- •1.Філософія як форма духовної культури та основа людського світорозуміння
- •2. Єдність філософії та інших форм духовної культури людства
- •3. Філософія як наука. Її виникнення та взаємозв’язок з іншими науками.
- •4.Предмет філософії як науки. Його історичний розвиток.
- •5. Структура філософського знання
- •6.Головне питання філософії та його роль в формуванні філософських течій. Дві сторони основного питання філософії (онтологічне та гносеологічне)
- •7.Матеріалізм та ідеалізм як головні філософські течії. Форми існування матеріалізму та ідеалізму
- •8.Діалектика і метафізика як методи створення філософської картини світу, їх сутність і роль у філософському пізнанні.
- •9.Основні функції філософії в життєдіяльності суспільства і людини
- •10.Філософія Давньої Індії: її основні течії та ідеї
- •11. Філософські течії Давнього Китаю
- •12. «Матеріалістичні» течії у філософії Давньої Греції
- •13. «Ідеалістичні» течії в філософії Давньої Греції
- •14. Людинознавчі напрями у філософії Давньої Греції
- •15.Філософія періоду еллінізму
- •16.Філософія Давнього Риму
- •17.Основні філософські течії доби Середньовіччя
- •18.Сутність філософської суперечки між номіналізмом та реалізмом
- •19.Особливості та основні напрямки філософії доби Відродження
- •20.Антропоцентризм та натурфілософія епохи Відродження
- •21.Раціоналізм як напрямок філософії Нового часу
- •22.Емпіризм як напрямок філософії Нового часу
- •23.Суб’єктивний «ідеалізм» Дж.Берклі та д.Юма
- •24. «Монадологія» г.Лейбница
- •25.Основні філософські ідеї Німецької класичної філософії
- •26.Особливості та основні напрямки некласичної філософії
- •27. «Філософія життя» як напрям сучасної філософії
- •28.Позитивізм: сутність, принципи та основні етапи розвитку
- •29. Фрейдизм та психоаналіз
- •30.Екзистенціалізм як людинознавчий напрям сучасної філософії
- •31.Постмодернізм як сучасний етап розвитку філософії
- •32.Філософські ідеї в культурі Київської Русі та філософська думка 14-16 ст.
- •33.Філософія Києво-Могилянської академії
- •34.Філософська система г.С. Сковороди
- •35.Українська філософія 19-20 ст.
- •36.Категорія буття. Вчення про буття як вихідна основа філософського знання.
- •37.Проблема пошуків субстанції буття. Категорії матерії та духу як основні варіанти з’ясування субстанції буття
- •38. Рух і розвиток як атрибути Всесвіту. Основні форми та типи руху й розвитку
- •39.Простір і час як атрибути Всесвіту. Основні теоретичні погляди на сутність простору й часу
- •40. Людина як предмет філософії. Поняття «людина», «біологічний індивід», «індивідуальність». Поняття сутності людини.
- •41. Проблема походження людини. Поняття антропосоціогенезу. Соціалізація та окультурювання як становлення людини сучасного типу
- •42. Передумови виникнення свідомості
- •43. Свідомість як атрибут людини. Філософське розуміння сутності, структури та функцій свідомості
- •44. Позасвідомі форми регуляції життєдіяльності людини. Безсвідоме, підсвідоме, і над свідоме як складові у структурі позасвідомого
- •45. Мислення як атрибут людини. Сутність мислення. Його основні рівні та форми мислення
- •46. Мова як атрибут людини. Філософське поняття мови. Види мов у природі, техніці, людській діяльності
- •49. Сутність і структура процесу пізнання.
- •50. Чуттєве та раціональне пізнання як основні рівні пізнавальної діяльності людини. Форми чуттєвого та раціонального пізнання.
- •51. Емпіричне та теоретичне як основні історичні ступені процесу пізнання. Основні форми емпіричного та теоретичного пізнання.
- •52. Істина і заблудження як результати пізнання. Розмаїття критеріїв істинності знання.
- •53.Основні форми та методи наукового пізнання.
- •54.Поняття практики. Практика як критерій істини.
- •55. Діалектика – вчення про загальні зв'язки і розвиток. Альтернативні концепції розвитку.
- •56.Основні принципи філософської методології.
- •57. Основні закони діалектики
- •58.Особливості існування системи філософсько-методолгічних категорій.
- •59.Предмет соціальної філософії та історичні особливості її розвитку.
- •60.Системний характер суспільства. Суспільство як складна нелінійна система.
