stalivyrazy

Російсько-український словник сталих виразів

роботи; нагріти чуба (чуприну, лоба), роблячи що. [Нагрів я чуба, поки постягав мішки на віз. Сл. Гр.]

Вспрыскивать | Вспрыскивать, вспрыснуть обновку, сделку (перен. шутл.) – покропити (запити) обнову, оборудку; запивати, запити могорич. [Ну, хвалити Бога, збув її (шкапину) та й ідемо з кумом запивати могорич. Стельмах.]

Вспылить | Вспылив – зопалу. [Пробачай, що я нагримав зопалу. Українка.] | Он вспылил – він запалився (він спалився, його спалило); він скипів (спалахнув, спахнув, загорівся); він закипів гнівом; він у пасію впав; (образн.) він у вогнище вкинувся. [Спаливсь він та до мене з кулаками. Сл. Гр. Як коли загориться, то й хата мала. Барвінок.]

Вспыльчивый | Вспыльчивый человек – запальний (гарячий) чоловік; запальна (гаряча) людина; (розм. фам.) вишкварка. [Це така вишкварка, що краще не чіпай його. Сл. Гр.]

Вспыхивать | Вспыхнула, вспыхнет война, забастовка, вспыхнуло, вспыхнет восстание… – вибухнула, вибухне війна, вибухнув, вибухне страйк, вибухнуло, вибухне повстання…

Вспять | Обратить (врага) вспять (устар. книжн.) – погнати (відігнати, прогнати) (ворога).

Вставать | Буря встаёт, встала – схоплюється, схопилася (зривається, зірвалася, знімається, знялася) буря (шуря-буря); буриться, забурилося, шурубуриться, зашурубурилося. [Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Глібов. Хмариться, буриться, — дощ буде. Сл. Гр.] | Вопрос встаёт во весь рост

– питання стає на всю широчінь. | Вставать, встать грудью за кого, за что (книжн.) –

ставити, стояти, стати стіною (муром) за кого, за що; мужньо боронити (захищати, обставати) кого, що. | Вставать, встать дыбом – ставати, стати диба (дибом, дибки, дуба, дубом, сторч, сторчака, догори). [Як скочить Лев — аж диба стала грива… Глібов. Коли почує пан, то я певен — чуприна стане догори. Тобілевич.] | Вставать, встать на дыбы (перен.) – ставати, стати (про багатьох поставити) дибки (на диби, сторчака, іноді руба, навспинячки, зниж. гопки). [А ще й дибки проти нас стають вони! Грінченко. Він наче і з добрим серцем до мене, а проти його — навспинячки. Мирний.] | Вставать, встать на зашиту кого – ставати, стати (поставати, постати) до оборони (на оборону, на захист, зах. в обороні) кого, чого; обставати, обстати за ким, за чим, за кого, за що; уступатися, уступитися за кого, за що. [А Дутка обстав за жінкою і сказав там якесь слово Савці. Савка на те візьми та й гоп Дутку в лице. Маковей.] | Вставать, встать на колени – ставати, стати (про багатьох поставати) на коліна (навколішки, навколюшки, навколінки, навколінці); (зах.) уклякати, клякнути, уклякнути (про багатьох повклякати) [на коліна]. [Уклякла на обидва коліна на мокру од крові землю. Коцюбинський.] | Вставать, встать на ноги (перен.) – ставати, стати на ноги, спинатися, зіп’ястися на ноги; зводитися, звестися (здійматися, зніматися, знятися) [на ноги]. [Нехай твій рідний край плямований не буде, нехай тобі щастить, де ти на ноги знявся… П. Куліш, перекл. з Байрона.] | Вставать, встать на путь чего – ставати, стати на шлях чого; іти, піти шляхом чого. | Вставать, встать поперёк дороги (перен.) – заступати, заступити шлях (дорогу, стежку) кому; ставати, стати (в)поперек шляху (дороги); ставати, стати на перешкоді (на дорозі); ставати, стати притичиною кому. [А тяжкії воріженьки заступили доріженьки. Н. п.] | Вставать, встать против кого – (в)ставати, (в)стати на кого; повставати, повстати проти кого, на кого; підніматися, піднятися на кого. [Нездужаєш чи боїшся На ворога стати? Шевченко.] | Вставать, встать с места – уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися) [з місця]; підводитися, підвестися (зводитися, звестися, зніматися, знятися, ставати, стати) на [рівні] ноги. [Вона… підвівшись, кладе свою руку на плече хлопчикові. Багмут.] | Вставать, встать с трудом – насилу (ледве) уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися); зволікатися, зволіктися. [Ледве встала, поклонилась, Вийшла мовчки з хати. Шевченко. Довго спав на сіні в клуні, аж надвечір зволікся… Сл. Гр.] | Встал да пошёл, так и вотчина со мной – куди пішов Лесь, то все весь. Пр. Куди піде Лесь, то всюди увесь. Пр.

