5.5 Географічні закономірності розподілу гумусних речовин в ґрунтах

Вміст гумусних речовин у ґрунтах – характерна генетична і класифікаційна ознака кожного типу ґрунту. Положення про закономірну зміну гумусу в зональних типах ґрунтів залежно від географічних умов вперше сформулював В.В. Докучаєв у праці «Російський чорнозем» (1883).

У наш час для кожного зонального типу ґрунту встановлено стабільний вміст гумусу в верхньому горизонті і стабільний тип розподілу його запасів по горизонтах профілю. Доведено також, що кожний тип ґрунту має певний якісний склад гумусу: відносний вміст гумінових і фульвокислот, будову їх молекул, форми органо-мінеральних зв’язків тощо (таблиця 5.1).

Таблиця 5.1 – Вміст і склад гумусу у верхньому горизонті зональних типів ґрунтів (за М.М.Кононовою, 1969)

Ґрунти	Вміст гумусу, %	Відношення ГК : ФК	Запаси в 0-20см шарі, т/га	Гумусовий профіль
Підзолисті	2,5 - 4,0	0,6 - 0,8	53	Регресивно-акумулятивний або елювіальний
Сірі лісові	4,0 - 6,0	1,0	109	Регресивно-акумулятивний
Чорноземи	7,0 - 10,0	1,5 - 2,5	224	Рівномірно або прогресивно-акумулятивний
Каштанові	1,5 - 4,0	1,2 - 1,5	99	Рівномірно-акумулятивний
Бурі напівпустельні	1,0 - 1,2	0,7	25	Рівномірно-акумулятивний
Сіроземи	0,8 - 1,0	0,7	37	Рівномірно-акумулятивний
Червоноземи	4,0 - 6,0	0,6 - 0,8	153	Регресивно-акумулятивний

З наведених даних видно, що максимально гумус накопичується у глибоких і звичайних чорноземах. Тут склались найсприятливіші гідротермічні і біохімічні умови, які забезпечують високу продуктивність біологічної маси, помірну активність мікроорганізмів, консервацію і збереження гумусу в ґрунтах. Саме в чорноземах середній вік життя молекул гумусових кислот найбільший і оцінюється в 1000-3000 років.

На північ і на південь від чорноземної зони поєднання гідротермічних і біохімічних умов несприятливе для синтезу і накопичення гумусу. В умовах посушливого клімату (сухі степи, напівпустелі й пустелі) біологічна продуктивність рослинних угрупувань незначна, а рештки відмерлих рослин швидко розкладаються до повної мінералізації. На північ від чорноземів, в умовах тайгово-лісової зони переважає синтез фульвокислот, які легко вимиваються атмосферними опадами в нижні горизонти, а також є чинником опідзолених ґрунтів.

Контрольні запитання

1 Що є невід’ємною складовою частиною будь-якого ґрунту?

2 Дайте характеристику джерел гумусу в ґрунті.

3 Що являє собою грубий гумус?

4 Що являє собою форма органічної речовини під назвою «модер»?

5 Назвіть неспецифічні органічні речовини індивідуальної природи.

6 Охарактеризуйте азотисті сполуки.

7 Які сполуки відносяться до вуглеводів?

8 Які сполуки відносяться до ліпідів?

9 Назвіть ароматичні сполуки.

10 Який процес називають гуміфікацією?

11 Назвіть типи гуміфікації органічних решток.

12 Що Ви розумієте під гумусом?

13 Дайте характеристику гумінових кислот.

14 Охарактеризуйте фульвокислоти.

15 Що являють собою гуміни?

16 Охарактеризуйте органо-мінеральні сполуки ґрунту.

17 Охарактеризуйте роль гумінових кислот в ґрунтоутворенні.

18 Охарактеризуйте вплив фульвокислот на ґрунтоутворення.

19 Що є основним чинником процесу підзолоутворення в ґрунтах?

20 В яких випадках в ґрунтах утворюються фульвати?

21 Назвіть основні заходи щодо накопичення органічних речовин в ґрунті.

22 Охарактеризуйте екологічну роль ґрунту.

23 Дайте характеристику географічним закономірностям розповсюдження гумусних речовин в ґрунтах.