stalivyrazy

Російсько-український словник сталих виразів

пусто-дурно (пусто та дурно); (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи). | Ветер восточный

– східний (сходовий) вітер; східняк (сходовець); (образн.) вітер з-під сонця. | Ветер, дующий с горы – згірний (горовий, гірський) вітер. | Ветер западный – західний вітер; заходень (західник). | Ветер крепчает – вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається). [Вітер з годину на годину дужчав… Мирний. Як вітер розбереться, то погано буде хату крити. Сл. Гр.] | Ветер свистит в кармане – у кишені вітер гуляє (свище). Пр. Дюдя свистить у кишені. Пр. Тільки душа, а в кишені ні гроша. Пр. У кишені [аж] гуде. Пр. Спасибі Богу — всього є: хліба ма, а грошей нема. Пр. У його грошей, як у жаби пір’я. Пр. | Ветер северный – північний вітер; (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер; верховик (горішняк). | Ветер сильный – [Вітер] буйний; вітер навальний (дужий, (лок.)шпуйний); борвій (буревій, буровій); (емоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище); (образн.) вітер аж реве (аж гуде). [Бором реве борвій! Лукаш, перекл. з Гете.] | Ветер южный – південний вітер; (на Дніпрі та ін.) низовий вітер; низовик (низовець, нижняк,

(лок.)низовка). | Веяние, порывы ветра – вітровіння. | Во время ветра – під вітер; у вітер; під час вітру. | Выбрасывать деньги на ветер (разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову); розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші; сіяти (пускати) гроші на вітер. | Держать нос по ветру – тримати (держати) носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), (з)відки вітер віє. | Идти куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме). [Мар’яна: То ти, виходить, хилишся — куди віє вітер? Тобілевич.] | Ищи, догоняй ветра в поле – шукай, доганяй вітра (вітру) в полі: лови вітра в полі. | Лёгкий ветерок (зефир) – легкий (легенький) віт(е)рець; (поет.) легіт. | Мчится как ветер – мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі); мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром; курить; (образн.) [як] вітер йому у ногах. | Палящий ветер – палючий вітер; (лок.) шмалій. | По ветру – за вітром. [Ох, ох, — змерзла сину… А тут ще й у грудях кленить, голову палить… Якби не за вітром, так хоч лягай… Тесленко. Дивна пісня грізно наростала, буйно розкидалася на лани, летіла за вітром до степових економій. Гордієнко.] | Подбитый ветром (разг. шутл.) – (про людину і про одяг) Вітром підбитий (підшитий). [Правда, на козакові шапка-бирка, зверху дірка, Травою пошита, Вітром підбита, Куди віє, туди й провіває, Козака молодого прохолоджає. Дума.] | Поднимается, поднялся ветер – схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив(ся) вітер. | Посеешь ветер — пожнёшь бурю – посієш вітер — пожнеш бурю. Пр. Хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю. Пр. Сієш вітер, вітром жати будеш. Пр. Хто вітрові служить, тому димом платять. Пр. | Сквозной ветер, сквозняк – скрізний вітер, протяг. | Собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить). Пр.Собака гавка, а мажі йдуть. Пр. Пси виють, а місяць світить. Пр. | Стоять на ветру – стояти на вітрі (під вітром). | Тёплый ветер – теплий вітер, тепляк. [Тепляк повіяв з-під Дніпра, Пропахши цвітом яблуневим… Юренко.] | У него в голове ветер (разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище]; у голові йому (у нього) горобці цвірінькають; у голові в нього як у пустій клуні (стодолі).

Ветреная | Ветреная девушка, женщина (ветреница) – легковажна (пустотлива) дівчина, жінка; вітрогонка (вітролетка); вітрянка; вітер-дівка; вертиголова; шелихвістка; вертихвістка.

Ветрено | Сделалось ветрено – розвітрилося.

Ветреный | Ветреный человек (ветреник, вертопрах) – легковажний (пустотливий) чоловік; легкодум; гонивітер; вітрогон (вітролет); вітер; голова-вітер; жевжик (шелихвіст, мартопляс); (зах.) вертипорох.

Ветхость | Приходить, прийти в ветхость – старіти(ся), постаріти(ся); на ветхість сходити, зійти.

Вечерний | Вечерняя зоря – вечірня (вечорова) зоря (зірка).

Вечер | Близится, приближается вечер (к вечеру); наступает, наступил вечер (вечереть, повечереть) – на(д)ближається, зближається вечір; вечоріє, повечоріло (з(а)вечоріло); вечір настає; настав; вечір надходить, надійшов (заходить, зайшов); повертається], повернуло(ся) на вечір; (тільки недокон.) на вечір кладеться (хилиться); [уже] день (сонце) вечоріє; (тавтологічний вислів) вечір вечоріє; (образн.) на зорі починає брати; уже зорі на небі. | Вечер покажет, каков был день; хвали день по вечеру; день хвалится вечером – хвали день увечері. Пр. Не хвали день до вечора. Пр. Не хвались, ідучи на торг, а хвалися, йдучи з торгу. Пр. Не кажи гоп, поки не перескочиш. Пр. | В тот вечер – того вечора (тієї вечорини). | Дело было к вечеру – було надвечір. | Добрый вечер! – добривечір!; добрий вечір; дай Боже вечір добрий! [Дай Боже вечір добрий, вельможний пане! Шевченко.] | Каждый вечер – щовечора (щовечір, щовечерини); кожного вечора. | К вечеру, под вечер – надвечір (надвечори, проти вечора, перед вечір,

49

Російсько-український словник сталих виразів

вечором, (лок.)напідвечір); (давн. образн.) у вечірньому прузі. | Накануне вечером (вечор)

– звечора; учора звечора (ввечір). [Де звечора лежав замет, На ранок — клапті піни. Мисик.] | Однажды, как-то вечером – одного вечора; раз (якось) увечері. [Одного вечора ми й спати полягали, її нема. Вовчок.] | По вечерам – вечорами. | Поздно вечером – пізно ввечері (вечір пізно); пізнього вечора; (давн. образн.) у [пізні] обляги (ляги, лягови); улягома. | Утро вечера мудренее – ранок мудріший від вечора. Пр. Вечір думає, а ранок умає. Пр. Завтра буде видніше. Пр. Ранок покаже. Пр. Година вранці варта двох увечері. Пр. Ніч — дорадниця-мати: порадить, що починати (казати). Пр. Ніч-мати дасть пораду. Пр. | Утром и вечером – рано й вечір (уранці й увечері); (образн.) встаючи й лягаючи.

