- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •З м і с т
- •Предмет, мета і завдання курсу
- •«Українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 2 українська мова серед інших слов’янських мов. Поняття національної мови
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 3 державна мова. Мовна політика в україні
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 4 етапи розвитку української національної мови. Видатні діячі про українську мову
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 5 поняття літературної мови
- •Мовна норма
- •Завдання і запитання для самоконтролю:
- •Тема 6 орфоепія. Вимовні норми сучасної української мови
- •Норми вимови голосних звуків
- •Норми вимови приголосних звуків
- •Вимова звукосполучень приголосних
- •Норми наголошення слів
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 7 орфографія. Правописні норми сучасної української мови.
- •Принципи українського правопису
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 8 функціональні стилі української літературної мови
- •Запитання і завдання для самоконтролю:
- •Тема 9 склад лексики сучасної української літературної мови з погляду її стилістичного вживання
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Культура мовлення
- •Тема 10 документ як засіб спілкування в офіційно-діловій та професійній сфері
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Реквізити ділових паперів
- •Запитання і завдання для самоконтролю:
- •Вимоги до укладання та оформлення документів
- •Оформлення сторінки
- •Текст і його оформлення
- •Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів
- •Вимоги щодо використання мовних засобів у тексті документа
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Стандартизація ділового тексту
- •Запитання для самоконтролю:
- •Прикметник особливості використання прикметників у ділових паперах
- •Граматичні форми власних назв особливості узгодження географічних та інших назв з означувальним словом в офіційно-діловому мовленні
- •Числівник особливості використання числівників у ділових паперах
- •Займенник особливості використання займенників у ділових паперах
- •Дієслово особливості використання дієслівних форм у ділових паперах
- •Прийменник особливості використання прийменників у ділових паперах
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 12 усне ділове мовлення. Поняття культури мови та культури мовлення
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Вимоги до усного ділового мовлення
- •Запитання для самоконтролю:
- •Практичні завдання:
- •Тема 13 мовний етикет. Візитна картка
- •Практичні завдання:
- •Візитна картка як атрибут усного ділового мовлення
- •Практичні завдання
- •Універсальні величини усного спілкування
- •Запитання для самоконтролю:
- •Список використаної літератури
- •Додаток а Вправи та завдання до курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •Доручення
- •Динамика
Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів
Розділи, наприклад звіту, повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті змісту й позначатися арабськими цифрами без крапки:
1, 2, 3 й т. д.
Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.
Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою.
Після номера підрозділу крапку не ставлять:
1.1, 1.2 й т. д.
Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.
Номер пункту складається з номера розділу й порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять:
1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 й т. д.
Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.
Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту й порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою:
1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т. д.
Якщо розділ, не маючи підрозділів, поділяється на пункти й далі – на підпункти, номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою:
1.1.3, 1.2.1 й т. д.
Після номера підпункту крапку не ставлять.
Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його не нумерують.
Для зручності зіставлення показників і наочності цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць, що відповідають вимогам чинних нормативних документів. Нумерують таблиці, якщо їх більше однієї в доку-менті, арабськими цифрами. Система нумерації може бути наскрізною (напр., «Таблиця 1»; «Таблиця 2» і т. д.) або індексаційною (окрім таблиць, що наво-дяться в додатках), і тоді номер складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою (наприклад, «Таблиця 5.3» - третя таблиця п’ятого розділу).
Застосування нової системи нумерації відповідає вимогам ДСТУ 3008-95 і спрощує обробку документів (навіть на комп’ютері), уніфікує їх, бо дає можливість не вживати словесних найменувань і символів.
Більшість текстів містять такі основні логічно взаємозумовлені частини (елементи):
вступна (причинова) – у якій зазначають привід та безпосередньо причину укладання документа (указується історія питання);
доказова (фактологічна) – у якій наводяться конкретні факти, докази, пояснення, міркування, розрахунки, посилання на інші матеріали тощо (розкривається суть питання, проблеми);
закінчення (висновкова) – містить пропозиції, рішення, висновки, коментарі тощо (формулюється кінцева мета документа).
Наявність тих або інших елементів тексту, порядок їх послідовності зале-жить від конкретного документа, його змісту й мети.
Вимоги щодо використання мовних засобів у тексті документа
Укладаючи документ, слід дотримуватися певних правил, які допоможуть виробити точний, стислий, ясний та послідовний стиль письма, а саме:
Використовувати мовні засоби, які були б зрозумілими широкому загалу та відповідали нормам літературної мови, конкретному стилю чи підстилю.
Від 1-ї особи однини викладати текст у таких документах, як:
автобіографія (Я, …, народилася, … навчаюся…);
заява (Прошу зарахувати…, працюю на посаді…);
наказ (Наказую…);
скарга (Звертаюся до…, я повідомляв…);
службова записка (Доводжу до…, Уважаю, що…).
Від 3-ї особи однини викладати текст у таких документах, як:
акт (Комісія пропонує…, дійшла висновку…);
трудова угода, контракт, договір (ЗАМОВНИК отримує…, а ВИКОНАВЕЦЬ зобов’язується);
інструкція (АТ «Довіра» встановлює…, кожен акціонер стає…);
запрошення, оголошення (Банк надає…, Училище запрошує…).
Доцільно вживати прямий порядок слів у реченнях:
коли підмет передує присудкові;
коли означення стоїть перед означуваним словом;
коли додаток стоїть після керуючого слова;
коли вставні слова стоять на початку речення.
Уникати вживання багатозначних слів, а наявні пояснювати в певному контексті.
Уникати образних висловів, емоційно забарвлених слів і синтаксич-них конструкцій та суб’єктивного ставлення до викладеного. Тон службового документа має бути нейтральним.
Не переобтяжувати текст іншомовними словами, якщо є їхні українські відповідники.
Використовувати лише загальноприйняті, стандартні скорочення та абревіатури.
Уникати немилозвучності, однозвучності (співзвучності) з іншими скороченнями.
Уникати вживання скорочень назв грошових та фізичних одиниць (крім формул); одиниць виміру, символів, знаків: §, %, №, $, якщо вони без цифрових позначень і не в таблицях, схемах.
Слідкувати за дотриманням логічної послідовності викладу мате-ріалу, фактів. Підкреслюючи наступність визначення причинно-наслідкових зв’язків між фактами, подіями чи явищами, треба викладати їх у зв’язній черговості здійснення: у першу чергу, насамперед, спочатку; одночасно, водночас; потім, після, далі, у підсумку, завершуючи, насамкінець та ін.
Надавати перевагу простим реченням, мовним кліше, «канцеляризмам».
Пам’ятати, що лише своєчасність і актуальність інформації, викладу факту чи оперативного реагування робить документ дієвим, доцільним і потрібним.