Стус Василь Семенович

(1938 – 1985)

Поет і громадський діяч. Закінчив історико-філологічний факультет Донецького педагогічного університету. З 1964 року – аспірант інституту літератури АН України. В 1965 році виступив проти хвилі арештів серед діячів української культури, за що був виключений з аспірантури, звільнений з роботи у державному архіві. В 1972 році арештований і засуджений до 5 років таборів та 3 років заслання. У 1979 році повернувся до Києва, проте в 1980 році знову заарештований і засуджений до 15 років ув’язнення. Помер у таборі на Уралі. Перепохований 19.XІ.1989 році в Києві. Твори: збірки віршів “Зимові дерева” (1970 р.), “Свіча в свічаді” (вид. 1986 р.), “Палімпсести” (вид. 1986 р.).

Теліга Олена Іванівна

(1907 – 1942)

Поетеса, публіцист і політична діячка. З 1939 року жила у Кракові. Очолила мистецьке товариство “Зарево”, працювала в освітніх установах. Була членом Організації українських націоналістів. Після нападу Німеччини на СРСР видавала в Києві журнал “Литаври”. Очолила новозасновану спілку письменників, виступала з доповідями, палко викривала політику Гітлера щодо України. Розстріляна фашистами в Бабиному Яру. Перша збірка Олени Теліги (“Душа на стороні”) опублікована у 1946 році.

Тимошенко Юлія Володимирівна

(р. н. 1960)

Український політик, 13-й та 16-й прем'єр-міністр України (2005 р., 2007-2010 рр.), лідер партії “Всеукраїнське об'єднання “Батьківщина” та однойменного блоку. Перша жінка-прем'єр-міністр в історії незалежної України. Кандидат економічних наук. За версією американського журналу Форбс, одна з трьох найвпливовіших жінок світу в 2005 р.

Народилася 27 листопада 1960 р. в Дніпропетровську. Вищу освіту здобула у Дніпропетровському економічному університеті за спеціальністю економіст-кібернетик. Працювала інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі.

З 1995 р. до 1997 р. – президент корпорації “Єдині Енергетичні Системи України”. У 1997 р. обрана народним депутатом України. На виборах у 1998 р. знову обирається до Верховної Ради України, обіймає посаду голови Бюджетного комітету. Автор проектів Бюджетного, Податкового, Соціального кодексів та інших законопроектів.

У 1999 р. обрана головою політичної партії “Всеукраїнське об‘єднання “Батьківщина”.

З грудня 1999 р. по січень 2001 р. – віце-прем‘єр-міністр України.

Автор “Енергетичної концепції України” та антикорупційних програм “Чиста енергія”, “Українське вугілля”.

У 2001 р. ініціює створення Форуму національного порятунку та очолює об‘єднані демократичні сили. Один із лідерів акції всенародного протесту “Повстань, Україно!”.

Під час парламентських виборів 2002 р. очолила блок політичних партій – Блок Юлії Тимошенко (БЮТ). Після перемоги на виборах – керівник фракції БЮТ у Верховній Раді України.

У лютому 2005 р. призначена Прем‘єр-міністром України. Звільнена з посади у вересні 2005 р. З березня 2006 р. по грудень 2007 р. – депутат Верховної Ради. У грудні 2007 р. вдруге призначена Прем’єр-міністром України. Звільнена з посади у березні 2010 р.

За визначні заслуги перед Українською Православною Церквою Московського Патріархату нагороджена орденом святої великомучениці Варвари (1998). У вересні 2005 р. одночасно з відставкою з посади голови українського уряду Юлія Тимошенко отримує європейське визнання – нагороду “Людина року Центрально-Східної Європи”, яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща). У грудні 2005 р. під час другої щорічної сесії Євросередземноморського форуму у Монако Юлії Тимошенко вручено ще одну міжнародну нагороду – Prix de la Foundation – за “видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів й антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі”. На урочистих зборах з нагоди Дня шахтаря, які відбувалися у Луганську нагороджена Орденом “Шахтарська слава” ІІІ ступеню (2008).