- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •З м і с т
- •Предмет, мета і завдання курсу
- •«Українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 2 українська мова серед інших слов’янських мов. Поняття національної мови
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 3 державна мова. Мовна політика в україні
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 4 етапи розвитку української національної мови. Видатні діячі про українську мову
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 5 поняття літературної мови
- •Мовна норма
- •Завдання і запитання для самоконтролю:
- •Тема 6 орфоепія. Вимовні норми сучасної української мови
- •Норми вимови голосних звуків
- •Норми вимови приголосних звуків
- •Вимова звукосполучень приголосних
- •Норми наголошення слів
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 7 орфографія. Правописні норми сучасної української мови.
- •Принципи українського правопису
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 8 функціональні стилі української літературної мови
- •Запитання і завдання для самоконтролю:
- •Тема 9 склад лексики сучасної української літературної мови з погляду її стилістичного вживання
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Культура мовлення
- •Тема 10 документ як засіб спілкування в офіційно-діловій та професійній сфері
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Реквізити ділових паперів
- •Запитання і завдання для самоконтролю:
- •Вимоги до укладання та оформлення документів
- •Оформлення сторінки
- •Текст і його оформлення
- •Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів
- •Вимоги щодо використання мовних засобів у тексті документа
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Стандартизація ділового тексту
- •Запитання для самоконтролю:
- •Прикметник особливості використання прикметників у ділових паперах
- •Граматичні форми власних назв особливості узгодження географічних та інших назв з означувальним словом в офіційно-діловому мовленні
- •Числівник особливості використання числівників у ділових паперах
- •Займенник особливості використання займенників у ділових паперах
- •Дієслово особливості використання дієслівних форм у ділових паперах
- •Прийменник особливості використання прийменників у ділових паперах
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 12 усне ділове мовлення. Поняття культури мови та культури мовлення
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Вимоги до усного ділового мовлення
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 13 мовний етикет. Візитна картка
- •Практичні завдання:
- •Візитна картка як атрибут усного ділового мовлення
- •Практичні завдання
- •Універсальні величини усного спілкування
- •Запитання для самоконтролю:
- •Список використаної літератури
- •Додаток а Вправи та завдання до курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •Доручення
- •Динамика
Запитання для самоконтролю:
Що передбачає стандартизація ділового тексту? У чому її основне призначення?
Чим зумовлені вимоги щодо форм та способів викладу різних документів?
На які категорії можна поділити всі документи за ступенем стандартизації?
Які особливості укладання документів кожного ступеня стандартизації?
Які види викладу тексту використовують у документах з низьким рівнем стандартизації?
Практичні завдання:
1. Охарактеризуйте особливості викладу тексту автобіографії, доручення, резюме. Встановіть ступінь їх стандартизації. Визначте особливості добору та використання мовних засобів, проілюструйте їх конкретними прикладами.
ТЕМА 11
МОРФОЛОГІЧНІ ТА ПРАВОПИСНІ НОРМИ В ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОМУ ТА ПРОФЕСІЙНОМУ МОВЛЕННІ
Однією з визначальних ознак культури писемного та усного спілкування є граматична правильність, тобто дотримання встановлених правил змінювання слів та їх творення, побудови словосполук і речень
Кожній повнозначній змінюваній частині мови - іменнику, прикметнику, числівнику, займеннику, дієслову - властива певна, чітко встановлена система словозміни, якої слід обов’язково дотримуватися.
ІМЕННИК
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІМЕННИКІВ У ДІЛОВИХ ПАПЕРАХ
Слід пам’ятати, що офіційно-діловий стиль вимагає:
Віддавати перевагу абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: автор, біографія, гарант, довідка, екскурсія, ємність, звершення, зона, інгредієнт, компрометація, кон’юнктура, лабораторія, маркетинг, номенклатура, об’єктивність, поборник, прецедент та ін.
Слід уникати слів із розмовного стилю, із суфіксами емоційної оцінки.
Наприклад:
неправильно |
правильно |
анонімка |
анонімний лист |
сотня гривень |
сто гривень |
заліковка |
залікова книжка |
маршрутка |
маршрутне такі |
астматик |
хворий на астму |
авто |
автомобіль |
товарняк |
вантажний потяг |
Написання іменників на позначення статусу, фаху, посади, звання у чоловічому роді:
неправильно |
правильно |
викладачка хімії |
викладач хімії |
касирка заводу |
касир заводу |
лаборантка відділу |
лаборант відділу |
працівниця ферми |
працівник ферми |
учителька школи |
учитель школи |
Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, висококваліфікований кухар ресторану переміг, старший інспектор комісії записав.
Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що …
Слід звертати увагу на контекст уживання професії чи статусу: У конкурсі перемогла відмінниця 8-А класу Гур’єва Л.Г. й У конкурсі перемогла відмінник народної освіти викладач освіти СШ №8 Гур’єва Л.Г.
3. Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо, замінювати іменниками у формі множини, наприклад:
неправильно
|
правильно |
студентство |
студенти |
професура |
професори |
піхота |
піхотинці |
птаство |
птахи |
4. Уживати форму Кл. відмінка лише у звертанні до осіб, називаючи:
неправильно
|
правильно |
статус - |
знавцю, колего, товаришу |
посаду - |
директоре, завідувачу, голово |
звання - |
професоре, капітане. академіку |
професію - |
лаборанте, перекладачу, секретарю |
родича - |
батьку, мати, сестро, тітко |
ім’я - |
Ігорю, Олеже, Миколо, Юрію, Маріє, Ольго, Наталю, Любове |
ім’я по батькові |
Іллічу, Анатолійовичу, Євгеновичу, Іллівно, Анатоліївно, Євгеніївно |
прізвище - |
Сороко, Каркачу, Багалію, Бондаре |
Наприклад: |
Шановний пане полковнику! Вельмішановна панно Антоніно! Пане Петрашу! Добродію Чорноволе! |
5. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку із прийменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад:
неправильно
|
правильно |
У 2007 році … |
2007 року … |
У першому році … |
Першого року … |
У цьому (тому) році … |
Цього (того) року … |
У наступному році … |
Наступного року … |
Але: у четвер, у неділю, у грудні, (без слова «місяці»).
6. Пам’ятати, що:
Кількісний іменник «раз» у сполученні із числівником та іменником «половина» має форму «рази»: Продуктивність підприємства збільшилась у два з половиною рази. Якщо дробовий числівник виражений десятковим дробом, то маємо форму «раза».
Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятих раза.
В Ор. відмінку множини іменників ІІ відміни та множинних іменників слід використовувати лише закінчення -оми (-еми), -има, наприклад:
неправильно |
правильно |
з п’ятьма колісьми |
із п’ятьма колесами |
літак с чужоземними гістьми |
літак з чужоземними гостями |
повернулись з грішми |
повернулись із грошима |
7. Бажано віддавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальнюють зміст, наприклад:
неправильно |
правильно |
допомагати |
надавати допомогу |
доручити |
дати доручення |
змагатися |
провести змагання |
наїхати |
скоїти наїзд |
оглянути |
здійснити огляд |
переговорити |
вести перемови |
Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах припустимою є форма наказового способу дієслова (доручити, оглянути й под.).
8. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в Зн. відмінку, а не в Д., наприклад:
неправильно |
правильно |
повідомити студентові |
повідомити студента |
сповістити інженерові Карпенку Б.Т. |
сповістити інженера Карпенка Б.Т. |
9. Уживання низки дієслів пов’язано з іменником, який повинен стояти в Р., а не в Зн. чи Д. відмінку, наприклад:
неправильно |
правильно |
зазнати біду |
зазнати біди |
завдати шкоду |
завдати шкоди |
радіти перемозі |
радіти з перемоги |
інструкція не гарантує безпеку |
інструкція не гарантує безпеки |
10. Прізвища, що походять від назв істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім’ям, назвою посади тощо: Викликати водія Зайця;
Завершити дослід лаборантові Комарю.
Щоб уникнути одноманітності, вживаючи форми давального відмінка, коли ми пишемо поряд кілька іменників, слід чергувати форми з різними закінченнями, спочатку вживати -ові, -еві (-єві), а тоді – -у(-ю): Гордієнкові Василю Іллічеві, Петрові Михайловичу Карпенкові, панові директору, добродієві професору, товаришеві Голованю Іванові Олеговичу.
Щоб уникнути немилозвучного збігу та не спричиняти спотвореного значення, закінчення -у(-ю) вживають лише:
а) у субстантивованих прикметниках-прізвищах із суфіксами -ов, -ев, -єв, -ів, -ин, -ін, -їн: Іванову, Арсеньєву, Андрухі́ву, Гришину, Ільїну й под.;
б) у географічних назвах (із тими же самими суфіксами): Азову, Києву, Колгуєву, Львову, Харкову й под.;
в) у загальних назвах, якщо закінчення не збігаються з Р. відмінком: острову, гопаку, телеві́зору й под.
11. В орудному відмінку однини закінчення -ом мають:
а) неслов’янські прізвища із закінченням на -ов, -ин, -ін: Бюловом, Мартином, Дарвіном, Чапліном;
б) географічні назви із суфіксами -ов, -ев (-єв), -ів (-їі), -ин, -ін (-їн), що не відмінюємо як прикметники: Азовом, Голосі́євом, Києвом, Харковом, Святошином, Люботином, Яготином, Хотином, Батурином, Берлі́ном.
Закінчення -им мають прізвища твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Глі́бовим, Звегинцевим, Ковалевим (від Ковалів), Лесиним, Бабкиним, Пушкіним, Щепкіним, Ільїним.