7.Матеріалізм та ідеалізм як головні філософські течії. Форми існування матеріалізму та ідеалізму

Для творчої сучасної думки об’єднання буття і ніщо лежить в основі пізнання, є первинною істиною. У своїй реальності ця істина призводить до поняття матерії-свідомості, природа – дух. Мислення намагається утвердити на правах істинності єдине: матерію або дух. Звідси існування важливих філософських течій: матеріалізму та ідеалізму.

Матеріалізм. Для матеріалізму єдиною реальністю є матеріальний світ, природа. Вони первинні існують вічно, ніким не створені, безкінечні в просторі, осягаються розумом. Природа, в своєму саморозвитку подає найбільшу різноманітність існуючих подій, мов, рослин, живих істот. Людина – також витвір природи, певний рівень її розвитку. Свідомість людини і її здатність до творчості мають природне походження є реалізація потенціалу природи. З точки зору матеріалістів будь – яку уявлення про потойбічне життя, про Бога – це остання фантазія людини, свідоцтво слабкості. Невпевненості, нездатності пояснити світ.

Ідеалізм. Для філософського ідеалізму важливе ствердження того, що дух, свідомість, думка, ідея – первинні що вони визначають розвиток природи і буття. Об’єктивний ідеалізм найбільш поширений. Його представники вважають, що духовне начало є ідеальна субстанція, яка існує об’єктивно, незалежно від будь – кого. Такий ідеалізм не заперечує існування матерії, але розглядає її як щось неживе, нездатне розвиватись.

Рух – це найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування. Це будь – яка зміна, будь – яка взаємодія об’єктів, зміна їх станів. У світі немає руху без матерії і матерії без руху.

Джерело руху – сама матерія. Рух матерії – процес взаємодії різних протилежностей, які є причиною зміни конкретних якісних станів. Матерії притаманна здатність до розвитку і саморозвитку.

Простір і час – це філософські категорії, за допомогою яких позначаються основні напрямки існування матерії. Філософію цікавить насамперед питання про відношення простору і часу до матерії, тобто чи є вони реальними чи лише абстрактними.

8.Діалектика і метафізика як методи створення філософської картини світу, їх сутність і роль у філософському пізнанні.

Пізнання – процес отримання інформації з навколишнього середовища; процес відбивання і відтворення дійсності в мисленні суб'єкту, результатом якого є нове знання про світ.

Слідом за основним питанням філософії, важливою сітоглядною проблемою є питання про стан і структуру світу Чи світ змінюється чи ні Чи предмети і явища звязані між собою, чи існуютьть ізольовано У відповідь на ці питання склалися два погляди діалектичний та метафізичний. Діалектика - це термін, яким давногрецькі філософи позначали мистецтво полеміки, логічний метод встановлення істини шляхом виявлення сеперечностей в судженнях супротивника. В сучасному розумінні - це філософське вчення про універсальні закони розвитку і заємозвязку предметів і явищ природи, суспільства і людського мислення. Метафізика - це такий спосіб мислення і метод пізнання, який розглядає предмети і явища поза їхнім внутрішнім звязком, відірваними один від одного і як такі, що перебувають у незмінному стані. Метафізика відображає дійсність однобічно. Вона фіксує тільки відносну сталість предметів та явищ, ігноруючи їх розвиток, виділяючи окремі сторони обєктів вона не бачить звязку між ними, не бачить того цілого, яке вони складають. Для метафізики на противагу діалектики характерне заперечення внутрішніх суперечностей в речах і явищах обєктивного світу, ігнорування якісних змін у процесі розвитку

.Діалектика – метод пізнання світу, що розглядає всесвіт як загальні зв’язки й загальний розвиток (динамічність).

Метафізика – метод пізнання світу, що розглядає світ як сукупність окремих предметів. Світ є статистичним (не здатним розвиватися самостійно) і може змінюватися лише через вплив вищої сили (Бога). Діалектизм та метафізика: дві основні концепції розвитку.

Діалектика (від гр. dialektike - мистецтво вести бесіду, знайти суперечність у висловлюваннях, судженнях супротивника з метою її спростування) - теорія і метод пізнання явищ дійсності в їхньому саморозвитку і саморусі, вчення про найбільш загальні закономірні зв’язки, закони становлення й розвитку природи, суспільства, мислення, пізнання.

Діалектика - теорія розвитку.

Діалектика - стиль мислення, який характеризується гнучкістю, компромісністю.

Діалектика - теорія розвитку Абсолютної Ідеї (по Гегелю).

Діалектика - вчення про зв’язки в об’єктивному світі.

Діалектика - логіка, логічне вчення про закони і форми відображення у мисленні розвитку і зміни об’єктивному світі.

Діалектика - теорія пізнання.

Діалектика - методологія наукового пізнання, творчості взагалі.

Але діалектика не єдина в філософії наука про розвиток . Її альтернативами є метафізика, софістика, еклектика.

Метафізика.

Метафізика (“після фізики”) - філософія як наука про всезагальне (по Арістотелю). Її категорії - найбільш загальні, охоплюють одночасно і суб’єкт, і об’єкт.

Метафізика як онтологія (Декарт, Лейбніц, Спіноза) - вчення про буття як таке.

Метафізика як філософський спосіб пізнання і дії, що протистоїть діалектиці (однобічність, абсолютизація однієї сторони, елемента у пізнавальному об’єкті).