- •Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
- •1 Предмет і завдання ґрунтознавства
- •1.1 Поняття про ґрунт
- •1.2 Ґрунтознавство як наука
- •1.3 Методи дослідження ґрунту
- •1.4 Значення ґрунтознавства для вирішення задач землевпорядкування та кадастру
- •Ґрунтоутворюючі породи і мінеральна частина ґрунту
- •2.1 Вивітрювання гірських порід
- •2.2 Основні ґрунтоутворюючі породи
- •2.3 Первинні і вторинні матеріали
- •2.4 Загальні фізичні і фізико-механічні властивості ґрунтів і порід
- •3 Походження і розвиток ґрунту
- •3.1 Загальна схема ґрунтоутворення
- •3.2 Типи ґрунтоутворюючих процесів
- •3.3 Роль живих організмів в ґрунтоутворенні
- •3.4 Клімат як чинник ґрунтоутворення
- •3.5 Роль рельєфу в ґрунтоутворенні і географії ґрунтів
- •3.6 Локальні чинники ґрунтоутворення
- •3.7 Енергетика ґрунтоутворення
- •3.8 Час як чинник ґрунтоутворення
- •4 Морфологія і класифікація ґрунтів
- •4.1 Фазовий склад ґрунту
- •4.2 Основні поняття морфології ґрунтів
- •4.3 Гранулометричний склад ґрунту
- •4.4 Забарвлення ґрунту
- •4.5 Структура ґрунту
- •4.6 Новоутворення і включення в ґрунтах
- •4.7 Ґрунтовий профіль і генетичні горизонти
- •4.8 Хімічний склад мінеральної частини ґрунту
- •4.9 Класифікація ґрунтів
- •5 Органічна речовина ґрунту
- •5.1 Склад органічної частини ґрунту
- •5.2 Утворення і склад гумусу
- •5.3 Роль гумусних речовин в ґрунтоутворенні та живленні рослин
- •5.4 Екологічна роль гумусу
- •5.5 Географічні закономірності розподілу гумусних речовин в ґрунтах
- •6 Вбирна здатність, кислотність і лужність ґрунтів
- •6.1 Вбирна здатність ґрунтів та її типи
- •6.2 Ґрунтові колоїди і ґрунтовий вбирний комплекс
- •6.3 Ємкість вбирання та її значення
- •6.4 Екологічне значення вбирної здатності ґрунту
- •6.5 Ґрунтовий розчин
- •6.6 Природа кислотноті ґрунтів та її види
- •6.7 Лужність ґрунтів
- •6.8 Буферність ґрунтів
- •7 Ґрунтова волога і ґрунтове повітря
- •7.1 Стан і форми води в ґрунті
- •7.2 Водні властивості ґрунту
- •7.3 Водний баланс і типи водного режиму ґрунту
- •7.4 Склад ґрунтового повітря та його роль в ґрунтоутворенні
- •7.5 Повітряні властивості і повітряний режим ґрунту
- •8 Ерозія ґрунтів
- •8.1 Поняття про ерозію ґрунту та її види
- •8.2 Чинники та умови виникнення ерозійних процесів
- •8.3 Закономірності поширення еродованих ґрунтів в Україні
- •8.4 Заходи боротьби з ерозією ґрунтів
- •8.5 Промислова ерозія і рекультивація ґрунтів
- •9 Радіоактивність ґрунтів
- •9.1 Природна радіоактивність ґрунтів
- •9.2 Штучна радіоактивність ґрунтів
- •9.3 Динаміка вбирання та міграції радіоактивних елементів в ґрунтах
- •10 Агровиробниче групування та бонітування ґрунтів
- •10.1 Родючість ґрунту та її види
- •10.2 Агровиробниче групування ґрунтів
- •10.3 Бонітування ґрунтів
- •11 Меліорація ґрунтів
- •11.1 Загальні відомості про меліорацію
- •11.2 Із історії меліорації
- •11.3. Гідротехнічні меліорації
- •11.4 Хімічна меліорація ґрунтів
- •11.5 Агрономічні меліорації
- •11.6 Теплові меліорації
- •12 Ґрунти України, їх генезис, властивості та сільськогосподарське використання
- •12.1 Умови ґрунтоутворення
- •12.2 Ґрунти Українського Полісся
- •12.3 Ґрунти Лісостепу України
- •12.4 Ґрунти степової зони України
- •12.5 Ґрунти Сухого Степу України
- •12.6 Ґрунти Гірського Криму
- •12.7 Ґрунти Українських Карпат
- •13 Охорона ґрунтів
- •13.1 Зміст і завдання охорони ґрунтів
- •13.2 Принципи раціонального землекористування і охорона ґрунтів
- •13.3 Захист ґрунтів від девегетації
- •13.4 Охорона гумусного стану ґрунтів
- •13.5 Охорона ґрунтів від переущільнення
- •13.6 Захист ґрунтів від процесу вторинного засолення
- •13.7 Охорона ґрунтів від пересушення
- •13.8 Охорона ґрунтів від забруднення хімічними препаратами
- •13.9 Охорона ґрунтів від забруднення елементами важких металів
- •13.10 Правові основи охорони ґрунтів в Україні
- •Перелік рекомендованих джерел
12 Ґрунти України, їх генезис, властивості та сільськогосподарське використання
12.1 Умови ґрунтоутворення
Україна розташована на південному сході Європи. Найбільша протяжність її території з заходу на схід становить 1316 км, з півночі на південь – 893 км. Загальна площа становить 60,4 млн. га.
