- •1.Філософія як форма духовної культури та основа людського світорозуміння
- •2. Єдність філософії та інших форм духовної культури людства
- •3. Філософія як наука. Її виникнення та взаємозв’язок з іншими науками.
- •4.Предмет філософії як науки. Його історичний розвиток.
- •5. Структура філософського знання
- •6.Головне питання філософії та його роль в формуванні філософських течій. Дві сторони основного питання філософії (онтологічне та гносеологічне)
- •7.Матеріалізм та ідеалізм як головні філософські течії. Форми існування матеріалізму та ідеалізму
- •8.Діалектика і метафізика як методи створення філософської картини світу, їх сутність і роль у філософському пізнанні.
- •9.Основні функції філософії в життєдіяльності суспільства і людини
- •10.Філософія Давньої Індії: її основні течії та ідеї
- •11. Філософські течії Давнього Китаю
- •12. «Матеріалістичні» течії у філософії Давньої Греції
- •13. «Ідеалістичні» течії в філософії Давньої Греції
- •14. Людинознавчі напрями у філософії Давньої Греції
- •15.Філософія періоду еллінізму
- •16.Філософія Давнього Риму
- •17.Основні філософські течії доби Середньовіччя
- •18.Сутність філософської суперечки між номіналізмом та реалізмом
- •19.Особливості та основні напрямки філософії доби Відродження
- •20.Антропоцентризм та натурфілософія епохи Відродження
- •21.Раціоналізм як напрямок філософії Нового часу
- •22.Емпіризм як напрямок філософії Нового часу
- •23.Суб’єктивний «ідеалізм» Дж.Берклі та д.Юма
- •24. «Монадологія» г.Лейбница
- •25.Основні філософські ідеї Німецької класичної філософії
- •26.Особливості та основні напрямки некласичної філософії
- •27. «Філософія життя» як напрям сучасної філософії
- •28.Позитивізм: сутність, принципи та основні етапи розвитку
- •29. Фрейдизм та психоаналіз
- •30.Екзистенціалізм як людинознавчий напрям сучасної філософії
- •31.Постмодернізм як сучасний етап розвитку філософії
- •32.Філософські ідеї в культурі Київської Русі та філософська думка 14-16 ст.
- •33.Філософія Києво-Могилянської академії
- •34.Філософська система г.С. Сковороди
- •35.Українська філософія 19-20 ст.
- •36.Категорія буття. Вчення про буття як вихідна основа філософського знання.
- •37.Проблема пошуків субстанції буття. Категорії матерії та духу як основні варіанти з’ясування субстанції буття
- •38. Рух і розвиток як атрибути Всесвіту. Основні форми та типи руху й розвитку
- •39.Простір і час як атрибути Всесвіту. Основні теоретичні погляди на сутність простору й часу
- •40. Людина як предмет філософії. Поняття «людина», «біологічний індивід», «індивідуальність». Поняття сутності людини.
- •41. Проблема походження людини. Поняття антропосоціогенезу. Соціалізація та окультурювання як становлення людини сучасного типу
- •42. Передумови виникнення свідомості
- •43. Свідомість як атрибут людини. Філософське розуміння сутності, структури та функцій свідомості
- •44. Позасвідомі форми регуляції життєдіяльності людини. Безсвідоме, підсвідоме, і над свідоме як складові у структурі позасвідомого
- •45. Мислення як атрибут людини. Сутність мислення. Його основні рівні та форми мислення
- •46. Мова як атрибут людини. Філософське поняття мови. Види мов у природі, техніці, людській діяльності
- •49. Сутність і структура процесу пізнання.
- •50. Чуттєве та раціональне пізнання як основні рівні пізнавальної діяльності людини. Форми чуттєвого та раціонального пізнання.
- •51. Емпіричне та теоретичне як основні історичні ступені процесу пізнання. Основні форми емпіричного та теоретичного пізнання.
- •52. Істина і заблудження як результати пізнання. Розмаїття критеріїв істинності знання.
- •53.Основні форми та методи наукового пізнання.
- •54.Поняття практики. Практика як критерій істини.
- •55. Діалектика – вчення про загальні зв'язки і розвиток. Альтернативні концепції розвитку.
- •56.Основні принципи філософської методології.
- •57. Основні закони діалектики
- •58.Особливості існування системи філософсько-методолгічних категорій.
- •59.Предмет соціальної філософії та історичні особливості її розвитку.
- •60.Системний характер суспільства. Суспільство як складна нелінійна система.
- •61.Основні теоретичні концепції з’ясування сутності суспільства.
- •62. Поняття «суспільне виробництво». Структура суспільного виробництва.
- •64. Матеріальне виробництво в структурі суспільного виробництва.
- •65. Поняття «спосіб матеріального виробництва». Структура способу матеріального виробництва.
- •67.Духовна життєдіяльність суспільства. Структура духовної життєдіяльності суспільства.
- •68.Поняття суспільної свідомісті: рівні та форми.
- •69. Глобальні проблеми сучасності і їхнє філософське осмислення.
67.Духовна життєдіяльність суспільства. Структура духовної життєдіяльності суспільства.
Духовне життя суспільства – це досить широке поняття, яке включає в себе багатогранні процеси, явища, пов’язані з духовною сферою життєдіяльності людей. Це сукупність ідей, поглядів, почуттів, уявлень людей, процес їх виробництва, розповсюдження, перетворення суспільних, індивідуальних ідей у внутрішній світ людини.
Слід відмітити, що соціальними суб’єктами духовного життя суспільства, носіями ідеального світу – є окремі індивіди, народи, етноси. Основою духовного життя є духовний світ людини – її світоглядні орієнтації і духовні цінності. Але духовний світ окремої людини формується в суспільстві, тому духовне життя є діалектичною єдністю індивідуального і суспільного. Тобто духовне життя завжди функціонує як індивідуально-суспільне.
