17. Принципи екологічної освіти.

Екологічна освіта - це процес виховання населення Землі в усвідомленні та турботі про все довкілля і взаємопов'язаних питань; таким, що має знання, навички, ставлення, мотивацію і обов'язок окремо та спільно працювати над вирішенням поточних проблем та запобіганням появі нових.

Екологічна освіта повинна:

1. Розглядати все довкілля як єдине ціле - природне та створене людиною, технологічне та суспільне (економічне, політичне, культурне, історичне, моральне та естетичне).

2. Тривати протягом всього життя, починаючись у дошкільному віці та проходячи через усі формальні та неформальні етапи навчання.

3. Застосовувати міжпредметний підхід, використовуючи конкретний зміст кожного предмету для того, щоб уможливити цілісне і виважене розуміння.

4. Вивчати основні проблеми довкілля з місцевої, національної, регіональної і міжнародної точок зору, так щоб учні отримали інформацію про умови довкілля в інших географічних районах світу, історичну перспективу.

5. Зосереджуватись на реальних та майбутніх ситуаціях у довкіллі, враховуючи водночас історичну перспективу.

6. Популяризувати важливість та необхідність місцевої, національної і міжнародної співпраці для запобігання і вирішення проблем довкілля.

7. Докладно обмірковувати аспекти планів розвитку довкілля.

8. Уможливити участь учнів у плануванні власного навчання, а також у прийнятті рішень та визнанні їх наслідків.

9. Виходити з вікових особливостей володіння знаннями, навичками з вирішення проблем і розуміння цінностей стосовно довкілля, особливо наголошуючи на ставленні учнів до місцевого довкілля у ранньому віці.

10. Допомагати учням виявляти ознаки та справжні причини проблем довкілля.

11. Наголошувати на складності проблем довкілля, а значить, на потребі розвитку критичного мислення і навичок вирішення проблем.

12. Використовувати для навчання різне оточення і широкий спектр освітніх підходів з акцентом на практичну діяльність та особистий досвід.

18. Цінова еластичність попиту характеризує чутливість спо­живачів до зміни цін з огляду на кількість товарів, які вони купують. Її визначають як відношення зміни величини попиту до зміни величини цін (у відсотках).

де Q₁ , Q₂ — величина попиту (обсяг продажу продукції), відпо­відно, в першому та другому періодах;

Ц₁ , Ц₂ — ціни, відповідно, в першому та другому періодах.

Цінова еластичність попиту показує відсоткову зміну у ве­личині попиту на кожен відсоток у зміні ціни.

Якщо |K_ел| > 1, попит вважається еластичним,

якщо |K_ел| < 1, попит нееластичний,

якщо |K_ел| = 1, попит одиничної еластичності.

Якщо попит еластичний, доцільно використовувати методи цінової конкуренції, якщо нееластичний, використовуються методи нецінової конкуренції: покращення якості товару, рек­ламну діяльність.

19. Завдання екологічного маркетингу полягають у: формуванні на ринку екологічних потреб; створенні умов для збереження навколишнього середовища; пристосуванні виробництва до умов ринку; розроблення конкурентоспроможності екологічної продукції; інтенсифікації збуту екологічно чистої продукції; отриманні додаткового прибутку за рахунок екологізації виробництва.

У виробничій сфері екологічний маркетинг покликаний вивчати попит на екологічно

чисту продукцію, планувати збут, торговельні операції, екологічне ціноутворення, модернізувати виробництво на основі висновків і рекомендацій аудиту, обслуговувати споживачів на належному рівні.

У системі природокористування екологічний маркетинг повинен забезпечити раціональне і бережливе освоєння природних ресурсів, запобігання понадлімітному забрудненню навколишнього природного середовища, виробництво екологічних товарів та послуг відповідно до встановлених нормативів, залученні інвесторів.