- •Міністерство освіти і науки україни
- •Київська Русь та Галицько-Волинське князівство
- •Володимир Святославович
- •Галицький Данило Романович
- •Володимир Мономах
- •Роман Мстиславович
- •Ярослав Мудрий
- •Литовсько-польська доба
- •Вишневецький (Байда) Дмитро
- •Дашкевич (Дашкович) Остафій
- •Могила Петро Симеонович
- •Наливайко Северин
- •Конашевич-Сагайдачний Петро Кононович
- •Національно-визвольна революція
- •Богун Іван
- •Брюховецький Іван
- •Виговський Іван Остапович
- •Дорошенко Петро
- •Кривоніс Максим (Перебийніс, Вільшаський)
- •Многогрішний Дем’ян Ігнатович
- •Пушкар Мартин (Пушкаренко)
- •Самойлович Іван Самійлович
- •Сомко Яким Семенович
- •Тетеря Павло Іванович
- •Ханенко Михайло
- •Хмельницький Богдан-Зіновій Михайлович
- •Хмельницький Юрій Богданович
- •Під імперською владою (кін. Xvіі – поч. XX ст.)
- •Апостол Данило
- •Білозерський Василь Михайлович
- •Вербицький Михайло Михайлович
- •Гонта Іван
- •Довбуш Олекса Васильович
- •Драгоманов Михайло Петрович
- •Залізняк Максим
- •Калнишевський Петро Іванович
- •Кармалюк (Кармелюк) Устим Якимович
- •Костомаров Микола Іванович
- •Куліш Пантелеймон Олександрович
- •Мазепа Іван Степанович
- •Орлик Пилип Степанович
- •Палій Семен Пилипович
- •Полуботок Павло Леонтійович
- •Розумовський Кирило Григорович
- •Сірко Іван Дмитрович
- •Сковорода Григорій Савич
- •Скоропадський Іван Ілліч
- •Українка Леся
- •Франко Іван Якович
- •Чубинський Павло Платонович
- •Шевченко Тарас Григорович
- •XX – ххі століття в українській історії
- •Азаров Микола Янович
- •Бандера Степан Андрійович
- •Бондаренко Михайло Ілліч
- •Бош (Готлібівна) Євге́нія Богда́нівна
- •Вернадський Володимир Іванович
- •Винниченко Володимир Кирилович
- •Волошин Августин
- •Григоренко Петро Григорович
- •Грушевський Михайло Сергійович
- •Довженко Олександр Петрович
- •Донцов Дмитро Іванович
- •Дурдинець Василь Васильович
- •Єфремов Сергій Олександрович
- •Єхануров Юрій Іванович
- •Звягі́льський Юхим Леонідович
- •Казанець Іван Павлович
- •Кальченко Никифор Тимофійович
- •Кінах Анатолій Кирилович
- •Ковпак Сидір Артемович
- •Коновалець Євген
- •Корнієць Леонід Романович
- •Коротченко Дем’ян Сергійович
- •Кравчук Леонід Макарович
- •Кучма Леонід Данилович
- •Лазаренко Павло Іванович
- •Левицький Кость
- •Любченко Панас Петрович
- •Ляшко Олександр Павлович
- •Марчак Микола Макарович
- •Марчук Євген Кирилович
- •Масо́л Віталій Андрійович
- •Махно Нестор Іванович
- •Мельник Андрій
- •Міхновський Микола Іванович
- •Петлюра Симон Васильович
- •Петрушевич Євген
- •Пустовойтенко Валерій Павлович
- •Раковський (Ста́нчев) Християн Георгійович
- •Валентин Костянтинович
- •Скоропадський Павло Петрович
- •Скрипник Микола Олексійович
- •Степаненко Іван Никифорович
- •Стецько Ярослав
- •Стус Василь Семенович
- •Теліга Олена Іванівна
- •Тимошенко Юлія Володимирівна
- •Фокін Вітольд Павлович
- •Хвильовий (Фітільов) Микола Григорович
- •Хрущов Микита Сергійович
- •Черняхівський Іван Данилович
- •Чикаленко Євген
- •Чорновіл в’ячеслав Максимович
- •Чубар Влас Якович
- •Шелест Петро Юхимович
- •Шухевич Роман
- •Щербицький Володимир Васильович
- •Ющенко Віктор Андрійович
- •Янукович Віктор Федорович
- •Великі князі київські та роки їхнього правління
- •Галицькі й галицько-волинські князі та роки їхнього правління
- •Гетьмани та роки їхнього правління
- •Запорізькі гетьмани та роки їхнього правління
- •Українські гетьмани та роки їхнього правління
Степаненко Іван Никифорович
(1920–2007)
Учасник Великої Вітчизняної війни, генерал-майор авіації, двічі Герой Радянського Союзу.