Вечность | Кануть в вечность (книжн.) – піти (канути) у вічність (у віки). | Не виделись целую вечность (разг.) – не бачилися цілий вік (цілу вічність). | Отойти в вечность (книжн.) – відійти у вічність; умерти (померти); сконати; на той світ піти. | Перед вечностью всё пустяки – проти вічності все пусте (дрібниця, дурниця, марниця).

Вечно | Вечно, повек – вік; поки (доки) віку; поки (доки) світа; поки (доки) сонця; поки (доки) світ-сонця. | Жил бы он вечно – віку не було б йому. | Ничто не вечно под луной – нема нічого вічного під місяцем і сонцем; ніщо не вічно на землі.

Вечный | Вечный – вічний (віковічний, безвічний, бездітній; (у минулому ще) відвічний; (у майбутньому ще) довічний. [Щастя дочасне, а злидні довічні. Пр.] | На вечные времена – на вічні часи; у вічний час (у вічність); на безвік. [Пішов десь на безвік. Сл. Гр.]

Вешаться | Вешаться на шею кому (разг.) – вішатися (чіплятися) на шию кому (до кого).

Вешать | Вешать всех собак на кого, на шею кому – скидати (звалювати) всю вину (провину) на кого; звертати [все] на кого; усіх собак, псів (усі собаки, пси) вішати на шию кому. | Вешать голову – хнюпити (хилити) голову; хнюпитися. [Похнюпились усі, мовчали. М. Куліш.] | Воздух хоть топор вешай – [Густе, згусле] повітря, хоч сокиру вішай (що й сокира б увисла); повітря таке, що можна краяти.

Вещь | Вещь вещи рознь – річ до речі не приходиться (не прийдеться). | Вот это вещь! – оце так річ!; оце вже щось! | Ловкая, изящная вещица – ловка (бравенька) річ (штучка, надібочка). | Малозначительная, негодная вещь – абищо; непотріб; (образн.) надібок у піч. [Дав таке абищо, — тільки на смітник викинути. Сл. Гр.] | Мелкая вещь – дрібна річ; дріб’язок. [З хати виносили одежу, всілякий дріб’язок… Коцюбинський.] | Называть вещи своими именами – називати речі їх власними (своїми) іменами; говорити прямо. | Ничтожная вещь – нікчемна (мізерна) річ; нікчемниця; покидьок (покидь); не знати що; (жарт.) покидьків брат. | Обычная вещь, обычное дело – звичайна (світова, людська) річ; звичайне (світове, людське) діло. [Шлюб — то світова річ. Старицький.] | Это в порядке вещей – це звичайна (природна, світова) річ; це нормально.

Веяние | Веяние времени – дух (повів) часу. | Новые веяния – нові повіви (подуви, течії). Взад | Взад и вперёд ходить, ездить… – ходити, їздити… туди й сюди; ходити, їздити… вперед і назад снуватися. [Снуюся по хаті, тиняюсь. Барвінок.] | Ни взад ни вперёд – ні

сюди ні туди; ні вперед ні назад; ні тпру ні ну; (зах.) ні стейки ні гейки. [Отепер, Микито, ні сюди ні туди. Пр. Ні сюди, Микито, ні туди, Микито. Пр.]

Взаём, взаймы | Брать, взять взаймы у кого – позичати, позичити в кого; брати, взяти в позику (в позичку) в кого; брати, взяти (набирати, набрати) на віру в кого. [На віру набрав. Франко.] | Брать, взять взаймы под залог – брати, взяти під (на) заставу (застав). | Давать, дать взаймы кому – позичати, позичити (визичати, визичити) кому; давати в позику (в позичку кому). | Давать, дать деньги взаймы под залог – позичати, позичити гроші під (на) заставу (застав). | Дающий, дающая взаймы без конца (в ущерб себе) – (розм.) Роздайбіда. | Набрать взаймы у кого – напозичати(ся) в кого. | Надавать взаймы кому – напозичати(ся) кому. | Раздать взаймы – розпозичити; порозпозичати.

Взаимность | Добиться взаимности – добиться (досягти) одвітного кохання; добитися (досягти) одвітної любові (ласки); добитися взаємності. | Отвечать взаимностью – відповідати на чиєсь кохання (на чиюсь любов, приязнь) тим (таким) самим почуттям. | Пользоваться взаимностью в любви – тішитися взаємним (обопільним, одвітним) коханням (взаємною, обопільною любов’ю). [Три роки я й Василь, ще бувши студентами, тішилися обопільним коханням, та так і не одружилися — війна все забрала… З нар. уст.]

Взаимный | Взаимное понимание – порозуміння; взаєморозуміння. | Взаимное согласие –

обопільна згода; лад (злагода). [У товаристві лад — Усяк тому радіє. Глібов.] | По взаимному согласию – за обопільною згодою.

Взаперти | Быть взаперти – бути замкненим (зачиненим, під замком); бути в зачині (за руками). [Думала, що корова пропала, а вона була за руками. Сл. Гр.] | Жить взаперти (перен.) – жити відлюдно (самітно, самотньо).

Взапуски | Взапуски бегать – бігати наввипередки (навзаводи).

50

Російсько-український словник сталих виразів

Взахлёб | Говорить взахлёб (захлебывающимся голосом) – говорить захлинаючись. Взбредать | Взбредать (взбрести) в голову (башку), на ум – спадає, спало (спливло,

навертається, навернулося) на думку; упливло (впало, зайшло, набрело, забрело, влізло, залізло) в голову; ухопилося голови; стукнуло в голову; шибнула думка; наверзлося; (ще згруб.) збандюрилося. | Взбрести на язык – спливти (сплисти, набрести, наверзтися) на язик; ухопитися язика; підскочити під язик. [Плете, що на язик набреде. Пр.]

Взбучка | Задать взбучку кому – дати (завдати, всипати) прочухана (прочуханки) кому; дати (завдати) гарту (чосу, хлосту, хлости, нагінки, натруски, перегону) кому; перегнати через (на) гречку кого. [Якби придибала вона, Завдав би їй я прочухана. Ільченко. Ми з Толькою завдали таки доброго гарту Генці Климовському. Антоненко-Давидович. Гей дамо ляхам, а превражим синам превеликого хлосту. Сл. Гр. Я тебе пережену на гречку. Пр.]