Голий підперезався та й зовсім зібрався. Пр. | Встанешь пораньше, так уйдёшь подальше

– хто рано підводиться, за тим діло водиться. Пр. Щоб лиха не знати, треба не багато спати. Пр. Хто бажа багацько знати, треба мало спати. Пр. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Пр. | Встать в позу – стати в позу. | Встать на защиту Родины – стати на оборону (до оборони, на захист) Батьківщини. | Встать на учёт – узятися на облік. | Встать на чьё-либо место – заступити кого, чиє місце; стати на чиє місце. | Встать поспешно, схватиться, сорваться – схопитися (підхопитися) [з місця]; зірватися з місця; зірватися (схопитися) на [рівні] ноги (про богат. посхоплюватися, позриватися). [Але в ту ж мить Надія схопилась… Завгородній. Юрко зривається з місця і біжить стежкою до

89

Російсько-український словник сталих виразів

Ілька на городи. Козланюк.] | Встать с левой ноги – уставати, устати лівою ногою (на ліву ногу). | Ему больше не встать – йому вже (вдруге, більш) не встати; він не встане вже. | Кто рано встаёт, того удача ждёт – хто не довго спить, тому щастить. Пр. Хто рано встає — у того й є. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Що рано, то не погано. Пр.

Вставлять | Вставлять, вставить дно во что – днити, заднити (про багатьох

позадинати) що. [Бондар позадинав барильця. Сл. Гр.] | Вставлять, вставить слово, словцо – укидати, укинути (докидати, докинути, додавати, додати, вставлять, вставити) слово, слівце; упадати, упасти в слово (в річ) кому; (образн.) пришву пришивати, пришити. [А молоденькі панночки раді, що й їм вільно пришити свою пришву до розмови, навперейми почали згадувати та декламувати уривочки з декадентських віршів… Дніпрова Чайка.] | Вставлять, вставить стекло оконное – склити, засклити вікно; (про багатьох) посклити вікна. | Вставлять палки в колёса (разг.) – уставляти (кидати) палиці в колеса; ложку з рота вибивати.

Встрёпка | Задать встрёпку кому – прочухана (прочуханки, перегону, (лок.)тіпачки) дати кому. [Дамо тобі доброї тіпачки. Сл. Гр.]

Встречаться | Встретиться случайно – зустрітися випадково (випадком, іноді нагодою); здибатися. [Повертаючись до своїх, Хома здибався в темряві з Маковеєм. Гончар.] | Встречаться с затруднениями, препятствиями… – (зу)стрічатися з труднощами, перешкодами (перепонами)…; наражатися на труднощі, на перешкоди…; стрівать труднощі, перешкоди (перепони)… кого. | Они встретились глазами – вони ззирнулися (зглянулися); очі їхні ззирнулися (зглянулися); їхні очі зглянулися із (між) собою; вони (зу)стрілися очима; їхні очі зустрілися. [І дві пароньки найщасливіших очей ізглянулися із собою. Вовчок.] | Такие явления встречаются – такі явища трапляються (подивуються).

Встречать | Встречать с распростёртыми объятиями – (зу)стрічати (стрівати) з розкритими обіймами; [зустрічати (вітати) з радістю (радісно, радо). [Орину завжди радо в Захаровій сім’ї стрічали… Гордієнко.] | Встречать с хлебом-солью – вітати хлібом-сіллю; зустрічати (зустрівати) з хлібом-сіллю.

