67. Є в 14-ї

68. Метод розрахунку ціни на основі цін конкурента.Даний метод базується на порівнянні параметрів товару підприємства-виробника із його основними конкурентами. Сутність методу полягає у приведені цін конкурентів до характеристик товару і умов виробництва та продажу даного виробника на основі поправних коефіцієнтів, що враховують умови та терміни поставок, величину партії, яка поставляється, техніко-економічні параметри товарів, ступінь комплектації, умови платежу тощо.

Даний підхід можна використовувати при визначенні цін на екологічно чисту продукцію шляхом порівняння із екологічними параметрами товарів конкурентів. Порядок розрахунку ціни такий:

1) З наявної бази даних робиться вибірка найновішої інфор­мації про ціни на товари конкурентів, аналогічні товарам фірми.

2) За допомогою таблиць описуються техніко,-економічні параметри та екологічні характеристики даних товарів і власного, включаючи умови поставок, платежу, величини партії та дже­рела визначення ціни.

3) За допомогою поправок приводять ціну товару конкурента до умов виробника, враховуючи відхилення екологічних пара­метрів власного товару і товару конкурента.

У кінці розрахунків ціну визначають як добуток базової ціни і відповідних поправних коефіцієнтів, що характеризують зміну екологічних параметрів товару.

Після визначення вихідної ціни на товар на основі обраного методу ціноутворення необхідно провести аналіз беззбитковості роботи при даному рівні ціни.

Зупинивши свій вибір на одному з перерахованих вище методів, фірма може приступити до розрахунку остаточної ціни.

69. є в 14-ї

70.є в 14-ї

71. Етапи життєвого циклу товару.Виділяють п’ять фаз ЖЦТ: розробку, виведення на ринок, зростання, зрілість і спад.

Етап розробки для екологічно чистого товару є найважливішим. На цьому етапі необхідно не тільки дослідити ринок, знайти на ньому свою нішу і розробити такий товар, який би відповідав екологічним вимогам споживачів, але й паралельно із створенням товару формувати попит.

Мета етапу виведення на ринок — створити ринок для нового екологічно чистого товару і визначити реакцію споживачів. Темп зростання продажу на цьому етапі невеликий, обсяг продажу незначний, торгівля, як правило, збиткова.

Етап зростання характеризується визнанням екологічно чистого товару покупцями і швидким збільшенням попиту на нього. Обсяг продажу зростає, отже, зростає і прибутковість.

Етап зрілості характеризується підвищенням рівня наси¬ченості ринку, зниженням темпів зростання продажу. Новий товар переходить у розряд традиційних. При цьому досягається максимум продажу, істотно знижуються темпи зростання при¬бутку підприємства (галузі)

Просування товару набуває гостро конкурентного характеру. Вже на початку цього етапу слід інтенсивно займатись пошуками можливостей щодо вдосконалення і модифікації товару, надання йому покращених в екологічному плані характеристик. Необхідно також збільшити маркетингові витрати для нагадування спожи¬вачам про екологічні властивості товару.

Етап спаду характеризується тим, що у виробника відбува¬ється стійке зниження попиту, обсягу продажу і прибутку. Споживач втрачає інтерес до товару, основна маса покупців - «консерватори» або стійкі прихильники екологічно чистої продук¬ції з низькою платоспроможністю. У цьому випадку у виробника (продавця) є три варіанти альтернативних напрямів діяльності: скоротити маркетингові програми; зменшити ціни, змінивши його положення на ринку та удосконалити упаковку; або припинити випуск продукції.

Перехід від одного етапу циклу до іншого відбувається, як правило, плавно, без стрибків.

72. Стратегії встановлення ціни на екологічно чисту продукцію.1. Стратегія “зняття вершків” передбачає встановлення високої первинної ціни на екопродукцію (порівняно із “звичайною”), що дає змогу отримати великі доходи при малих обсягах продажу. Цю стратегію доцільно застосовувати у тому випадку, якщо потужності підприємства не дають змоги охопити всі сегменти ринку і сегмент ринку, який характеризується високими дохо­дами і позитивним сприйняттям товару є достатнім.

