stalivyrazy

Російсько-український словник сталих виразів

своєї невсипучої сойківськоі енергії… Тудор.] | Хватить стакан вина – хильнути склянку вина.

Винтик | Винтика, винтиков у него не хватает (шутл. насмешл.) – у нього немає (йому бракує) [однієї] клепки [в голові]; він не має (у нього нема) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; у нього клепки не стає в голові; він десяту клепку загубив; він не має гаразду в голові. [Як на що інше, так у нього десятої клепки не вистачає, а на це вистачило. Гончар.]

Винтовой | Винтовая лестница – кручені сходи.

Виселица | Кому быть на виселице, тот не утонет – що має висіти, те не втоне (те не втопиться). Пр. Що має утонути, те не зависне. Пр.

Висеть | Беда висит над головой – лихо (біда) звисає (висне) над головою. | Висеть на волоске, на ниточке (перен.) – висіти на волосин[ц]і (на волоску), на ниточці (на павутинці); як на волосинці (як на волоску), як на ниточці (як на павутинці) висіти. | Висеть на ногах у кого (перен.) – не давати ступити кому; висіти на ногах у кого. | Висеть над душой у кого (перен.) – стояти (висіти) над душею кому, в кого; просвітку (просвітлої години) не давати кому; набридати повсякчас кому. [Ой, Доле, змилуйся в пригоді! Напало лишенько та й годі: Король просвітку не дає, Клює нас та й клює! Глібов.] | Висит у меня на шее (перен.) – висить мені (в мене) на шиї. | Это висит в воздухе (перен.) – це висить у повітрі; це ще не певне.

Витать | Витать в облаках (перен.) – витати (літати) в хмарах; заходити в хмару; заноситись у хмари.

Виться | Он (она…) вьётся вьюном, как вьюн вьётся около кого (перен.) – він (вона…) в’ється (звивається, увивається), як в’юн (в’юном) коло кого; він (вона…) ластиться (лащиться, підсипається, підлабузнюється) до кого. [Звиваються коло купців, як ті в’юни. Н.-Левицький.] | С радости, веселья хмелем кудри вьются – від роскоші кучері в’ються, від журби січуться. Пр. Добро пушить, а лихо сушить. Пр. Щастя пушить, а горе крючить.

Пр.

Вить | Вить верёвки из кого – Див. верёвка. | Вить, свить гнездо (перен.) – вити, звити (мостити, змостити) гніздо (кубло). [То собі (багатії) тепле гніздо звили. Пр.]

Вихрь | В вихре событий – у вирі подій. | Взять за вихры – взяти за чуба (за чуприну). Як мене взяв за чуприну, то я догадався, що буде бити. Пр. | Носиться вихрем – літати як вихор (вихром); льотом літати; вихрувати. | Отодрать за вихры – нам’яти (наскубти) чуба (чуприну); за чуприну покрутити. [Наскуб чуба йому. Сл. Гр.]

Вишнёвый | Вишнёвое дерево – вишнина (вишня). [Ой вишнино-черешино, чом ти листу не пускаєш? Н. п.] | Вишнёвый сад; вишенник, вишняк – вишневий садок (сад); вишник (вишняк). [Бачить — у вишняку, коло хати, сидять люди, гомонять, сміються.

Васильченко.] Вкатить | Вкатить единицу, двойку (ученику) – загнути кола (одиницю), пару; ушкварити

(шкварнути) одиницю, двійку. | Вкатить (отвесить) пощёчину (оплеуху) кому – (те саме, що) Влепить (отвесить) пощёчину (оплеуху) кому. Див. влепить.

Вклеить | Вклеить слово, замечание… – укинути (докинути, прикинути, приточити) слово, зауваження…

Вклиниваться | Вклиниваться, вклиниться во что – уганятися, увігнатися (усуватися, усунутися) клином у що; уклинюватися, уклинитися в що.

Включать | Включать в себя (содержать в себе) – мати (містити) в собі.

Вколачивать | Вколачивать, вколотить в голову кому что (перен. разг.) – убивать, вбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити [в голову] кому що; задовбати кому в голову що; товкти, утовкти кому в голову що. | Вколотить себе в голову (перен. разг.) – убгати собі в голову; у голову забрати; узяти собі в голову; взяти собі думку.

Вкопанный | Стоит как (словно, точно, будто) вкопанный – стоїть як (наче) укопаний (умурований); [стоїть] наче прикипів до місця (на місці).

Вкось Див. вкривь.

Вкрадываться | Вкрадываться в доверие к кому – закрадатися (залазити) в душу кому (в чиюсь душу, в довіру); підступом (підлазом) здобувати довір’я (довіру) чиє (ч ю) в кого. | Вкрадываться, вкрасться в милость кому – утискатися, утиснутися в ласку чию; улесливістю підійти під чию ласку; підлещуватися, підлеститися до кого; підступом (підлазом) здобувати, здобути ласки чиєї, у кого. | Вкралась ошибка – закралася (вклюнулася) помилка.

Вкривь | Вкривь и вкось толковать что – і сяк і так тлумачити що; все перекручувати (перекрутом, криво й косо, наосліп) тлумачити що.

59

Російсько-український словник сталих виразів

Вкусный | Более вкусный, вкуснее – смачніший; добріший. | Вкуснее делаться, сделаться

– смачнішати, посмачнішати (смачніти, посмачніти); добрішати, подобрішати.

Вкус | Быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) –

мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання. | Быть, приходиться, прийтись по вкусу кому – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; до душі припадати, припасти кому; смакувати кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (тільки докон.) уподобав, сподобав хто; (лок.) присмачитися кому. [Робіть собі на здоров’я, коли вам до смаку сизифова робота. Головко. А я рудий руду взяв, Бо рудую сподобав. Н. п.] | Входить, войти во вкус чего – набирати(ся), набрати(ся) смаку до чого; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; розбирати, розібрати смак у чому; (тільки докон.) уподобати що; розсмакувати що; розласитися. [Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники. Сл. Ум.] | Дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак. | Иметь вкус к чему

– смак (уподобання) до чого; смак знати в чому; кохатися (милуватися) в чому. | Мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (іноді) мені уподібніше було б… | На вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас. Пр. На колір і смак товариш не всяк. Пр. | На мой вкус – [Як] на мій смак; [як] на мене. | Находить, найти вкус в чём – (з)находити, (з)найти смак у чому; набирати(ся), набрати(ся) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що. | Не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері). | Не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі). | О вкусах не спорят – у кожного свій смак; Хто до кого — а я до Параски. Пр. | Одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби). | Поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати… | Пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку). | По своєму вкусу – собі до смаку (до свого смаку); на свій смак; собі до вподоби (до своєї вподоби, по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого (в)подобання). [Зодягнені на свій смак… Панч.] | Придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що. | Смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання). | Со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковито, ловко) зробити. | У каждого есть свой вкус: кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню. Пр.

