derevyanko_kostiv_2011

Автор намагається зіставити дослідницький матеріал, зібраний М. Коцюбинським, М. Влад, іншими письменниками, етнографами, істориками, з міфологічними уявленнями сучасних жителів Гуцульщини.

Робота містить цікавий матеріал про гуцульські свята та обряди, знайомить з уявленнями жителів про створення світу, з персонажами гуцульської міфології.

Учениця зібрала з народних уст і записала спогади жителів гуцульських районів про деякі свята, обряди, намагається проаналізувати сприйняття ними окремих елементів гуцульської міфології.

Робота має певне практичне значення для використання зібраних матеріалів на уроках української літератури, у гуртковій діяльності шкіл, допомагає краще усвідомити окремі психологічні аспекти життєдіяльності гуцулів.

Учениця показала уміння постановки і розв`язання певного дослідницького завдання, її робота заслуговує високої оцінки”.

“Робота Ніни Шевчук, учениці 10 класу Торговицької загальноосвітньої школи Городенківського району, на тему: “Весільний обряд у контексті фольклору Придністров`я“ (1997 рік) присвячена актуальній проблемі – аналізу весільної обрядовості конкретного регіону. Зібраний нею дослідницький матеріал надзвичайно цікавий, розкриває своєрідність виконання обрядових весільних пісень одного із районів Придністров`я – Городенківщини.

Учениці вдалося самостійно зібрати багатий фольклорний матеріал недостатньо дослідженого в означеній проблемі регіону України. Деякі з весільних пісень автору роботи вдалося записати на магнітофонну плівку, елементи весільного обряду оформити в альбомах.

Учениця набула навичок проведення наукового дослідження, оволоділа конкретними методиками.

Робота має практичну спрямованість, може використовуватись як учителями, науковцями, так і жителями Придністров`я у відновленні окремих прогресивних елементів весільного обряду на сучасному етапі”.

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 262 Формування громадянської культури особистості школяра

Наведемо окремі виписки зі вступу до цієї роботи:

Епоха відродження української національної культури диктує необхідність нагального розв’язання комплексу завдань щодо творення, збереження, поширення та засвоєння набутків нації.

Узв’язку з цим актуалізуються пошуки оптимальних шляхів до адекватного пізнання й усвідомлення національної культури нашої держави. Довготривала бездержавність зумовила специфічно вимушену властивість української культури, насамперед у вияві її глибокого фольклорного, народницького характеру.

Утрадиціях і звичаях, фольклорно-етнографічній обрядово-

сті відображена спадкоємність поколінь, утверджується національне буття народу1. Неперервність життя, наступність поколінь підкреслюється тією провідною роллю, яка належить, з одного боку, старшим людям, збагаченим досвідом, життєвою мудрістю, а з іншого, – зростаючому поколінню, яке уособлює місію продовження роду, його культурно-історичних традицій, безсмертя народу.

Засвоєння фольклору сприяє прилученню до народних традицій, пізнанню джерел мудрості, вихованню поваги до надбань старших поколінь, любові до рідної землі і людей, які живуть на ній. Ефективну виховну роль фольклор відіграє тоді, коли молодь самостійно відшукує і записує старовинні пісні, легенди, повір’я. Тоді молода людина свідомо чи підсвідомо спонтанно починає творити власний фольклор, тобто стає продовжувачем творчих традицій народу.

Ународній творчості є все необхідне для того, щоб людина зростала справжнім громадянином Україним, гарним сім’янином, трударем.

Тема весільної обрядовості з давніх часів привертала увагу дослідників, адже тут знайшла відображення народна мораль, звичаєве право, етичні норми та світоглядні уявлення, що формувалися протягом століть. У ній простежується міжпоколінна спадкоємність, котра зберегла різноманітні часові нашарування. Найдавніші з них набули рис архаїчності, оскільки їх первісний сенс не

1 Ігнатенко П., Руденко Ю. Виховний потенціал народного календаря // Рад. школа. – 1990. – № 9. – С. 19-24.

