- •Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу
- •1 Предмет і завдання ґрунтознавства
- •1.1 Поняття про ґрунт
- •1.2 Ґрунтознавство як наука
- •1.3 Методи дослідження ґрунту
- •1.4 Значення ґрунтознавства для вирішення задач землевпорядкування та кадастру
- •Ґрунтоутворюючі породи і мінеральна частина ґрунту
- •2.1 Вивітрювання гірських порід
- •2.2 Основні ґрунтоутворюючі породи
- •2.3 Первинні і вторинні матеріали
- •2.4 Загальні фізичні і фізико-механічні властивості ґрунтів і порід
- •3 Походження і розвиток ґрунту
- •3.1 Загальна схема ґрунтоутворення
- •3.2 Типи ґрунтоутворюючих процесів
- •3.3 Роль живих організмів в ґрунтоутворенні
- •3.4 Клімат як чинник ґрунтоутворення
- •3.5 Роль рельєфу в ґрунтоутворенні і географії ґрунтів
- •3.6 Локальні чинники ґрунтоутворення
- •3.7 Енергетика ґрунтоутворення
- •3.8 Час як чинник ґрунтоутворення
- •4 Морфологія і класифікація ґрунтів
- •4.1 Фазовий склад ґрунту
- •4.2 Основні поняття морфології ґрунтів
- •4.3 Гранулометричний склад ґрунту
- •4.4 Забарвлення ґрунту
- •4.5 Структура ґрунту
- •4.6 Новоутворення і включення в ґрунтах
- •4.7 Ґрунтовий профіль і генетичні горизонти
- •4.8 Хімічний склад мінеральної частини ґрунту
- •4.9 Класифікація ґрунтів
- •5 Органічна речовина ґрунту
- •5.1 Склад органічної частини ґрунту
- •5.2 Утворення і склад гумусу
- •5.3 Роль гумусних речовин в ґрунтоутворенні та живленні рослин
- •5.4 Екологічна роль гумусу
- •5.5 Географічні закономірності розподілу гумусних речовин в ґрунтах
- •6 Вбирна здатність, кислотність і лужність ґрунтів
- •6.1 Вбирна здатність ґрунтів та її типи
- •6.2 Ґрунтові колоїди і ґрунтовий вбирний комплекс
- •6.3 Ємкість вбирання та її значення
- •6.4 Екологічне значення вбирної здатності ґрунту
- •6.5 Ґрунтовий розчин
- •6.6 Природа кислотноті ґрунтів та її види
- •6.7 Лужність ґрунтів
- •6.8 Буферність ґрунтів
- •7 Ґрунтова волога і ґрунтове повітря
- •7.1 Стан і форми води в ґрунті
- •7.2 Водні властивості ґрунту
- •7.3 Водний баланс і типи водного режиму ґрунту
- •7.4 Склад ґрунтового повітря та його роль в ґрунтоутворенні
- •7.5 Повітряні властивості і повітряний режим ґрунту
- •8 Ерозія ґрунтів
- •8.1 Поняття про ерозію ґрунту та її види
- •8.2 Чинники та умови виникнення ерозійних процесів
- •8.3 Закономірності поширення еродованих ґрунтів в Україні
- •8.4 Заходи боротьби з ерозією ґрунтів
- •8.5 Промислова ерозія і рекультивація ґрунтів
- •9 Радіоактивність ґрунтів
- •9.1 Природна радіоактивність ґрунтів
- •9.2 Штучна радіоактивність ґрунтів
- •9.3 Динаміка вбирання та міграції радіоактивних елементів в ґрунтах
- •10 Агровиробниче групування та бонітування ґрунтів
- •10.1 Родючість ґрунту та її види
- •10.2 Агровиробниче групування ґрунтів
- •10.3 Бонітування ґрунтів
- •11 Меліорація ґрунтів
- •11.1 Загальні відомості про меліорацію
- •11.2 Із історії меліорації
- •11.3. Гідротехнічні меліорації
- •11.4 Хімічна меліорація ґрунтів
- •11.5 Агрономічні меліорації
- •11.6 Теплові меліорації
- •12 Ґрунти України, їх генезис, властивості та сільськогосподарське використання
- •12.1 Умови ґрунтоутворення
- •12.2 Ґрунти Українського Полісся
- •12.3 Ґрунти Лісостепу України
- •12.4 Ґрунти степової зони України
- •12.5 Ґрунти Сухого Степу України
- •12.6 Ґрунти Гірського Криму
- •12.7 Ґрунти Українських Карпат
- •13 Охорона ґрунтів
- •13.1 Зміст і завдання охорони ґрунтів
- •13.2 Принципи раціонального землекористування і охорона ґрунтів
- •13.3 Захист ґрунтів від девегетації
- •13.4 Охорона гумусного стану ґрунтів
- •13.5 Охорона ґрунтів від переущільнення
- •13.6 Захист ґрунтів від процесу вторинного засолення
- •13.7 Охорона ґрунтів від пересушення
- •13.8 Охорона ґрунтів від забруднення хімічними препаратами
- •13.9 Охорона ґрунтів від забруднення елементами важких металів
- •13.10 Правові основи охорони ґрунтів в Україні
- •Перелік рекомендованих джерел
8 Ерозія ґрунтів
8.1 Поняття про ерозію ґрунту та її види
Ерозія ґрунту (від лат. еrosio – роз’їдання) – це руйнування його верхнього родючого шару і підґрунтя під впливом природних і антропогенних чинників.