Україна характеризується великою різноманітністю природних умов і ґрунтового покриву.
Закономірність поширення ґрунтів є основою для визначення ґрунтово-географічних одиниць, основними з яких є зона, підзона, провінція, агроґрунтовий район.
Грантова зона – це територія, на якій переважає певний тип ґрунту або поєднуються декілька типів ґрунтів.
Ґрунтовою підзоною – називається частина географічної зони, на якій переважає відповідний підтип ґрунту.
Ґрунтова провінція – це частина ґрунтової зони чи підзони, яка за кліматичними умовами, рельєфом та іншими чинниками відрізняється від усієї зони.
У межах підзон і провінцій ґрунтовий покрив дуже різноманітний, що пояснюється неоднаковим впливом чинників ґрунтоутворення. Це, у свою чергу, зумовлює утворення ґрунтових комплексів.
Ґрунти, які трапляються на окремих ділянках однієї або декількох зон за невеликими включеннями, називаються інтразональними.
Агроґрунтове районування – система поділу земної поверхні за ознаками подібності та різниці у ґрунтовому покриві з урахуванням усього комплексу природних чинників, що впливають на урожай: клімат, рельєф, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, природні води.
Згідно з ґрунтово – географічним та агроґрунтовим районуванням, на території України виділені такі ґрунтові зони:
- зона дерново-підзолистих типових й оглеєних ґрунтів Українського Полісся;
- зона чорноземів типових,деградованих і сірих лісових ґрунтів Лісостепу;
- зона чорноземів звичайних і південих Степу;
- зона темно – каштанових і каштанових ґрунтів Сухого Степу;
- зона буроземних ґрунтів Українських Карпат;
- зона гірсько-лісових і коричневих ґрунтів Гірського Криму.
В.В. Докучаєв висунув положення, що ґрунти на земній поверхні підчиняються загальному законові природної широтної зональності: кожній природній зоні відповідає свій зональний тип ґрунту. Згідно з цим законом, основні типи ґрунтів поширені на поверхні континентів земної кулі широкими смугами (зонами), які послідовно змінюють одна одну відповідно до зміни клімату, рослинності та інших чинників ґрунтоутворення. Цей закон проявляється в наявності на земній поверхні ґрунтово – біокліматичних поясів, які перетинають континенти. У північний півкулі виділяють п’ять широтних ґрунтово-біокліматичних поясів: полярний, бореальний, суббореальний, субтропічний і тропічний. Для кожного поясу характерні свої ряди типів ґрунтів, які не зустрічаються в інших поясах.
В.В. Докучаєв відкрив також закон вертикальної зональності. Згідно з цим законом, у гірських системах простежується послідовна зміна типів ґрунтів у міру наростання абсолютної висоти в зв’язку зі зміною клімату, рослинності та інших чинників ґрунтоутворення. Склад ґрунтових зон у гірських країнах в основному аналогічний складу зон на рівнині.
Основними ґрунтоутворюючими породами (74,8%) на території України є лесові породи. Характерними особливостями їх є висока пористість (45 – 50%) і карбонатність (10- 15 %).
На Поліссі ґрунти формуються на водно-льодовикових відкладах і морені. Водно-льодовикові відклади здебільшого складені з середньо- та крупнозернистого кварцевого піску, інколи вони мають суглинковий механічний склад. Моренні відклади переважно суглинкові з включенням гальки, валунів та інших грубих уламків.
У заплавах річок залягають алювіальні відклади, які займають близько 9% території країни. За віком виділяють сучасні і давні відклади. Перші утворюють заплавну, а другі – надзаплавну тераси річок. Вони бувають різноманітного механічного складу, але характерними ознаками для всіх є чітко виражена шаруватість і диференціальність за розміром часток.
Значні площі займають делювіальні відклади, різноманітні глини та продукти вивітрювання місцевих порід.
95% території України займають рівнинні території, в тому числі низовини – 70, височини – 25%. Широкі простори займають Поліська, Придніпровська, Причорноморська низовини. Найбільшими височинами є Волинська, Подільська, Придніпровська, Приазовська та Донецька.