відповідав новим соціальним умовам. Так, збір молодих учасників “весільного поїзда”, або “весільного походу”, імітація викрадення нареченої, подолання перешкод на шляху до молодої (перейма) – всі ці весільні дійства, що збереглися до початку ХХ століття, а в окремих випадках трапляються і сьогодні, – свідчення давньої форми шлюбу умиканням; діалог старостів про куницю та мисливця, взаємний обмін подарунками сватів, викуп коси, виплата грошового штрафу “за безчестя” – своєрідний відгомін давнього звичаю укладати шлюб на основі купівлі-продажу1.

І. Огієнко робить висновок, що в українському весільному обряді поєдналися у залишках форми стародавнього парування – і вільне побрання, і умичка, і купля.

За М. Грушевським, “весільний ритуал – се не скостенілі обрядові схеми, донесені нам у непорушній цілості, а поетична переродка, амальгама різних обрядів, вільно доповнена всілякими побутовими подробицями, не зв’язаними навіть безпосередньо з шлюбним ритуалом (наприклад, ціле дійство шлюбу в княжій обстановці – князь і княгиня, бояри, дружина молодого)”2.

Не можна обминути увагою всього того джерельного матеріалу, що містить народний фольклор: пісні, думи, перекази, легенди, твори давніх та нових українських письменників, з яких ми черпаємо такий необхідний нам матеріал про дошлюбні взаємини молоді в Україні. Важливими в цьому плані є збірки пісень, зокрема весільних, літописи, твори морально-виховного характеру з найдавніших часів3.

Як достовірне джерело етнографічних сюжетів, весільних обрядів, зокрема обряду сватання, може служити твір Г. КвіткиОснов’яненка “Сватання на Гончарівці”, “Кайдашева сім’я” І. Не- чуя-Левицького, твори В. Милорадовича, І. Франка, О. Кобилянської та інших українських авторів, які правдиво відображали

1 Пономарьов А. Сімейні обряди // Культура і побут населення України / В. Наулко, Л. Артюх, В. Горленко та ін. – 2-е вид., доп. та перероб. – К.: Либідь,

1993. – С. 194–195.

2Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1996. – Т. 1. – С. 346–347.

3Закувала зозуленька: Антологія української народної творчості.– К., 1989.–

606с.; Пісні родинного життя. – К., 1988. – 359 с. та ін.

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 264 Формування громадянської культури особистості школяра

народне життя. Зразок сватання з козацької доби наводить в оповіданні “Ясновельможний пан” М. Грушевський1.

Цікавий опис весільного обряду середини ХІХ ст. на Наддніпрянщині залишив нам М. Маркевич2. Сцени з буковинського весілля знаходимо у нарисі Г. Маковій “Затоптаний цвіт”3.

Питання тих чи інших елементів весільної обрядовості розглядали такі дослідники, як В. Борисенко, М. Влад, Н. Здоровега, О. Курочкін, О. Пономарьов, В. Скуратівський та ін.

Аналізуючи результати цих пошуків, варто визнати, що у цих працях зібрано великий дослідницький матеріал, що стосується як систематизації весільного обряду на всіх його стадіях і на всій території України, так і в окремих регіонах.

Виходячи з актуальності вказаних питань для теорії і практики, ми обрали темою дослідження: “Весільна обрядовість у фольклорному контексті Придністров’я”, а його предметом – процес використання фольклорного матеріалу (зокрема, весільних пісень) у контексті весільної обрядовості Придністров`я.

Метою роботи передбачено виявити основні особливості застосування фольклорного матеріалу у структурних елементах весільної обрядовості Придністров`я.

Мета дослідження визначає її основні завдання:

розкрити особливості весільного обряду у контексті фольклорної обрядовості Придністров’я;

з’ясувати функції пісень у весільному обряді Придністров’я, показати їх виховні можливості у передачі духовних надбань українського народу.

У процесі дослідження автором використано комплекс дослідницьких методів: аналіз етнологічної, народознавчої, етнолінгвістичної, художньої літератури у контексті весільної обрядовості; метод самостійної роботи (зібрання і запис весільних пісень, примовок та інших перлин народної творчості); словесні методи

1Грушевський М. Ясновельможний пан // Дерево пам’яті: Книга українського історичного оповідання. – К., 1992. – С. 31–32.