Залежно від природних чинників руйнування ґрунту, розрізняють водну та вітрову ерозію.
Водна ерозія проявляється у змиванні верхнього шару ґрунту або розмиванні його в глибину під впливом талих, дощових і поливних (іригаційних вод).
Водна ерозія, крім втрати найбільш родючої частини ґрунту, супроводжується іншими несприятливими явищами: втратою талих і дощових вод, зменшенням запасів води в ґрунті, розчленуванням полів, замуленням рік, ставків, водойм, зрошувальних і дренажних систем.
Розвиток водної ерозії тісно пов'язаний з рельєфом місцевості. Як правило, руйнування ґрунтів починається на схилах крутизною 1-2о.
За ступенем змитості ґрунти поділяють на слабко-, середньо-, сильно- змиті та розмиті. Ступінь змитості ґрунту визначається порівнянням еталонного (незмитого) ґрунту з профілем змитого. При цьому вважається, що у слабкозмитих ґрунтах змито не більше половини гумусового горизонту, у середньозмитих – змито верхню частину перехідного (ілювіального) горизонту, а в розмитих ґрунтах ерозією зруйновано весь профіль, і на поверхню виходять ґрунтоутворюючі породи.
Вітрова ерозія (дефляція) поширена переважно в районах недостатнього зволоження і низької відносної вологості повітря. Найбільше вітровій ерозії піддаються сіро-бурі і бурі ґрунти пустинь, каштанові і чорноземні ґрунти степів.
Основними причинами вітрової ерозії є велика швидкість вітру, погано оструктурений або безструктурний стан ґрунту, глинисто-пилуватий механічний склад, відсутність рослинного покриву, порушення верхнього шару ґрунту ґрунтообробними машинами. Вітром інтенсивно розвіюються розпушені звичайною оранкою глинисто-пилуваті, безструктурні ґрунти.
Інтенсивність видування ґрунту значною мірою залежить від його гранулометричного складу і вмісту в ньому гумусу. Зокрема, на ґрунтах супіщаного гранулометричного складу вітрова ерозія починає проявлятися при швидкості вітру 3-4 м/с, на легкосуглинкових – 4-6, на важкосуглинкових – 5-7 і на глинистих – 7-8 м/с.
Розрізняють два типи вітрової ерозії: повсякденну (місцеву) і пилові (чорні) бурі.
Повсякденну вітрову ерозію спричинюють вітри навіть малих швидкостей (5м/с). Відбувається вона переважно на піщаних, супіщаних і карбонатних ґрунтах. При сильному вітрі на схилах піднімаються смерчі, стовпи пилу; при слабкому – частки ґрунту не піднімаються високо, вони переміщуються стрибками і при цьому січуть листки рослин. Найчастіше вітрова дефляція спостерігається на схилах, які сприймають удари вітру, тобто незахищених лісосмугами.
Пилові бурі – найактивніший і найшкідливіший вид дефляції. Вони повторюються раз у 3-5-10-20 років; виникають під впливом сильного вітру (15-40 м/с) у суху пору року. Як правило, пилові бурі бувають у весняно-літній період. Їх характер залежить від добових змін швидкості вітру. Пилові бурі виникають вранці, в полудень досягають максимальної сили, а надвечір стихають. Вони можуть поширюватися на великі відстані, знищувати посіви на сотнях тисяч гектарів, зносити багато родючого ґрунту.
За ступенем прояву ерозію ґрунтів поділяють на нормальну (або геологічну) і прискорену (або антропогенну).
Нормальна ерозія відбувається без втручання людини протягом всієї геологічної історії Землі під впливом льодовиків, стікаючої води, коливань температури, переміщення повітряних мас та інших чинників. Інтенсивність її низька (відбувається повільніше, ніж формування профілю ґрунту під час процесів ґрунтоутворення). Під впливом геологічної ерозії відбувається нівелювання рельєфу, формування схилів і акумулятивних рівнин. Вона не призводить до утворення еродованих ґрунтів.
Прискорена ерозія виникає внаслідок нераціональної господарської діяльності людини і відбувається інтенсивніше, ніж процеси ґрунтоутворення. Основними її причинами є знищення рослинного покриву і неправильний обробіток ґрунту. Інтенсивність руйнування орних ґрунтів на два-три порядки вища, ніж цілинних ділянок.