36. Знаки міжнародного екомаркування.

1. Знаки, які застосовуються для позначення екологічності предметів загалом або їх окремих властивостей.

Прикладами подібних знаків можуть бути: «Блакитний ангел» у ФРН; «Білий лебідь» у Скандинавських країнах; «Екознак» у Японії; екознаки різних фірм-товаровиробників, які прагнуть зробити свій внесок у справу збереження навколишнього середо¬вища і водночас зробити за рахунок цього свою продукцію більш привабливою в очах споживачів

У рамках Директиви Ради ЄС щодо упаковки та відходів від неї, викладені вимоги до маркування пакувальних засобів з метою вирішення проблеми ідентифікації. Відповідно до цих вимог упаковка повинна маркуватись такими знаками:

•упаковка повторного або багаторазового використання;

•упаковка, що відновлюється, тобто піддається вторинній переробці, приносячи користь;

•упаковка, частково або повністю виготовлена із вторинних ресурсів, при цьому вказується процентне співвідношення вторинних матеріалів.

2. Знаки, які закликають до збереження навколишнього середовища.

Знаки цієї групи найчастіше трапляються на упаковках споживчих товарів, їх зміст зводиться до закликів не смітити, підтримувати чистоту та здавати відповідні предмети для повтор¬ної переробки (див. додаток).

3.Знаки, що відображають небезпечність предмета для навколишнього середовища і знаходяться на схрещенні запобіжного та.

Прикладами таких знаків можуть бути:

•спеціальний знак для позначення речовин, які становлять небезпеку для морської флори та фауни під час їх перевезення водними шляхами;

•знак «Небезпечно для навколишнього середовища», який використовується у межах законодавства ЄС про класифікацію упаковки і маркування небезпечних речовин та препаратів

37. Концепції екологічного маркетингу (питання 31)

38. Джерела ековитрат та механізми їх регулювання.

39. Принципи екологічного маркетингу.Основні принципи екологічного маркетингу можна сформулювати таким чином:

1. Ретельне врахування при прийнятті господарських рішень потреб, стану, динаміки попиту на екологічно чисту продукцію та стану ринкової кон’юнктури. Дотримання даного принципу передбачає хороше знання ринкової ситуації відносно існуючого і прогнозованого розмірів екопопиту, діяльності на ринку конку­рентів, поведінки споживачів та їх відношення до екологічних товарів.

2. Створення умов для максимального пристосування вироб­ництва до умов ринку, навколишнього середовища, до структури екопопиту, виходячи не з миттєвої вигоди, а з довготривалої перспективи. Сучасна концепція екологічного маркетингу покли­кана враховувати екологічні аспекти всієї діяльності підприємств (науково-технічної, виробничої, збутової) і базуватись на глибо­кому знанні попиту на екологічно чисту продукцію, його змін у перспективі і збалансування з інтересами суспільства та навко­лишнього середовища.

3. Інформування потенційних споживачів еко-благ та вплив на них за допомогою всіх можливих інструментів екологічного маркетингу. Перш за все — екологічної реклами з метою форму­вання свідомого бажання придбати саме такий товар (продукт або послугу). Розробка проектними організаціями та лабораторіями оригінального, ефективного та еко-орієнтованого продукту не означає, що ринок сам знайде дорогу до нього. Не менш важливим завданням є успішне просування такого товару на ринок.

40. Мета встановлення норм продажу.Метою встановлення норм продажу є:

а) практичне виконання фінансового кошторису збуту, який спрямований на досягнення певного обсягу продажу при зазда­легідь встановлених витратах;

б) забезпечення можливостей для планування і контролю торгової діяльності відповідно до наміченого кошторису і плану прибутків;

в) встановлення нормативів для оцінки роботи підрозділів (груп) і створення стимулів для їх виконання;

г) забезпечення основи для просування по службі і вина­городи співробітників.

41. Групи середовища функціонування екологічного маркетингу.Маркетингове середовище фірми складається з чинників і сил, які справляють вплив на здатність фірми розвивати та здійснювати операції. Такі чинники можна розподілити на дві групи — мікро- (чи безпосереднє) та макросередовище.

До чинників макросередовища екологічно орієнтованого підприємства належать:

1) Політико–правові чинники:зростання кількості громадських організаційз охорони навколишнього середовища ;моніторинг ;законодавча база;оподаткування; державне регулювання.

2) Демографічні чинники:Зростання кількості екологічно–свідомих покупців; Зростання кількості освічених людей; різноманіття екологічно–орієнтованих людей.

3) Природні чинники: Обмеженість природних ресурсів;Нагромадження відходів;зростання цін на паливо та енергію;Забруднення навколишнього середовища.

4) Соціо–культурне середовище:Екологізація освіти;Формування еколого–усвідомлених потреб;Етичні проблени;Здоров’я

5) Економічні чинники: платоспроможність населення;розподіл доходів; зміни в структурі витрат;рівень цін на екопродукцію

6) Науково–технічне середовище:прискорення науково–технічного прогресу;Зростання фінансування наукових розробок та досліджень;удосконалення існуючих технологій та продукції у напрямку їх екологізації.