Той хоче гарбузів, а той гурків. Пр. Людям як повітка, а мені як квітка. Пр. Кому як мара, йому як зоря. Пр. Кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка). Пр. | Хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий). | Это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку. | Это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…)

смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби. | Я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував).

Вкушать | Вкусивши сладкого, не захочешь горького – скуштувавши солодкого, не схочеш гіркого. | Вкушать, вкусить плоды науки… – заживати, зажити плодів науки…; користуватися, скористуватися, скористатися з плодів науки… | Вкушать, вкусить сладость, горе… – заживати, зажити (куштувати, скуштувати) втіхи (розкоші, розкошів, солодощів); зазнавати, зазнати (дізнавати, дізнати, куштувати, скуштувати, тільки докон. спити, випити) гіркої (горя, лиха); (образн.) випити ківш лиха. [Вернусь додому, там дізнаюсь правди і вип’ю вже гіркої до останку. Самійленко.]

Влага | Живительная влага (вино, водка) – живуща (живлюща) волога; жива водиця; живиця; ледащиця-живиця; (жарт.) адамові слізки. [Вареники, знаєте, парують на столі… От і живицю принесли. Свидницький.]

Владение | Быть, находиться во владении кого – бути (перебувати) під чиїм володінням (в чийому володінні, давн. в чийому посіданні); бути (перебувати) під володінням (у володінні, давн. у посіданні) (в) кого; бути під ким. | В вечное владение – у (на) (до)вічне володіння; (давн.) у (до)вічну обладу. | Получить, взять, принять во владение что –

дістати на (під, у) володіння (давн. у посідання) що; взяти під володіння (під владу) що; перейняти під володіння що; посісти ((лок.)обняти) що.

Владеть | Владеть иностранными языками – володіти (іноді орудувати) іноземними мовами; знати іноземні мови. | Владеть кем, чем – володіти (владати) ким, чим; посідати (давн. держати) що. | Владеть пером (перен.) – орудувати (володіти) пером. | Владеть руками (рукой), ногами (ногой)… – володати руками (рукою), ногами (ногою)… | Владеть своими чувствами – володіти (іноді владати, керувати) своїми почуттями; панувати над своїми почуттями. | Владеть собой – володіти (владати) собою; панувати над собою;

60

Російсько-український словник сталих виразів

(розм. давн.) Бути над собою паном.

Владыка | Владыка мира – володар світу; світовладець (світодержець). | Своя рука владыка

– своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр.

Вламываться | Вламываться, вломиться в амбицию – удаватися, удатися, уламуватися, заганятися (загнатися) в амбіцію (в гонор); показувати, показати свій гонор.

Властитель | Властитель дум – володар дум.

Властный | Быть властным, быть не властным над кем, над чем – мати владу (бути владним) над ким, над чим; мати право (волю) над ким, над чим; не мати влади (не бути владним) над ким, над чим; не мати права (волі) над ким, над чим. | Он властен, он не властен – він має право (силу, волю); він владен (він владний, він властен); вільно йому; він не має права; він не владен (він не владний, він не властен); не вільно йому.

Власть | [Быть] во власти чего – [Бути] у полоні (під владою, іноді в обладі) чого. | Быть, находиться под властью, во власти кого – бути (перебувати) під владою чиєю, у кого; бути (перебувати) під пануванням (під володінням) чиїм, у кого; бути (перебувати) під зверхністю (під орудою) чиєю, (у) кого; бути під ким ((образн.)під чиєю рукою). [Все ж краще на волі, ніж під паном… Коцюбинський. Хочеш миру й спокою? Під чиєю рукою? Тичина.] | Быть у власти – бути при владі; (образн.) бути біля (коло) керма влади. | Ваша (наша…) власть (разг.) – ваша (наша…) воля (сила, річ); ваше (наше…) право; ваш (наш) верх. [Знущайся, знущайся! Тепер твоя сила! Тобілевич.] | В вашей (в моей) власти, не в вашей (не в моей…) власти что сделать – ваша (моя…) влада (сила, воля) що зробити; ви (я…) маєте право (силу, волю) що зробити; у вашій (у моїй) владі що зробити; у вас (у мене…) є сила що зробити; від вас (від мене…) залежить що зробити; ви (я…) владні (владен, владний) що зробити; не ваша (не моя…) влада (сила, воля) що зробити; не в вашій (не в моїй…) владі що зробити; у вас (у мене…) немає сили що зробити; не від вас (не від мене…) залежить що зробити; ви (я…) не владні (не владен, не владний) що зробити. | В его власти отказаться – він може (має право, владен, владний, властен) відмовитися (відректися, зректися). | Власти предержащие (устар.) – владодержці; вищі власті. | Власть имущие – можновладці; владущі (можні); (книжн.) власть імущі; (в однині також) зверхник. | Вы в его власти – ви під його владою; ви залежите від нього; (образн.) ви в його руках; він пан над вами; його верх над вами. | Иметь власть над кем, над чем – мати силу (владу) над ким, над чим. | Иметь под своей властью кого, что – бути владним над ким, над чим; мати (держати) під собою кого, що; (образн.) мати у своїй руці кого, що; мати під своєю (під власною) рукою кого, що. | Облечь властью кого – наділити владою (правом, силою) кого; надати влади (права, сили) кому. | Освободить, освободиться изпод власти кого – визволити, визволитися з-під чиєї влади (з-під кого); (образн.)

