Структура балансу центрального банку

Активи	Пасиви
1. Золоті резерви – ЗР	1. Готівкові гроші (банкноти) – ГГ
2. Валютні резерви – ВР	2.Депозити фінансових інститутів – ДФІ
3. Цінні папери – ЦП	3. Депозити уряду – ДУ
4. Позички фінансовим інститутам – ПФІ	4. Інші пасиви – ІП
5.Позички уряду – ПУ
6. Інші активи – ІА
Разом активи – РА	Разом пасиви – РП

Зміна кожної зі складових балансу може призвести до зміни величини (структури) грошової маси в державі.

Балансове рівняння центрального банку має такий вигляд:

ЗР+ВР+ЦП+ПФІ+ПУ+ІА = ГГ+ДФІ+ДУ+ІП+ЧС (9.12), де:

ЗР – золоті резерви;

ВР – валютні резерви;

ЦП – цінні папери;

ПФІ – позички фінансовим інститутам;

ПУ – позички уряду;

ІА – інші активи;

ГГ – готівкові гроші;

ДФІ – депозити фінансових інститутів;

ДУ – депозити уряду;

ІП – інші пасиви;

ЧС – чисте сальдо.

Базове рівняння зміни грошової маси має такий вигляд:

ВР+ЦП+ПФІ = ГГ+ДФІ (9.13).

Воно відображає сутність та характер сучасних інструментів грошово-кредитної політики, яка проводиться центральним банком.

Комерційні банки звертаються до центрального банку лише у випадку, коли всі інші засоби мобілізації фінансових засобів вичерпані. Центральний банк із підприємствами, фірмами в операції не вступає.

Існують також фінансові посередники. Це такі інституції (банки, страхові компанії, ощадні та кредитні асоціації), які приймають кошти (депозити) від однієї групи та позичають їх (кредити) іншій групі. З-поміж фінансових посередників найбільшу групу становлять комерційні банки, які тримають більшість депозитів країни. Ощадні та кредитні асоціації належать до другої групи. Третьою важливою групою є страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди.

Отже, провідну роль на грошово-кредитному ринку відіграють комерційні банки – кредитні установи, котрі здійснюють різні банківські операції для своїх клієнтів на засадах комерційного розрахунку. Вони призначені для залучення грошових коштів та їх розміщення від свого імені на умовах поверненості, строковості і платності. Використовують як власний капітал, так і запозичений фінансовий капітал (вклади, депозити, міжбанківські кредити тощо).

Комерційні банки можна класифікувати за певними ознаками.

1. В залежності від форми власності – приватні та державні. Наприклад, в Україні державними є Ощадний банк, Експортно-імпортний банк.

2. За формою організації – акціонерні товариства відкритого типу, акціонерні товариства закритого типу.

3. В залежності від кола операцій, які виконують – універсальні й спеціалізовані.

4. В залежності від території діяльності – міжнародні, республіканські та регіональні.

Діяльність комерційних банків ґрунтується на певних принципах:

1) діяльність у межах наявних реальних грошових ресурсів;

2) цілковита економічна самостійність та економічна відповідальність за результати діяльності;

3) взаємовідносини з клієнтами на ринкових засадах;

4) регулювання діяльністю банку опосередкованими (економічними), а не адміністративними (командними) методами.

Комерційні банки виконують дві основні функції: прийом вкладів і надання кредитів, що дає їм змогу створювати гроші. Найповніше уявлення про діяльність комерційного банку дає балансовий звіт, який характеризує його фінансове становище за певний час. Звіт включає активи (те, чим банк володіє) та пасиви (те, що банк заборгував). Різниця між активами й пасивами називається власним капіталом.

Табл. 9.3