Мікросередовище— чинники, що тісно взаємопов’язані з підприємством (організацією) і серйозно впли­вають на його здатність обслуговувати клієнтів. До цих чинників належать: внутрішнє середовище самого підприємства (органі­зації), постачальники, посередники, конкуренти, цільові спо­живачі та контактні аудиторгії. Еколого-орієнтоване підприємство. Занепокоєність щодо якості середовища життєдіяльності загострила увагу підпри­ємств до можливих екологічних наслідків їхньої діяльності. Підприємства повинні виявляти ці наслідки, знижувати і при можливості цілком усувати їхній негативний ефект. Для цього необхідно, з одного боку, створити відповідну базу для прийняття рішень, а з іншого боку — забезпечити сприйняття знань персо­налом, що допомагає використовувати таку базу. Постачальники— компанії та приватні особи, які забезпечують підприємство (організацію) та її конкурентів мате­ріальними ресурсами, необхідними для виробництва товарів та послуг. Маркетингові посередники— фірми, що допомагають компанії просувати, продавати та розпов­сюджувати товари серед кінцевих споживачів; до них належать: дистриб’ютори (торгові посередники), компанії — спеціалісти із організації товароруху, агентства з надання маркетингових послуг та інші посередники. Споживачі. Кожна еколого-орієнтована компанія повинна добре вивчити клієнтів, як існуючих, так і потенційних, їхню Завдяки виділенню в економічній структурі нової самостійної сфери діяльності — екобізнесу — відбувається помітне зміцнен­ня матеріально-технічної бази охорони середовища.

42. Поняття конс’юмеризму.Конс’юмеризм (consumerism) – організований рух громадян та державних органів, спрямований на підвищення прав та впливу покупців на продавців продукції. Своїм народженням конс’юмеризм зобов’язаний зростаючому усвідомленню надмірності операційного маркетингу (або практиці “дикого” маркетингу), який робить спроби підняти попит до вимог пропозиції, а не забезпечити відповідність пропозиції очікуванням попиту.

Основні критичні аргументи конс’юмеристів полягають у наступному:

1. маркетинг робить спроби задовольнити короткотермінові потреби клієнтів за рахунок їх довготривалого добробуту;

2. товари розробляються з метою досягнення прибутку компанії, але не з метою задоволення потреб;

3. маркетинг акцентує увагу на символічній цінності товарів (емоційній, суб’єктивній), на відміну від їх функціональної цінності;

4. існує фундаментальна невідповідність між юридичними правами покупців і продавців.

43. Переваги організації прямих тривалих господарських зв’язків. Організація прямих тривалих господарських зв’язків дає змогу:

1) звільняти сторони від щорічного складання договору постачання (договір оформляється відразу на декілька років);

2) періодично коректувати асортимент і поквартальні терміни постачання;

3) відпрацьовувати технологію виготовлення продукції і тим самим підвищувати її відповідність екологічним вимогам;

4) погоджувати графіки виробництва продукції із зацікавле¬ними підприємствами;

5) скорочувати терміни представлення специфікацій;

6) знижувати документообіг у сфері обороту.

При тривалих господарських зв’язках постачальник і поку¬пець можуть взаємовигідно співпрацювати, визначати номенкла¬туру і види, терміни постачання, рівень екологічної відповідності продукції, що поставляється, матеріальну відповідальність і ма¬теріальну винагороду за виконання умов постачання. Такі зв’язки забезпечують сторонам безпосередній контакт, дозволяють взаємопов’язувати періодичність постачання, скорочувати час на узгодження умов поставок, різних технічних й інших вимог до продукції. Споживачі мають змогу стимулювати виробників для випуску екологічно чистої і високоякісної продукції, а виробники, зацікавлені у збуті продукції - зобов’язані надавати різну допомогу і послуги споживачам.

44. Роздрібний товарообіг та чинники, що впливають на його структуру.Роздрібний товарообіг — обсяг реалізації товарів в грошовому вираженні, що відображає пропорції між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією, реалізацією і грошовим обігом.На структуру роздрібного товарообігу екологічно чистої продукції впливають такі чинники:

1) рівень інформованості населення про важливість придбання продукції, що відповідає екологічним стандартам;

2) соціально-демографічні, які враховують співвідношення міських і сільських жителів, робітників, службовців, чоловіків, жінок, дітей, дорослого і немолодого населення і т.д.;

3) економічні, що визначають платоспроможність населення; співвідношення між промисловим, сільськогосподарським виробництвом і сферою послуг, спеціалізацію виробництва, забезпечення робочою силою, наявність і стан транспортних комунікацій, оптимальні розміри, розташування, матеріально-технічну базу торгової мережі;

4) географічне положення регіону;

5) кліматичні умови і рівень забрудненості території;

6) національні особливості регіону.