Встреча | Встреча условленная (свидание) – побачення (стрівання). | При встрече с кем –

зустрівши кого; зустрівшись із ким; зустрічаючи кого; при зустрічі з ким. | При первой встрече – з першої зустрічі (з першою зустріччю); у першу зустріч; при першій зустрічі.

Встречный | Встречный ветер – супротивний вітер. | Встречный и поперечный (разг.) –

кожний (кожен) стрічний; хто трапиться; абихто. [Полюби мене в чорній, а в білій полюбить і абихто. Пр.] | Первый встречный (попавшийся) – перший-ліпший; перший стрічний. [Тепер учених жінок дуже ще мало і вони не виходять за першого-ліпшого. Ярошинська.]

Встряска | Задать встряску кому – (те саме, що) Задать встрёпку кому. Див. встрёпка.

Встряхнуть | Встряхнуть головой – мотнути (струснути) головою.

Вступаться | Вступаться, вступиться за кого, за что – заступитися, заступатися за кого, за що; оступатися, оступитися за кого, за що, за ким, за чим; обставати, обстати за ким, за чим, за кого, за що. [Бідний дядько Панас! Вони за всіма оступаються, а всі проти них! Тобілевич.]

Вступать | Вступать, вступить, идти, пойти в бой – Див. бой. | Вступать, вступить в брак, сочетаться браком с кем – Див. брак. | Вступать, вступить в борьбу с кем – Див. борьба. | Вступать, вступить в должность – заступати, заступити [на] посаду, ким; обіймати, обняти посаду; ставати, стати (вступати, вступити) на посаду. [Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш. Сл. Гр.] | Вступать, вступить в дружеские, приятельские, товарищеские, фамильярные отношения с кем – заходити, зайти в приязнь з ким; заприязнюватись, заприязнитися з ким; подружитися (про жінок заподругувати); поєднатися; заприятелювати; затоваришувати (потоваришувати, давн. засябрувати); запанібратитися. […Вона бездоганно правила своє шкільне діло, але ніколи ні з ким не заходила у приязнь. Дніпрова Чайка. Вони ще дужче затоваришували. Мирний.] | Вступать, вступить в перебранку (разг.) – удаватися, удатися у лайку (у сварку, в пересварку); лаятися, полаятися; сваритися, посваритися, ставати, стати до сварки. [Не вдавайсь у сварку, бо будеш битий. Сл. Гр.] | Вступать, вступить в переговоры – (роз)починати, (роз)почати переговори (перемови); ставати, стати до переговорів (до перемов). | Вступать, вступить в права – уступати, уступити (увіходити, увійти) в права. | Вступать, вступить в пререкания с кем – заходити, зайти (удаватися, удатися) в суперечки, засперечатися з ким. [Не будемо в суперечку заходити, бо я і так нагризся з тобою за ці часи! Тобілевич.] | Вступать, вступить в разговор с кем – заводити, завести розмову з ким; заходити, зайти у розмову (в балачки, в бесіду, в речі) з

90

Російсько-український словник сталих виразів

ким; ставати, стати до розмови з ким; (роз)починати, (роз)почати (зачинати, зачати) розмову з ким; у розмову вдаватися, вдатися (даватися, датися) з ким; розбалакуватися, розбалакатися (розмовитися, розгомонітися) з ким; уступатись, уступити до розмови з ким; стати на речах з ким. [В розмову вона не заходила. Вовчок. Він сподівався, що Порадюк дасться з ними у розмову… Чендей.] | Вступать, вступить в родство – ріднитися, поріднитися (родичатися, породичатися). [Ми хазяїни, як і були, а Хома старець! Нема рації нам ріднитись з ним. Тобілевич.] | Вступать, вступить в связь с кем

