- •Міністерство економіки України
- •Передмова
- •Лекція 1. Макроекономіка як наука
- •Об’єкт та предмет макроекономіки.
- •Суб’єкти макроекономіки та їх взаємодія.
- •Логічна модель макроекономіки.
- •1. Об’єкт та предмет макроекономіки
- •2. Суб’єкти макроекономіки та їх взаємодія
- •3. Логічна модель макроекономіки
- •Лекція 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
- •1. Система національних рахунків, її основні методологічні принципи
- •2. Методика обчислення ввп за виробничим методом, витратами та за доходами
- •3. Чистий внутрішній продукт і національний дохід
- •4. Особистий дохід та дохід кінцевого використання
- •Лекція 3. Макроекономічна нестабільність
- •Фази економічних циклів
- •Найважливіші заходи антикризової політики
- •2. Безробіття: сутність, види та соціально-економічні наслідки
- •3. Інфляція: її причини, види та наслідки
- •Лекція 4. Сукупний попит та сукупна пропозиція
- •2. Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Фактори, що визначають сукупний попит
- •3. Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію
- •4. Сукупний попит – сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги
- •Лекція 5. Споживання, заощадження та інвестиції
- •2. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження. Фактори споживання та заощадження, які не залежать від доходу
- •3. Інвестиції: сутність, фактори, які впливають на їх величину
- •Лекція 6. Сукупні витрати і валовий внутрішній продукт
- •Витратні моделі економічної рівноваги. Моделі “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”.
- •Мультиплікатор витрат.
- •Рівноважний валовий внутрішній продукт в умовах неповної та повної зайнятості.
- •1. Витратні моделі економічної рівноваги. Моделі “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”
- •Визначення рівноважного ввп (млрд. Грн.) на основі моделі “витрати-випуск“
- •Визначення рівноважного ввп на основі моделі “вилучення-ін’єкції”
- •2. Мультиплікатор витрат
- •Мультиплікативний вплив приросту інвестицій на приріст доходу
- •3. Рівноважний ввп в умовах неповної та повної зайнятості
- •Лекція 7. Держава як суб'єкт макроекономічного регулювання
- •2. Класична теорія макроекономічного регулювання
- •3. Кейнсіанська теорія як теоретична основа державного регулювання економіки
- •Макроекономічна рівновага в економіці
- •4. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання
- •4.1. Монетаристська теорія
- •4.2. Теорія економіки пропозиції
- •4.3. Теорія раціональних очікувань
- •Лекція 8. Фіскальна політика
- •2. Автоматична фіскальна політика
- •3. Фіскальна політика і державний бюджет
- •4. Дефіцит державного бюджету та концепції його збалансування
- •5. Державний борг і його економічні наслідки
- •Лекція 9. Грошовий ринок і монетарна політика
- •Структура грошової маси в Україні
- •2. Банківська система та грошовий мультиплікатор
- •Структура балансу центрального банку
- •Балансовий звіт комерційних банків
- •3. Грошово-кредитне регулювання економіки
- •4. Одночасна рівновага на товарному і грошовому ринках: модель is-lm для закритої економіки
- •Лекція 10. Механізм зовнішньоекономічної політики
- •Абсолютні та порівняльні переваги на виробництво товарів
- •2. Платіжний баланс і валютний курс
- •Динаміка платіжного балансу України (млрд. Дол.)
- •3. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп
- •4. Основні елементи зовнішньоекономічної політики
- •5. Модель макроекономічної рівноваги Мандела-Флемінга
- •Лекція 11. Ринок праці та соціальна політика
- •2. Державне регулювання зайнятості
- •3. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення
- •Лекція 12. Економічне зростання
- •2. Модель економічного зростання Домара-Харрода
- •3. Модель економічного зростання р. Солоу
- •Список використаної літератури
Лекція 9. Грошовий ринок і монетарна політика
Грошовий ринок та його характеристика.
Банківська система та грошовий мультиплікатор.
Грошово-кредитне регулювання економіки.
Одночасна рівновага на товарному і грошовому ринках: модель IS-LM для закритої економіки.
1. Грошовий ринок та його характеристика
Сучасна економіка є грошовою економікою, оскільки всі економічні операції проводяться з участю грошей. Гроші – сукупність фінансових активів, які використовуються для проведення розрахунків при здійсненні операцій.
В умовах сучасного ринку грошовий обіг складається з готівкових і безготівкових грошей. Готівкові гроші – це паперові гроші (банкноти) та монети. Паперові гроші – грошові знаки, що випускаються центральним банком для покриття фінансових потреб держави і забезпечені певною купівельною спроможністю. Купівельна спроможність грошей – це кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.
Банкноти початково випускалися всіма банками як векселі (боргове зобов’язання позичальника кредитору про виплату боргу в зазначений час). Згодом банкноти набули статусу національних грошей. Емісію паперових грошей (банкнот) здійснює лише центральний банк. Монети карбуються, як правило, казначейством і вводяться в обіг центральним банком.
Безготівкові гроші– це записи на банківських рахунках і внески в комерційних банках. Вони називаються кредитними або депозитними грошима; це засоби обміну, які є борговими зобов’язаннями депозитних інститутів (безготівкові гроші). Вартість депозитних грошей визначається їх купівельною спроможністю.
Переважна частина всіх грошей у розвинутих країнах світу припадає на безготівкові гроші. Банківські депозити (поточні та строкові рахунки) за дорученням вкладників можуть бути використані як платіжний засіб. Депозити – це грошові кошти, вкладені в комерційні банки в готівковій чи безготівковій формі для зберігання на певних умовах.
До безготівкових грошей належать банківські депозити (поточні та строкові рахунки), чеки й кредитні картки.