Взваливать | Взваливать, взвалить вину на кого – складати, скласти (скидати, скинути, звалювати, звалити) вину (повину) на кого; звертати, звернути на кого. | Взваливать, взвалить на плечи – брати, взяти на плечі [собі]; завдавати, завдати на плечі [собі]; завдавати, завдати на плечі комусь. [Юрко завдав на плечі мішок і, не поспішаючи, пішов уздовж вулиці. Козаченко.] | Взваливать, взвалить напраслину на кого – (те саме, що) Взводить, взвести напраслину на кого. Див. взводить.

Взвидеть | Не взвидел света кто (разг.) – потемніло в очах (очу) кому; світ потьмарився (змінився, перемінився, замакітрився, отуманів) [в очах] кому; світу [Божого] не бачить хто. [Ясний світ отуманів в очах Калитці… Гордієнко.]

Взвинчивать | Взвинчивать (взвинтить) нервы (разг.) – напружувати (напинати) нерви. | Взвинчивать, взвинтить себя – накручувати, накрутити себе. | Взвинчивать, взвинтить цены – наганяти, нагнати, понаганяти (підбивати, підбити, попідбивати) ціни.

Взводить | Взводить, взвести грех на кого – покладати, покласти гріх на кого. [Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра. Сл. Гр.] | Взводить, взвести напраслину на кого –

зводити, звести наклеп на кого; наволікати, наволокти обмову на кого; обмовляти кого; зводити, звести пеню на кого; пеню волокти, наволокти, натягти напасть на кого; клепати, наклепати на кого. [Ще скажуть, що я вас отруїв та прикинуть пеню… КвіткаОснов’яненко. Ці люди напасть на нас натягають. Сл. Гр.]

Взвод | Быть на взводе (на первом, втором взводе) (разг. шутл.) – бути в [гарному (доброму)] настрої; бути напідпитку (підпилим, підохоченим, трохи випивши); бути під чаркою (під мухою); трохи торкнути; укинути у голову; [добре] смикнути (підпити); (образн.) у п’яти вступило кому; чмелі в голові гудуть кому; чмелів слухати. [До роздоріжжя в Чижичах отець Януарій прибув уже в доброму настрої. Мельничук.] | Быть на третьем взводе (разг. шутл.) – п’яний, як ніч [темна] (як земля, як чіп, як квач, як хлющ(а), як барило); напивсь, як белька; насмоктався, як чіп; п’яний і ложки до рота не донесе; п’яний і язика (і язиком) не поверне; п’яний і додому не дотягне; п’яний, хоч візьми та й викрути; п’яний, аж чуприна курить; п’яний — аж валяється (що й стежки не бачить, аж носом оре).

Взглядывать | Взглядывать, взглянуть друг на друга – поглядати, (по)глянути (позирати (по)зирнути) один (одне) на одного; скидатися, скинутися очима; ззиратися, ззирнутися; (зглядатися, зглянутися) [між собою]. [Вони відразу ззирнулися. Грінченко.] | Взглядывать, взглянуть искоса – проглядати, (по)глянути (позирати, (по)зирнути, зиркати, зиркнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути) скрива (скоса, зукоса, ускосом, кривим оком, зизим оком, зизом); (образн.) зизим оком накривати кого. [Але, за звичкою, глянув на козаків скрива, як вовк… Панч. Семен глянув скоса на жінку й скривився. Мартович.] | Взглядывать, взглянуть исподлобья – поглядати, (по)глянути, (зиркати, зиркнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути, глипати, глипнути) спідлоба (сторч). [Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, мов на Іуду… Шевченко.] | На что Касьян ни взглянет, всё вянет – як гляне, аж трава в’яне. Пр. Гляне — молоко кисне. Пр.

Взгляд | Бросать, бросить взгляд (взор) – кидати, кинути погляд (очима, оком); зиркати, зиркнути, [позирнути [оком, очима]; накидати, накинути оком; скидати, скинути очима (оком); зводити, звести очі (очима); наводити, навести оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути) очима (оком); бликати, бликнути (блимати, блимнути) [очима]; глипати, глипнути [очима, оком]; (тільки докон.) вергнути, очима (оком); намигнути оком. [А на лежале ввесь базар не хоче й оком намигнути. Сл. Гр.] | Взгляд украдкой – погляд крадькома; крадьки й погляд. | Вперять, вперить взгляд в кого, во что – втуплювати, втупляти, втупити (утоплювати, утопити, затоплювати, затопити, лок. вліплювати, вліпити) очі (погляд) в кого, в що; втуплюватися, втупитися очима в кого, в що; упинатися, уп’ястися очима (поглядом) в кого, в що; упинати, уп’ясти очі в кого, в що; (тільки докон.)

51

Російсько-український словник сталих виразів

второпити очі на кого, на що. | Встречаться, встретиться с чьим взглядом –

(зу)стрічатися, зустрітися (зах. стикатися, стикнутися, тільки докон. спіткатися) з чиїм поглядом (очима); спадати, спасти очима на чий погляд. [Хутенько глянув у бік, бо спіткався з Олениним поглядом. Мартович.] | Высказывать свой взгляд – висловлювати свою думку (свій погляд); давати свій суд. | Иметь общие взгляды – доходити [до] спільної думки. | Мерить, смерить взглядом кого – міряти, зміряти (виміряти, виміряти, обміряти, обміряти) очима (оком, поглядом) кого. | На взгляд – на око (на вигляд, на погляд); як глянути. | На мой (твой…) взгляд – [Як] на мій (твій…) погляд; [як] на мою (твою) думку (гадку); на мої (на твої…) очі; з погляду мого (твого…); як на мене (на тебе…); по-моєму (по-твоєму…). | Они встретились взглядом – вони ззирнулися (зглянулися); очі їхні ззирнулися; очі зглянулися із (між) собою. | Ошибочный взгляд – хибний погляд; хибна думка. | Потупить взгляд – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) [додолу, на землю]; поставити вниз очі; очі [втупити, встромити] в землю. [Вона стояла бліда, спустивши очі додолу. Грінченко.] | Привлекать, привлечь взгляд – привертати, привернути очі [до себе]; притягати (пригортати) очі (погляд) [до себе]; вабити око (очі, погляд, погляди); брати очі [на (в) себе]; вбирати очі (око) [у себе]. | Проникать, проникнуть взглядом – прозирати, прозирнути (проглядати, проглянути(ся), продивлятися, продивитися). [Ще прикріше подивилася дочці у вічі, неначе хотіла продивитися їй у душу. Мирний.] | Человек с недобрым взглядом – людина з недобрим поглядом, іще звірогляд. | Человек с суровым (исподлобья) взглядом – людина з суворим поглядом (з-під лоба), іще сторчогляд.

