- •Міністерство освіти і науки україни
- •Київська Русь та Галицько-Волинське князівство
- •Володимир Святославович
- •Галицький Данило Романович
- •Володимир Мономах
- •Роман Мстиславович
- •Ярослав Мудрий
- •Литовсько-польська доба
- •Вишневецький (Байда) Дмитро
- •Дашкевич (Дашкович) Остафій
- •Могила Петро Симеонович
- •Наливайко Северин
- •Конашевич-Сагайдачний Петро Кононович
- •Національно-визвольна революція
- •Богун Іван
- •Брюховецький Іван
- •Виговський Іван Остапович
- •Дорошенко Петро
- •Кривоніс Максим (Перебийніс, Вільшаський)
- •Многогрішний Дем’ян Ігнатович
- •Пушкар Мартин (Пушкаренко)
- •Самойлович Іван Самійлович
- •Сомко Яким Семенович
- •Тетеря Павло Іванович
- •Ханенко Михайло
- •Хмельницький Богдан-Зіновій Михайлович
- •Хмельницький Юрій Богданович
- •Під імперською владою (кін. Xvіі – поч. XX ст.)
- •Апостол Данило
- •Білозерський Василь Михайлович
- •Вербицький Михайло Михайлович
- •Гонта Іван
- •Довбуш Олекса Васильович
- •Драгоманов Михайло Петрович
- •Залізняк Максим
- •Калнишевський Петро Іванович
- •Кармалюк (Кармелюк) Устим Якимович
- •Костомаров Микола Іванович
- •Куліш Пантелеймон Олександрович
- •Мазепа Іван Степанович
- •Орлик Пилип Степанович
- •Палій Семен Пилипович
- •Полуботок Павло Леонтійович
- •Розумовський Кирило Григорович
- •Сірко Іван Дмитрович
- •Сковорода Григорій Савич
- •Скоропадський Іван Ілліч
- •Українка Леся
- •Франко Іван Якович
- •Чубинський Павло Платонович
- •Шевченко Тарас Григорович
- •XX – ххі століття в українській історії
- •Азаров Микола Янович
- •Бандера Степан Андрійович
- •Бондаренко Михайло Ілліч
- •Бош (Готлібівна) Євге́нія Богда́нівна
- •Вернадський Володимир Іванович
- •Винниченко Володимир Кирилович
- •Волошин Августин
- •Григоренко Петро Григорович
- •Грушевський Михайло Сергійович
- •Довженко Олександр Петрович
- •Донцов Дмитро Іванович
- •Дурдинець Василь Васильович
- •Єфремов Сергій Олександрович
- •Єхануров Юрій Іванович
- •Звягі́льський Юхим Леонідович
- •Казанець Іван Павлович
- •Кальченко Никифор Тимофійович
- •Кінах Анатолій Кирилович
- •Ковпак Сидір Артемович
- •Коновалець Євген
- •Корнієць Леонід Романович
- •Коротченко Дем’ян Сергійович
- •Кравчук Леонід Макарович
- •Кучма Леонід Данилович
- •Лазаренко Павло Іванович
- •Левицький Кость
- •Любченко Панас Петрович
- •Ляшко Олександр Павлович
- •Марчак Микола Макарович
- •Марчук Євген Кирилович
- •Масо́л Віталій Андрійович
- •Махно Нестор Іванович
- •Мельник Андрій
- •Міхновський Микола Іванович
- •Петлюра Симон Васильович
- •Петрушевич Євген
- •Пустовойтенко Валерій Павлович
- •Раковський (Ста́нчев) Християн Георгійович
- •Валентин Костянтинович
- •Скоропадський Павло Петрович
- •Скрипник Микола Олексійович
- •Степаненко Іван Никифорович
- •Стецько Ярослав
- •Стус Василь Семенович
- •Теліга Олена Іванівна
- •Тимошенко Юлія Володимирівна
- •Фокін Вітольд Павлович
- •Хвильовий (Фітільов) Микола Григорович
- •Хрущов Микита Сергійович
- •Черняхівський Іван Данилович
- •Чикаленко Євген
- •Чорновіл в’ячеслав Максимович
- •Чубар Влас Якович
- •Шелест Петро Юхимович
- •Шухевич Роман
- •Щербицький Володимир Васильович
- •Ющенко Віктор Андрійович
- •Янукович Віктор Федорович
- •Великі князі київські та роки їхнього правління
- •Галицькі й галицько-волинські князі та роки їхнього правління
- •Гетьмани та роки їхнього правління
- •Запорізькі гетьмани та роки їхнього правління