– уступати, уступити в зв’язок з ким; (згруб. неприхильно) злигуватися, злигатися (полигатися) з ким. | Вступать, вступить в силу (в действие) – набирати, набрати сили (чинності). | Вступать, вступить в соглашение с кем – ставати, стати до угоди з ким; погоджуватися, погодитися з ким. [Погодились брати хуру, та підвід нема. Сл. Гр.] | Вступать, вступить в союз с кем – уступати, уступити (увіходити, увійти) в союз (у спілку) з ким; приставати, пристати до спілки з ким. | Вступать, вступить в спор, заспорить – заходити, зайти в суперечку; сперечатися, засперечатися (докон. також заспоритися); на суперечки йти, піти; зчеплятися, зчепитися. [З дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр.] | Вступать, вступить на престол (книжн.) – ставати, стати на троні (на царство); сідати, сісти на престолі (на троні); обняти трон; зацарювати; закоролювати. [Він трон обняв за юних літ… Лукаш, перекл. з Гете.] | Вступать, вступить на путь – (в)ступати, (в)ступити (ставати, стати) на цілях (на путь, на стежку); іти, піти шляхом чого. [На добру стежку вступив я, піду й далі по ній… Коцюбинський.] | Вступать в тяжбу – позиватися. | Вступить в любовную связь – зазнатися з ким; зав’язати любовні взаємини (стосунки); кохатися (любитися). [Зазнався з молодичкою. П. Куліш.]

Вступление | По вступлении в должность – ставши (вступивши) на посаду; обнявши (прийнявши) посаду.

Всходить | Взойдёт солнце и к нам во двор; взойдёт солнце и над нашими воротами –

загляне сонце і в наше віконце. Пр. І в наше віконце загляне (засяє, засвітить) сонце. Пр. Колись і перед моїм вікном сонечко зійде. Пр. Іще й на моїх воротях сонце засяє. Пр. Колись і перед моїми (нашими) ворітьми сонечко зійде. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Діждемо пори, що і ми вилізем з нори. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр. | Когда песок на камне взойдёт – як на долоні волосся проросте (виросте). Пр. Як на камені пшениця вродить. Пр. Як сова світ уздрить. Пр. Як свиня на небо гляне. Пр. Як у курки зуби виростуть. Пр. Як п’явка крикне. Пр. Як дві неділі разом зійдуться. Пр. Як виросте трава на помості. Пр.

Всходы | Покрываться, покрыться всходами – урунюватися, урунитися. [От побачите, що до перших приморозків ще так вруниться, як того треба. Сл. Гр.] | Покрытый зелёными всходами – зеленорунний; заврунений.

Всыпать | Всыпать кому (разг.) – усипати (учистити) кому; дати прочухана (прочуханки) кому; відшмагати кого.

Всякий | Без всяких неприятностей – без жодної прикрості. | Без всякого – без ніякого (без ніяких); без усякого (без усяких); без жодного. | Без всякого сомнения – поза всяким (будь-яким) сумнівом; поза всякими (будь-якими) сумнівами. | Во всякое время – Див. время. | Во всяком случае – у всякому (в кожному) разі; хоч як; (книжн.) за всяких (за будь-яких) обставин. [У всякому разі не була подібною до тієї жінки, якою він часто уявляв її. Тарновський. Хоч як, я у вас буду. Сл. Ум.] | Во всякую минуту – щохвилини; кожної хвилини; (у) кожну хвилину. | Всякая всячина (разг.) – усяка (різна) всячина; різні різнощі; мішанина з усього. | Всякий день, всякий час… – щодень (щодня, щоднини), щогодина (щогодини)…; кожної днини, кожної години… [Опріч горілки він схотів пива — і щодня давали пива. Коцюбинський.] | Всякий правду хвалит, да не всякий знает – усяк правду хвалить, та не всяк знає. Пр. Усяк правду знає, та не всяк за неї дбає. Пр. Усяк про правду трубить, а не всяк ту правду любить. Пр. | Всякий раз – щораз(у); кожного разу. | Всякий раз как… – щораз(у), як (коли)…; кожного разу, як (коли)… [Розкаже, як шукала його по сибірських госпіталях, як бігала щоразу вниз, коли прибувала з фронту нова партія. Гончар.] | Всякими средствами, способами – усяким способом; усіма способами (засобами). | Всякого рода – усілякі (усякі); різні; усякий різний (усякі різні). | Всякому овощу (плоду) своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Усякому овочеві свій час. Пр. На все свій (є) час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Минуло літо — не ходи в луг по калину. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр. | Всякому свой талан (своя судьба) – у кожного (у всякого) своя доля (свій талан). Пр. Не всім однакова доля. Пр. Кому добре, а кому зле. Пр. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце. Пр. Хто плаче, а хто скаче. Пр. Одному на