визволити, визволитися з-під чиєї руки. | Отдавать, отдать кого, что под власть (во власть) кому – піддавати, піддати (віддавати, віддати) кого, що під кого (під чию владу,

(образн.)під чию руку). | Переходить, перейти под власть (во власть) кого, чью –

переходити, перейти під владу кого, чию; переходити, перейти під кого; (образн.) переходити, перейти під руку кого, чию. [Але, як на нещастя, наш край у тім же році перейшов під владу австрійську. Франко.] | Подчинить своей власти – підбити (підгорнути, підхилити, підклонити) під свою владу (під свою волю, під себе, зрідка собі під спід); (образн.) підхилити (підгорнути, підбити, підклонити) під свою руку. [Кожен думає Під себе нахилити всіх сусід своїх, Хоч сам не владний над своєю волею. Лукаш, перекл. з Гете.] | Приобрести, взять власть над кем, над чем – узяти владу (силу, міць, гору, верх) над ким, над чим; забрати владу (силу) над ким, над чим. [Юрко останнім часом люто картав себе, що дозволив Ганні забрати над ним владу. Тихий.]

Влачить | Влачить жизнь, дни, жалкое существование… (книжн.) – [Ледве] животіти; волочити (тягти) мізерне життя (животіння); нидіти (скніти, гибіти); поневірятися; (образн.) дні терти. [Всі будуть учитися, всі будуть жити в Києві, а я одна в цій ямі буду нидіти… Васильченко.]

Влезать | Влезать, влезть в доверие (разг.) – закрадатися, закрастися в чию душу (в довіру). | Влезать, влезть в душу кому (разг.) – залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому. [Заліз йому в душу, — що хоче, те й робить. Сл. Гр.] | Влез в историю, попал! – ускочив [у халепу]!; ускочив в історію; (образн.) попав як муха в окріп. [У таке вскочив, аж у ходаках цвіркає. Пр. Ото вклепався, ото вскочив!.. Коцюбинський.] | Влезть в долги – заборгуватися; залізти (загнатися, затягтися) в борги; (образн.) упасти в борги; загрузнути (зав’язнути) в боргах (у борги); утопитися в пози(ч)ках; убратися в борги; набратися боргів; набратися на шию. [Загруз (зав’яз) у борги по самі вуха. Пр. Убрався в борги, як у реп’яхи. Пр. Прийдеться випити з людьми, — знов набирається на шию. Сл. Гр.] | Сколько влезет – досхочу (до призволящого); скільки хоч(еш).

61

Російсько-український словник сталих виразів

Влепить | Влепить двойку – уліпити (ушкварити, шкварнути) двійку (пару). | Влепить единицу, кол – уліпити (ушкварити, шкварнути) одиницю; всадити палю (кіл, коляку). | Влепить (отвесить) пощёчину (оплеуху) кому – дати в лице кому; дати (відважити) ляпаса (ляща) кому; дати поличника кому; ляснути по щоці кого; (згруб.) ляснути (затопити, тріснути, креснути) по пиці (у пику) кого; дати у пику (по пиці) кому; дати намордня (мордаса) кому; уцідити (зацідити) в пику (в морду) кого, кому. [Дивлюсь, цар підходить До найстаршого… та в пику Його як затопить… Шевченко. Дав іще скільки мордасів… Свидницький.] | Влепить пулю в лоб кому – усадити кому кулю в лоб(а).

Влететь | Влететь в копеечку – датися в копійчину. | Ему влетело, влетит (разг. фам.) –

йому дісталося, дістанеться (нагоріло, нагорить, натрусилося, натруситься); йому [здорово] попало; (ірон.) була йому шаноба! | Это влетит в копеечку – це дасться в копійчину; це дуже дорого коштуватиме; це забере силу грошей; це улетить (улізе) кому в копієчку.

Влечение | Испытываю влечение к кому, к чему – мене вабить (тягне, пориває) до кого, до чого. [Не знаю, що мене до тебе тягне. Франко.]

Влечёт | Влечёт к кому, к чему – поривається до кого, до чого; лине [душею] до кого, до чого; має (відчуває) потяг до кого, до чого.

Влечь | Влечёт к кому, к чему – тягне (вабить, пориває) до кого, до чого. | Влечь за собой что (перен.) – вести за собою що; спричиняти, спричинювати що; спричинитися, спричинюватися до чого; призводити до чого. [Ця помилка веде за собою тяжкі наслідки (призводить до тяжких наслідків). Прус.]

Влипнуть | Влипнуть в [неприятную] историю (перен.) – ускочити (уплутатися) [в халепу]; ускочити (уплутатися) в [неприємну] історію; (образн.) ускочити по самі вуха (вище халяв). [Вскочила наша громада в халепу. Кониський.]

Влить | Влить в состав (перен.) – улити (додати) до складу; поповнити склад. | Тех же щей, да пожиже влей – хоч того самого, аби в другу миску. Пр. Те саме, тільки в другій мисці. Пр. Той же Панько, та в других штанях. Пр. Який дідько печений, такий і варений.

Пр.

Влияние | Иметь влияние на кого; пользоваться влиянием – мати вплив на кого; мати силу (вагу) над ким. | Находиться под влиянием чьим, кого, чего – бути (перебувати) під впливом чиїм, кого, чого. | Оказывать, оказать влияние на кого, на что – робити зробити (справляти, справити) вплив на кого, на що; впливати, вплинути (діяти, подіяти) на кого, на що. | Подвергаться, подвергнуться влиянию кого, чего, подпадать, подпасть под влияние чьё, кого, чего – підпадати, підпасти під вплив чий, кого, чого; зазнавати, зазнати впливу чийого, кого, чого. | Подчинять, подчинить своєму влиянию – підбивати, підбити під свій вплив; (образн.) підбивати, підбити під свою руку. | По своєму влиянию (в предложениях типа: На дальнейшее развитие литературы эта книга…) – своїм впливом; щодо впливу. | Приобретать, приобрести влияние – здобувати, здобути вплив; брати, узяти (забирати, забрати) силу. | Человек с влиянием (влиятельный человек) –

впливова людина; людина (чоловік), що має вплив.

Влопаться | Влопаться в историю (вульг.) – Див. влипнуть (в историю).

Влюблённый | Влюблён без памяти (разг. по уши…) – закоханий шалено (до безтями, до нестями, без тями), (розм.) закоханий по самі вуха…

Вменяемый | Вменяемое состояние – осудний стан.

