Черняхівський Іван Данилович

(1906 – 1945)

Військовик, радянський полководець, генерал армії, двічі Герой Радянського Союзу.

Народився 29 червня 1906 р. в сім’ї залізничника, в селі Оксанина (тепер Уманський район, Черкаської обл.). Родина Черняховських в селі проживала до 1914 р. Дитинство минуло в с. Вербова поблизу станції Вапнярка Одеської залізниці (тепер Черкаської обл.). Початкову освіту здобув у Вапнярській середній школі (5 класів) і залізничному училищі.

З 1924 р. – у Червоній армії. У 1928 р. закінчив Київську артилерійську школу, у 1936 р. – Військову академію механізації і моторизації Робітничо-селянської Червоної армії. З березня 1941 року, в 35-річному віці, став командиром 28-ї танкової дивізії 12-го механізованого корпусу Прибалтійського Особливого військового округу (з червня 1941 року — Північно-Західного фронту), з якою він вступив в бій у червні 1941 року. Командував 28-ю танковою дивізією, танковим корпусом, армією і фронтом. Війська 60-ї армії (Центральний фронт) під його командуванням відзначилися у Воронезько-Касторненській операції, Курській битві, при форсуванні річок Десна і Дніпро. У жовтні 1943 р. командарму генерал-лейтенанту Черняхівському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У листопаді 1943 р. армія Черняхівського взяла участь у Київській наступальній операції, в ході якої було звільнено столицю України. Надалі 60-та армія відзначилась у Житомирсько-Бердичівській, Рівненсько-Луцькій і Проскурово-Чернівецькій операціях. Зважаючи на талант, виявлений Черняхівським, радянське військове керівництво у квітні 1944 р. призначило 38-річного генерала командувачем Західного, а пізніше 3-го Білоруського фронту.

Під час Білоруської операції, успішно командуючи 3-м Білоруським фронтом, виявив особисту мужність і відвагу, за що 29 липня 1944 р. нагороджений другою медаллю “Золота Зірка”. Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, двома орденами Суворова 1-го ступеня, орденами Кутузова 1-го ступеня, Богдана Хмельницького 1-го ступеня, медалями.

У ході наступальної операції радянських військ у районі м. Мельзак (нині Пенежно, Польща) 18 лютого 1945 р. був смертельно поранений. Помер того ж дня. Похований у м. Вільнюс (тепер Литва). В Москві в цей день прогриміло двадцять чотири залпи зі ста двадцяти чотирьох гармат. До речі, з серпня 1943 р. Москва салютувала на ознаменування перемог радянської зброї 363 рази, із них 32 – на честь досягнень військ під керівництвом молодого й талановитого генерала.

На батьківщині Героя йому встановлено бронзове погруддя. Він навічно зарахований у списки військового училища ім. С.М. Кірова. Місто Інстербург перейменовано в місто Черняхівськ, у Вільнюсі та інших містах йому встановлено пам’ятники. Його іменем названо судно Міністерства рибного господарства.

У 1992 р. прах І.Д. Черняховського був перепохований у Москві на Новодівочому цвинтарі. а пам'ятник з Вільнусу – до російського міста Воронежа.

Чикаленко Євген

(1861 – 1929)

Діяч української культури, меценат, теоретик і практик сільського господарства. Автор “Розмов про сільське господарство для селян”. Фінансував видання газет “Громадська думка”, “Рада”, “Нова громада”; друкувався в “Киевской старине”. В 1919 році емігрував до Східної Європи. В Чехословаччині очолив термінологічну комісію при Українській господарській академії.