Народився в с. Нехайки (тепер Драбівського р-ну Черкаської обл.) в сім’ї селянина. Після закінчення 7 класів загальноосвітньої школи (1938) працював слюсарем на заводі в м. Дніпродзержинськ (Дніпропетровська обл.), одночасно навчався в аероклубі, який закінчив у 1940 р. Вступив до Качинської військової авіаційної школи, після закінчення якої (1941) служив льотчиком у підрозділах Військово-повітряних сил Одеського військового округу.
Під час Великої Вітчизняної війни, з червня 1941 р. – заступник командира ескадрильї 4-го винищувального авіаційного полку (11-й змішаний авіаційний корпус, 15-та повітряна армія, Брянський фронт) старший лейтенант Степаненко до серпня 1943 р. здійснив 232 бойові вильоти, особисто збив 14 літаків ворога. Воював також на Південному, Сталінградському, Північно-Кавказькому, 2-му Прибалтійському та Ленінградському фронтах. Брав участь у Сталінградській і Курській битвах, у боях на Кубані, звільненні Білорусі та Прибалтики.
За мужність і героїзм, проявлені у боях з німецько-фашистськими загарбниками, старшому лейтенантові Степаненку Івану Никифоровичу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 квітня 1944 р. присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка”.
Призначений командиром ескадрильї того ж полку (185-та винищувальна авіаційна дивізія, 14-й винищувальний авіаційний корпус, 15-та повітряна армія, 2-й Прибалтійський фронт).
За період Великої Вітчизняної війни майор І. Н. Степаненко здійснив 414 бойових вильотів на винищувачах І-153, “Харрікейн”, Як-7 і Як-9. У 118 повітряних боях збив особисто 33 і в складі групи — 9 літаків ворога. Під час бойових дій був двічі поранений. Літак Івана Степаненка під час ведення повітряних боїв шість разів був підбитий.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 серпня 1945 р. майор Степаненко Іван Никифорович нагороджений другою медаллю “Золота Зірка”.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни проходив подальшу службу в армії. У 1949 р. закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе, у 1957 р. – Військову академію Генерального штабу. Командував авіаційними з’єднаннями, освоїв реактивні винищувачі МіГ-15 і МіГ-17. У 1958 р. Степаненку І. Н. присвоєно військове звання генерал-майора авіації, а у 1966 р. – звання заслуженого військового льотчика СРСР. З 1976 р. І. Н. Степаненко – у запасі.
Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, п’ятьма орденами “Червоної Зірки”, медалями.
Довгий час проживав у Львові, останні роки життя – у Черкасах, де й помер 31 травня 2007 р. і похований.
На увічнення пам’яті героя на його батьківщині встановлено бронзове погруддя. 8 грудня 2008 р. в м. Черкаси було урочисто відкрито меморіальну дошку Герою Радянського Союз І.Н. Степаненку.
Стецько Ярослав
(1912 – 1986)
Активний діяч ОУН. Псевдонім З. Карбович, Є. Орловецький, Б. Озерський та інші. Член ОУН з 1923 р. З 1931 р. – редактор підпільних видань організації, член крайового проводу юнацтва, з 1941 р. – перший заступник провідника ОУН (Степана Бандери). Після проголошення у 30.VI.1941 році у Львові відновлення Української держави Ярослава Стецько було обрано головою державного правління. В 1941 – 1944 роках перебував у німецькому концтаборі. Після звільнення в 1946-1986 роках керував антибільшовицьким Блоком Народів, іншими антикомуністичними організаціями, зокрема, у 1967 році виступив організатором Світової антикомуністичної ліги. В 1968-1986 роках – голова проводу ОУР-р. Був головою Проводу ОУН. Автор багатьох праць та статей. Помер і похований у Мюнхені.