументація, аргумент, заклик.

Критерії засвоєння

Після вивчення теоретичного матеріалу студенти мають ЗНАТИ:

−зміст понять дискусія, аргументація, теза, аргумент, закони логіки;

−особливості жанрових різновидів спору;

−логічні закони та особливості аналогійної аргументації;

−правопис префіксів у різних частинах мови;

−основні вимоги до культури поведінки під час дискусії.

Після вивчення теоретичного матеріалу студенти повинні УМІТИ:

−розмежовувати поняття публічне мовлення і спір;

−добирати виражальні стилістичні засоби і використовувати їх у власному публічному мовленні;

−коректно поводитись у процесі дискусії під час обговорення спірних і проблемних питань;

−аргументовано доводити чи спростовувати тези;

−формулювати власну думку з приводу обговорюваного питання;

−коментувати чуже висловлювання;

−використовувати на практиці правила написання префіксів у різних частинах мови.

І. Теоретичний матеріал § 1. Форми проведення дискусії

Обговорення багатьох суспільно-політичних, морально-етичних, екологічних, культурно-освітніх, професійних проблем сучасного суспільства досягається шляхом відкритого обміну думками, широкого суспільного (або

216

колективного) діалогу, у процесі якого виникає можливість компетентно і всебічно проаналізувати життєво важливі проблеми, висунути й аргументовано відстояти власний погляд на обговорювану проблему, яка має спірний характер, знайти шляхи і способи її вирішення або сформувати громадську думку щодо неї. Загальноприйнятим жанром проведення таких форм ділової комунікації є дискусія. Дискусія (лат. – дослідження, розгляд, розбір) визначається як: 1) спір, суперечка окремих осіб, співбесідників; 2) широке публічне обговорення якогось суперечливого питання на зборах, у пресі тощо. Найчастіше вона функціонує як складова таких форм спілкування, як нарада, збори, конференції, але може мати і самостійне значення.

Метою дискусії є з’ясування й зіставлення різних поглядів на ту чи іншу проблему, пошук, виявлення істинної думки, знаходження правильного рішення спірного питання. В такому спорі ретельно відбирають і аналізують докази, зважено оцінюють позиції і погляди протилежної сторони, тобто, по суті, ведеться спільний пошук істини. Звичайно, така дискусія можлива тільки між компетентними людьми, які знають дану проблему, зацікавлені в її вирішенні.

Характер дискусії визначається і соціальною значущістю проблеми, що обговорюється. Предметом спору можуть бути питання, що відбивають загальнолюдські інтереси (проблеми екології, виживання людства, збереження миру), порушуватися можуть і національні інтереси, інтереси певних соціальних прошарків суспільства, групові інтереси (людей певної професії, колективів, відомств, неформальних об’єднань) тощо.

Різновидом дискусії є групова дискусія, у якій піднімаються та обговорюються важливі суспільно-політичні, морально-етичні, культурні, екологічні тощо проблеми, які на цей час є значущими, важливими й актуальними і не залишать байдужою аудиторію.

Під час групової дискусії спеціально підготовлена група обговорює питання – дискутує перед аудиторією. Метою такої дискусії є знаходження шляхів, способів розв'язання обраної для обговорення проблеми, представлення протилежних поглядів щодо спірних питань, поширення нової інформації (статистичних даних, документів, не відомих раніше матеріалів тощо). У груповій дискусії можуть брати участь від трьох до десяти опонентів, за винятком голови. Часто запрошують компетентних фахівців, виступи яких, як правило, відзначаються об'єктивністю, обґрунтованістю, виваженістю, обізнаністю із сутністю явища, що розглядається. Основний засіб спілкування – діалог, який одночасно ведуть тільки двоє учасників. Дуже важливо, щоб учасники дискусії добре підготувалися, були забезпечені переконливими матеріалами для аргументації власної думки. Велике враження на присутніх справляє також їхня манера мовлення, культура спілкування, щирість і відкритість у взаєминах з опонентами, повага до них і терпимість до їхньої позиції.