91

Російсько-український словник сталих виразів

трісочці прядеться, а другому й веретінце не хоче. Пр. | На всякий случай – про (на) всяк(ий) випадок. [А заробите яку копійку, зложите докупи, от і гріш буде про всякий випадок… Коцюбинський.] | Решительно всякий – геть усякий; кожнісінький. [Вона на кожнісінького хлопця оком накидає. З пар. уст.] | Это всякий сделает – це кожне (кожен, кожний, усяке, усякий) зробить; (жарт.) так і дурень каші наварить.

Всяко | Всяко бывает – усяк(о) (усякого, різно, усього) буває (трапляється); усячина буває; (образн.) Часом з квасом, порою з водою. Пр. Іноді густо та пусто, а іноді рідко та мітко. Пр. Як коли — густо, а коли й пусто. Пр. Раз (часом) густо, а раз (часом) пусто. Пр. І в погоду часом грім ударить. Пр.

Всяк | Всяк господин в своём доме – у своєму добрі всяк хазяїн. Пр. На своїм коні як хочеш їдеш. Пр. У своїм болоті й жаба співає. Пр. У своїм гнізді і ворона яструбові очі виклює. Пр. Чия хата, того й правда. Пр. У своїй хаті своя правда. Шевченко. | Всяк кулик своё болото хвалит – кожний кулик своє болото хвалить. Пр. Усякий кулик до свого болота звик. Пр. Кожний кулик у своєму болоті велик. Пр. Кожна лисиця свій хвостик хвалить. Пр. Кожна птаха своє гніздо хвалить. Пр. Кожна корова своє теля лиже. Пр. Кожна жаба своє болото хвалить. Пр. Кому як болото, а мені так як злото. Пр. Людям як повітка, а мені як квітка. Пр. | Всяк молодец на свой образец – кожний (усякий) молодець на свій взірець. Пр. Всякий кравець на свій аршин. Пр. Кожний дідько в свою дудку грає. Пр. Хто як знає, так і тачає. Пр. Кожна пташка своєї пісні (свою пісню) співає. Пр. Як півень уміє, так і піє.

Пр. | Всяк петух на своём пепелище хозяин; на своём пепелище и курица скребёт –

кожний півень на своїм смітнику пан. Пр. Усякий півень на своєму смітті гордий. Пр. Кожний (усякий) півень смілий на своїм смітті. Пр. Кожний пес на своїм смітті гордий. Пр. Усяка сосна в своєму бору шумить. Пр. | Всяк по-своему с ума сходит – усяк(е) посвоєму казиться. Пр. Кожен блазень своїм строєм. Пр. Хто хоче — сокоче, а хто хоче — кудкудаче. Пр. Сніп з бородою, а козак з молодою. Пр. Хто до кого, а я до Параски. Пр. Хто з ступою, а я з товкачем. Пр. У всякого Мусія своя затія. Пр. | Всяк сверчок знай свой шесток – знай, свине, своє лігво. Пр. Знай, козо, своє стійло. Пр. Знай, кобило, де брикати. Пр. Знай, хто роком старший. Пр. Не літай, вороно, в чужії хороми. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Свиня в наритниках — так уже й кінь. Пр. Коли не пиріг, то й не пирожися. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся. Пр. Коли ти швець, пильнуй свого копила. Пр. | Всяк своего счастья кузнец – чоловік своєму щастю коваль. Пр. Усяк свого щастя коваль. Пр.

Всячески | Всячески помогать, стараться… – усіляко (усяк(о), усяково, геть усяко, різно, усякими способами, усяким способом, усіма способами) допомагати, старатися…; на всі лади допомагати, старатися (намагатися)… [Свекруха явно затівала сварку. Але Настя усяк уникала її. Шаповал.]

Вся | Все и вся (разг. устар.) – Див. весь. | Всех и вся (разг. устар.) – усіх без розбору; геть усіх; геть-чисто всіх; (книжн.) усіх і вся. [Він всіх і вся навік скорив Непохибним авторитетом… Лукаш, перекл. з Гете.]