- •61.Основні теоретичні концепції з’ясування сутності суспільства.
- •62. Поняття «суспільне виробництво». Структура суспільного виробництва.
- •64. Матеріальне виробництво в структурі суспільного виробництва.
- •65. Поняття «спосіб матеріального виробництва». Структура способу матеріального виробництва.
- •67.Духовна життєдіяльність суспільства. Структура духовної життєдіяльності суспільства.
- •68.Поняття суспільної свідомісті: рівні та форми.
- •69. Глобальні проблеми сучасності і їхнє філософське осмислення.
38. Рух і розвиток як атрибути Всесвіту. Основні форми та типи руху й розвитку
Ще в античну давнину говорили, що «життя — це рух. Де немає руху, там немає життя». Рух — це фактично абсолютна величина. Спокій, стабільність речей — відносна. У русі предмет, річ виникає, стає. У спокої закріплюється, фіксується. Немає жодного виду матерії, яка б не знаходилася у русі. Ніде і ніколи не було і не може бути матерії поза рухом. Рух — це сам спосіб існування матерії. Основні форми руху матерії. У філософії розрізняють п'ять основних форм рух матерії: механічна форма руху (дія — протидія; притягання — відштовхування тощо); фізична форма руху (наприклад, позитивна — негативна електрика, симетрія — антисиметрія); хімічна форма руху (розкладання — з'єднання; асоціація — дисоціація); біологічна форма руху (асиміляція — дисиміляція; спадковість — мінливість); соціальна форма руху (соціальні суперечності; соціальні конфлікти, антагонізми; боротьба інтересів різних соціальних груп тощо). Рух — суперечливе явище. Щось рухається лише тоді, коли воно знаходиться в даному місці і одночасно в ньому не знаходиться. По суті, рух — це сама існуюча суперечність (Гегель). Рух не лише переміщення, котре можна спостерігати візуально, а й внутрішня, невидима зміна. Історичний досвід людства, логіка пізнання світу переконують нас у тому, що світ — це рухома матерія, а пізнання форм руху матерії неможливе без знання про простір і час. Простір і час — це філософські категорії, які відображають основні форми існування матерії. Просторово-часові характеристики має будь-яке явище буття світу. Якщо простір є найзагальнішою формою сталості, збереження змісту об'єктивної реальності, то час — це форма його розвитку, внутрішня міра його існування та самознищеннях універсальність і цілісність (континуальність) — формою організації всього розмаїття нескінченного світу. Кожна частинка світу має власні просторово-часові характеристики. Розрізняють соціальний, історичний, астрономічний, біологічний, психологічний, художній, філософський зміст простору і часу. Простір — це така форма існування матерії, її атрибут, яка характеризується співіснуванням об'єктів, їхньою взаємодією, протяжністю, структурністю та іншими ознаками. Час — це внутрішньо зв'язана з простором і рухом об'єктивна форма існування матерії, яка характеризується послідовністю, тривалістю, ритмами і темпами, відокремленістю різних стадій розвитку матеріальних процесів. Поняття «простір» охоплює дві фундаментальні риси матеріального сущого — його протяжність і місце серед інших сущих. Протяжність є продовженням одного і того ж сущого. Кожне тіло має три виміри протяжності — довжина, ширина і висота. Вони визначають величину, розмір предмета. Місце — це просторова визначеність предмета у відношенні до інших предметів. У цьому аспекті простір постає як середовище, утворене відношенням речей. Задавши розмір тіла і вказавши його місце в середовищі, визначають його просторові характеристики. Час також відображає дві фундаментальні риси процесів, які відбуваються з матеріальними тілами, а саме тривалість і черговість подій. Тривалість аналогічна протяжності. Вона охоплює продовження одного і того ж. Тривалість — це фази одного і того ж (тривалість дня, існування дерева, землі). У ній розрізняються фази (моменти) — сучасність, минуле і майбутнє. Черговість вказує на місце події серед інших подій в часовому просторі (те відбулось раніше, а це пізніше). Вказавши місце події серед інших подій та її тривалість, визначають її часову характеристику. Розрізняють дві основні концепції простору і часу — субстанційну і реляційну. Субстанційна розглядає простір і час як щось самостійне (як різновид субстанції). Навіть коли б матеріальні речі зникли, простір і час залишились би, вважали її прибічники. Реляційна розглядає простір і час як властивості матеріальних утворень. Матеріальні маси, їх величина визначають характеристики простору і часу. Тут простір і час є похідними, відносними, визначеними матеріальною масою.