Вменять | Вменять, вменить в вину кому что – ставити, поставити за (у) вину (провину) кому що; привиняти, привинити кому що. [Юрчикові ставили в провину, що він таки не умів спинити вчасно Гриця. Смілянський.] | Вменять, вменить в обязанности кому что – ставити, поставити за (в) обов’язок кому що.

Вместе | Вместе с водой выплеснули (из корыта) и ребенка – виливали воду й дитину вивернули. Пр. З водою й дитину вихлюпнули. Пр. Узялися варити — запалили хату. Пр. | Вместе с тем – разом (укупі) з тим; разом (ураз, заразом); ще до того; (по)при тому; водночас (рівночасно); воднораз. [І сумна ця історія, але заразом яка безрозумна! Кримський.] | Вместе тесно, а врозь скучно – як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре. Пр. Як не бачу своїх — скучаю по них, а як живу в них — то краще без них. Пр. Доки не поберуться — любляться, а [як] поберуться — чубляться (то чубляться, то судяться). Пр. | Вместе хорошо и недруга бить – гуртом добре й батька бити. Пр. Гуртом і чорта побореш. Пр. Де спілка, там і силка. Пр. І комар кобилу загризе, коли вовк поможе. Пр. Дружній череді вовк не страшний. Пр. У гурті й беззубий собака гавкає. Пр. Де згода працює, там і горе танцює. Пр. Дружні сороки орла заклюють. Пр. | Все вместе – усі разом; гуртом; (при гуртовій роботі ще давн.) толокою. [Гуртом заспівали. Шевченко.] | Держаться вместе – триматися (держатися) купи (гурту). | Собирать(ся) вместе –

62

Російсько-український словник сталих виразів

гуртувати(ся) (збирати(ся)) докупи (до гурту, у купу, у гурт). [Що за необачний народ — тільки зібрались в купу, так і ґвалт. Тобілевич.]

Вместо | Вместо того, вместо этого – натомість; замість того, замість цього. [Мав би я, кавалер, казати вам компліменти, а натомість чую їх від вас. Кримський.] | Вместо того, чтобы… – замість…; замість, щоб…; замість того, щоб…; де б (що б)…

Вмешиваться | Вмешаться в толпу – замішатися (втасуватися, затасуватися) між юрбу (в юрбу, між натовп, у натовп). [(Анна). Встає і, замішавшися межи гостями, зникає, потім з’являється в дворику, вийшовши долішніми сходами. Українка.] | Вмешиваться, вмешаться в разговор – утручатися (плутатися, уплутуватися, уплутатися, устрявати, устряти) до розмови (в розмову); приставати, пристати (уступатися, уступитися) до розмови; впадати, впасти в слово (в річ); ухоплюватися, ухопитися в бесіду (в розмову); примовлятися, примовитися. [Вона не любила серйозних тем і нетерпляче втрутилася до розмови. Тулуб. Хоч би раз уступився до розмови. Прус. Не вірите? І сам же Впадаю в річ тобі і вірю. Тичина. Тут уже й другі примовились. Мирний.] | Всюду (везде) он вмешается

– скрізь він встряне; (образн.) Де (й) не посій, там і (то) вродиться. Пр. Без Гриця (без нього) й вода [ніде] не освятиться. Пр. | И он туда вмешался – і він туди встряв; і він туди вдерся; і він в ту гущу. | Не вмешивайтесь не в своё дело – не втручайтеся (не мішайтеся) не в своє діло (не до свого діла, не до своєї справи); (образн.) Не мішайтеся між чужі лика. Пр. Коли не до тебе п’ють, то не кажи «здоров!». Пр. Не пхай носа до чужого проса. Пр. | Не позволю вмешиваться в моё дело – не дозволю втручатися в мою справу; (образн.) Не дам у кашу собі дмухати.

Вмещать | С трудом вместить, втиснуть что – убгати (убрати) що. Буде того крику — в шапку не вбереш. Пр.

Внаймы | Идти, пойти внаймы – найматися, найнятися [у найми]; іти, піти в найми (в наймити); ставати, стати в найми. [Примушені блукати, Щоб де-небудь в найми стати. Олесь.]

Внебрачный | Внебрачный ребёнок – нешлюбна (позашлюбна, позаподружня, давн. образн. безкоровайна) дитина; (вульг.) нажита (саморідна, самосійна, падалична, жирова) дитина; (тільки про сина) безбатченко; (зневажл.) байстрюк, байстрючка (байстря). [Гапка добре знала, що Цвях був нешлюбна дитина. Франко. Андрій з падаличних. Сл. Гр. Жаль хлопця доброго, він жирову бере дочку. Сл. Гр. То покритка попідтинню з байстрям шкандибає. Шевченко.]

Внезапно | Внезапно появиться – несподівано появитися; іще вирватися; [наче] уродитися. [Вирвався, як Пилип з конопель. Пр. Десь вирвалась дівчинонька. Н. п. Гарба соломи на подвір’ї наче вродилася. Гончар.]

Внезапный | Внезапная смерть – нагла (раптова, неждана, несподівана) смерть; (розм.) нагальна смерть. [Неждана нагла смерть!.. Тобілевич.]

Внешний | Внешний мир – зовнішній (околишній, навколишній, довколишній) світ; довкілля. [Явища довколишнього світу його не цікавили. Прус.] | По внешнему виду – зовнішнім (зверхнім) виглядом; назверх. Див. іще вид. [Зовнішнім виглядом мавпа нагадує людину. Прус.] | С внешней стороны – зокола; з зовнішнього (з околишнього) боку; з зовнішньої (з околишньої) сторони; наверх (зверху); (тільки про будівлю, житло) знадвору. [І зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько. Мирний. У суботу тричі білила хату знадвору — все дощ оббивав. З нар. уст.]

Внешность | Внешностью, лицом, наружностью (о человеке) – на обличчя (на вигляд, на взір); на вроду; зовнішністю. [Непоганий на вигляд. Кримський.] | По внешности, внешне

– на погляд (на огляд, на око, на взір); з погляду; зверху; зовнішньо ((на)зовні). [На взір чоловік середніх літ. Мирний. Зовні Марія була зовсім спокійна. Смолич.] | Подозрительная внешность – непевний (підозрілий) вигляд.

