Тема 4 німецька класична філософія

В основі світу лежить ідеальне начало - "ідеальна ідея ", основними рисами якої є активний і діяльний характер, постійний рух і розвиток. Георг Геґель

Мислення не може існувати поза людиною і незалежно від неї, тому що воно нерозривно зв яза-не з діяльністю людського мозку, з матеріальними процесами. Людвіг Фейербах

філософія стала закономірним результатом розвитку всієї попередньої європейської фічософії Органічно увібравши в себе вихідну проблематику та найважливіші досягнення попередніх фічософів, вона надала їм нового звучання, нової інтерпретації та оригінального вирішення. Німецька класична філософія збагатила європейську культуру цілою низкою ідейних надбань, без яких неможливо уявити собі сучасну інтелектуальну ситуацію в суспільстві.

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

7.1. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.

7.2.  Іммануїл Кант - засновник німецької класичної філософії. Основні ідеї І. Канта.

7.3.  Філософські ідеї І.-Г.Фіхте та Ф.-В.-Й.Шбллінґа.

7.4. Філософія Геґеля як найвище досягнення німецької класичної філософії.

7.5.  Антропологічний принцип філософії Л.Фейербаха.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

* АПРІОРНИЙ ТА АПОСТЕРІОРНИЙ - дослівно: "переддосвідний" та "після-досвідний"; поняття філософіїІ.Канта, який вважав, що задля пізнання людському розуму потрібні його власні форми, які передують пізнанню, а тому постають апріорними; все, що проходить через досвід, набуває рис не просто інтелектуальних форм, а знання, яке, отже, завжди апостеріорне.

* ДРУГА РЕФЛЕКСІЯ (або "РЕФЛЕКСІЯ РЕФЛЕКСІЇ") - за Г.Геґелем, той рівень самоусвідомлення думки, коли вона фіксує не реальність, а лише свої власні акти, висвітлюючи поле свого "чистого " споглядання; саме така рефлексія здатна усвідомлювати себе як єдине та всеохоплююче середовище будь-якого змісту, а логікою другої рефлексії може бути лише логіка самовідрізняння та самопоєднання - логіка внутрішніх суперечностей, тобто діалектична логіка.

■ ПРЕДМЕТ (мислення і пізнання) - частина об'єкта, яка виділена, помічена та відмічена людиною через віднесення її до певних еталонних систем відліку та визначеності; через це той же самий об 'єкт може поставати у визначеннях різних предметів для різних галузей пізнання.

РОЗВИТОК - за Геґелем, такий тип зв'язку, який резюмує, підсумовує усі можливі зв'язки та взаємодії дійсності, тобто це є "зв'язок усіх зв'язків"; тому лінія розвитку найбагатша за змістом від будь-яких інших типів зв'язку, а тому пізнання розвитку ущільнює пізнання, робить його більш насиченим та ефективним. -*■ СИСТЕМА ЗНАННЯ - за Геґелем, будь-яке знання, що претендує на істинне, має бути системно впорядкованим, адже пише при цьому воно постане позбавленим однобокості та випадковості; взаємний зв 'язок усіх компонентів знання не лише робить знання надійнішим, а й доступним для перевірок.

■ СУБСТАНЦІЯ - СУБ'ЄКТ'- основна характеристика абсолютної ідеї у філософ її Т.Г еї еля, оскільки остання не лише все включає у свій зміст, а й постає єдиним джерелом руху та активності.

■ Я і ТИ - відношення, яке у філософії Л.Фейербаха постає єдиною справжньою основою та умовою людського спілкування: лише тоді, коли ми бачимо у співбесіднику "Ти", тобто принципово рівне та споріднене нашому "Я", можливий справжній, виправданий діалог міме людьми.

Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії

Уявімо собі, що фахівцям у галузі світової філософії поставили запитання: якщо була б гіпотетична можливість зберегти лише одну історичну форму філософії, яку б саме вони залишили за умови, щоб із неї можна було відродити основну проблематику

людської думки? Без сумніву, досить велика кількість їх назвала б німецьку класичну філософію.

Існує думка, що німецька класична філософія уособлює філософію як таку. Значною мірою це пояснюється тим, що вона постала закономірним результатом попереднього кількатисячолітнього розвитку філософської думки. Німецька класична філософія була останньою формою класичної європейської філософії; після неї розпочався розвиток некласичної філософії. Тобто німецька класична філософія сконцентрувала і водночас вичерпала інтелектуальний потенціал філософської думки класичного типу. Зрештою, саме тому її виділяють в окремий і особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.

німецька класична філософія увібрала в себе провідну проблематику та ідейні здобутки новоєвропейської філософії загалом крім того, вона ввібрала в себе важливі досягнення усієї попередньої європейської філософії, починаючи з античної вона піднесла на новий рівень формулювання та вирішення основних проблем попередньої філософії (тобто по-новому їх осмислила і сформулювала, надала їм нового трактування)

Німецька класична філософія збагатила філософію і науку цілою низкою ідейних надбань, до яких треба віднести насамперед чотири провідні принципи, які широко використовуються сучасною наукою.

Причини виділення в окремий стан німецької класичної філософії

Принципи, введені німецькою класичною філософією

активності або діяльності

системності знання

розвитку

рефлексії

в основі всіх знань, понять і думок лежить людська активність; ми знаємо лише те і настільки, що і наскільки увійшло в контекст нашої діяльності будь-яке знання набуває свого обґрунтування, достовірності та виправдання лише в системі знань у світі все пов'язане з усім; цей загальний зв'язок резюмується єдиним результатом розвитком розвиток знань, а також і розвиток узагалі можливий лише тому, що кожен кроку процесах буття входить у єдине ціле. Тому розвиток постає поглибленням і збагаченням змісту тих процесів, що розвиваються. Розвиток пізнання відбувається через рух від неусвідомленого до усвідомленого, від усвідомленого частково - до усвідомленого повніше та ін. Зазначені принципи широко використовує сучасна наука; ввійшли вони також: і в масову свідомість, поставши загальноприйнятими наголосами у міркуваннях різних планів.