Взгрустнуться | Взгрустнулось кому – стало сумно (журно) кому; обняла (о(б)горнула, оповила) журба (туга) кого; обняв (о(б)горнув, оповив, узяв) сум (смуток) кого; засумував (зажурився) хто; притужив хто. [Та й обняв мене смуток. Мирний.]

Вздёрнутый | Вздёрнутый нос – кирпатий ніс; (фам.) кирпа. | Человек со вздёрнутым носом – кирпата людина; кирпа (кирпань). [Зрештою, цей кирпань — симпатичний тип — подумав Сагайда. Гончар.]

Вздёрнуть | Вздёрнуть нос (разг. фам) – задерти ніс (носа).

Вздор | Городить, нести, молоть, пороть вздор (ерунду, глупости) (разг.) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне, дурощі) говорити (молоти, верзти, верзякати, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се(ї) ні те(ї), не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; нісенітниці вигадувати; казна-що патякати; клепати (витіпувати) язиком; городити; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати]; говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плота; говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести; сон рябої кобили розказувати; (тільки докон.) наказати (наверзти, намолоти сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груш. | Что за вздор! – що за дурниця (за нісенітниця)!

Вздохнуть | Вздохнуть полной грудью, во всю грудь – дихнути (зітхнути) на повні (на всі) груди (повними грудьми, на повні легені). | Вздохнуть свободно (перен.) – дихнути (зітхнути) вільно (легко). | Вздохнуть с облегчением – зітхнути (відітхнути) полегшено (з полегкістю, з полегшенням).

Вздох | До последнего вздоха – до останнього подиху; до [самої] смерті (до скону, до загину). [Як запряжуть небожа змалку, то аж до скону не розігнеться. Козланюк.] | Испустить последний вздох (книжн.) – востаннє [на світ] зітхнути; віддати останній подих (останнє зітхання); зіхнути; визіхнути останнього духа; спустити дух(а); пуститися духу; сконати (дійти); (образн.) увірвався душі волосочок. | При каждом вздохе – за кожним подихом. [Той пил набивавсь у ніздрі за кожним подихом. Кримський.]

Вздрагивать | Я (он…) вздрогнул – я (він…) (і)здригнувся (струс(о)нувся, (у)жахнувся); мене (його…) струс(о)нуло. [Ой мені лишечко! — жахнулась Катря обік мене. Вовчок.]

Вздремнуться | Вздремнулось кому – з(а)дрімнув хто; подрімав [трохи] хто; задрімав трохи (на часинку) хто; замгнув (закуняв) хто; (зрідка) задрімалося кому.

Вздувать | Вздувать, вздуть цену – наганяти, нагнати (підбивати, підбити) ціну; понаганяти, попідбивати ціни.

Вздуматься | Вздумалось кому – на думку спало (впало, зійшло) кому; здумав (надумав) хто; заманулося кому. [Що це тобі на думку зійшло? Мирний.]

Вздуть | Вздуть на обе корки – відлупцювати (налупцювати, відшмагати, відчухрати (ви(ш)парити, вибити) кого на всі боки; (образн.) дати перцю кому.

Вздыматься | Вздыматься волнами – підніматися (підноситися, здійматися) хвилями; хвилювати.

52

Російсько-український словник сталих виразів

Вздыхать | Вздыхать по ком, чём – зітхати за ким, за чим; жалкувати (сумувати) за ким, за чим. [І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. КвіткаОснов’яненко.]

Взирать | Не взирая на лица (критиковать, судить) – не зважаючи (не вважаючи) на особи (на осіб); без огляду на особи (на осіб). | Не взирая на то, что… – дарма (даром) що…; незважаючи (не вважаючи) на те, що…; без огляду на те, що…

Взлететь | Взлететь выше чего – злетіти (злинути) над що. [Злетів він над хмари. Самійленко.]

Взмылить | Взмылить голову кому – намилити чуба (голову) кому; нагріти чуба кому; намилити кого; дати прочуханки кому.

Взнуздать | Взнуздать коня с хвоста – загнуздати коня (кобилу) під хвіст; з хвоста хомута надіти. [Загнуздав кобилу під хвіст та думав удержать. Пр. З хвоста не надівай хомута.

Пр.] Взор | Вперять, вперить взор в кого, во что (книжн.) – (те саме, що) Вперять, вперить

взгляд в кого, во что. Див. взгляд. | Поднимать, поднять взор на кого – (те саме, що) Поднимать, поднять глаза на кого. Див. глаз. | Потупить взор – (те саме, що) Потупить взгляд. Див. взгляд. | Следить взором за чем – стежити поглядом (очима) за ким, за чим, кого, що. [Полю просо за током, А він мене пасе оком. Сл. Гр.] | С ясностью во взоре – з ясним поглядом (чолом).

Взрослый | Становиться, стать взрослым – ставати, стати дорослим; увіходити, увійти в літа (в розум); доростати, дорости (доходити, дійти) літ; доходити, дійти [до] зросту; (тільки докон.) на літі бути. [Ми вже з Василем на літі були, як стала війна. З нар. уст.]

Взрывать | Взрывать, взорвать что – висаджувати, висадити [в повітря] що. | Меня (его…) взорвало (перен.) – мене (його…) [встрашенно, вкрай] обурило (розлютувало); я (він…) [страшенно, вкрай] обурився (розлютився); я (він…) спалахнув від обурення; я (він…) вибухнув гнівом; мене (його…) розгнівало (обурило); мене (його…) спалило.

Взъедаться | Взъедаться, взъесться друг на друга – заїдатися, заїстися [між собою, один з одним]. | Взъедаться, взъесться на кого – уїдатися, уїстися на кого; за(по)взятися на кого; напосідатися, напосістися на кого.

Взыскание | Подвергнуть взысканию кого – накласти стягнення на кого; накласти кару (стягнення) на кого; покарати кого; стягати (справляти) з кого що.

Взыскаться | Кому больше дано, с того больше взыщется – кому більше дано, з того більше й спитають.

Взыскивать | Взыскивать, взыскать долг, деньги – стягати, стягти (стягувати, стягнути, правити, виправити, справляти, справити) борг (позику), гроші з кого; (згруб.) задирати, здерти борг (позику), гроші з кого. | Не взыщите – не осудіть; вибачте (вибачайте); не здивуйте. [Оце і вся моя дума… Не здивуйте, люди! Шевченко.]

