V. Виконати лабораторну роботу „Визначення рівня сечової кислоти в сечі” і захистити протокол.
Принцип методу. Метод грунтується на здатності сечової кислоти відновлювати фосфорно-вольфрамовий реактив у фосфорно-вольфрамову синь, інтенсивність забарвлення якої пропорційна вмісту сечової кислоти. Кількість фосфорно-вольфрамової сині визначається шляхом титрування червоною кров'яною сіллю. Остання окислює фосфорно-вольфрамову синь і синє забарвлення зникає.
Хід роботи. До 1,5 мл сечі додають 1 мл 20% розчину карбонату натрію і 1 мл фосфорно-вольфрамового реактиву Фоліна, змішують і титрують 0,01 н розчином червоної кров'яної солі до зникнення синього забарвлення.
Для розрахунку вмісту сечової кислоти в сечі необхідно знати, яка кількість сечової кислоти відповідає 1 мл фериціаніду калію. Наприклад, на титрування стандартної проби, де до 1,5 мл стандартного розчину сечової кислоти (0,75 мг чистої сечової кислоти) додали 1 мл 20% Na2CO3 і 1 мл фосфорно-вольфрамового реактиву, пішло 0,81 мл фериціаніду калію. Тоді 1 мл фериціаніду (Х) відповідає:
0,75
Х
= = 0,8 мг сечової кислоти
0,81
Розрахунок. Вміст сечової кислоти (в мг) в добовій сечі вираховують за формулою:
0,8 х А х В
Х
= мг/добу, де
1,5
0,8 – маса сечової кислоти в мг, що відповідає 1 мл фериціаніду калію;
А – кількість фериціаніду калію, яка пішла на титрування, мл;
В – добовий діурез, мл.
Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (ммоль/добу) дорівнює 0,0059.
Клініко-діагностичне значення.
Гіперурікурія (збільшення виділення сечової кислоти з сечею) спостерігається при всіх захворюваннях, які супроводжуються посиленим розпадом нуклеопротеїнів (лейкози, лікування цитостатиками, іонізуюче опромінення, опіки, крупозне запалення легень, ревматизм, гемолітична анемія, отруєння свинцем, токсикоз), а також, при підвищеному вмісті пуринів у їжі.
Гіпоурікурія (зменшення виділення сечової кислоти з сечею) спостерігається при подагрі (не завжди), нефриті, нирковій недостатності, прогресивній м’язевій атрофії, При подагрі солі сечової кислоти (урати) відкладаються в хрящах, м’язах і суглобах. Вміст сечової кислоти в крові може бути підвищений, а з сечею виділяється менше, ніж в нормі.
Література:
Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.
Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 28.08.2008р.
Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.
Заняття № 3
Тема: Метаболізм піримідинових нуклеотидів.
Актуальність: Знання обміну піримідинових нуклеотидів необхідні для розуміння їх ролі та біохімічних основ патологічних станів, які виникають при їх порушенні в організмі.
Навчальні цілі
Знати: біохімічні механізми, які лежать в основі синтезу, розпаду і регуляції метаболізму піримідинових нуклеотидів.
Вміти: давати оцінку метаболітів синтезу та розпаду піримідинових нуклеотидів.