Втаптывать | Втаптывать, втоптать в грязь – утоптувати, утоптати (затоптувати, затоптати) в болото (в багно); закаляти (обкидати) болотом; упосліджувати, упослідити. [Всі, з ким ти жила досі, закаляють тебе болотом. Коцюбинський. Як угнівається, то знічев’я людину не те що упослідить, а й занапастить навіки. Вовчок.]

Втирание | Втирание очков – замилювання очей. | Втирать, втереть очки кому (разг.) –

замилювати, замилити очі кому; ману пускати, пустити (напускати, напустити, наводити, навести) на кого; ману наводити кому на очі; туману пускати, пустити; туман (полуду) наводити, навести на кого; (вульг.) тумана перти, вперти кому; очі запихати, запхати кому; (образн.) у постоли взути кого; пришви пришивати, пришити кому. [Вони напускають ману на чоловіка… П. Куліш.]

Втираться | Втираться, втереться в доверие к кому (перен. разг.) – залазити, залізти, влізти в душу кому (в довіру до кого); утиратися, утертися в довір’я (в довіру) до кого, в чиє (в чию). [Уміє дехто дуже спритно влізти в душу, видати себе за щось зовсім інше, ніж справді є. Кротевич.]

Втолковывать | Втолковывать, втолочь в голову кому (разг.) – (те саме, що) Вбивать, вбить в голову кому, что (перен. разг.). Див. вбивать.

Вторник | Во вторник – у вівторок; вівторком. | Каждый вторник – щовівторка; кожного вівторка. | Каждый вторник бывающий – щовівторковий. | По вторникам – вівторками; у вівторки; щовівторка. [У нашім селі кіно буває вівторками. З нар. уст.]

Второй | [Во] второй раз, (в) другой раз, вторично – другий раз; (за) другим разом; удруге. [Маруся витягла воду з криниці другий раз. Н.-Левицький. Другим разом, кажу, — не пролізете. Тулуб. І вдруге дівчина йому відмовила. Вовчок.] | Во-вторых – по друге; (у)

92

Російсько-український словник сталих виразів

друге. | Вторая молодость – друга молодість (другі молодощі). | Второй по старшинству

– підстарший; (розм.) другий по старшині. [Старша сестра коня веде, А підстарша зброю несе. Н. п.] | До второго пришествия – до другого пришестя; [аж] до судного дня; до судувіку; страшенно довго. | Из вторых рук (купить, узнать, получить что) – з другої руки (купити, дізнатися, довідатися, одержати, дістати що). | Каждый второй день – кожного другого дня (кожної другої днини); що другий день (що другого дня, що другої днини). [Печеніги нападали на нас мало не що другий день… Опільський.] | На второй день – другого дня (другої днини); на другий день. [Другого дня ввечері вертався Хома від пана. Коцюбинський.] | Отступить, отойти на второй план – відійти на другий план; поступитися назад; зостатися збоку; відступитися.

Втягиваться | Втягиваться, втянуться в работу – утягатися, утягтися у працю (в роботу); призвичаюватися, призвичаїтися до роботи (до праці); обвикати, обвикнути з працею (з роботою).

Втянуться | Щёки втянулись – щоки (лиця) позападали(ся) (запали(ся), впали). [Я довго думав, Рустеме, так довго, що лиця в мене запались, наче від посту. Коцюбинський.]

Вулкан | Жить как на вулкане (разг.) – жити як на вулкані; сидіти як на порохівні.

