- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •З м і с т
- •Предмет, мета і завдання курсу
- •«Українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 2 українська мова серед інших слов’янських мов. Поняття національної мови
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 3 державна мова. Мовна політика в україні
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 4 етапи розвитку української національної мови. Видатні діячі про українську мову
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 5 поняття літературної мови
- •Мовна норма
- •Завдання і запитання для самоконтролю:
- •Тема 6 орфоепія. Вимовні норми сучасної української мови
- •Норми вимови голосних звуків
- •Норми вимови приголосних звуків
- •Вимова звукосполучень приголосних
- •Норми наголошення слів
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 7 орфографія. Правописні норми сучасної української мови.
- •Принципи українського правопису
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 8 функціональні стилі української літературної мови
- •Запитання і завдання для самоконтролю:
- •Тема 9 склад лексики сучасної української літературної мови з погляду її стилістичного вживання
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Культура мовлення
- •Тема 10 документ як засіб спілкування в офіційно-діловій та професійній сфері
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Реквізити ділових паперів
- •Запитання і завдання для самоконтролю:
- •Вимоги до укладання та оформлення документів
- •Оформлення сторінки
- •Текст і його оформлення
- •Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів
- •Вимоги щодо використання мовних засобів у тексті документа
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Стандартизація ділового тексту
- •Запитання для самоконтролю:
- •Прикметник особливості використання прикметників у ділових паперах
- •Граматичні форми власних назв особливості узгодження географічних та інших назв з означувальним словом в офіційно-діловому мовленні
- •Числівник особливості використання числівників у ділових паперах
- •Займенник особливості використання займенників у ділових паперах
- •Дієслово особливості використання дієслівних форм у ділових паперах
- •Прийменник особливості використання прийменників у ділових паперах
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 12 усне ділове мовлення. Поняття культури мови та культури мовлення
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Вимоги до усного ділового мовлення
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 13 мовний етикет. Візитна картка
- •Практичні завдання:
- •Візитна картка як атрибут усного ділового мовлення
- •Практичні завдання
- •Універсальні величини усного спілкування
- •Запитання для самоконтролю:
- •Список використаної літератури
- •Додаток а Вправи та завдання до курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •Доручення
- •Динамика
Запитання для самоконтролю:
Коли і де почала формуватися українська національна мова? Яку територію більшість сучасних славістів вважають прабатьківщиною слов’ян?
Чому багато сучасних мовознавців ототожнюють давньоукраїнську мову з давньоруською, тобто мовою Київської Русі?
Які українські народні пісні можна вважати складеними ще до прийняття християнства і чому? Якою мовою їх було складено?
Що ви можете сказати про рівень розвитку сучасної української мови?
Практичні завдання:
Проведіть власне дослідження етапів розвитку української національної мови, посилаючись на праці відомих мовознавців. Викладіть його у рефераті.
Знайдіть і випишіть декілька висловлювань відомих людей про українську мову, які, на ваш погляд, заслуговують на увагу.
Тема 5 поняття літературної мови
Українська мова є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує у двох формах:
у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;
у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних, професійних, соціальних діалектах та просторічній формі.
Літературна мова – це загальноприйнята оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка обслуговує потреби державних установ та громадських організацій, культуру, мистецтво, науку, освіту, засоби масової інформації.
Літературна мова існує у двох формах – усній і писемній.
Писемна форма літературної мови використовується у сфері державної, політичної, господарської, наукової, освітньої і культурної діяльності.
Усна форма літературної мови обслуговує побутове та виробниче спілкування людей.
Українська літературна мова сформувалась на основі середньо-наддніпрянських говорів, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Норми сучасної української літературної мови починають закладатися наприкінці XVIII – на початку XIX ст. у творчості І.П. Котляревського, Є.П. Гребінки, Г.Ф. Квітки-Основ’яненка. Але тільки Т.Г. Шевченко у своїх творах, широко використавши мову народних мас, став творцем і основоположником сучасної української літературної мови. Саме завдяки йому поповнився словниковий склад, були вдосконалені граматичні та фонетичні норми української мови, розширені її стилістичні можливості.
Мова – це явище, яке весь час розвивається, вдосконалюється, оскільки вона є відображенням життя та розвитку суспільства. Розвиток мови виявляється у вдосконаленні та зміні загальноприйнятих обов’язкових літературних норм.
Основу української літературної мови становить південно-східний діалект, а саме його середньонаддніпрянські говірки. Порівняно з іншими цей діалект був поширений на більшій території, відзначався одноманітністю, й не такою значною, як інші, розгалуженістю на говірки.
Населення, що проживало на території південно-східного діалекту, протягом тривалого історичного періоду брало активну участь у суспільному житті. З другої половини ХV ст. кількість його на цій території зростає за рахунок утікачів-кріпаків з Правобережної та Західної України. У першій половині ХVІ ст. на півдні України утворилася Запорозька Січ, і приплив населення у цей край збільшився. Українське козацтво ставало надійним захисником народу від кріпосників та іноземних поневолювачів.
Вагомим чинником у піднесенні ролі середньонаддніпрянських говірок
мало також те, що першу граматику української мови («Грамматика
малороссийского наречия», 1818) О. Павловський написав на матеріалі саме цієї говірки. Народну полтавську говірку вперше широко використав у своїх художніх творах І.П. Котляревський. Подальше її шліфування, удосконалення здійснювали письменники Є.Гребінка, П.Гулак-Артемовський, Л.Борови-ковський, Г.Квітка-Основ’яненко та ін. Т.Г. Шевченко немовби завершив процес становлення української літературної мови на народній основі, відібравши й майстерно обробивши найхарактерніше для неї і ввівши його у художні твори.
Від часів І.П. Котляревського і Т.Г. Шевченка українська літературна мова пройшла досить важкий шлях.