Вне | Быть вне себя от радости – [Аж] нетямитися (нестямитися) з радощів; не тямити себе з радощів; у нестямі (без тями) бути з радощів; себе не чути з радощів; у радощах не чутися. [Хома з радощів сам себе не тямить. Квітка-Основ’яненко.] | Вне времени и пространства – поза часом і простором. | Вне всяких правил – (су)проти всяких правил; поза всякими правилами. | Вне всякого сомнения – поза всяким сумнівом (поза всякими сумнівами); понад усякий сумнів (понад усякі сумніви); цілком певно; безперечно. | Вне [всякого] сравнения – (по)над [усяке] порівняння ((по)над [усяким] порівнянням); без [усякого] порівняння. [Їх (дівчат) було без порівняння більше… Яновський.] | Вне дома – надворі; поза домом (поза домівкою). [Не тільки світа, що в вікні, ще більше надворі. Пр.] | Вне закона – поза законом. | Вне очереди – без черги (поза чергою); безчережно. [Матері з малими дітьми беруть квитки на поїзд безчережно. З нар. уст.] | Вне пределов досягаемости находиться, быть – поза межами досягання (недосяжним) бути. | Он

63

Російсько-український словник сталих виразів

(она…) вне [всякой] опасности – він (вона…) поза [всякою] небезпекою; йому (їй…) ніщо не загрожує.

Внизу | Внизу находящийся (нижний) – долішній. [Далі пролетарій-підліток кидає жменю висмоктаного винограду на лисину дідичеві в долішньому ряді. Українка.]

Вниз | Вниз головой – сторч [головою]; сторчака (сторма, сторчки); сторчголов; стовбула; вниз головою. [Хоч у воду сторч головою через них… Панч.] | Вниз головой упасть – впасти вниз головою; сторчака дати. [Так і дав сторчака аж під стіл. Свидницький.] | Вниз лицом – долілиць; додолу (донизу, униз) лицем (обличчям). | Вниз ногами – долініж; додолу (донизу, вниз) ногами. | Вниз по реке, вниз по течению – за водою, за течією; уплин за водою; долі(в) річкою (рікою, водою); доліріч; наниз; униз річкою (рікою). [Пливи, косо, у плин за водою, А я піду услід за тобою. Н. п. Ой, пустимося ж на тихий Дунай, Долів Дунаєм під Царегород. Н. п. П’ятнадцять верстов од Києва, долі Дніпром, є прегарна місцина. Прус.]

Вникать | Вникать, вникнуть (входить, войти) во что – доходити, дійти [до] чого; додивлятися, додивитися (доглядатися, доглянутися) [до] чого; вглядатися, вглянутися в що; вникати, вникнути в що; [пильно] удаватися, удатися в що. [Він до всього доходить.

Сл. Гр.]

Внимание | А это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже. | Благодарю за внимание – дякую за увагу; вдячний вам за увагу. | Брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний). | Возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу. | Достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне). | Заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що. | Заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги. | Заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги;

(про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо. [От якесь абищо, а величається мов яка цяця! Сл. Гр.] | Из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що. | Не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги. | Не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що: не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що нехтувати, знехтувати кого, що; не потурати (не вдаряти) на що. [Знехтували пораду Павлову. Гордієнко.] | Обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо, уважайте. | Обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого. [Потім оглянулись і люди на нас і драночок мені назносили. Барвінок.] | Обращать, обратить внимание на что – уважати, уважити (зважати, зважити) на що; звертати, звернути увагу на що; брати, взяти до уваги (на увагу) що; класти, покласти увагу на що; (від)давати, (від)дати увагу чому; (вульг.) ударяти на що; (образн.) звертати, звернути око на що. [А заплаче, поскаржиться, — хто на це зважить. Муратов.] | Обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (іноді) зводити, звести кому на очі кого, що. | Оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; (від)давати, (від)дати увагу кому; показувати, показати увагу кому. | Окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого. | Он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того. | Он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око. | Отвлечь внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти й бери. Казка.] | Оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что –

лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги кого, що; занехаювати, занеха(я)ти (занедбувати, занедбати) кого, що. [Ледащиця, та й годі!.. А дитя своє зовсім занедбала, — пропадає дитя. Вовчок.] | Относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему –

(від)давати, (від)дати увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з

64

Російсько-український словник сталих виразів

увагою, з уважливістю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого. | Пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю. | Представлять, представить чьему-либо вниманию что – (по)давати, (по)дати кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі). | Привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернута (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому. [Та й сорочка ж: аж на себе очі бере… Сл. Гр. І Одарка — не з любові. А впала в око, та й став чіплятися. Головко.] | Принимать, принять во внимание что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) нащо; мати що на увазі; оглядатися на що. [Цупченко не взяв того на увагу і казав далі… Грінченко. Оглянулась на мої старощі. Барвінок.] | Принимая во внимание что – беручи до уваги що; зважаючи (уважаючи) на що; маючи на увазі що; з уваги (з огляду) на що; як на що. | Сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на ком у, на чому. | Уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому.

Внимательно | Внимательно (пристально) следить глазами за кем, чем – дивитися (глядіти) пильно (пильними очима, уважними очима, пильним оком, уважним оком, унятливим оком) на кого, на що; стежити пильно (пильними очима, уважними очима, пильним оком, уважним оком) за ким,за чим; пильно зорити [очима, оком] за ким, за чим. [Вона (Евеліна) пильно стежила за його обличчям… Рибак.] | Внимательно слушать – слухати уважно (пильно, унятливо); слухати обома; до розуму приймати. | Внимательно смотреть на кого, что – уважно дивитися на кого, що; дивитися (глядіти) бистрим оком на кого, що.

Внимательный | Быть внимательным, относиться внимательно к кому – бути уважним (уважливим, унятним) до кого; поводитися уважно (уважливо, унятливо) з ким; (образн.) прихиляти вухо до кого. [З Чайченком Пилипиха поводилася звичайненько, унятливо, тільки як з чужим-чужісіньким чоловіком. Вовчок.]

