urologia

Бiблiотека студента-ìедика

УРОЛОГ²Я

ОДЕСЬКИЙ

МЕДУНІВЕРСИТЕТ

Бiблiотека студента-медика

Започатковано 1999 р. на честь 100-річчя Одеського державного медичного університету

(1900 — 2000 рр.)

Видається за загальною редакцією лауреата Державної премії України академіка АМН України

В. М. ЗАПОРОЖАНА

ГОЛОВНА РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

В. М. ЗАПОРОЖАН (головний редактор),

Ю. І. БАЖОРА, І. С. ВІТЕНКО,

В. Й. КРЕСЮН (заст. головного редактора),

О. О. МАРДАШКО, В. К. НАПХАНЮК,

Г. І. ХАНДРІКОВА (відповідальний секретар),

П. М. ЧУЄВ

Одеський державний медичний університет

2

Вельмишановний читачу!

Одеський державний медичний університет продовжує видання нової серії навчальної літератури — «Бібліотеки студента-медика».

Розбудовуючи незалежну Україну, дбаючи про майбутнє, слід турбуватися про збереження і примноження історичних, культурних і наукових цінностей для нащадків. Найкращим засобом для цього слугує хороша книжка. Є й інші причини, які спонукали нас до роботи.

По-перше, недостатня кількість і якість сучасних підручників, виданих державною мовою. Тому ми прагнули створити серію підручників і навчальних посібників, яка б містила як класичні відомості з різних галузей медицини, так і новітні досягнення та великий досвід наших провідних фахівців.

По-друге, останнім часом згідно з навчальними планами та типовими програмами запроваджено цілу низку нових дисциплін і курсів, з яких немає аніяких підручників. Це такі дисципліни, як клінічна імунологія та клінічна фармакологія, медична генетика і перинатологія тощо.

По-третє, ми вважаємо, що саме Одеський медуніверситет, якому

в2000 році виповнилося сто років, має всі підстави для створення серії оригінальних підручників і навчальних посібників. Адже він є ядром, навколо якого згуртувалося чимало медичних шкіл і напрямків, очолюваних відомими медиками, що мають неабиякий авторитет не лише

вУкраїні, але й у багатьох країнах світу.

Сподіваємося, що ця серія стане вагомим внеском у розвиток медицини, підготовку медичних кадрів.

Валерій ЗАПОРОЖАН, головний редактор серії, лауреат Державної премії України, академік АМН України

3

УРОЛОГ²Я

Êóðñ ëåêö³é

За редакцією професора Ф. І. Костєва

Рекомендовано Центральним методичним кабінетом

з вищої медичної освіти МОЗ України як навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів

ІІІ–IV рівнів акредитації

5

ББК 56.9 У 71

УДК 616.6(075.8)

Автори: Ф. І. Костєв, М. І. Ухаль, О. В. Борисов, В. Д. Швець, Д. Ф. Тучин, В. С. Грабазюк, А. І. Малярчук

Рецензенти: Професор кафедри урології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, головний уролог МОЗ України д-р мед. наук, проф. С. П. Пасєчніков

Зав. кафедри урології з курсом медичної рентгенології Запорізького державного медичного університету д-р мед. наук, проф. В. І. Бачурін

У 71 Урологія: Курс лекцій: Навч. посібник / Ф. І. Костєв, М. І. Ухаль, О. В. Борисов та ін.; За ред. Ф. І. Костєва. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2004. — 296 с. (Б-ка студентамедика).

ISBN 966-7733-50-5

Навчальний посібник містить матеріали лекційного курсу з урахуванням новітніх досягнень урології. Для кращого засвоєння матеріалу лекції доповнені алгоритмами та рисунками, наведено критерії діагностики і лікувальну тактику в обсязі програми з урології.

Для студентів вищих медичних навчальних закладів. Іл. 76. Бібліогр.: 44 назви.

6

ВСТУП

ІСТОРІЯ ОДЕСЬКОЇ УРОЛОГІЧНОЇ ШКОЛИ

Історія кафедри урології та нефрології в Одесі розпочинається з організації першої установи для надання амбулаторної та стаціонарної допомоги громадянам міста.

