- •1.Філософія як форма духовної культури та основа людського світорозуміння
- •2. Єдність філософії та інших форм духовної культури людства
- •3. Філософія як наука. Її виникнення та взаємозв’язок з іншими науками.
- •4.Предмет філософії як науки. Його історичний розвиток.
- •5. Структура філософського знання
- •6.Головне питання філософії та його роль в формуванні філософських течій. Дві сторони основного питання філософії (онтологічне та гносеологічне)
- •7.Матеріалізм та ідеалізм як головні філософські течії. Форми існування матеріалізму та ідеалізму
- •8.Діалектика і метафізика як методи створення філософської картини світу, їх сутність і роль у філософському пізнанні.
- •9.Основні функції філософії в життєдіяльності суспільства і людини
- •10.Філософія Давньої Індії: її основні течії та ідеї
- •11. Філософські течії Давнього Китаю
- •12. «Матеріалістичні» течії у філософії Давньої Греції
- •13. «Ідеалістичні» течії в філософії Давньої Греції
- •14. Людинознавчі напрями у філософії Давньої Греції
- •15.Філософія періоду еллінізму
- •16.Філософія Давнього Риму
- •17.Основні філософські течії доби Середньовіччя
- •18.Сутність філософської суперечки між номіналізмом та реалізмом
- •19.Особливості та основні напрямки філософії доби Відродження
- •20.Антропоцентризм та натурфілософія епохи Відродження
- •21.Раціоналізм як напрямок філософії Нового часу
- •22.Емпіризм як напрямок філософії Нового часу
- •23.Суб’єктивний «ідеалізм» Дж.Берклі та д.Юма
- •24. «Монадологія» г.Лейбница
- •25.Основні філософські ідеї Німецької класичної філософії
- •26.Особливості та основні напрямки некласичної філософії
- •27. «Філософія життя» як напрям сучасної філософії
- •28.Позитивізм: сутність, принципи та основні етапи розвитку
- •29. Фрейдизм та психоаналіз
- •30.Екзистенціалізм як людинознавчий напрям сучасної філософії
- •31.Постмодернізм як сучасний етап розвитку філософії
- •32.Філософські ідеї в культурі Київської Русі та філософська думка 14-16 ст.
- •33.Філософія Києво-Могилянської академії
- •34.Філософська система г.С. Сковороди
- •35.Українська філософія 19-20 ст.
- •36.Категорія буття. Вчення про буття як вихідна основа філософського знання.
- •37.Проблема пошуків субстанції буття. Категорії матерії та духу як основні варіанти з’ясування субстанції буття
- •38. Рух і розвиток як атрибути Всесвіту. Основні форми та типи руху й розвитку
- •39.Простір і час як атрибути Всесвіту. Основні теоретичні погляди на сутність простору й часу
- •40. Людина як предмет філософії. Поняття «людина», «біологічний індивід», «індивідуальність». Поняття сутності людини.
- •41. Проблема походження людини. Поняття антропосоціогенезу. Соціалізація та окультурювання як становлення людини сучасного типу
- •42. Передумови виникнення свідомості
- •43. Свідомість як атрибут людини. Філософське розуміння сутності, структури та функцій свідомості
- •44. Позасвідомі форми регуляції життєдіяльності людини. Безсвідоме, підсвідоме, і над свідоме як складові у структурі позасвідомого
- •45. Мислення як атрибут людини. Сутність мислення. Його основні рівні та форми мислення
- •46. Мова як атрибут людини. Філософське поняття мови. Види мов у природі, техніці, людській діяльності
- •49. Сутність і структура процесу пізнання.
- •50. Чуттєве та раціональне пізнання як основні рівні пізнавальної діяльності людини. Форми чуттєвого та раціонального пізнання.
- •51. Емпіричне та теоретичне як основні історичні ступені процесу пізнання. Основні форми емпіричного та теоретичного пізнання.
- •52. Істина і заблудження як результати пізнання. Розмаїття критеріїв істинності знання.
- •53.Основні форми та методи наукового пізнання.
- •54.Поняття практики. Практика як критерій істини.
- •55. Діалектика – вчення про загальні зв'язки і розвиток. Альтернативні концепції розвитку.
- •56.Основні принципи філософської методології.
- •57. Основні закони діалектики
- •58.Особливості існування системи філософсько-методолгічних категорій.
- •59.Предмет соціальної філософії та історичні особливості її розвитку.
- •60.Системний характер суспільства. Суспільство як складна нелінійна система.
- •61.Основні теоретичні концепції з’ясування сутності суспільства.
- •62. Поняття «суспільне виробництво». Структура суспільного виробництва.
- •64. Матеріальне виробництво в структурі суспільного виробництва.
- •65. Поняття «спосіб матеріального виробництва». Структура способу матеріального виробництва.
- •67.Духовна життєдіяльність суспільства. Структура духовної життєдіяльності суспільства.
- •68.Поняття суспільної свідомісті: рівні та форми.
- •69. Глобальні проблеми сучасності і їхнє філософське осмислення.
60.Системний характер суспільства. Суспільство як складна нелінійна система.
