36.Категорія буття. Вчення про буття як вихідна основа філософського знання.

Питання про те, як все існує, яке його буття, розглядаються в онтології(вчення про буття)Розглядаючи проблему буття, ф-ія виходить з того , що світ існує.Ф-ія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв’язок всезагального хар-ру : предмети і явища світу.Вони разом з усіма їхніми властивостями, особливостями існують і тим самим об’єднуються з усім тим, що є, існує у світі.Природне і духовне, індивіди і суспільство існують у різних формах;їх різне за формою існування – передумова єдності світу.Всезагальні зв’язки буття проявляються через зв’язки між одиничними і загальними відношеннями предметів та явищ світу.

бутя – найширше(абстрактне) поняття, термін «бути» означає бути в наявності, існувати. Признання факта існування різноманітних речей навколишнього світу, природи й суспільства, самої людини, є першою предпосилкою формування картини світобудови. Із цього витікає другий аспект проблеми буття, котрий відіграє значний вплив на світобачення людини. У Платона Буття протистоїть категорія «ніщо». У Демокріта – порожнеча, у Платона – чиста можливість, пасивність і залежність. Третій аспект проблеми – пов`язаний з признанням єдності світобудови. Людина в своєму повсякденному житті, практичній діяльності приходить до висновку про свою спільність з іншими людьми, існування природи і.т.д. Але в той же час для нього не менш очевидні й відмінності, котрі існують між людьми, речами, між суспільством і природою і.т.д. І. звичайно, виникає питання про можливість всезагального, а саме загального для для всіх явищ оточуючого світу..

Серед основних форм буття розрізняються :

1.буття речей, процесів (буття речей, процесів, стан природи, буття природи як цілого; буття речей і процесів, вироблених людиною)

2.буття людини( у світі речей і сецифічне людське буття)

3.Буття духовного (ідеального), яке існує як індивідуальне духовне і об’єктивне (позаіндивідуальне) духовне;

буття соціального, яке ділиться на індивідуальне (буття окремої людини в історичному процесі) і суспільне буття.

37.Проблема пошуків субстанції буття. Категорії матерії та духу як основні варіанти з’ясування субстанції буття

Субстанция(лат. sub - подчемто,stantium - местоположение )– философскоепонятиеклассическойтрадиции для обозначенияобъективнойреальности в аспектевнутреннегоединствавсех форм еёсаморазвития.

Спинозаучил, чтосущлишь одна субстанция - природа, котявляетсяпричинойсамойсебя. Прир. является с однойстороныприродойтворящей, а с др. - природойсотворенной. Как природа творящаяонаестьсубстанция, или, чтотожесамое - бог. Отождествляяприр и бога, Спинозаотрицаетсущ. сверхприродногосущества, растворяет бога в природе и тем самымобосновываетматериалист. пониманиеприроды.

Обосновываетважноеразличиемеждусущностью и существованием. В единичных, преходящихвещахсущн. не совп. с существ., но в вечной и бесконечнойсубстанцииизсущности с необходимостьюследуетеесуществование. Поэтомубытие бога (илисубст) можетбыть доказано, т.есуществование бога м.б. выведеноизпонятия о сущности бога (природы). Бытиесубст. одновременно и необходимо и свободнот.к. не сущ. никакойпричины, кот. побуждалабысубст к действию,кромееесобств. сущности. Единичнаявещь не следуетизсубсткакизсвоейближ. причины. Онаможетследоватьтолькоиз др. конечнойвещи. Поэтомувсякаяед. вещь не обладаетсвободой.

Лейбницразвиваетучение о бытии в формеучения о субстанции. Декарт свелматериальность к протяжению. Лейбницполагал, чтоизпротяжениямогутбытьвыведенылищь геометр, но не физсв-вател: ихдвижение, действие , сопротивление... Поэтомунеобходимопредполагать в субсттакиесв-ва, изкот могли быбытьвыведеныосновныефизхар-ки тел. То, чтовещиобладаютсобств. действиемприводитЛейбница к выводу, чтовещи в сущностисилы. Любаявещь - субстанция, следов. число субст. бесконечно. Каждаясубст. или сила естьединицабытияили монада. Монада - духовнаяединицабытия, духовный атом.

Число являетсявнешнимвыражениемдуховнойсущностимонады, выреепассивности, ограниченности. Однакопассивность - производный момент монады. Первичныекачествакот - самостоятельность, самодеятельность. Благодрямон. материя обл. способностьювечногосамодвижения. Каксубстанциимонадынезависимы друг от друга. Междуниимнетфизвзаимодействия. Однако, будучи независимы, мон. не изолированы: в каждоймонадеотражается весь мировой строй, вся совок. монад. ПоэтомуЛейбницназыв м. “живымзеркалом” вселенной.

Для определениясубстанциибытиябыливыдвинуты 3 основныхучения.

Все философскиетечения при решениипроблемысубстанциибытиявыступают в качествемонистических, дуалистическихилиплюралистическихприверженцев.

Монизм(monos-один) – учение о наличииоднойединственнойсубстанции в качествеосновы мира. Материалистическийилиидеалистический.

Дуализм(duo-два) – концепции, в которыхпризнаетсяравноправиематериального и духовного начал (концепция Р.Декарта, картезианская школа).

Плюрализм(pluralis-много) – учение о том, чтовоВселеннойсуществуютодновременномногоравноправныхфизическихсубстанций.