Взятка | Брать взятки – брати (хапати) хабарі; (застар.) брати базаринку; хапати хапанки; хабарювати; (згруб.) хабарі лупити (драти, дерти). [Ти базаринку любиш брати… Котляревський. У поліції деруть тепер так, як дерли і перше. Сл. Гр.] | Давать, дать взятку – давати, дати хабара (базаринку) кому; підмазувати, підмазати кого; підплачувати, підплатити кого; всунути в руку кому; дати куку в руку кому; тикати, ткнути в лапу кому. [Ви не знаєте, що таке бакшиш? Куку в руку… хабара… Коцюбинський.] | Падкий на взятки – ласий (жадібний) до хабарів (на хабарі); хабарний. | С него взятки гладки – з нього не візьмеш нічого. Пр. Голий розбою не боїться. Пр. Мокрий дощу не боїться. Пр. З голого, як із святого, не візьмеш нічого. Пр.

Взяться | Взялся за гуж — не говори, что не дюж – коли взявсь за гуж, не кажи, що не дуж. Пр. Не дуж — не берись за гуж. Пр. Засунув шию в ярмо, то й вези (то й тягни, то треба й везти, то треба й тягти). Пр. Коли запрігся, то й тягни (вези). Пр. Бачили очі, що купували — їжте, хоч повилазьте. Пр. | Взяться делать, сделать что – узятися до чого, робити, зробити що; узятися (вхопитися) робити, зробити що; заходитися робити, зробити що, коло чого; піднятися до чого, робити, зробити що. [Гарної осінньої днини взялися молодиці до конопель… Дніпрова Чайка.] | Взяться за кого – узятися до кого, за кого; заходитися коло кого. [А що, коли б не тільки збиратися, — сказав я, — та не тільки журнали читати, а підпалити дідича для початку, а тоді вже й коло Косована заходиться. Муратов.] | Взяться за руки – взятися (побратися, забратися, позабиратися) за руки; зачепити руки (рука з рукою, руки з руками); зчепитися (позчіплюватися) руками. [Побравшися за руки, дівчата перебігли вулицю. Христенко.] | Взяться за ум – за розум (до розуму) узятися; прийти у розум (до розуму); схаменутися (отямитися). | Взяться за что (за работу, за дело…) – узятися до чого (чого, зрідка за що); заходитися коло чого; стати до чого. [Після війни ми скинули шинелі, Взялися знов до мирних наших справ.

53

Російсько-український словник сталих виразів

Нехода.] | Взяться энергично, настойчиво, поспешно за что-либо – завзятися що робити; прихопитися (прихватитися, ухопитися) до чого, робити що. [Шпарко прихопилась прясти… Лебединець, перекл. з Реймонта.] | [Давайте] возьмёмся за дело, делать что –

візьмімося до діла (до роботи, до праці), робити що; нум(о) до праці (до роботи, до діла), робити що; ставаймо до праці (до роботи, до діла), робити що. [Ой нене сум! Нум плакать, нум! Українка. Нум гуртом співать! Глібов.] | [Давайте] возьмёмся за что – візьмімося до чого, за що; нум(о) до чого, за що. [Гей нум, братці, одностайно Візьмімось до зброї. Н. п.] | Круто взяться за кого, за что – добре (прикро) заходитися коло кого, коло чого; (образн.) з короткими гужами взятися до кого, до чого; з короткими гужами заходитися коло кого, коло чого. | Откуда вы (они…) взялись? – звідки (звідкіля, звідкіль, де) [це] ви (вони…) узялися (вискіпалися)? | Откуда ни возьмись – де [не] взявся(-лась, -лось); аж ось і; коли це; звідкись (не знати звідки, казна-звідки) узявся. [Подув, де не взявся, вітерець холодком… Васильченко.] | Откуда ни возьмётся – де [не] візьметься (вирветься, вискіпається).

Взять | Брать, взять быка за рога – Див. бык. | Брать, взять, одерживать, одержать верх над кем – Див. верх. | Брать, взять, схватить за горло кого – взяти за горло (горлянку) кого; присікатися [ґвалтом, притьмом] до кого; пристати з короткими гужами до кого; напосістися на кого. [Але ми пізно взяли за горлянку. Дукін.] | Взять в долг – взяти у борг (наборг, боргом, набір); взяти в позику (в позичку, позикою); поборгувати; позичити; (образн.) зарятуватися. [Хліба пошукай, і масла, й сала! Як нема — піди позич в сусідів. Тичина. Се я чоловіка зарятувався та й оплатив податі. Сл. Гр.] | Взять в ежовые рукавицы кого – узяти в лабети (в кліщі, в обценьки, в тісні руки) кого; узяти в [цупкі] шори кого; загнуздати кого. [От тільки одна Дуняшка, покоївка паніна, не боїться і шкодить мені; та й ту загнуздаю… Тобілевич.] | Взять в оборот кого (фам.) – узяти (прибрати до рук, в руки) кого; забрати в руки кого; взяти в роботу кого. [Я всіх приберу до рук! Усі, усі будуть мені кланятися. Тобілевич.] | Взять в тиски (перен.) – узяти (затиснути) в лещата; стиснути (здавити, зціпити). | Взять в толк – узяти до тями (у тямки, у тямок); добрати [розуму]; збагнути; второпати. [Ніяк до тями цього не візьмеш. Тичина.] | Взять высокую ноту – взяти (вивести) високу ноту; взяти високо (горою); завести вгору. | Взять за грудки (во время ссоры, драки) – взяти за барки; взяти (вхопити) за петельки. | Взять за себя кого – узяти за себе (собі) кого; (давн.) по(й)няти собі кого. | Взять много – узяти багато; набратися, понабиратися; обібратися, пообиратися. [Набрався стільки, що й не донесеш. Сл. Гр.] | Взять на поруки кого – узяти на поруки кого; поручитися (заручитися) за кого; у поруки стати за кого. [Хто ж нам за вас у поруки стане? П. Куліш.] | Взять направо, налево – Див. брать. | Взять на руки кого – узяти на руки кого; (фам.) узяти на оберемок кого. | Взять на себя (задание, работу…) – узяти (перебрати, перейняти) на себе (завдання, роботу…). | Взять перевес над кем – перевагу (гору, верх) узяти над ким; переважити (заломити) кого; перемогти кого; перевищити (перевершити) кого; здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. [Та цим тільки й переважила свекруху. Кропивницький.] | Взять под арест, под стражу – заарештувати; ув’язнити; узяти під арешт (до арешту); взяти за ґрати, взяти під варту (під сторожу). | Взять себе за правило – узяти (покласти) собі за правило (як правило). | Взять себя в руки (разг.) – узяти себе в руки; опанувати себе; запанувати над собою; перемогти себе. [Треба пересилити себе, взяти себе в руки… Багмут.] | Взять слово обратно (назад) – зректися слова; відректися від слова; взяти слово назад. [Зрікаюсь, Андромахо, я зрікаюсь тих слів зловісних. Українка.] | Взять слово с кого – узяти слово з кого; зв’язати словом кого. | Взять чью сторону – стати на чию сторону (на чий бік, на чиєму боці, на боці кого); заступитися (стати) за кого; пристати до кого; на чиюсь руч горнути; потягти за ким [руку, руч]. [А Доринка заступилась була за батька… Муратов.] | Всем взял – хоч куди; (книжн.) усім узяв. | В толк не возьму – невтямки мені; не доберу розуму (ума); не второпаю (не збагну). | [Давайте] возьмём – (із значенням наказ. способу) Візьмім(о). [Візьмімо другий приклад. Рильський.] | [Ещё] посмотрим, чья возьмёт – [Ще] побачимо (подивимось), чия візьме; [ще] поміряємось, чия візьме. | Кого ни возьми – хоч кого візьми; кого не візьмеш; перший ліпший; будь-хто; [геть] усякий. | Лучше дать, чем взять – ліпше (краще) дати, ніж узяти. | Наша взяла – наше зверху; наша взяла. | Ни дать, ни взять (разг. фам.) – достоту ((до)стеменно, (до)стеменісінько); [як] вилитий (викапаний); точнісінько. [Ви — вилитий батько! Українка.] | Он (она…) своё возьмёт! – він (вона…) своє візьме!; він (вона…) свого не втратить (не впустить)! [Зими вовк не з’їсть, вона своє візьме. Пр.] | Откуда, с чего вы [это] взяли? – звідки ви [це] взяли?; звідки вам [це] прийшло? | Чёрт его (её…) возьми! – матері його (її…) біс!; (не)хай йому (їй…) чорт (біс, враг)! | Что, взял? (ирон.) – [А що] піймав [облизня]? | Что с него возьмёшь? (разг.) – що з