2Маркевич Н. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. – К., 1991. –

С. 124–156.

3Маковій Г. Затоптаний цвіт. – К., 1993. – С. 29–35, 152–153.

(бесіди з найстарішими жителями села, запис їх розповідей); наочно-технічні методи (магнітофонні записи весільних пісень, ілюстрації); практичні методи в процесі пропаганди і поширення елементів весільної обрядовості на уроках української літератури, в гуртковій роботі (вправи, розучування пісень, інсценізація елементів обряду, оформлення альбому, пісенника) тощо.

Ось, зокрема, як оцінив відомий письменник П. Перебийніс роботу Надії Трач, переможця ІІІ етапу конкурсу в 1997 році, “Автобіографізм у романі Івана Багряного “Сад Гетсиманський”:

“Можливо, якимось науковим канонам і не відповідає праця Надії Трач. Але це не головне. Вже зараз переконливо можна сказати: маємо в особі авторки не тільки дослідника, а й талановитого літературного критика із власним почерком, своєрідним поглядом на життя і літературу. І школа в неї висока – школа Івана Франка.

Не така вже й наївна мета дослідниці – простежити біографічні паралелі у складному і багато в чому таємничому “Саді” Багряного. Все у Надії Трач надто переконливе. І їй мимоволі віриш навіть там, де начеб напрошуються зовсім інші висновки.

Справа навіть не в біографізмі, а в художній правді твору. І саме до цього, може, й підсвідомо, підводить авторка нас, читачів.

Цікава, глибока, дуже цільна за змістом і формою критична розвідка! Пропоную відзначити ”.

Надія Трач присвятила своє життя науковій роботі, успішно закінчила Національний університет “Києво-Моги- лянська академія”, здобула науковий ступінь кандидата філологічних наук, продовжує і надалі займатися наукою, викладаючи у цьому вищому навчальному закладі.

А ось цитата з рецензії Аделі Григорук, головного спеціаліста науково-дослідної лабораторії “Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство” Академії педагогічних наук України, заслуженого працівника освіти України, на роботу Юлії Потяк, переможця ІІ етапу конкурсу-захисту (секція

будинку культури. Ось деякі з віршів: “Уклін землякові”, “Материнське свято”, “ Україно моя”, “ Музика душі”, “Ти радій – не сумуй”, “Оксані Тебешевській”, “Хто ти?”, “Чарівна скрипка”, “Казкова мрія” та ін. Пишу їх з перервами, а саме тоді, коли приходить якесь бажання і натхнення. Нещодавно підготувала збірку “Музика душі” на конкурс “Село моє, для мене ти єдине”. Спочатку писання віршів служило мені для заспокоєння душі, заради цікавості, розваг, але тепер я дещо починаю замислюватись над цим. Вірші мої на різні теми: природи, кохання, дружби, сім’ї, дитинства, України та її видатних людей, села й т. ін. Звичайно мої поетичні спроби ще прагнуть удосконалення, але я намагаюсь над цим працювати. Переважає в моїх віршах тема, яка властива для усієї молоді – тема кохання; а римування почергове з чоловічою римою, трапляються й інші, але рідко.

КАЗКОВА МРІЯ Я ще з дитинства пам’ятаю

Казки про принців і принцес. Себе в їх ролі уявляю… Лечу в світи я до чудес.

Там сніг рожевий пролітає, Там пташки слухають концерт, Там соловейко в темнім гаї Витьохкує усім сонет.

А ось і Мавка виглядає, Прекрасна Мавка лісова. В ставку Русалочка зітхає, Але когось ще тут нема. Серед природи чарівної,

Де вітерець, мов теплий пух, Літають душі й мрії мої Там, де незвичний тихий звук. Кого ж нема? Це зрозуміло.

Його, впізнати треба звіддаля.

Ні! Ось він йде так швидко й сміло. Залишив в казці білого коня”.