Чек– наказ власника рахунка кредитній установі, яка його обслуговує, сплатити певну суму грошей власникові чека. Чеки надаються під банківські депозити і використовуються для безготівкових розрахунків.
Кредитні картки також надаються під депозити, коли всі прибутки й витрати вкладника фіксуються через периферійні відділи центральним комп’ютером. Кредитні картки дають змогу: а) розраховуватися за товари та послуги; б) отримувати паперові гроші в автоматичних касах; в) здійснювати розрахунки в інших країнах; г) одержати на прохання додаткову суму грошей, яка перевищує рахунок у банку (зазвичай під певний процент).
Таким чином, значна кількість операцій з купівлі–продажу товарів здійснюється без участі готівкових грошей. Сучасні гроші – це декретні гроші, гарантовані тим, що випускає їх лише держава.
Сутність грошей проявляється в їхніх функціях. Основними функціями грошей є: міра вартості, засіб обміну, засіб нагромадження, засіб платежу.
Міра вартостіозначає, що грошова одиниця використовується як масштаб для виміру відносних вартостей різноманітних благ та послуг. Тобто ціну будь-якого товару достатньо виразити тільки через грошову одиницю. Таке використання грошей дає змогу легко порівнювати відносну цінність різних товарів і послуг, що полегшує прийняття раціональних рішень.
Засіб обмінуозначає, що гроші використовуються як засіб, який опосередковує купівлю–продаж товарів та послуг. Це дозволяє суспільству уникнути незручностей бартерного обміну.
Засіб нагромадженняозначає, що гроші є засобом нагромадження багатства, вони зручні в заощадженні, але лише в тому випадку, коли їхня купівельна спроможність не падає. За умов інфляції нагромадження грошей тільки завдає збитків.
Засіб платежуозначає, що гроші як засіб платежу є завершальним етапом у процесі обміну. Оскільки сучасні гроші не пов’язані із золотом, на їхню купівельну спроможність передусім впливає кількість грошей, що випускається в обіг.
Вся сукупність готівкових і безготівкових грошей становить грошову масу (кількість номінальних грошей у обігу).
ГМ = ГГ + БГ (9.1), де:
ГМ – грошова маса;
ГГ – готівкові гроші;
БГ – безготівкові гроші.
Грошова маса є структуризованою величиною і складається із декількох грошових агрегатів, які ми розглянемо нижче. Але спершу розглянемо таку властивість грошей як їх ліквідність.
Ліквідність будь-якого майна безпосередньо пов’язана з його втратами при обміні на будь-яке інше майно або послуги. Тобто ліквідність – це здатність активів виступати як платіжний засіб або перетворюватися на цей засіб без втрати своєї номінальної вартості.
Абсолютно ліквідним є майно, втрати якого при перетворенні на інше майно становлять нуль. Готівкові гроші абсолютно ліквідні, тому що на них можна швидко й без втрат придбати будь-який інший актив.
З метою визначення та вимірювання грошей користуються такими поняттями як гроші для угод і гроші в широкому розумінні.
Гроші для угодохоплюють паперові гроші, монети й поточні рахунки. Щодо паперових грошей і монет усе зрозуміло. Виникає питання, чому поточні рахунки теж входять до грошей для угод. Це випливає з того, що вони здатні виконувати всі функції грошей. Поточні депозити, тобто внески на поточних рахунках, теж використовуються для купівлі-продажу.
Гроші в широкому розумінніабо “майже гроші” включають строкові та інші депозити, які можуть перетворитися на готівкові гроші. До них належать депозити, які приносять вищі відсотки порівняно з тими, що сплачуються за поточні рахунки. Але зі строкових рахунків не можна зняти гроші раніше терміну, визначеного умовами внесків, що знижує їх ліквідність.
Отже, це не лише готівкові гроші в обігу й депозити в банках, це також і різноманітні активи, які мають менший рівень ліквідності. Тобто гроші мають не тільки казначейську, а й кредитну властивість.
З визначенням грошей можна визначити і їхні ринки – грошовий та кредитний. Грошовий ринок – це ринок, на якому економічні суб’єкти купують потрібні їм ліквідні засоби, виписуючи на себе або пускаючи в обіг короткострокові зобов’язання, тобто банкноти. Кредитний ринок (ринок позичкового капіталу) – це ринок, що забезпечує рух фінансових засобів від тих, хто заощаджує, до тих, хто інвестує. Кредитний ринок (ринок позичкового капіталу) відрізняється тим, що зобов’язання, які перебувають у обігу, є довгостроковими.
Грошовий та кредитний ринки перетинаються та утворюють грошово-кредитний ринок, який перерозподіляє грошову масу між окремими економічними суб’єктами з метою їх використання на поточні та довгострокові потреби.
На грошово-кредитному ринку виступають фінансові посередники – різні фінансові установи, серед яких провідну роль відіграє грошова адміністрація: в Україні – Національний банк, Міністерство фінансів, Казначейство. Вони визначають і пропозицію грошей.
Грошово-кредитний ринок, як і будь-який ринок, характеризується через пропозицію, попит і ціну (процентну ставку).
Розглянемо пропозицію і попит на грошово-кредитному ринку. Грошова пропозиція є реальною грошовою масою та визначається за формулою:
ГП = ГМ/РЦ (9.2), де:
ГП – грошова пропозиція;
ГМ – грошова маса;
РЦ – рівень цін.
Грошова пропозиція складається із готівкових і безготівкових грошей. Всі вони залежно від рівня їх ліквідності об’єднуються зростаючим підсумком в окремі грошові агрегати. Грошові агрегати – окремі сукупності грошових активів, які різняться між собою рівнем ліквідності.
Табл. 9.1.