Внимать | Внемлю, внемлешь кому, чему – слухаю, слухаєш (учуваю, учуваєш) кого, що. [Природи глас людина серцем слуха. Самійленко.] | Внимать голосу совести – прислухатися (дослухатися, дочуватися) до голосу совісті (сумління); слухати (наслухувати) голосу совісті (сумління); зважати на голос совісті (сумління). | Внять мольбам – зглянутися (оглянутися) на благання; зважити на благання; учути благання; здатися на благання. | Внять просьбе – зважити на просьбу (прохання); учути просьбу (прохання).

Внове | Внове всякое дело трудно – попервах усяка (кожна) справа (усяке діло, кожне діло) трудна (трудне); попервах усяка (кожна) справа (усяке діло, кожне діло) видається трудною (трудним). | Мне (ему…) всё было тут внове – мені (йому…) все було тут нове (не по знаку). | Он (она…) здесь внове – він (вона…) тут людина нова; він (вона…) віднедавна тут.

Вновь | Вновь возникший, вновь изобретённый, вновь назначенный… – новопосталий (нововиниклий), нововинайдений (нововигаданий), новопризначений…

Вносить | Вносить, внести в списки – заносити, занести (заводити, завести) до списків (у списки); уписувати, уписати (записувати, записати) до списків (у списки). [(Марійка) і просьбою і грозьбою благала і їла Івана, щоб він вписав у списки чотирьох їдців. Стельмах.] | Вносить, внести деньги, членские взносы… – уносити, внести (платити, сплачувати, сплатити) гроші, членські внески… | Вносить, внести предложение – Подавати, подати (уносити, унести) пропозицію. | Вносить, внести свою лепту – уносити, унести (докидати, докинути, додавати, додати) свою лепту (пайку).

Внутренний | Внутренние повреждения – внутрішні (унутрішні, середові) ушкодження (іноді увередження).

Внутренности | Повредить (отбить, надорвать) внутренности – надсадити (надвередити) нутро; відбити нутрощі; (вульг.) надсадити (надірвати, відбити) бебехи (бебехів, тельбухи, печінки); випустити бандури. [Насилу десять чоловік його подужали, — деяким таки добре надсадив бебехи. Стороженко. Гляди, щоб він не випустив тобі бандур.

Сл. Гр.] Внучатный, внучатый | Внучатный (внучатый) брат, внучатная (внучатая) сестра –

брат у других, сестра у других; брат троюрідний, сестра троюрідна.

Внушать | Внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, іноді внушати, внушити) довіру (довір’я). | Внушать, внушить мужество кому – надихати, надихнути (навівати, навіяти, іноді внушати, внушити) мужність (відвагу, звагу,

65

Російсько-український словник сталих виразів

сміливість, смілість) кому; осміляти, осмілити кого. | Это внушает, внушило ему отвращение к чему – це викликає, викликало в нього відразу (огиду) до чого; це відвертає, відвернуло його від чого; з душі верне йому від чого (що).

Внушающий | Внушающий доверие, не внушающий доверия – вірогідний (певний, імовірний), невірогідний (непевний, неймовірний). [Я для нього досить непевна, загадкова особа, перед якою краще матися на обачності. Антоненко-Давидович.]

Внушение | Действовать по внушению чьему – діяти з намови чиєї (за намовою чиєю). | Делать, сделать внушение (выговор) – вичитувати, вичитати [нотацію] кому; читати, прочитати нотацію кому; робити, зробити застереження кому; висловлювати, висловити (вичитувати, вичитати, давати, дати) нагану (нагінку) кому. [Староста не допустив його до слова, а вичитав йому… нагану. Франко.] | Лечить внушением кого – лікувати гіпнозом (навіюванням) кого. | Массовое внушение – масовий гіпноз (масове навіювання). | Не слушаться внушений – не слухатися порад (намов, умовлянь). | Следовать чьим внушениям – іти за чиїми намовами (порадами).

Внушительно | Говорить внушительно (с ударением) – говорити значливо (з притиском).

Вовек | Вовек, ввек не… (нар. устар.) – повік(и) не… (поки віку не…, повік-віку не…); наввіки не…; вік не…, увік [вічний] не…; вовік(и) не…; ніколи в світі не…; поки світа сонця, поки дня і ночі не…; поки світ світом не… [Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне. Шевченко. З тієї чужини не буде вже звістки, поки світа сонця, поки дня і ночі. Васильченко.]

Вовлекать | Вовлекать, вовлечь в невыгодную сделку – утягати, утягти в невигідну справу (в оборудку); утягати, утягти в утратну справу. | Вовлекать, вовлечь в преступление кого

– спокушати, спокусити на злочин (утягти, утягати в злочин) кого. | Вовлекать, вовлечь в работу – залучати, залучити до роботи.

Вовсе | Вовсе не – зовсім не; ані не; [аж] ніяк не. | Вовсе ничего – аж нічого; анічогісінько.

Вогнать | Вогнать в гроб – Див. вгонять (в гроб). | Вогнать в краску – Див. вгонять (в краску). | Вогнать в пот – Див. вгонять (в пот).