54

Російсько-український словник сталих виразів

нього візьмеш?; з нього як з бика молока. | Этим ничего не возьмёшь – цим нічого не досягнеш (не здобудеш).

Виданный | Виданное ли это дело? – чи [то] видано?; чи видана це річ?; чи [то] видана річ?; чи чувано?; чи чувана річ?; хто ж це коли бачив?; хто таке чув(ав) коли?; чи то видане діло?; (зрідка розм.) чи то виданське діло? | Где это видано? – де воно [таке] видано?; де таке видано?; де ж то хто видав? [Де таке видано, щоб бороди слухали безвусого хлопця? Гордієнко.]

Видать | Видать орла по полёту – знати (видно) пана по халявах. Пр. Видно (пізнати) сову по льоту. Пр. Пізнати ворону по пір’ю. Пр. По пір’ю пізнаєш птаха. Пр. Видно сокола по льоту, а сову з погляду. Пр. Орлиний клекіт здалека (з-під хмари) чути. Пр. Чорт би дятла знав, коли б не довгий ніс. Пр. Пізнати вовка хоч у баранячій шкурі. Пр. Видно, що Ганна млинці пекла, бо й ворота в тісті. Пр. Не завиє так пес, як вовк. Пр. Осла пізнаєш по вухах, ведмедя — по кігтях, а дурня по балачках. Пр. По роботі пізнати майстра. Пр. | Глаза б мои не видали (разг.) – і на очі б не бачити; радий би й [повік] не бачити; радніший би не бачити. | Конца не видать – кінця-краю (кінця, краю) не видно (не видко). | Не видать кого, что-либо как своих ушей (разг. фам.) – ніколи (поки віку, поки живий) не (по)бачити кого, чого; не бачити кого, чого як своїх вух (як своєї потилиці); побачиш, побачить кого, що як своє вухо (як свою потилицю). | [Ни] зги не видать – нічого (нічогісінько) не видно; (а)ні на крок не видно; (образн.) темно, хоч в око стрель; темно, як у льоху (як у погребі). [Хоч очі повиколюй, — нічого не видно. Пр.] | От земли не видать – такий малий, що ледве від землі відріс (що й не видно); такий малий, накрив би його решетом; такий малий, що його б і в кишеню сховав (що можна й у кишеню сховати). | От роду не видал – зроду (ніколи) не бачив; відколи живу, не бачив. | По всему видать – знати (видно, видко) по всьому (з усього).

Видеться | Мне виделось во сне – мені снилося; мені марилося (ввижалося) уві сні.

Видеть | Видеть в ком, в чём что – вбачати в кому, в чому що. | Видеть в розовом свете что – бачити в рожевому світлі що. | Видеть насквозь кого (разг.) – наскрізь бачити кого; знати кого як облупленого. | Видеть не могу – бачити не можу; ані на оч(і). | Видеть простым глазом – бачити на голе (на вільне, на просте) око; бачити голим (вільним, простим) оком. | Видит око, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Носом чую, та руками не впійму. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видно й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. | Видишь [ли], видите [ли]? – [Чи] ти бачиш, [чи] ви бачите?; розумієш, розумієте?; бач, бачте? | Вижу его как живого – бачу його як живого; (іноді) як на очі його заглядаю. | В чужом глазу мы видим сучок, в своём не видим бревна; в чужом глазу сучок видит, в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого й під носом недобачає. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хижі — дивись, чи твоя заметена. Пр. | И в глаза не видел (не видал) – і в вічі (і в очі, і на очі) не бачив; і на очах не бу(ва)ло; ніколи не бачив; відколи живу не бачив. | Из-за деревьев (за деревьями) леса не видит – за лісом дерева не бачить; через дерева не бачить лісу; за деревами лісу не бачить. | Как видишь, видите – як бач(иш), як бачите. | Не видеть кого, чего (не замечать) – не бачити кого, чого; не мати очей на кого, на що; не хотіти бачити кого, чого. | Не чаял видеть – не сподівався бачити. | Плохо видеть – недобачати; погано бачити; (з трудом роздивлятися) сліпати. | По лицу, по глазам вижу – по виду, по очах (з виду, з очей) бачу. | Рад вас видеть – радий вас бачити; радий, що вас бачу. | Своими собственными глазами видел – на свої, на власні (своїми, власними очима) бачив. | Только его (её, их…) и видели – тільки його (її, їх…) і бачили; та й зник (-ла, -ли). [Я падав з їх рук у сон, як лин в ополонку, тільки мене й бачили. Довженко.] | Что было — то видели, что будет — увидим – що було, [те] бачили, а що буде, [те] побачимо.

