2. Автоматична фіскальна політика

Ми розглянули фіскальну політику, яка базується на дискреційних державних заходах стосовно державних закупівель і чистих податків. Але цим вплив фіскальної політики на ВВП не обмежується. Практика свідчить, що чисті податки можуть змінюватися й автоматично, тобто без спеціальних державних рішень. Це пояснюється тим, що переважна більшість податків залежать від доходу і тому змінюються пропорційно до змін ВВП, навіть при стабільних податкових ставках і рівнях трансфертів. Отже, щоб розглянути наслідки автоматичної фіскальної політики, податкові ставки і трансферти потрібно зафіксувати на незмінному рівні.

До податків, які залежать від доходу, належать прибутковий податок з громадян, податок на прибутки підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, відрахування в різні фонди тощо.

Якщо ВВП змінюється, то за таких податків податкові вилучення здійснюються автоматично. Чутливість податків до ВВП залежить від системи оподаткування. При прогресивній системі рівень податкових ставок зростає за певною шкалою в залежності від зростання доходу. Тому при зростанні ВВП податки збільшуються швидше, ніж дохід. При пропорційній системі рівень податкових ставок стабільний для всіх рівнів доходу. Тому податки змінюються прямо пропорційно зміні доходу.

При недискреційній (автоматичній) фіскальній політиці бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматично, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Автоматичний (“вбудований”) стабілізатор – це механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики. Такими стабілізаторами є прогресивна податкова система і трансфертні платежі (страхування по безробіттю). Зміна цих величин унаслідок циклічних коливань сукупного доходу призводить до збільшення податкових надходжень у періоди зростання ВВП і до їхнього зменшення у фазі економічного спаду.

У фазі циклічного піднесення дохід зростає, й податкові відрахування автоматично зростають, податковий мультиплікатор зменшується, а трансфертні платежі з бюджету автоматично знижуються. Це зменшує сукупний попит – розширення економіки й інфляція стримуються.

У фазі циклічного спаду сукупний дохід знижується – податкові надходження скорочуються, податковий мультиплікатор збільшується, а трансферти приватному секторові зростають. Наслідком цього є збільшення бюджетного дефіциту. Отже, зміни в податках і державних витратах хоча й мають стабілізуючий вплив, але не можуть повністю усунути економічну нестабільність, адже автоматичні стабілізатори лише зменшують, а не зовсім усувають вплив податків та державних видатків на економіку.

Чисті податки, які автоматично, тобто без державних рішень, змінюються зі зміною ВВП як податкової бази, називаються автоматичними чистими податками.

Незважаючи на те, що автоматичні чисті податки виконують стабілізаційну функцію без спеціальних державних рішень, їхня ефективність в кінцевому підсумку теж залежить від держави. Але роль держави полягає в тому, що вона впроваджує в економіку певну систему податків і трансфертних платежів. При внесенні змін у цю систему стабілізаційна ефективність чистих податків буде змінюватися.

Отже, автоматична фіскальна політика – це така політика, яка, впроваджуючи в економіку певну систему податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну функцію в автоматичному режимі, тобто без державного втручання.

Відношення між зміною автоматичних чистих податків і зміною ВВП як доходу вимірюється статистичним коефіцієнтом, який називається граничним коефіцієнтом податків (ГКП):

ГКП = (8.6), де:

ГКП – граничний коефіцієнт податків;

Δ ЧП – зміна автоматичних чистих податків;

Δ ВВП – зміна ВВП як доходу.

Граничний коефіцієнт податків – коефіцієнт, який показує, на скільки грошових одиниць змінюються чисті податки в разі зміни доходу на одну грошову одиницю. Наприклад, зі збільшенням ВВП на одну гривню автоматичні чисті податки збільшуються на 0,2 грн. Це означає, що ГКП = 0,2.

Слід зазначити, що в умовах застосування лише автономних чистих податків вилучення (заощадження плюс автоматичні чисті податки) дорівнюють 1 - ГСС. Тому мультиплікатор витрат є величиною обернено пропорційною до цих вилучень: М_в =. В умовах застосування автоматичних чистих податків вилучення дорівнюють

1 - ГСС (1 - ГКП). Тому мультиплікатор витрат є величиною обернено пропорційною до цих вилучень:

М_вс = (8.7), де:

М_вс – складний мультиплікатор витрат в умовах закритої економіки;

ГСС – гранична схильність до споживання;

ГКП – граничний коефіцієнт податків.

Для врахування автоматичних чистих податків слід послуговуватись універсальним правилом, згідно з яким мультиплікатор податків завжди менший від мультиплікатора витрат пропорційно граничній схильності до споживання, тобто

Мп = Мв х ГСС, де:

Мп – мультиплікатор податків;

Мв – мультиплікатор витрат;

ГСС – гранична схильність до споживання.

Спираючись на це правило, отримаємо формулу складного мультиплікатора податків:

М_пс = (8.8), де:

Мпс – складний мультиплікатор податків;

ГСС – гранична схильність до споживання;

ГКП – граничний коефіцієнт податків.

При зміні державних закупівель, податкових ставок або рівня трансфертів можна обчислити приріст ВВП із застосуванням складних мультиплікаторів: Δ ВВП = Δ ДЗ х Мвс, Δ ВВП = Δ ЧП х Мпс.

Загальна фіскальна політика держави визначається взаємодією дискреційної та автоматичної (недискреційної) політики.

Досі ми розглядали одноінструментну фіскальну політику, згідно з якою держава змінює лише державні закупівлі, без зміни чистих податків, або змінює лише чисті податки – без зміни державних закупівель. Але держава може застосовувати й двоінструментну фіскальну політику, тобто одночасно змінювати як державні закупівлі, так і чисті податки.

Реально припустити такий варіант, коли держава з метою мінімізації бюджетного дефіциту, одночасно збільшує державні закупівлі й чисті податки. За цих умов ВВП змінюється двічі, і в протилежних напрямках: за рахунок збільшення державних закупівель ВВП зростає, а внаслідок підвищення чистих податків ВВП зменшується. Звідси підсумкова зміна ВВП буде дорівнювати:

Δ ВВП = +Δ ДЗ х Мвс – Δ ЧП х Мпс (8.9), де:

Δ ВВП – приріст ВВП;

+Δ ДЗ – приріст державних закупівель;

Мвс – мультиплікатор витрат складний;

Δ ЧП – приріст чистих податків;

Мпс – мультиплікатор податків складний.

Зрозуміло, що в залежності від співвідношення між величиною змін у державних закупівлях і чистих податках кінцевий результат може бути різним. Крім того, на цей результат впливає також співвідношення між мультиплікаторами витрат і податків, яке залежить від граничної схильності до споживання.