Вода | Большое скопление воды – велика вода; дунай; дунай-вода. [Розгулялися води, як дунаї. Пр.] | Быть тише воды, ниже травы – бути нижче [від] трави, тихше (тихіше) [від] води; сидіти тихо і смиренно; бути тихим і смиренним. | Быть, чувствовать себя как рыба в воде – бути, чути (почувати) себе як риба у воді; бути, чути (почувати) себе як пташка (як ластівка) в повітрі; бути в своїй стихії (давн. в своєму живлі). [Суддя в суді — як риба в воді. Пр.] | В мутной воде рыбу ловить – у (кала)мутній воді риб(к)у ловити (риб(к)а ловиться). | В огонь и воду – у вогонь і (в) воду. [За Сагайдачного ладна вона була в огонь і воду. Тулуб.] | Вода дождевая – вода дощова; дощівка. | Вода жёсткая – тверда (різка) вода. | Вода журчащая – дзюркотлива вода; (поет.) [вода] дзюркотонька. | Вода и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь (і скелю) продовбує. Пр. Яка вода м’яка, а камінь зглодже. Пр. | Вода и мельницу ломает – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. Пр. | Вода ключевая – кринична (криничана, джерельна) вода; джерелівка. | Вода мелкая, неглубокая – там мілко, не глибоко; (образн.) Там води — горобцеві по коліна (старому горобцю по коліно). Пр. Такої води, що ніде горобцю й лап помочити. Пр. Так глибоко, що жабі по око. Пр. | Вода на чью мельницу (разг.) – вода на чий млин (на чиє колесо, на чиє коло); на чий камінь вода. То вода на мій млин. Пр. Кожний на своє колесо воду навертає. Пр. Кожний на своє коло воду тягне (горне). Пр. То на мій камінь вода. Пр. | Вода полая – повідь (повінь, повіддя, павідь); (поверх льоду) полій. | Вода пошла на убыль, вода убывает – вода почала спадати (убувати); вода пішла на спад; вода спадає (убуває); (образн.) воду смикнуло. | Вода светлая – вода чиста [як сльоза]; (діал.) красітна вода. | Вода слегка замёрзла, подёрнулась тонким слоем льда – вода зашерхла. | Вода сплошь – одним лицем вода. | Вода стоячая – стояча вода (нетеч, нетеча, нетечина); водостій; мертвовід. | Вода тёплая – тепла вода; літепло. [Начерпай води холодної і постав на вогонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Сл. Гр.] | Вода чистая, свежая – вода чиста, свіжа; погожа вода. [Було — забагнеться панам погожої води, — лакей і посилає його до криниці. Коцюбинський.] | Водой не разлить, не разольёшь кого (разг.) – як риба з водою хто з ким; водою не розлити (не розіллєш) кого; ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозмийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода; вони нерозлучні друзі (друзі на життя і на смерть). [Козак з бідою, як риба з водою. Пр. Ми з тобою, як риба з водою. Пр.]

| Водой пройти, превращаться в воду (таять) – пойнятися водою: братися, узятися водою. [Незабаром сніжок пойнявся водою. Гребінка.] | Воду толочь — вода и будет –

вари воду — вода й буде. Пр. | Вывести на свежую (чистую) воду (разг.) – вивести на чисту воду (на світ, на світло денне); (іноді) зірвати машкару з кого. | Выйти сухим из

66

Російсько-український словник сталих виразів

воды – вийти сухим із води; дешево відбутися. | Грунтовая (подпочвенная) вода – підґрунтова вода; (розм. лок.) підшкурна (зашкурна) вода. [В сій криниці зашкурна вода, а не джерельна, то в сухе літо пересихає. Сл. Гр.] | Десятая (седьмая) вода на киселе (фам. шутл.) – родич десятого коліна. Пр. Десята вода (шкура) на киселі. Пр. Василь бабі сестра у первих. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр.; (лок.) Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. | Доставлять, доставить груз водой – перевозити, перевезти (правити, доправити) вантаж водою. | Дуть на воду – дмухати (дути) на [холодну] воду. [Хто обпікся на молоці, той і на холодну воду дмухає. Пр. Він і на холодну воду дує. Пр.] | [Ему] как с гуся вода (разг.) – [Йому] як з гусі (з гуски) вода; не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому. | Живая и мёртвая вода (в сказках)

– вода живуща (живлюща, жива) й (з)цілюща (мертвуща, мертвяща). | Как в воду канул (разг.) – як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав. Пр. | Как в воду опущенный (унылый, печальный) – як у воду опущений; тяжко засмучений (зажурений); геть знеохочений [до всього]. | Как две капли воды (похож) – [Як] викапаний; [як] вилитий; як (мов…) дві краплини води схожий; достоту схожий; достотній; чистий (чистісінький); (образн.) вилився як з воску в кого; як з ока випав. [Вилилась як з воску в матір. Пр.] | Как камень в воду – як камінь у (під) воду; як водою вмило, як вода вмила. | Концы в воду (разг.) – кінці у воду. [Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду, — та й кінці в воду! Котляревський.] | Много воды – багато води; велика вода. | Много (немало) воды утекло (с тех пор как…) – багато (немало, чимало) води утекло (упливло) (з того часу, як…); не один став витік, утік (з того часу); (про)минув довгий час. | Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, як (наче…) води в рот набрав; мовчить, наче повен рот води; (а)ні пари з уст; і пари з уст (з рота) не пустить; і пари з уст не хукне; заціпило йому язик; мовчить як риба (як німий, як стіна); як овечка, не скаже (не мовить) ні словечка; нічичирк; і дух притаїв. [Дід нічичирк, лежить собі і дух притаїв. Стороженко.] | Не суйся в воду, не спросясь броду – не лізь у воду, не знаючи броду. Пр. Не спитавши (не розібравши, не розглядівши) броду, не лізь (не сунься) [прожогом] у воду. Пр. | Обдать, окатить холодной водой кого – облити (злити) холодною водою кого; охолодити (розхолодити, остудити) кого; охолодити запал чий; (образн.) накрити мокрим рядном кого. | Обильный, богатый водой – багатий на воду; водяний. | [Он] воды не замутит (разг.) – [Він] води не замутить (помутить, закаламутить, скаламутить). | Питьевая (хорошая) вода – питна (гожа) вода. | Плыть по воде – пливти (плисти) за водою; пливти (плисти) долі водою (доліріч). | Плыть против воды – пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч). [І риба не пливе проти бистрої води. Номис.] | Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломили –

пішов глечик по воду та й голову там положив. Пр. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали. Пр. Грай, грай, глечику, вушка збудеш. Пр. Доти глечик воду носить, доки йому ухо не урветься. Пр. До часу збан воду носить. Пр. | По воде поплыло – за водою (з водою) пішло; за водою попливло. [Було, та за водою пішло. Пр. Прийшло з води, пішло з водою. Пр.] | Под воду пойти (нырнуть) – під воду піти (пірнути), іще нирця (нирка) дати. | Под лежачий камень вода не течёт – під лежачий камінь і вода не тече. Пр. Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба нема. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежі не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Лежачи і вовк не виє. Пр. Лежаний хліб не ситить. Пр. | Поехать на воды – поїхати на (теплі, солоні) води. | Пойти за водой – піти по воду. Пішов по воду, як рак по дріжджі. Пр. | По (на) воде писать (без следа) – на (по) воді писати. То на воді записано. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр. | Посадить на хлеб и на воду кого – посадити (посадовити) на хліб і на воду кого. | После дождя да в воду – з дощу та під ринву. Пр. | Прошёл сквозь огонь и воду (и медные трубы) – пройшов крізь вогонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, в ступі й за ступою). Пр. Перейшов [вже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Пр. Був вовк в сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр. | Решетом воду носить – решетом воду носити (міряти, набирати). | С лица воду не пить (разг.) – з краси не пити води. Пр. Байдуже врода, аби була вигода (робота). Пр. Не дивися на вроду, але на природу. Пр. | Толочь воду [в ступе] (разг.) – товкти воду [в ступі]. З сухої криниці воду брати. Пр. | Хлеб да вода — молодецкая еда – хліб та вода — то козацька їда. Пр. Хліб та вода — бідного їда. Пр. Козакові небагато треба: солі дрібок, хліба шматок та горілки чарка. Пр. Іще то не біда, як єсть хліб та вода.