17 травня 1863 р. в операційній щойно відкритого, першого в Росії (і третього в Європі) урологічного відділення Одеської міської лікарні було зроблено операцію з видалення каменя сечового міхура, яку здійснив засновник відділення, його перший завідувач, Теофіл Гнатович Вдовиковський. Його асистентами були лікарі, причетні до організації відділення: старший лікар лікарні Микола Володимирович Бруссе і молодий лікар, який став згодом гордістю вітчизняної хірургії, — Микола Васильович Скліфосовський.

У1902 р. відділення було переведено в нову просторішу лікарню на Слобідці, нині — міська клінічна лікарня № 11, де нараховувалося вже 75 ліжок.

При лікарні було відкрито інтернатуру. Звичайно до інтернатури зараховувалося близько 15 лікарів. Інтерни мешкали в спеціально збудованому для них при лікарні гуртожитку. Це дозволяло їм цілодобово набувати корисних навичок у наданні невідкладної допомоги населенню міста.

Т. Г. Вдовиковський очолював урологічне відділення протягом 26 років. Стільки ж років працював на цій посаді лікар Мар’я- шес, який замінив його.

У1922 р. завідувачем став Р. К. Угльов, який працював на цій посаді протягом 45 років. За сукупністю наукових праць Р. К. Угльову було присвоєно звання доцента. Його монографія «Рефлекторна анурія» була опублікована в той час, коли проблеми нервізму в патології широко обговорювались медичною громадськістю. У 1983 р. відділення перевели до нової багатопрофільної обласної клінічної лікарні у селищі Котовського.

7

У1967–1997 рр. відділення очолював канд. мед. наук Б. М. Рєзник. Крім великої лікарської та організаційної роботи (багато років виконував обов’язки обласного уролога), він займався науковими дослідженнями. І сьогодні актуальні його монографія «Туберкульоз статевих органів у чоловіків», кілька бібліографічних покажчиків урологічної літератури.

З 1997 р. відділенням завідує канд. мед. наук А. В. Семенуха. Ми звертаємося до історії урологічного відділення в Одеській обласній лікарні так докладно, тому що ця установа тісно пов’я- зана з життям кафедри урології Одеського медичного інституту ім. М. І. Пирогова, а потім Одеського державного медичного

університету.

До відкриття медичного факультету Новоросійського університету в Одесі в 1900 р. викладання урології як самостійного курсу не було передбачено. Лише в 1931 р. при кафедрі факультетської хірургії (завідувач — проф. П. Г. Часовников) було організовано систематичне викладання урології.

Курс, який вів Л. Р. Лейтес, складався з 5 лекцій і кількох практичних занять. Авторитет цієї дисципліни в медичному інституті був великим завдяки П. Г. Часовникову, який блискуче володів технікою урологічних операцій. Особливо були помітні його успіхи в лікуванні хворих на сечокам’яну хворобу. У збірці праць співробітників кафедри факультетської хірургії, що вийшла другом у 1940 р., цій проблемі приділяється велика увага.

У1944 р. вперше при Одеському медичному інституті була організована самостійна кафедра урології, яку очолив учень Р. М. Фронштейна проф. А. М. Гаспарян. Одночасно він обіймав посаду ректора інституту. До цього А. М. Гаспарян уже зарекомендував себе як досвідчений клініцист, енергійний організатор, талановитий науковець. Він був організатором кафедри урології в медичних інститутах Харкова й Оренбурга і одночасно ректором цих установ.

Коло його наукових інтересів було широким. А. М. Гаспарян вивчав сечокам’яну хворобу як в клініці, так і в експерименті (цій проблемі була присвячена його докторська дисертація). Він

єавтором монографії про інтестинальну пластику сечових шляхів, нарисів з історії вітчизняної урології, бібліографічних довідників з урології, пропозицій щодо удосконалення техніки різних операцій (при травмах уретри, операціях на сечовому міхурі тощо).

8