Входить | Без доклада не входить – не спитавшись, не заходити. | В одно ухо вошло, в другое вышло – одним вухом слухає, другим випускає. Пр. Те йому вух не береться. Пр. Те йому вухами ллється. Пр. В одне вухо увійшло, а в друге вийшло. Пр. Одним вухом увіходить, а другим сходить. Пр. | Войти в воду – убрести [у воду]; уступити у воду. | Войти в ежедневный обиход – увійти в щоденний ужиток; ужитися. | Вошедший в быт, обычай – узвичаєний. | Входить в мелочи, в подробности – удаватися (вглядатися) у дрібниці, в подробиці, додивлятися (доглядатися) до дрібниць, до подробиць; розбиратись у дрібницях. | Входить, войти в азарт – розпалюватися, розпалятися, розпалитися (запалюватися, запалитися); розогніти; увіходити, увійти в азарт. | Входить, войти в быт, в жизнь – у[в]ходити, увійти (про багатьох докон. повходити) в побут; уживатися, ужитися; ставати, стати звичайною (звичайнісінькою) річчю; узвичаюватися, узвичаїтися; ставати, стати побутовим явищем (побутом). | Входить, войти в возраст, лета… – дійти (про багатьох подоходити) до зрілого (літнього) віку; дійти [до] літ. | Входить, войти в действие, силу (о законе) – набирати, набрати (набувати, набути) чинності, сили. | Входить, войти в долги – робити борги (довги); наробити боргів (довгів); напозиватися (про багатьох понапозичатися); довжитися, задовжитися; залазити, залізти (впадати, впасти) в борги (в довги). [Нетяжко в довги впасти, але тяжко з них вилізти. Пр.] | Входить, войти в милость к кому – підходити, підійти під ласку кому; здобувати, здобути ласку в кого; здобувати, здобутися ласки в кого. [А я тую дрібну ряску Заберу в запаску, Таки свойму козакові Підійду під ласку. Н. п.] | Входить, войти в моду – увіходити, увійти (про багатьох повходити) в моду; ставати, стати модним; на це тепер мода. | Входить, войти в норму – ставати, стати нормою (за норму); робитися, зробитися нормою. | Входить, войти в обычай – узвичаюватися, узвичаїтися; у(ві)ходити, увійти в звичай; повестися. | Входить, войти во вкус чего – Див. вкус. | Входить, войти в переговоры –

заходити, зайти в переговори (в перемови); розпочинати, (роз)почати переговори (перемови). | Входить, войти в план – увіходити, увійти в план, бути заведеним (занесеним, уписаним) у план; бути в плані. | Входить, войти в положение кого, чьё – ставати, стати на чиє місце; на місце кого; зглянутися на становище чиє; зглянутися на кого. [Зглянься на мене, бідну. Сл. Ум.] | Входить, войти в пословицу, в поговорку –

ставати, стати (робитися, зробитися) прислів’ям; приказкою. | Входить, войти в пререкания с кем – заходити, зайти (вдаватися, вдатися) у суперечки (у перекір) і з ким; заводити, завести суперечку з ким. | Входить, войти в привычку – ставати(ся), стати(ся) (робитися, зробитися) звичкою (звичаєм, навичкою). | Входить, войти в роль – звикати, звикнути (про багатьох позвикати) до [своєї] ролі; призвичаюватися, призвичаїтися до [своєї] ролі; увіходити, увійти в роль. | Входить, войти в силу (о человеке) – у силу (в потугу) вбиватися, вбитися (про багатьох повбиватися); убиратися, убратися (про багатьох повбиратися); набиратися, набратися сили (потуги); употужнитися; (образн.) у колодочки (в пір’я, в пера, в пір’ячко, у палки) вбиватися, вбитися, повбиватися. [Я корюся, Поки в силу та в потугу вб’юся. П. Куліш. Юз в кінці повісті далеко не той, що на початку, коли вбивався в колодочки. Клоччя.] | Входить, войти в славу – слави заживати, зажити; убиватися, убитися в славу; набувати, набути слави; уславлятися, уславитися. [Ой не знав козак, ой не знав Супрун, а як славоньки зажити, Гей зібрав військо славне запорізьке Та й пішов він орду бити. Іст. п.] | Входить, войти в соглашение – поєднуватися, поєднатися; учиняти, учинити згоду; порозуміватися, порозумітися (погоджуватися, погодитися); укладати, укласти, уложити згоду; уступати, уступити в

