3) Вибрати індикатор, що може бути застосований для визначення вмісту речовин, які створюють у біологічній рідині слабокислу реакцію середовища, якщо стрибок на кривій алкаліметричного титрування складав 7,8 - 10,9 рН (у дужках показані інтервали переходу
забарвлення індикаторів) |
в) метилрот (4,4 - 6,2) |
а) фенолфталеїн (8,2 - 10,0) |
|
б) метилоранж (3,1 - 4,4) |
г) нафтилфталеїн (7,4 - 8,6) |
4) Вибрати групу кислот, розчини яких застосовують як робочі у методі ацидиметрії
а) НСІ, Н2S04, СН3СООН в) H3PO4, H2S, НзВОз б) СН3СООН, H2C2O4, Н3РО4 г) НСІ, НNО3, Н2SO4
5) На титрування 25,0 см3 (мл) розчину аміаку витрачено 25,05 cм3 (мл) розчину з молярною концентрацією еквівалента НСl 0,1244 моль/дм3. Визначити вміст аміаку в розчині (в г/дм3).
ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ
1) Правильна відповідь в).
Методом алкаліметрії можна визначити в розчині або в біологічній рідині сильні та слабкі кислоти, кислі солі та речовини з кислою реакцією середовища.
2)Будь-який з наведених індикаторів, тому що інтервал переходу забарвлення всіх цих індикаторів лежить у межах стрибка рН на кривій титрування сильної кислоти.
3)Правильна відповідь а)
Лише фенолфталеїн має інтервал переходу забарвлення, що лежить у межах стрибка рН на кривій титрування, тому він забезпечить фіксацію точки еквівалентності з найменшою похибкою.
4) Правильна відповідь г).
Робочі розчини в ацидиметрії - це розчини сильних кислот, застосування яких забезпечує великий стрибок на кривій титрування та можливість використання переважної більшості кислотно-основних індикаторів з інтервалом переходу забарвлення у кислому середовищі.
5) Визначаємо молярну концентрацію еквівалента розчину аміаку:
|
|
|
C(HCl) ´V(HCl) |
|
0,1244 моль/ дм3 ´ 25,05см3 |
|
3 |
|
|
C |
( NH3 ) |
= |
|
= |
|
= 0,1246 |
моль/ дм |
. |
|
V |
25,00см3 |
||||||||
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
( NH3 ) |
|
|
|
|
|
|
Визначаємо масу аміаку в 1 дм3 (л) розчину: |
|
|
|
||||||
С = С( NH3 ) ´ M ( NH3 ) = 0,1246 моль/ дм3 ´17 г/ моль = 2,12 г/ дм3 або2,12 кг/ м3 .
8.ВКАЗІВКИ ДО РОБОТИ СТУДЕНТІВ НА ЗАНЯТТІ
8.1.Ознайомлення з методикою виконання об’ємного аналізу.
Для одержання правильних результатів всі операції в об’ємному аналізі слід виконувати дуже ретельно. Перед початком роботи потрібно переконатися у наявності необхідного посуду і його готовності до роботи, уважно ознайомитися з методикою аналізу, приготувати зошит для запису результатів.
Наповнення бюретки робочим розчином. Бюретку обполіскують спочатку дистильованою водою, а потім розчином, яким будуть її заповнювати. Після цього робочий розчин наливають у бюретку трохи вище нульової поділки. Пухирець повітря із носика бюретки виганяють, відігнувши злегка носик догори і надавлюючи при цьому на затискач (чи
33
кульку) бюретки. Після того, як носик повністю заповнений розчином та вийнята лійка, через яку наливали розчин, встановлюють рівень розчину на нульовій поділці. Натискуючи на затискач, по краплях випускають розчин з бюретки доти, доки нижня частина меніску безбарвного розчину або верхня частина меніску забарвленого розчину не буде на рівні нульової поділки. Проводити відлік слід завжди так, щоб око знаходилося на одному рівні з меніском.
Відмірювання розчинів піпетками.
Хімічні піпетки використовують, щоб відібрати точний об’єм потрібного розчину. Спочатку піпетку обполіскують, набираючи цей розчин приблизно до половини. При цьому занурюють піпетку у розчин майже до дна. Набирають розчин трохи вище мітки. Верхній кінець піпетки швидко затискують вказівним пальцем, піпетку виймають із розчину. Послаблюючи тиск пальця, дають надлишку розчину витекти по краплях, щоб меніск встановився точно проти мітки. Обережно, слідкуючи, щоб розчин не капав, підносять піпетку до колбочки, у яку потрібно перенести відмірений об’єм розчину. Тримаючи піпетку вертикально, відкривають верхній її кінець і дають розчину витекти (носик піпетки при цьому повинен торкатися до внутрішньої стінки горла колби). Залишок розчину не видувають і не витрушують.
Розчин, що підлягає титруванню, часто повинен містити і додаткові компоненти, які створюють певне середовище, або реагують з певною речовиною, перетворюючи її у форму, необхідну для титрування. Розчини цих компонентів відмірюють мірними циліндрами або піпетками.
