Чубинський Павло Платонович

(1839 – 1884)

Етнограф, громадський діяч, фольклорист. Один із засновників та активних членів київської “Старої громади”. За “українофільську діяльність” у 1862 р. був висланий до Архангельська. У 1869 – 1870 рр. очолював етнографічно-статистичні експедиції з вивчення України, Білорусі та Молдови. Матеріали цих експедицій видано за його редакцією. Павло Чубинський зробив значний внесок у розвиток української національної культури. Автор слів пісні-гімну “Ще не вмерла Україна”. Нагороджений золотими медалями Російського географічного товариства (1873 р.), Міжнародного етнографічного конгресу (Париж, 1875 р.), Лауреат “Уваровської премії” (1879 р.).

Шевченко Тарас Григорович

(1814 – 1861)

Український поет, художник, мислитель. Народився в сім'ї селянина-кріпака, наймитував.

У 1832 р. Т. Шевченко був відданий у науку до художника В. Ширяєва в Петербурзі, в 1838 р. викуплений з кріпацтва і прийнятий до петербурзької Академії мистецтв, де став учнем К. Брюллова. В 1845 р. здобув звання художника. Повернувся в Україну. Працював у київській Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів.

У 1846 р. вступив до Кирило-Мефодіївського товариства, очолив його ліве крило. Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства в 1847 року Шевченка було заарештовано. За вірші, в яких поет закликав до повстання й повалення самодержавства, його було заслано в солдати в Оренбурзький окремий корпус. В 1857 р. звільнено з заслання. Помер Тарас Григорович Шевченко у своїй майстерні в Петербурзі. В травні 1861 р. прах його перевезено в Україну, до Канева, поховано на Чернечій (тепер Тарасова) горі.

XX – ххі століття в українській історії

XX століття характеризується чи не найдраматичнішими та найвеличнішими подіями в історії України. Національне відродження, створення УНР, УСРР, неп, І та ІІ світові війни, національно-визвольна боротьба, дисидентський рух, “перебудова”, проголошення незалежності України, та розбудова незалежної держави все це припадає на XX століття.

Під стать часу історія України XX століття багата і історичними особами, діяльність яких сприяла творенню саме історії.

Це й засновники перших українських партій Є. Чикаленко, С. Єфремов, М. Міхновський, перший президент УНР, історик, вчений – М. Грушевський, президент ЗУНР – Є. Петрушевич, президент Закарпатської України А. Волошин, головний отаман УНР – С. Петлюра, керівники ОУН-УПА С. Бандера, А. Мельник, Р. Шушкевич, письменник, політичний діяч В. Винниченко. Це й діячі українського відродження, радянські політичні лідери М. Хвильовий та М. Скрипник. Лідер Радянського Союзу, ініціатор “відлиги”, виходець з України М. Хрущов. Відомі дисиденти, борці за національну незалежність України, політичні діячі В. Чорновіл, Л. Лук’яненко. Перший президент незалежної України Л. Кравчук. Творці Конституції України (28.06.1996) голова ВР України О. Мороз І скликання та Президент Л. Кучма.

Завдяки цим особам, завдяки їхній діяльності ми маємо сучасну незалежну державу – Україну.

Азаров Микола Янович

Бандера Степан Андрійович

Бондаренко Михайло Ілліч

Бош Євге́нія Богда́нівна (Готлібівна)

Вернадський Володимир Іванович

Винниченко Володимир Кирилович

Волошин Августин

Григоренко Петро Григорович

Грушевський Михайло Сергійович

Довженко Олександр Петрович

Донцов Дмитро Іванович

Дурдинець Василь Васильович

Єфремов Сергій Олександрович

Єхануров Юрій Іванович

Звягі́льський Юхим Леонідович

Казанець Іван Павлович

Кальченко Никифор Тимофійович

Кінах Анатолій Кирилович

Ковпак Сидір Артемович

Коновалець Євген

Корнієць Леонід Романович

Коротченко Дем’ян Сергійович

Кравчук Леонід Макарович

Кучма Леонід Данилович

Лазаренко Павло Іванович

Левицький Кость

Любченко Панас Петрович

Ляшко Олександр Павлович

Марчак Микола Макарович

Марчук Євген Кирилович

Масо́л Віталій Андрійович

Махно Нестор Іванович

Мельник Андрій

Міхновський Микола

Петлюра Симон Васильович

Петрушевич Євген

Пустовойтенко Валерій Павлович

П’ятаков Юрій (Георгій) Леонідович

Раковський (Ста́нчев) Християн Георгійович

Симоненко Валентин Костянтинович

Скоропадський Павло Петрович

Скрипник Микола Олексійович

Степаненко Іван Никифорович

Стецько Ярослав

Стус Василь Семенович

Теліга Олена Іванівна

Тимошенко Юлія Володимирівна

Фокін Вітольд Павлович

Хвильовий (Фітільов) Микола Григорович

Хрущов Микита Сергійович

Черняхівський Іван Данилович

Чикаленко Євген

Чорновіл В’ячеслав Максимович

Чубар Влас Якович

Шелест Петро Юхимович

Шухевич Роман

Щербицький Володимир Васильович

Ющенко Віктор Андрійович

Янукович Віктор Федорович

Азаров

Микола Янович

(1947)

Український політик, прем'єр-міністр України (з 11 березня 2010).

Народився 17.12.1947 р. (м. Калуга, Росія).

Закінчив Московський державний університет, за фахом геолог-геофізик, фундатор наукової школи “гірнича геофізика”. Доктор геолого-мінералогічних наук (1986), професор (1991), член-кореспондент Національної академії наук України (1997), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004).

1971-1976 рр. – начальник дільниці, головний інженер тресту “Тулашахтоосушення” комбінату “Тулавугілля”.

1976-1984 рр. – завідуючий лабораторією, завідуючий відділом Підмосковного науково-дослідного і проектно-конструкторського вугільного інституту.

1984-1995 рр. – заступник директора, директор Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки та маркшейдерської справи.

Народний депутат другого скликання, голова комітету з питань бюджету (09.1995 р. - 10.1997 р.), член Президії Верховної Ради України з вересня 1994 р. до червня 1996 р. Голова Державної податкової адміністрації з 08.10.1996 р. до листопада 2002 р.; член Координаційного комітету боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України; член Вищої економічної ради Президента України; член Міжвідомчої комісії з питань регулювання ринку продовольства, цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників; член Координаційної ради з питань політики фінансового сектору; член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування, член Ради національної безпеки і оборони України.

З 26 листопада 2002 р. по лютий 2005 р. – перший віце-прем’єр-міністр України , міністр фінансів України по лютий 2005 р.

З 19.04.2003 р. очолює політраду Партії регіонів України.

26 березня 2006 р. обраний до Верховної Ради за списком Партії регіонів. У серпні 2006 р. його знову призначено на посаду першого віце-прем'єра та міністра фінансів в уряді Віктора Януковича.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 р., обраний за списками Партії регіонів. Очолював виборчий штаб Віктора Януковича, під час презеденських виборів 2010 р. 24 квітня 2010 р. його було обрано Головою Партії Регіонів.

11 березня 2010 р. був обраний Прем’єр-міністром України.

Заслужений економіст України, кавалер орденів “За заслуги” ІІ і ІІІ ступенів, Ордена Святого Рівноапостольного князя Володимира, Орден Дружби (Росія) (6 грудня 2007 року).