67

Російсько-український словник сталих виразів

Пр. Хліб та вода — то нема голода. Пр. | Хоть в воду (броситься) – хоч у воду; хоч з мосту (хоч з гори, хоч із кручі) та в воду; хоч і в прірву; хоч провалися в безодню; хоч живий (живцем) у яму (у землю) лізь. | Хоть воду на нём вози – з нього хоч мички мич. Пр. Такий плохий, хоч у вухо бгай. Пр. Такий, як хліб м’який. Пр. Його хоч на поводі води. Пр. | Чистой воды брильянт – щирісінький діамант (брильянт); діамант (брильянт) найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти. | Чистой (чистейшей) воды скептик (разг.) –

справжнісінький (щирісінький, чистісінький) скептик. | Что в воду упало, то пропало – що у воду (з мосту) впало, те пропало. Пр.

Водворяться | Водворился порядок, водворилось спокойствие – запанував лад, запанував супокій (спокій); утихомирилося.

Водворять | Водворять, водворить на место жительства – повертати, повернути до місця мешкання; повертати, повернути на місце проживання; повертати, повернути до домівки (на домівку). | Водворять, водворить порядок – запроваджувати, запровадити (впроваджувати, впровадити) порядок (лад). | Водворять, водворить тишину, спокойствие где, в чём – запроваджувати, запровадити (впроваджувати, впровадити) лад, супокій (спокій) де, в чому; утихомирювати, утихомирити кого, що.

Водиться | Водиться с кем (разг.) – водитися (водити товариство, товаришувати) з ким; заходити з ким; (лок.) чалитися до кого; (у знач. негативн.) накладати з ким. [Що тобі з такими заходити? Вовчок. Дениса побили за те, що він до них не чалиться. Сл. Гр. Я з кодлом лісовим не накладаю. Українка.] | За ним водится этот грех – він має за собою цю ваду (цей гріх); є такий гріх за ним. | За ним это водится – він має (у нього) такий звичай; у нього така поведінка (застар. поведенція). | Как водится (разг.) – [Як] звичайно; як ведеться (як поводиться); як заведено; (лок.) як мається звичай. | С иными водиться — что в крапиву садиться – не заходь собі з ним, бо зайдеш у велике галуззя. Пр. | Так у нас водится – такий маємо звичай; у нас такий звичай; так у нас поводиться; така у нас поведінка (застар. поведенція). [Увесь вечір хазяйка все розказувала, як поводиться в панів. Квітка-Основ’яненко.] | У нас так не водится – такого й звичаю не маємо; такого й звичаю у нас нема; такої поведінки (застар. поведенції) у нас нема. | У него водятся деньжата (разг.) – у нього є (він має) грошенята (копійчину); у нього копієчка волочеться.

Водить | Водить дружбу с кем, дружить – дружити (приятелювати, товаришувати, давн.

сябрувати) з ким; (про жінок) подругувати з ким. | Водить за нос кого (перен. разг.) –

водити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого як кота за ниткою; дурити (морочити) кого. [Всіх за ніс водить. Пр.] | Водить знакомство с кем – знатися (мати знайомство, знайомість) з ким; водитися з ким. | Водить на помочах кого (перен. разг.) – водити кого як дитину за руку; (до)помагати кому як дитині у чому; не давати волі кому діяти самому. | Водить хоровод – танок водити. [Ой там Бондарівна дівок танок водить. Н. п.] | Хлеб-соль водить с кем – бувати в хлібосолі з ким; приятелювати з ким; водити хліб-сіль з ким.

Водружать | Водружать, водрузить знамя – підносити, піднести (підняти, поставити) прапор (знамено); (іноді книжн.) водружати прапор (знамено).

Водянистый | Делаться, стать водянистым – відніти (водніти, водяніти), збідніти (зводніти, зводяніти). [Не бери ямою капусти, бо збідніє. Сл. Гр.]

Водяной | Водяная мельница – [Водяний (гребльовий)] млин; (лок.) млин-водяк, (плавуча)

плавак; (що працює тільки під час повені) вешняк.

Воедино | Соединять, соединить, собирать, собрать… воедино – єднати (з’єднувати), з’єднати, збирати, зібрати… докупи (до гурту, (у)в одно, книжн. воєдино). [Зібрав (у)в одно порізнені сили. Прус.]

Вожделение | Смотреть с вожделением – ласо (пожадливо, хтиво, з пожадливістю, із хтивістю) дивитися.

Вожжа | Отпускать, отпустить вожжи (перен. разг.) – попускати, попустити віжки.

Возбраняться | Не возбраняется – не забороняється; не заборонено.

Возбуждать | Возбуждать, возбудить в ком охоту, желание к чему – заохочувати, заохотити (підохочувати, підохотити) кого до чого. | Возбуждать, возбудить вопрос – Порушувати, порушити (знімати, зняти) питання. [Він знову зняв це питання перед товаришами. Трублаїні.] | Возбуждать, возбудить гнев – гнівити, розгнівити кого; будити, збудити в кому гнів; розлютувати, розлютити кого. | Возбуждать, возбудить кого против кого, чего – обурювати, обурити (збурювати, збурити, підбурювати, підбурити) кого проти кого, на кого, проти чого; піднімати, підняти кого на кого, на що; підігрівати (підогрівати) кого, на кого. [Вони протестували проти унії і піднімали на неї міщанство. П. Куліш.] | Возбуждать, возбудить мужество – піднімати, підняти дух (відвагу); додавати, додати відваги; осміляти, осмілити. | Возбуждать, возбудить негодование в ком – обурювати,

68