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 268 Формування громадянської культури особистості школяра

За роки існування МАН якісно змінився конкурс, при оцінюванні робіт враховується актуальність, теоретичне і практичне значення роботи, наукова новизна одержаних результатів, системність і повнота розкриття теми, дослідницький характер роботи, доцільність та коректність використаних методів дослідження, аргументованість висновків, їх відповідність одержаним результатам, стиль, грамотність, логічність викладу, відповідність вимогам до змісту та оформлення наукових робіт. Але і надалі юні дослідники переслідують ідею патріотизму, любові до своєї Батьківщини, демонструють високу громадянську позицію. Так, хочеться відзначити роботу переможця ІІІ етапу конкурсу (секція літературної творчості, 2010 р.), президентського стипендіата Богдана Стрільчика та процитувати його поетичні рядки:

Як дивно час замів сліди: Замалював зеленим мохом старість, Та що там мох, і навіть ми,

Якщо тепер і церква часу є прошарок…

За часточку престижу ми готові Віддати часточку душі, свободи. Як раніш бувало? Говорила мені Моя прабабця, пам’ятаю, як тепер, Що вітер пахнув волею, весною.

Азараз запах вольності такої стер, Прогнивши, запах гною, і Чорнобиль. Не кожен з нас отримав у батьків Таку властивість, як “пройнятись горем”, Не кожен з нас, мабуть, що захотів Кривавий слід чужого болю Носити в серці, а якби носили, То зараз мали б більше сили,

Азрадників не було б серед нас.

Із нашою ментальністю Цей час навряд чи ще колись настане…

Я стану там, де розростеться реалізм. Мені важлива суть, а не красива рама, Ніхто й не крякає про фетишизм, А підкоряється релігіям гуманним.

Мої орієнтири – на просвіту і культуру… (“На межі світів”)

Переможець ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захис- ту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України (2007 р.) Макар Оля своїми віршами про Україну робить крихітний внесок у духовну спадщину нашого народу:

Твоїх небес цілую теплі скроні, Нанизую розсипані зірки.

Іперевеслом стиглі колоски Сплітаю тісно в золотій короні. Найкраще із усіх земних гармоній На прапорі Вкраїни крізь роки Тріпоче ясно, плине у віки, Зневаживши накази й заборони. В руках несемо Прапор не чужий,

ІГерб, і Гімн співаєм гордо свій,

Ідбати мусим про свої закони.

Я п’ю твою красу, мов воду з джерела, Молюсь, щоб доля в тебе розцвіла, Лунала пісня за столом родинна, Щоб жив у славі український рід, Щоб об’єднала Південь, Захід, Схід Ти, горда незалежна Україно!

(“Моя Вкраїно, в мене ти одна!”)

Учасник Всеукраїнської науково-технічної виставки молодіжних інновацій та творчих проектів “Майбутнє України” (2010 р.) Юрій Констанкевич, представляючи свій проект “Громадянська позиція молоді Калуша у вирішенні екологічних проблем міста” відзначив:

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 270 Формування громадянської культури особистості школяра

“Ми – громадяни України і від нас залежить, якою стане наша держава: сильною, розвинутою, з високим рівнем життя, чи слабкою, залежною від волі інших держав. Ми, на підставі законів, використовуючи свої права і здійснюючи громадянські обов'язки, зміцнюємо державу. Ми повинні виховувати в собі таку рису характеру, як громадянськість – усвідомлення власної ролі в житті суспільства, активне прагнення до вдосконалення. На мою думку, основне завдання молоді – навчитися жити в суспільстві, почуватися в ньому комфортно, відчувати власну приналежність до нього, бути небайдужим до тих проблем, які воно породжує, брати активну участь у їх вирішенні, отримуючи перший досвід прийняття рішень щодо суспільно-важливих питань”.

Висновки з четвертого розділу

Які б роботи не писали учні-члени МАН, якими б проблемами не займалися, у них домінує почуття патріотизму, гордості за свій край, за свій народ. Тому заняття гуртківців у системі обласного відділення МАН України – це серйозна школа становлення громадянина, формування духу приналежності до героїчних сторінок становлення української державності, прагнення своєї конкретної участі в розбудові громадянського суспільства в Україні.

Запитання. Завдання

1.Формування національної самосвідомості учнівської молоді в системі діяльності МАН України.

2.Діяльність гуртків в обласному відділенні МАН України.