Самостійна поза аудиторна робота

В зошитах для протоколів:

1. Написати структурні формули вітамінів: В₁, В₂, В₃, В₆, РР, Н, С, фолієвої кислоти.

2. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення вітаміну В₆”.

Контрольні питання

І. Водорозчинні вітаміни (В₁, В₂, В₃, В₆, , РР, Н):

1. назва і будова;

2. коферментні форми;

3. біохімічні функції;

4. клінічні прояви гіпо- та авітамінозів, механізми їх розвитку;

5. поширення в природі і добова потреба для організму людини.

Самостійна аудиторна робота

І. Охарактеризувати вітаміни: (В₁, В₂, В₃, В₆, РР, Н) за схемою:

Назва вітаміну	Будова	Кофермент	Ферменти, реакції	Клінічні прояви гіповітамінозу	Добова потреба

ІІ. Виконати лабораторну роботи „Визначення вітаміну В₆ „.

Принцип методу. Вітамін В₆ при взаємодії з розчином хлорного заліза утворює комплексну сіль типу феноляту заліза червоного кольору.

Хід роботи. До 5 крапель 1% розчину вітаміну В₆ додають рівну кількість 1% розчину хлорного заліза і перемішують. Рідина набуває червоного кольору.

Література

1. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

Заняття № 16

Тема: Водорозчинні вітаміни (С, В₁₂, Р, Н, фолієва кислота). Вітаміноподібні речовини.

Актуальність: Водорозчинні вітаміни відіграють важливу роль в обміні речовин, забезпечують повноцінний розумовий і фізичний розвиток у дитячому віці та підтримують гомеостаз організму дорослих людей.

Навчальні цілі

Знати: структуру, коферментні форми водорозчинних вітамінів, біохімічні функції.

Вміти: аналізувати причини та молекулярно-біохімічні механізми виникнення та наслідки патологій при гіпо- та гіпервітамінозах водорозчинних вітамінів.

Самостійна поза аудиторна робота

В зошитах для протоколів:

1. Написати структурні формули вітамінів: С, Р, В₁₂, фолієвої кислоти.

2. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Кількісне визначення вітаміну С в сечі”.

Контрольні питання

І. Водорозчинні вітаміни (С, Р, В₁₂, фолієва кислота):

1. назва і будова;

2. коферментні форми;

3. біохімічні функції;

4. клінічні прояви гіпо- та авітамінозів, механізми їх розвитку;

5. поширення в природі і добова потреба для організму людини.

ІІ. Вітамінопобібні речовини: ліпоєва кислота, пангамова кислота, холін, інозитол, убіхінон, карнітин, оротова кислота та ін., їх ролі в обміні речовин.

Самостійна аудиторна робота

І. Охарактеризувати вітаміни: (С, Р, В₁₂, фолієва кислота) за схемою:

Назва вітаміну	Будова	Кофермент	Ферменти, реакції	Клінічні прояви гіповітамінозу	Добова потреба

ІІ. Виконати лабораторну роботи „Кількісне визначення вітаміну С в сечі”.

Визначення вмісту вітаміну С в сечі дає уяву про забезпеченість організму вітаміном С, так як спостерігається відповідність між концентрацією вітаміну С в крові і кількістю його, що виділяється з сечею. В нормі за добу виділяється 20-30 мг або 113,55-170,33 мкмоль/добу. У дітей рівень цього вітаміну знижується при захворюванні цингою, а також гострих і хронічних інфекційних захворюваннях.

Хід роботи. В стаканчик або колбочку відмірюють 10 мл сечі і 10 мл дистильованої води, перемішують, підкислюють 20 краплями 10% розчину НСl і титрують 0,001 М розчином 2,6-дихлорфеноліндофенолу до стійкого рожевого кольору. Кількість вітаміну в сечі розраховують за формулою:

0,088 х А х В

Х= , де

Б

Х – кількість аскорбінової кислоти, мг/добу;

А - об'єм розчину 2,6-дихлорфеноліндофенолу, витраченого на титрування сечі, мл;

В – середня добова кількість сечі (для чоловіків -1500мл, для жінок – 1200 мл);

Б - об'єм сечі, взятої для титрування, мл;

0,088 – коефіцієнт для перерахунку отриманих результатів в одиниці маси (1мл 0,001 М розчину 2,6-дихлорфеноліндофенолу відповідає 0,088 мг аскорбінової кислоти).

Література

1. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

Заняття № 17

Тема: Біохімія плазми крові.

Актуальність: Біохімічний склад плазми крові відображає зміни в метаболізмі клітин різних органів та надходження сполук з навколишнього середовища. Визначення компонентів плазми крові має важливе діагностичне та прогностичне значення.

Навчальні цілі

Знати: біохімічний склад крові та пояснювати їх біологічну роль.

Вміти: аналізувати стан здоров'я людини на підставі біохімічних параметрів плазми крові.

Самостійна позааудиторна робота

В зошитах для протоколів:

1. Охарактеризуйте характерні зміни біохімічних показників плазми крові при атеросклерозі:

Загальний холестерин-

ЛПНЩ –

ЛПВЩ –

Загальні триацилгліцероли –

Коефіцієнт атерогенності –

При цукровому діабеті:

Глюкоза –

Кетонові тіла –

Нв А_1с ( глікозильований) –

Молочна кислота –

2. Підготуйте вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи „Визначення вмісту білка біуретовим методом”.

Контрольні питання

1. Функції крові.

2. Біохімічний склад плазми крові.

3. Білки плазми крові: ( альбуміни, глобуліни, ліпопротеїни, глікопротеїни, металопротеїни, фібриноген): біохімічна характеристика, методи дослідження.

4. Гіпо-, гіпер-, дис- і парапротеїнемії.

5. Білки гострої фази (гаптоглобін, С-реативний білок, церулоплазмін, α₁- аптитрипсин).

6. Ферменти плазми крові: їх походження, значення в ензимодіагностиці захворювань внутрішніх органів.

7. Небілкові азотвмісні органічні речовини плазми крові. Залишковий азот крові. Види та причини азотемій.

8. Безазотисті органічні сполуки плазми крові.

9. Неорганічні компоненти плазми крові.

10. Буферні системи крові й механізм їх дії.

11. Біохімічна характеристика згортальної і фібринолітичної систем крові.