14. Види сегментації споживчого ринку.

1. Географічна сегментація — спосіб поділу ринку на групи споживачів за географічними ознаками. Цей метод найбільше ефективний у випадку розходжень культур, екологічного законо­давства або кліматичних умов у регіонах збуту, що мають принци­пове значення для використання екологічно чистої продукції.

2. Демографічна — спосіб поділу ринку на групи споживачів за ознаками статі, віку, національністю, складом сім’ї, річним прибутком, віросповіданню та ін (наприклад, за дослідженнями Ж. Оттман, найактивнішими споживачами екологічно чистої продукції є жінки, у віці ЗО—40 років, з дітьми, із середніми та вище середніх доходами, що стурбовані майбутнім своєї родини).

3. Геодемографічна — спосіб поділу ринку на групи споживачів, виходячи із статистичних даних про чисельність населення в регіональному розрізі, або досліджень про чисельність екологічно свідомих споживачів у деякому регіоні.

4. Психографічна сегментація — спосіб поділу ринку на групи споживачів залежно від їхньої приналежності до суспільного класу, способу життя і характеристикам особистості.

5. Сегментація за типом поведінки — групування споживачів за їх мотивами при здійсненні покупок, інтенсивності споживан­ня екологічно чистої продукції, відношення до екологічної продукції.

6. Сегментація за видом екологічно чистої продукції — спосіб розподілу ринку за функціональними і технічними параметрами виробленої продукції. Цей вид є похідним від сегментації за групами споживачів, оскільки виділення сегментів за окремими параметрами виготовленої продукції являє собою врахування в іншій формі запитів і переваг споживачів.

7. Сегментація за фірмами-замовниками екологічно чистої продукції — спосіб розподілу ринку засобів виробництва та предметів праці з врахуванням специфічних екологічних проблем замовника в галузі із закупівлі, а також умов оплати, методів розрахунку, централізації і децентралізації постачання засобів виробництва і предметів праці.

8. Сегментація за основними конкурентами — спосіб розподілу ринку за виробниками як екологічно чистої, так й іншої анало­гічної продукції. Як критерії виступають: види потреб, які задовольняються продукцією конкурентів і організація ними збутової діяльності.

15. Типи “зелених” компаній.

16. Основні групи екомаркування упаковки.

♦ знаки, що закликають до збереження природного середовища,

♦  знаки, які використовуються для позначення екологічності пред­метів,

♦ знаки, що відображають небезпечність предмета для довкілля.

Знаки, що закликають до збереження природного середовища тра­пляються на упаковці споживчих товарів і їх зміст зводиться до закли­ків не смітити, підтримувати чистоту та здавати відповідні предмети для вторинної переробки

Такі знаки можуть використовувати за основу зображення, які за­стосовуються для позначення екологічності предметів. Знаки "Ресайк- лінгу" ставлять на виробах США, зокрема на предметах, які піддаються переробці та на предметах, виготовлених з вторинної сировини.

Знаки, які використовуються для позначення екологічності пред­метів в цілому або окремих властивостей. Наприклад, знак "Блакитний янгол", який вперше з'явився в Німеччині близько 20 років тому озна­чає, що продукт є екологічно чистий. Центральна його фігура запози­чена з емблеми Програми ООН з охорони довкілля.