Видимость | Для видимости (разг.) – для годиться; на око; про (людське) око; про славу. | По [всей] видимости – мабуть; напевно; очевидно; (очевидячки); [як] здається; як видно (як видко); видимо; либонь. | Только одна видимость – тільки так здається.

Видимо | Видимо – як видно (як видко); очевидячки (очевидно); видимо. | Видимоневидимо – видимо-невидимо (видано-невидано); сила (велика сила, страшна, страшенна сила, сила-силенна, сила-силюща, силеча); тьма (тьма-тьмуща, тьма-темрява, зрідка тьмитем); мла; гибель (до гибелі); до напасті; до смутку; (образн.) хмара (як хмар, хмара хмарою); як зір(ок) на небі; як цвіту весняного (як цвіту навесні); як маку; як трави; як

55

Російсько-український словник сталих виразів

листя; як мурави (як мурашні, як мурашви, як комашні); як сарани; як черви; як (що) піску; як сміття; [чортів] тиск; хоч греблю (гать) гати; аж кишить. [Наші от-от повернуться. Війська сила-силенна. Ходченко.]

Видимый | Без видимой причины – без видимої причини; не знати, з якої причини (з чого); (розм.) з доброго дива. | Видимая смерть – видима (видюща, нехибна) смерть. [Видима (видюща) смерть страшна. Пр.]

Виднеться | Виднеться будто в тумане – туманіти. | Виднеться неясно – бовваніти; ма(н)ячіти. | Виднеться ясно – ясніти. | Едва виднеться вдали – мріти(ся); ледве видніти(ся) (мріти(ся)). [На багнищі город мріє… Шевченко.]

Видно | Видно как на ладони – видно як на долоні (як на тарілці). [Село стояло на косогорі, то все видно як на тарілці. Свидницький.] | Видно сокола по полёту – (те саме, що) Видать орла по полёту. Див. видать. | Видно, так на роду написано – видно, що на роду так написано. Пр. [Що кому написано на роду, того і конем не об’їдеш. Пр.] | По глазам, по липу видно – з очей (по очах), з виду (по виду, з лиця, по лицю) знати (видно, видко). [Видно милу по личеньку, що не спала всю ніченьку… Н. п.] | Со стороны виднее – збоку видніш(e). | Тебе (вам…) [это] виднее – тобі (вам…) [це] видніше.

Видный | Видный учёный, деятель… – видатний ((ви)значний) учений, діяч… | На видном месте – на видноті (на видному місці).

Видывать | Я видывал – я [часто, частенько, не раз] бачив; мені доводилося бачити. | Я не видывал – я [ні разу, ніколи] не бачив.

Вид | Будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі). | Быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (іноді) бути на очах у кого. [Вона в мене і перед очима і на думці… Квітка-Основ’яненко.] | Быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого. | В виде милости – як ласка (за ласку). | В виде наказания – за кару. [Кілька годин пересидів за кару… Ковалів.] | В виде опыта – як (с)проба (як (с)пробу, на (с)пробу, за (с)пробу). [Зробив на пробу, що з того вийде. Сл. Ум.] | В виде процента – як процент. | В виде чего (в качестве чего) – [Як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого. | В виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо… | В виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище. | В виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого. | В виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…). | В виду того, что… – через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; з огляду на те, що… | В виду чего – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з огляду нащо; тому (тим) що…; маючи на увазі, що…; задля чого. | В виду чего-либо – (за)для чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб… | В жидком, твёрдом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані. | Видавший виды – обметаний; бувалий, бувалець; бита голова; битий жак. [Не питай старого, а питай бувалого. Номис.] | Виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на [добрий] урожай, на майбутнє. | Видал виды – [Всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето. [Одразу видно, що вони бували в бувальцях. Яновський. Видно, що він був на коні і під конем. Тобілевич.] | Вид на жительство – свідоцтво на проживання; паспорт. | Видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано. | Видом не видать – видом не видати; зазором не видати; і зазору (і зазором) немає. [Ані слихом слихати, ані видом видати. Номис. Ге-ге! та його тут і зазором нема! Сл. Гр.] | В каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…). | В лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться). | В неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі. | В нетрезвом (пьяном) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч. [Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними. Сл. Гр.] | В нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (-на, -не); незайманим (-ною). | Внешний вид, внешность – зовнішній (зверхній) вигляд, зовнішність; урода. [Його зверхній вигляд цілком непоказний… Франко.] | В свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися,

56

Російсько-український словник сталих виразів

подибуватися). | В связанном виде (хим.) – у сполуках. | Все виды (наказания, поощрения…) – усі, які є (кари, заохочення…). | Всех видов (помощь) – усяка (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); яка тільки є (допомога). | В скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (-на, -не); зібганим (-ною). [Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Сл. Гр.] | В таком виде представлять, представить дело себе –

так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу. | В трезвом виде – потверезому; тверезим бувши. | Делать, сделать вид, что… – удавати, удати, що… (ніби…); робити, зробити вигляд, що… (ніби…). | Для вида – про [людське] око (про [людські] очі); для (ради) годиться; (іноді) для призору. [Хоч би про людське око упадали за мною! ДольдМихайлик. Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться. Стельмах. Там і масла того поклала в кашу — для призору. Сл. Гр.] | Из корыстных видов – (за)для корисливої мети (з корисливою метою). | Имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]. | Иметь в виду кого, что-либо – мати на думці, мати на оці, на приміті (застар. в очу) кого, що; важити на кого, на що; уважати на кого, на що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що. [А щодо кандидата, то вони свого на думці мають, а ми — свого. Головко. Передовики лядської політики мали в очу саме панство. П. Куліш. Уважай, що говориш… Кобилянська.] | Иметь вид кого, чего-либо, представляться в виде кого, чего – мати вигляд (подобу) кого, чого; виглядати (показуватися, видаватися) як (немов…) хто, як що, ким, чим. [А як воно виглядає? Та виглядає, як наш дуб… Прус.] | Иметь вид на кого – важити (бити, цілити) на кого; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого; (образн.) накидати оком на кого. [Татарине, татарине! На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненьку зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? ЗОЮР.] | Иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий). | Иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що. | Имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати. | Имея в виду что… – маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; уважаючи (зважаючи) на те, що…; з огляду на те, що… | Каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає. | Кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)? | На вид, по виду, с виду – на вигляд (на погляд, на око, на взір, на позір); з вигляду (з погляду, з виду, з лиця); зовні; назверх. [І що ж то за хороша з лиця була. Вовчок. Зовні Марія була зовсім спокійна. Смолич.] | На виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, іноді при(все)народно). [Скажи, Йване, привселюдно, ти з доброї волі писався? М. Куліш.] | Не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги. | Не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (іноді образн.) не в вашу міру міряючи. | Не подавать, не подать, не показывать, не показать вида (виду) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку; не виявляти; (зрідка) не даючися на знак. [Проте Орися й знаку не подала. Головко. Мати не виявляє, що про це вже зна… З нар. уст.] | Никаких видов на успех, на выздоровление… –