Проведення титрування.
Конічну колбу з розчином, підготовленим для титрування, розміщують на білому папері під носиком бюретки. Кінчик носика повинен знаходитися на рівні горла колби. Натискуючи великим і вказівним пальцями лівої руки на затискач (або кульку), вилучають розчин у колбочку невеликими порціями. Правою рукою обережно струшують колбу для швидкого перемішування розчину. Про наближення кінця титрування свідчить те, що у місці падіння краплі робочого розчину розчин у колбі набуває характерного для кінця титрування забарвлення. Тоді робочий розчин починають додавати по одній краплі. Після стійкої зміни забарвлення титрування припиняють і визначають об’єм робочого розчину, витраченого на титрування. Титрування проводять не менше трьох разів.
8.2. Визначення масової частки оцтової кислоти.
За допомогою піпетки відібрати 10,0 мл розчину оцтової кислоти і перенести в конічну колбу ємністю 50-100 мл, додати 2-3 краплі фенолфталеїну і титрувати з бюретки робочим розчином гідроксиду натрію до появи блідо-рожевого забарвлення. Визначити (за шкалою бюретки) об'єм робочого розчину лугу, витраченого на титрування. Повторити титрування
ще двічі та з одержа |
них результатів вирахувати середнє арифметичне значення об’єму |
||||
NaOH-Vсер.(NaOH): |
|
|
|||
V |
сер.( NaOH ) |
= |
V1 +V2 +V3 |
,де:V ,V |
,V -об'єми розчину NaOH впаралельних титруваннях, мл. |
|
|||||
|
|
|
1 2 |
3 |
|
3
Розрахунок масової частки оцтової кислоти:
1) знайти молярну концентрацію еквівалента оцтової кислоти в розчині:
C(CH COOH ) = |
C( NaOH ) ´Vсер.( NaOH ) |
, моль/ дм3 |
, де: |
|
|||
3 |
V(CH COOH ) |
|
|
|
|
||
|
3 |
|
|
C( NaOH ) - молярнаконцентрація розчину NaOH , моль/ дм3 ;
V(CH3COOH ) - об'єм розчинуоцтової кислоти,щобуввзятийдля титрування, мл;
2) знайти масу оцтової кислоти в одному літрі розчину:
34
m(CH3COOH ) = C(CH3COOH ) ´ M(CH3COOH ) ´V, г;
де: V = 1дм3(л) – об’єм розчину кислоти;
М(СН3СООН) - молярна маса еквівалента СН3СООН, г/моль;
3)знайти масову частку оцтової кислоти у наважці
(наважка - це певна маса концентрованої оцтової кислоти, із якої готувався 1 дм3 (л) розчину, що досліджувався):
W = m(CH3COOH ) ´100% , %
(CH3COOH ) m(наважки)
8.3. Оформлення протоколу лабораторної роботи. Зробити у зошиті необхідні розрахунки та висновок.
9.ЛІТЕРАТУРА.
1.Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія. –В: НОВА КНИГА, 2006,
с. 313-364.
2.Медицинская химия: учеб. / В.А. Калибабчук, Л.И. Грищенко, В.И. Галинская и др.; под ред. В.А. Калибабчук. – К.: Медицина, 2008.
3.Селезнёв К.А. Аналитичская химия. М., Химия, 1973, с. 164-199.
4.Бабков А.В. и др. Практикум по общей химии с элементами количественногоанализа. М., Высшая школа, 1978, с. 74-109.
ЗАНЯТТЯ № 8.
1.ТЕМА. Основи титриметричного аналізу.
2.ОБҐРУНТУВАННЯ TЕМИ. У практиці клінічних і науково-дослідних лабораторій широко застосовуються титриметричні методи аналізу, які грунтуються на реакції комплексоутворення катіонів металів з комплексонами.
Комплексони застосовують у лабораторіях для визначення мікроелементів в біологічних рідинах, при аналізі лікарської сировини, у санітарно-гігієнічному аналізі, наприклад, для визначення твердості питної води та промислових вод. Знання особливостей будови комплексних сполук та можливостей комплексонометричного методу необхідні для вивчення біохімії, фармакології, гігієни, дисциплін медичного профілю.
3.МЕТА. Сформувати уявлення про комплексонометричний метод титриметричного аналізу та особливості його застосування, навчитися проводити комплексонометричне визначення загальної твердості води, Студент повинен знати:
- суть методу комплексонометрії, особливості застосування трилону Б та індикаторів; - види твердості води та методи її усунення;
вміти:
- проводити титрування досліджуваної рідини розчином трилону Б;
-виконувати розрахунки в комлексонометричному аналізі;
оволодіти навичками:
-визначення загальної твердості води методом комплексонометрії.
4.ОСНОВНІ БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ І НАВИЧКИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ
ЗАСВОЄННЯТЕМИ.
1) Поняття про комплексні сполуки.
35