4.9. Масове виробництво й стрічковий конвеєр

Звернемось тепер до іншої сторони сучасного виробництва – до безперервно-потокового виробництва, яке частіше відоме як складальна лінія. Цей спосіб у повному своєму розвитку характеризується тим, що кожна деталь (вузол) проходить через ряд позицій (робочих місць), причому в кожній такій позиції над нею здійснюється одна або декілька операцій.

Весь завод стає добре організованою виробничою одиницею, де сировина поступає в потік в ряді точок (робочих місць), а виріб на різних етапах виробництва переміщується за декількома потоками, що поступово зливаються в загальний потік, поки на краю головного конвеєра з нього не зійде (наприклад) автомобіль, готовий до випробувань і відправки.

Елементи такої схеми ідуть у глибину ХІХ ст. Їх можна побачити, наприклад, на фабриці Британського адміралтейства (1883 рік) з випічки морських галет. Машини змішували тісто й виконували ряд інших операцій, але головне нововведення на цій фабриці полягало в тому, що виріб переходив від робітника до робітника на підносах, що пересувалися на роликах.

Автоматична лінія в закінченому вигляді вперше була пущена в експлуатацію в 60-х роках ХІХ століття в Цинциннаті (США), але не для складання машин, а для розділення свинячих туш у виробництві м’ясних консервів. Свинячі туші по підвісному конвеєру проходили повз ряд робітників, кожен з яких здійснював один розріз або відрізав чітко визначену частину туші. На цьому м’ясокомбінаті був упроваджений ряд хитросних пристроїв, у тому числі автоматичні ваги, що зважували туші без їх зняття з конвеєра. Більш повний розвиток лінія розділення туш одержала в 80-ті роки. Вона навіть включала пристрої для автоматичного захвату живої свині за задню ногу, подачі її на конвеєр і в забійне відділення. Для всього цього достатньо було 30 секунд. Така ж ефективність забезпечувалась на всіх дільницях лінії. На цій лінії відходів не було: використовувалось абсолютно все, що могла дати свиня. Жартома навіть говорили, що тут навіть передсмертний вереск свині уловлювали для переробки його в заводський гудок.

На засадах, близьких до автоматичної лінії, в 90-х роках було налагоджено виробництво в США залізничних товарних вагонів. І все ж у повністю завершеному вигляді в машинобудуванні цей спосіб пов’язується з виробництвом автомобілів.

4.10. Масове виробництво й автомобілі

Всі перші автомобілі будувались так же, як будували першу парову машину. Далі, приблизно з 1902 року, ряд автомобілебудівних фірм перейшов на використання принципу взаємозамінності частин.

Історичні етапи:

1902 р. Олдс випустив 2500 своїх малолітражок.

1903 р. Олдс випустив 4000 своїх малолітражок.

1904 р. Олдс випустив 5000 своїх малолітражок.

1909 р. Форд випустив більше 10000 автомобілів.

1913 р. В Англії нараховувалось біля 200000 автомобілів.

1913 р. У США цього року було випущено 600000 автомобілів.

Автомобільна промисловість ширше, ніж будь-коли, використала принцип взаємозамінності частин, а це в свою чергу сприяло створенню багатьох нових машин і інструментів:

• точних зуборізних шліфувальних верстатів різних типів;

• різних штампувальних пресів для шасі, амортизаторів, кузовів та інше;

• прошивочних верстатів;

• точних ливарних машин з матрицями;

• інструменту для зенкерування і розгортання.

Деякі з цих машин існували і раніше, але масове виробництво автомобілів сприяло їх удосконаленню і більш широкому використанню. Тенденція до впровадження автоматів посилювалась.

Далі Генрі Форд ввів складальну лінію. У 1913 році він експериментував з лінією для складання маховиків магнето. Він розділив складання двигунів на 84 операції, скоротив число робітників на 1/3. Шасі він поставив на колію і протягував його через ряд робочих місць, де здійснювались складання. До кінця 1914 року розроблення складальної лінії було доведено майже до кінця. Ми не маємо можливості прослідкувати за подальшим її розвитком або за поступовим розповсюдженням цього принципу на інші промисловості й обмежимось лише зауваженням про те, що цей поточний метод (що охоплює не тільки складання, але й виготовлення деталей) став ключем до підвищення продуктивності й, таким чином, до здешевлення виробництва. У наші часи поточний метод поступово витісняється автоматизацією.