- •Українські гетьмани та роки їхнього правління
Орлик Пилип Степанович
(1672 – 1742)
Гетьман України в еміграції (1710 – 1742 рр.), автор першої в світі (1710 р.) Конституції. Походить з шляхетської родини. Закінчив Києво-Могилянську колегію. Володів багатьма мовами. У 1698 р. – генеральний писар Київської митрополії. З 1700 р. працював у Генеральній військовій канцелярії, а з 1706 р. – генеральний писар та найближчий помічник Івана Мазепи. Після розгрому війська Карла ХІІ та Івана Мазепи у Полтавській битві в 1709 р. Пилип Орлик був вимушений залишити Україну. Після смерті Івана Мазепи у Бендерах обраний козацькою радою гетьманом України. Визнаний шведським королем і турецьким султаном. Керував політикою уряду в еміграції, маючи на меті визволення України з-під влади російського царя. Намагався організувати власні збройні сили та підняти Запоріжжя на інтервенцію проти Росії. У 1711 – 1714 рр. керував збройною боротьбою проти Росії в Правобережній Україні. Цей виступ, незважаючи на перші успіхи, закінчився невдало через зраду Туреччини та Криму. Пилип Орлик шукав підтримки у Швеції, Польщі, Англії, Прусії та в інших держав. Та через несприятливу для України міжнародну кон’юнктуру всі заходи Пилипа Орлика не мали успіху. Відомий як письменник і поет (“Щоденник” 1720-1732, “Алкід російський”, “Вивід прав України” тощо). Помер у Яссах.
Палій Семен Пилипович
(? – 1710)
Білоцерківський (фастівський) полковник. Справжнє прізвище – Гурко. Керівник повстання проти польсько-шляхетських загарбників на Правобережній Україні у 1702 – 1704 рр.
Народився в козацькій родині. Вчився у Києво-Могилянській Колегії. У 1660-х рр. перебував на Запоріжжі, де відзначився військовими та організаторськими здібностями. У 1683 р. загін козаків, очолюваний Палієм, брав участь у розгромі турків під Віднем. На початку 1680-х рр. кілька полків на чолі з Семеном Палієм перейшли на малозаселену територію півдня Київщини. Опорним пунктом Семен Палій обрав місто Фастів. У 1684-1685 рр. при сприянні Палія були засновані Фастівський, Богуславський та віддалені Брацлавський і Корсунський полки.
У 1680-1690-их рр.. вів боротьбу проти Туреччини та Кримського ханства. В кінці 1680-х рр. Палій та його сподвижники С.Самусь, 3.Іскра, А.Абазин вели боротьбу проти польської шляхти. Козацькі війська під керівництвом Семена Палія зайняли Богуслав, Корсунь, Лисянку та інші міста. Після невдалої спроби отримати допомогу в боротьбі проти Польщі з боку Гетьманщини та Московії Семен Палій спробував знайти союзників серед прихильників шведського короля Карла XII.
1704 р. за наказом І.Мазепи Палія було заарештовано, позбавлено звання білоцерківського полковника й у 1705 р. він був засланий до Сибіру. Після відкритого виступу І.Мазепи проти московської влади у 1709 р. Палій повернувся з заслання і був призначений полковником Білоцерківського полку. Під проводом Палія козаки хоробро воювали у Полтавській битві, а потім переслідували розгромлених шведів.
Помер у січні 1710. Похований у Києво-Межигірському монастирі поблизу Києва.
Полуботок Павло Леонтійович
(бл. 1660-29.ХІІ.1723)
Чернігівський полковник 1706-1722 рр., наказний гетьман Лівобережної України 1722-1723 рр. Павло Полуботок очолив старшинську верхівку, яка домагалася відновлення гетьманства та ліквідації Малоросійської колегії. За це Павло Полуботок був ув’язнений в Петропавловській фортеці, де й помер в 29.ХІІ.1723 р.