жодних виглядів (перспектив) на успіх, на одужання… | Ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) разі; жодним способом; жодною ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]. | Общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу… | По виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий). | По внешнему виду (по внешности) – з зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою. | Под видом кого, чего – у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; ким, чим; начебто (нібито, буцімто) хто, що, видаючи себе за кого, що. | Показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки. | Поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; подати кому на увагу що; завважити (зауважити) кому що. | Потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити) з уваги (з ока, з очей) що; (розм.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що. | При виде кого, чего – бачивши (побачивши, забачивши) кого, що. [Бачивши їхні муки, серце мені зайшлося болем. Прус. Забачивши бандитів, міліціонер почав стріляти. Прус.] | Принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати) якогось вигляду; брати, узяти на себе лице (лик). [Настя набрала серйозного вигляду. Васильченко.] | Принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину). Споважніти [на виду]. | Принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать. | Скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися,

57

Російсько-український словник сталих виразів

загубитися. | Ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; зауважувати, зауважити кому; подавати, подати на увагу кому. | Странный на вид – дивний з погляду; дивного вигляду; дивний на вигляд (на вид). | У него (неё…)

болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря. | Ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядці).

Визит | Нанести, сделать визит кому – зробити візит кому; відвідати кого; (застар.)

звізитувати кого. | Отдать визит – віддати (зробити взаємний) візит; (застар.) відвізитувати.

Вилы | Это ещё вилами по воде писано – це ще не певне. То ще вилами по воді писано. Пр. Це по воді вилами писано. Пр. Це ще вилами писано, а граблями скороджено. Пр.

Вилять | Вилять хвостом (перен. разг.) – виляти (крутити, метляти, молоти, мелькати) хвостом; виляти (крутити); викручуватися; кривити (лукавити). | Говори прямо, не виляй (не виляй хвостом) – кажи прямо, не крути (не викручуйся); (образн.) не об’їжджай зайця возом.

Вина | Без вины – без вини; без(не)винно. | Быть виной чего – бути винним чому, чого; бути причиною чому, чого; завинити в чому; спричинитися чому, до чого. | Взводить, взвести, валить, свалить вину на кого-либо – звертати, звернути на кого; прикидати, прикинути вину (провину, причину) кому; скидати, скинути (накидати, накинути, складати, скласти) вину (провину) на кого; покладати, покласти вину (провину) на кого. [Всю провину за сподіяне на Захара покладають. Гордієнко.] | Вменять, вменить, ставить, поставить кому-либо в вину что – ставити, поставити за вину (провину) кому що; привиняти, привинити кому що; обвинувачувати, обвинуватити (звинувачувати, звинуватити) кого за що, в чому. | Загладить чью вину – загладити (виправити) чию провину (вину). | Искупать, искупить вину – покутувати, спокутувати вину (провину). | Он (она…) всему виной – він (вона…) усьому виною, причиною (причина) усього лиха. | По моей (по его…) вине – з моєї (з його…) вини (провини, причини); через мене (через нього…). [З чиєї причини сталася ця катастрофа? Прус.] | По своей вине – з своєї (з власної) вини (провини, причини); самохіть. | Прощать вину кому – дарувати (прощати) провину (вину) кому. | Сознаться в вине – повинитися; признатися у провині (до вини); визнати вину. | Чувствовать за собой вину – почувати (відчувати) себе винним; почувати (відчувати) свою провину (вину) проти кого, перед ким; (зах.) почуватися до вини проти кого. | Я (он…) этому виной – я (він…) цьому винний (виною, причиною); я (він…) причиною (причина) цьому (цього); тут моя (його…) провина (вина).

Виноватый | Без вины виноватый – без вини винний без(не)винно винний; без вини (невинно) звинувачений; без вини визнаний винним (винуватим). | Быть виноватым перед кем – бути винним (винуватим) проти кого; бути у вині перед ким; завинити кому, перед ким, проти (супроти) кого. | Виноват – вибачай, вибачайте!; вибач, вибачте!; пробач, пробачте!; даруй, даруйте! | Виноватого бьют – чия шкода, того й б’ють. Пр. Чия шкода, того й гріх. Пр. Поплатиться не сват, а той, хто винуват. Пр. Хто в ділі, той і в одвіті. Пр. Не лізь у горох, то не скажеш «ох!». Пр. Не давай сам на себе кия. Пр. | Виноватый в чём – винний (винуватий) у чому; провинний (причинний) до чого; винуватець (причинець) чого. | Кругом виноват – кругом (цілком) винний; у всьому йому провина (вина). | Считать виноватым кого – вважати за винного (винним) кого; (давн. розм.) гріхувати на кого. [Гріхують на пана і наші дворові, що землі не дано. Сл. Гр.] | Чем я перед вами виноват? – чим я винен проти (супроти) вас?; що я вам винен (провинен)?; що (чим) я вам завинив? | Я (он…) же не виноват, что… – я ж (він же…) не винний (не винуватий), що…; хіба ж я (він…) винний (винуватий), що…; я ж (він же…) не причиною (не причина), що.

Виновник | Быть виновником чего-либо (содействовать) – бути причиною чого; бути привинним (причинним) до чого; бути винуватцем (причинцем) чого; спричинятися, спричинитися до чого. [Я не привинен до того. Сл. Гр.]

Виновность | Виновность в чём – винність (провинність) у чому.

Виновный | Признать себя виновным – визнати себе за винного (за винуватця, за причинця); признати себе винним; визнати (признати) свою провину; признатися до вини.

Вино | Вино веселит сердце человека; вино старику ноги подымает – вино (горілка) серце веселить. Пр. Хоч і кажуть, що горілка серце веселить, — чого ж від неї, ледачої, голова дуже болить Пр. Горілка така вода, що убогого зробить багатим, сліпого видющим, а слабого сильним. Пр. | Вино пей, а дело разумей – пий винце, та знай дільце. Пр. Пий, та ума не пропий. Пр. | Вливать новое (молодое) вино в старые мехи – вливати (лити) нове (молоде) вино в старі міхи (в старі бурдюки). [Лив, очевидно, в старі міхи молоде вино

58