Голова дискусії регулює її хід, усі процедури, оголошує тему, питання для обговорення, представляє виступаючих, стежить за регламентом, керує обміном думок, підсумовує результати дискусії, виголошує заключне слово.

217

Упроцесі дискусії і слухачі, й учасники оцінюють ту чи іншу пропозицію, думку, зауваження. Важливо, щоб ця оцінка була об'єктивною, тобто заснованою на реальних фактах, доведених положеннях, переконливих аргументах, і не містила емоційного забарвлення.

Окрім дискусії як найпоширенішого жанрового різновиду спору, дослідники виділяють ще й інші види: диспут, полеміку, дебати, евристику.

Диспут – публічний спір на наукову чи публіцистичну, суспільно важливу тему.

Полеміка – спір з метою захистити свою думку, спростувати думку опонента. Служить вихованню активної громадянської позиції, часто супроводжується конфронтацією, протиборством сторін, ідей.

Дебати – обмін думками щодо якого-небудь питання, суперечка. Евристика – спір, розрахований на перемогу будь-якою ціною.

На специфіку спору впливає кількість осіб, які беруть участь в обговоренні проблемних питань. За цією ознакою виділяються три основні групи:

−спір-монолог (людина сперечається сама з собою, це так званий внутрішній спір);

−спір-діалог (полемізують дві особи);

−спір-полілог (ведеться декількома або багатьма особами).

Усвою чергу, спір-полілог може бути масовим (всі присутні беруть участь

успорі) і груповим (спірні питання вирішує певна група осіб у присутності всіх учасників).

Чимало ділових зборів, нарад або вирішення окремих питань на них проводиться у формі ділової масової дискусії.

Під час масової дискусії всі учасники, за винятком голови, знаходяться в однаковому становищі. Спеціальні доповідачі не призначаються, а всі присутні виступають не тільки у ролі слухачів. Спеціальне питання обговорюється у визначеному порядку, як правило, у відповідності з суворим регламентом і під головуванням посадової особи.

Виступ у процесі дискусії зазвичай не готується завчасно, а є спонтанною реакцією на щойно почуте від промовця, доповідача. У лаконічному виступі промовець може порушити одне-два питання або дати конкретну відповідь на поставлені йому запитання, не відходячи при цьому від теми дискусії.

Змістовний виступ передбачає:

−виклад суті обговорюваного питання;

−акцентування уваги на основному;

−висловлення свого ставлення й оцінки;

−підкріплення своїх доказів чи думок прикладами (посиланнями на

джерела).

Адресувати своє звернення промовець повинен до всіх присутніх, побудувавши його так, щоб одержана ними інформація була зрозумілою й лягла в основу їх власних роздумів і висновків. Допомагає у цьому грамотно побудована структура виступу, яка багато в чому залежить від методів викладення матеріалу.

218

На процес спору накладає відбиток і його форма. Спори можуть бути усними і писемними (друкованими). Усні спори, зазвичай, обмежені у часі й замкнуті у просторі. Вони ведуться в присутності слухачів, тому в процесі усних спорів важливу роль відіграють зовнішні та внутрішні психологічні чинники. Письмові спори триваліші, іноді ведуться на сторінках різних видань.

Плановані спори називаються організованими. Полемісти мають можливість завчасно ознайомитися з предметом спору, визначити свою позицію, обрати відповідні аргументи, продумати відповіді на можливі заперечення опонентів. Неорганізовані спори мають низький рівень продуктивності.

Цікава інформація. В історії риторики дискусію знаменитих фізиків Бора та Ейнштейна вважають зразковою. Ця незвичайна дискусія тривала декілька десятків років. Вона мала і драматичний, і гумористичний характер. Полемізували фізики і на відстані, і при зустрічі один з одним; їх суперечки були як усні, так і письмові.

Основним чинником, який викликав спір, було відкриття квантової механіки і пов'язані з ним зміни в поглядах людей на довкілля. Ця дискусія була неймовірно цікавою для наукового світу. Відомі дослідники, однодумці Бора і Ейнштейна, уважно стежили за нею, брали в ній участь.