2. Стратегія глибокого проникнення на ринок полягає у встановленні низької ціни на екологічно чистий товар (на рівні ціни «сірого» товару або нижче) з метою залучення більшої кількості покупців та завоювання більшої частки на ринку.

3. Стратегія встановлення цін в межах товарного асортименту. Ця стратегія дає змогу продавати товар, що входить в асортиментну групу, у межах цінового інтервалу, тобто врахо­вувати витрати підприємства на виготовлення екологічно чистого товару, оцінку споживачами (покупцями, користувачами) його властивостей, а також рівень цін конкурентів на аналогічну продукцію.

4. Стратегія встановлення цін на доповнюючі товари, які продаються із основним товаром і можуть надати йому додаткової корисності та підвищити цінність екологічно чистого товару в очах споживача.

5. Стратегія встановлення ціни на обов’язкове приладдя. Передбачає встановлення цін на товари, які повинні використовуватись разом із основним виробом.

6. Стратегія цін на побічні продукти виробництва полягає у пошуку ринку і встановленні такої ціни на відходи (кускові відходи деревини, стружку, тирсу та ін.), яка б покривала витрати на утилізацію, зберігання та транспортування. Побічні продукти можуть приносити додаткову користь.

7. Стратегія коригування цін враховує відмінності у характеристиках споживачів і постійні зміни ринкової ситуації.

8. Встановлення ціни на основі цін конкурента. Стратегія ціноутворення повинна розвиватися навколо усвідомлення споживачем традиційних (початкових) благ та якості, що пропонуються порівняно з іншими конкурентними пропозиціями.

9. Встановлення диференційованих цін. Диференційовані ціни на екопродукцію можуть бути орієнто­вані на різні сегменти ринку та покупців, час придбання про­дукції, варіанти її модифікації, кількості та ін.

10. Встановлення ціни в умовах оренди (лізингу). Відповідно до стратегії встановлення ціни в умовах оренди, право на використання продукції переходить на визначений проміжок часу орендарю і у кінці цього періоду продукція повертається власнику.

73. Екокомунікації та їх основні задачі.Організація комунікацій є основою екологічного управління та маркетингу. Система маркетингових екологічних комунікацій (СМЕК) не відрізняється від системи традиційної маркетингової комунікації, тобто системи, яка охоплює будь-яку діяльність підприємства, спрямовану на інформування, переконання та нагадування споживачам про свої товари, стимулювання їх збуту і створення позитивного іміджу підприємства в очах громадськості. Основними елементами екокомунікацій є реклама, зв’язки з громадськістю, стимулювання збуту та персональний продаж.

Основними задачами екокомунікацій є:

1) формування попиту на екологічно чисту продукцію;

2) стимулювання збуту екологічно чистої (зеленої) продукції;

3) інформування споживачів про фірму та її товари (послуги);

4) формування позитивного іміджу фірми, як такої, що дружелюбно ставиться до довкілля;

5) мотивація споживачів, актуалізація їхніх потреб та формування акту купівлі продукції, яка відповідає екологічним стандартам;

6) формування відданості екологічним знакам та маркам.

74. Визначення ефективності рекламних кампаній.Відносну оцінку ефективності рекламної кампанії можна встановити:

1) співвідношенням обсягів продажу або прибутку до і після проведення кампанії і затраченої на неї суми;

2) зміною відсотка інформованості рекламної аудиторії про рекламодавця, його товарний знак, продукцію і послуги. У цьому випадку ефективність реклами оцінюється тим, наскільки вона виконує свою інформаційну функцію.

Оцінка ефективності повинна відображати положення товару на ринку, тобто охоплювати всі чинники, що сприяють або перешкоджають реалізації товару. Для здійснення такої оцінки рекомендується резервувати близько 5% від сум, асигнованих на рекламні цілі. Ці кошти витрачаються на аналіз поточних результатів рекламних кампаній.