Духовне життя суспільства порівняно з індивідуальним світом людини більш повніше, багатогранніше, воно включає в себе найбільш значиме, суттєвіше, цінніше. Але разом з тим духовний світ особистості є надзвичайно важливою умовою формування та розвитку цінностей духовної культури всього суспільства. Потрібно зазначити, що багатогранність духовного життя суспільства включає в себе такі складові:
1. духовне виробництво; 2. суспільну свідомість; 3. духовну культуру.
Духовне виробництво тісно взаємопов’язане з іншими видами суспільного виробництва. Як надзвичайно важлива складова суспільного виробництва духовне виробництво – це формування духовних потреб і цінностей людей, а в першу чергу суспільної свідомості.
Духовна культура – є надзвичайно важливим елементом духовного життя суспільства. Це сукупність форм суспільної свідомості, способів створення і використання духовних цінностей, форм комунікації людей. Духовна культура включає в себе певну систему цінностей, знань, переконань, світоглядних орієнтацій, норм, традицій в органічній єдності з соціальною гуманістично-значимою діяльністю людей.
Духовна культура – це такий спосіб свідомої організації людиною своєї індивідуальної життєдіяльності яки забезпечує їй самореалізацію і само здійснення її сутнісних сил. Міра ж розвитку духовної культури визначається мірою розвитку сутнісних цінностей людини, багатогранністю форм самореалізації її духовного потенціалу, індивідуального самоутвердження.
Слід звернути увагу, що основою індивідуального стилю духовної самореалізації є виявлення і реалізація творчого потенціалу самобутності особистості, її національно-особливих рис, смисложиттєвих моментів її с об’єктивно-особистісного світогляду і світосприйняття.
68.Поняття суспільної свідомісті: рівні та форми.
Суспільна свідомість- сукупність поглядів, уявлень, ідей та теорій, що відображають суспільне буття. Виділяють буденну і теоретичну свідомості. В основу цього членування покладені відношення свідомості до практики, ступінь її узагальнення, глибина зв'язку з практичними основами життя.
Буденна свідомістьвплетена в практику, породжується саме в ній практичним досвідом і є засобом його забезпечення. Вона узагальнює емпірично дане, і в цьому її обмеженість Буденна свідомість має і свої перевага порівняно з теорією, бо відбиває світ у його безпосередній даності, індивідуальному сприйнятті; відображає суспільно-історичну практику з боку особливостей її конкретного переломлення в долі кожного індивіда. Буденна свідомість не збігається з індивідуальною, її призначенням є обслуговування постійних життєвих потреб, життєвих ситуацій, вироблення практичних рецептів для здійснення у конкретних умовах.
Теоретичний рівеньсуспільної свідомості є найбільш високим рівнем узагальнення дійсності й найрозвинутішою формою організації знання. До теоретичного рівня свідомості належить особлива форма наукового знання - теорія. Теоретична суспільна свідомість узагальнює практику в широких історичних масштабах, виступає ідеальною програмою її розвитку, вона пов'язана з існуванням категорій.
У суспільній свідомості виділяють два рівні- ідеологію і суспільну психологію.Матеріальні економічні відносини, соціальні умови існування людей, їх повсякденна діяльність і нагромаджуваний досвід відображаються в людській психіці у вигляді почуттів, настроїв, думок, спонукань, звичок, їх називають суспільною психологією.
Суспільна психологія виникає безпосередньо під впливом певних умов соціальногобуття людей, їх діяльності. Вона не виступає у вигляді узагальненої системи поглядів, а виявляється в емоціях, почуттях, настроях. Ідеї й погляди людей на рівні суспільної психології не мають теоретичного виявлення, вони носять емпіричний характер, інтелектуальні моменти переплітаються з емоційними. Суспільна психологія є частиною буденної свідомості. На формування суспільної свідомості мають вплив психічні риси нації, своєрідність побуту і звичаї їх окремих персти.
Якщо суспільна психологія створюється безпосередньо в промесі повсякденної життєдіяльності людей, їхнього взаємного спілкування, то ідеологія виступає як більш або менш струнка система поглядів, положень, ідей (політичних, філософських, моральних, естетичних, релігійних).Вона ґрунтується на широкому (узагальненому) соціальному досвіді - історичному і сучасному.
Загальні умови соціального середовища, в якому живуть ті чи інші люди, визначають єдність їхніх поглядів, прагнень, що ґрунтується на єдності їхніх інтересів. Проте навіть за спільності поглядів, світоглядів, думок це загальне виступає в окремих осіб в індивідуальній своєрідності.
Індивідуальна свідомістьнароджується і вмирає разом з народженням І смертю людини. Вона відбиває неповторні риси її життєвого шляху, виховання. Для індивідуальної свідомості об'єктивне середовище, під впливом якого вона формується, виступає як результат взаємодії макросередовища - суспільного буття, мікросередовнща (умов життя соціальної групи), умов особистого життя. Індивідуальна свідомість перебуває під впливом і таких факторів, як рівень розвитку даного індивіда, особистий характер.
У соціальній філософії розрізняють форми суспільноїсвідомості - типи відображення суспільного буття в людській свідомості. Залежно від сфер суспільного життя розрі2耀яють політику, мораль, право, мистецтво, релігію, філософію.
Всі форми суспільної свідомості, а також різні галузі природознавства беруть участь у формуванні світогляду людей. Суспільна й індивідуальна свідомості постійно взаємодіють між собою, взаємно збагачують одна одну. Кожний індивід протягом свого життя через відносини з іншими людьми, шляхом навчання, виховання відчуває вплив суспільної свідомості.