У цій суперечці не було переможців, бо ніхто нікого і ні в чому не переконав. Кожен залишився на своїх позиціях. Бор, який пережив свого опонента на 7 років, подумки продовжував полеміку з Ейнштейном.

Однак ця дискусія була досить специфічною. У ній не лише фіксувалися різні погляди. Фізики зі світовим ім’ям збагачували знання одне одного, уточнювали свої позиції. Дискусія визначила шляхи розвитку фізики на багато років. Запорукою успіху дискусії, її впливу на процеси наукових відкриттів, безумовно, була велика взаємна повага вчених. У одному з листів Ейнштейн так писав: «Шановний мій Боре!» У приватній розмові в Москві Бор говорив: «Ейнштейн був не тільки вченим. Він був прекрасною, доброю людиною. Його посмішка опромінює мене».

Висока результативність спору в пошуках істини і взаємоповага опонентів тісно пов’язані між собою.

(Складено з частковим використанням матеріалів з книги: Онуфрієнко Г.С. Риторика: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 592 с.)

219

§ 2. Прийоми активізації уваги слухачів

У процесі виступу виникають ситуації, коли необхідно активізувати увагу слухачів. Один із найдієвіших способів, який допомагає пожвавити процес спілкування з аудиторією, – риторичне запитання, напр.: Хто не побував у ситуації, коли…?; Чи можна спокійно спостерігати, як…? Невже ніхто не розуміє, що..? та ін.

Активізують мисленнєву діяльність слухачів і питання, спрямовані до всієї аудиторії, особливо якщо вони мають проблемний характер, напр..: Як би вчинили ви у подібній ситуації? Як можна ставитись до цього факту?

Поставивши таке запитання, доповідач повинен запропонувати слухачам власну відповідь на нього або охарактеризувати своє ставлення до ситуації.

Публічне мовлення завжди активно використовувало стилістичні ресурси мови як ефективний засіб, здатний не лише прикрасити виступ, а й поглибити його, зробити цікавим тощо.

Ми уже зупинялися у попередній темі на огляді деяких важливих стилістичних засобів мови (метафора, фразеологізм, афоризм тощо).

Поповнимо цей блок інформації описом тих стилістичних фігур, які спроможні індивідуалізувати мовлення, викликати певну емоційну реакцію, поновити послаблену увагу слухачів. Такими риторичними фігурами є: парадокс, каламбур, гіпербола, інверсія, риторичні запитання, заклики / лозунги.

Парадокс (грец. – дивний, неочікуваний) – неочікуване судження, висновок, що різко розходиться з загальноприйнятою думкою чи логікою попереднього тексту, напр.: Я знаю, що я нічого не знаю (Сократ).

На парадоксах ґрунтуються деякі народні прислів’я: У шевця чоботи драні. Для парадоксу характерна стислість і завершеність, що наближає його до афоризму: Поспішай повільно.

Каламбур (фр. – гра слів) – стилістичний прийом зближення різних за значенням слів, іноді схожих за звучанням, який створює комічний ефект: А хай їй грець, тій Греції.

Гіпербола (гр. – перебільшення) – образне перебільшення за обсягом, розміром, силою, значенням з метою надання зображуваному виняткової виразності, загостреності, напр.: Чекати цілу вічність.

Інверсія (лат. – перестановка) – незвичайна розстановка слів у реченні. Використовується для того, щоб підкреслити найбільш значуще, важливе слово, звернути на нього увагу. Зазвичай підмет стоїть перед присудком, означення перед означуваним словом тощо. Коли слово переставляється зі свого звичного місця в інше, воно стає більш помітним, підкреслюється його значення, новизна і звучання в контексті. Порівняйте такі висловлювання:

На таку альтернативу ми ніколи не погодимось. Ми ніколи не погодимось на таку альтернативу.

Риторичне запитання – це висловлювання у вигляді запитання, яке не потребує відповіді, на відміну від звичайного. Воно використовується оратором здебільшого в усних промовах для підкреслення незвичайності ситуації,

220