Представники різних напрямів соціальної філософії розуміють суспільство як соціальну систему — «соціальний організм». Людське суспільство — це найвщий ступінь розвитку живих систем, головні елементи яких — люди, форми їх спільної діяльності, праця, продукти
праці, різні форми власності і споконвічна боротьба за них, політика і держава, сукупність різних інститутів, сфера духу.
Суспільство можна визначити також як самоорганізовану систему поведінки і взаємовідношень людей між собою і природою: адже суспільство з самого початку вписано в контекст взаємостосунків не з усім Космосом, а безпосередньо з тією територією, на якій розташоване те чи інше конкретне суспільство. Воно є насамперед спільним життям людей, які активно взаємодіють між собою, в результаті чого між ними виникають певні відносини. З часом ці відносини набувають стійкого характеру і саме суспільство постає як сукупність суспільних відносин. Ці відносини багато в чому мають об'єктивний характер, оскільки виникають на основі об'єктивних потреб людей та об'єктивних умов їх існування. Вони формуються разом із розвитком умов їхнього життя і діяльності. Не абсо-лютизуючи визначальної ролі системи суспільних відносин, зауважимо, що в кінцевому рахунку вона прямо чи опосередковано обумовлює зміст і спрямованість діяльності та поведінки людей. Таким чином, системоутворюючими факторами існування і розвитку суспільства є діяльність людей та їх суспільні відносини. Діяльність є основою всього соціального і специфічним способом його існування. Разом із тим будь-яка діяльність опосередковується тими чи іншими суспільними відносинами.
Об'єктивна сторона. Діяльність людей та їхні суспільні відносини складають основний зміст їх суспільного буття як реального процесу їх суспільного життя. У суспільному бутті виділяється об'єктивна сторона — те, що існує поза і незалежно від свідомості та волі людей. До неї належать умови природного середовища, фізіологічні потреби людей, стан матеріального виробництва, соціальної структури і політичної системи суспільства тощо. Для кожного покоління людей це об'єктивна даність, в якій відбувається суспільне життя.
Суб'єктивна сторона суспільного буття людей — це їх свідомість і воля. Однак потрібно зауважити, що до свідомості і волі поняття «буття» застосовується тільки в тому розумінні, що вони є, існують. Свідомість людей як атрибут суспільного життя є, скоріше за все, не безпосереднє суспільне буття, а його мисленнєве відображення — ідеальна копія, виражена в поглядах і теоріях людей про явища і процеси суспільного життя.
Питання про співвідношення суспільного буття людей як реального процесу їх суспільного життя та їх суспільної свідомості — одна із основних методологічних проблем соціальної філософії. Розуміння суспільної свідомості як відображення суспільного буття вказує на об'єктивний бік його розвитку і разом із тим на його похідний, вторинний характер. Такий підхід дозволяє пояснити розвиток суспільної свідомості з позицій соціального детермінізму. Це означає вказати на об'єктивні і суб'єктивні причини тих чи інших проявів суспільної свідомості. Об'єктивні причини укорінені в умовах суспільно-
го буття людей, суб'єктивні — в особливостях їх мисленнєвої (інтелектуально-раціональної) діяльності.
Принцип соціального детермінізму акцентує увагу па ролі матеріального виробництва в розвитку суспільства, якому відводиться першочергове значення. Дійсно, матеріальне виробництво створює необхідні умови матеріального забезпечення функціонування соціальної і духовної сфер життя суспільства. Воно безпосередньо обумовлює розвиток соціальної структури суспільства, тобто існування певних класів, соціальних груп тощо. їх наявність обумовлена суспільним розподілом праці, а також економічними відносинами власності на засоби виробництва і розподілу матеріальних благ. Це обумовило поділ людей на професійні і соціальні групи за видами діяльності.
Спосіб виробництва матеріальних благ включає виробничі сили і виробничі відносини. Виробничі сили — це насамперед люди з їхніми знаннями, вміннями і навиками до праці, а також засоби виробництва, якими є знаряддя праці, сировина і матеріали, транспорт, будівлі, за допомогою яких здійснюється виробництво. Виробничі відносини утворюються на основі об'єктивних потреб людей і потреб самого виробництва. 1Ц потреби змушують людей знаходити найбільш раціональні фОрми виробничої діяльності, щоб більш ефективно використовувати виробничі сили, насамперед знання, вміння виробників, а також можливості засобів виробництва, в тому числі техніки і технології. Від вирішення цієї фундаментальної проблеми залежить підйом виробництва і зростання суспільного багатства, що створює можливості вирішення економічних, соціальних та інших проблем.
Суспільне виробництво в самому широкому розумінні (не тільки матеріальне, але й
духовне, а також виробництво всіх форм спілкування між людьми і самої людини) не тотожне всьому суспільству. Адже в ньому здійснюється не тільки виробничі, але й інші види діяльності, різного роду суспільні відносини (політичні, моральні, релігійні тощо), а також багатоманітні форми міжособистісного спілкування людей. Крім ТОГО, суспільство — це предметний світ матеріальної і духовної культури. Всі ці явища займають своє місце в суспільстві ЯК певному соціальному організмі — соціумі — і відіграють свою роль у його функціонуванні та розвитку.