93

Російсько-український словник сталих виразів

згоду. [Пани, теє зрозумівши, згоду учинили: Підкинувшись під Умань, Ґонту ізловили… Максимович.] | Входить, войти в соприкосновение с кем – стикатися, зіткнутися з ким. | Входить, войти протискиваясь, протолпиться куда – усуватися, усунутися куди; протовплюватися, протовплятися, протовпитися (протискуватися, протискатися, протиснутися) куди. [За народом так насилу протовпились до хати. Квітка-Основ’яненко. Крізь натовп хутко протискувалась якась постать. Панч.] | Входить, войти с представлением – звертатися, звернутися з поданням (з пропозицією). | Входить в состав чего – увіходити до складу (в склад) чого. | В чужие мысли не войдёшь – чужої думки не збагнеш (не вгадаєш); Чужа гадка — загадка. Пр. Ніхто не знає, що хто гадає. Пр. | Он ни во что не входит – він ні за (про) що не дбає; він ні до чого не береться; він ні в що (ні до чого) не втручається. | Это входит в расчёты кого – це має на увазі хто; на це важить (розраховує) хто.

Вход | Посторонним лицам вход воспрещается, воспрещён – стороннім заходити не вільно (заборонено); стороннім (чужим) [людям] увіходити не можна. | У входа – коло (біля) входу; на (при) вході; на проході; з приходу. [Нора з приходу вузенька. Сл. Тимч.]

Вхожий | Быть вхожим, не вхожим к кому, куда – бути вхожим, не вхожим до кого, куди; уходжати, не входжати до кого, куди; мати доступ, не мати доступу до кого, куди.

Вчерашний | Вчерашнего дня не воротишь – учорашнього дня не вернеш (не вернути). Пр. Учорашнього дня стома (ста) кіньми не доженеш. Пр. | Искать вчерашнего дня (разг. ирон.) – шукати (глядіти) вчорашнього дня. [Ходить він по подвір’ю, никає, то в садок подасться, постоїть під деревом і знов у двір, немов учорашнього дня шукає. Коцюбинський.] | Со вчерашнего дня – від (з) учорашнього дня; відучора (зучора); (лок.) від (з) учорашу. [Товаришу старшина! Ви ж мене знаєте не від учорашу! Гончар.] | Со вчерашнего дня существующий – відучорашній.

Въезд | Въезд запрещён – уїздити (уїжджати) заборонено (не можна, не вільно). | При въезде; у въезда – при в’їзді; біля (коло) в’їзду; з приїзду (на приїзді). [Згоріло сімнадцять дворів зараз з приїзду. Сл. Гр.]

Выбегать | Выбегать навстречу кому – вибігти назустріч кому (устріть кого); вибігти проти кого. [Кого визираю? Проти кого вибігаю? Бареток.]

Выбиваться | Выбиваться, выбиться из бедности – вибиватися, вибитися з нестатків (із злиднів). | Выбиваться, выбиться из сил – знесилюватися, знесилитися (висилюватися, висилятися); знемагатися, знемогтися [на сили]; знемагати, знемогти на силу; вибиватися, вибитися (про багатьох повибиватися) із сили (із сил, із снаги, з моці); (зрідка) приставати, пристати, (про багатьох поприставати); підбиватися, підбитися. [К ночі (Настя) вже з сили зовсім вибилась… Вовчок. Ой моєму миленькому волики пристали. Сл. Гр.] | Выбиться в люди – вибитися (про багатьох повибиватися) в люди; вилізти в люди; вилюдніти (про багатьох повилюднювати). [Батько хвалився: мій Данило навчився грамоти, став писарчуком, вилюднів. З нар. уст.] | Выбиться из колеи (перен.) – випасти (вибитися, зійти, збитися) з колії.

Выбивать | Выбить дурь из кого, из головы (разг.) – вибити дур (дурощі) з кого, з голови. [Ні прохання, ні погрози, ні лупцювання не вибили дурощів з упертої голови. Стельмах.] | Выбить из колеи кого (разг.) – вибити (збити) з колії кого. [Та виїзд Флори Германівни в район розкопин і запрошення його побувати там вибили його з колії. Коцюба.]

Выбившийся | Выбившийся из сил – знеможений; знесилений.

Выбирать | Выбирать, выбрать кого кем – обирати, обрати кого на кого, на що, за кого, за що, ким, чим. | Выбирать по вкусу – добирати [собі] до смаку; любувати. [Любує кобилу.

Сл. Гр.] | Не из чего выбирать, не было из чего выбрать – нема з чого (нема між чим), не було з чого (не було між чим) вибрати. […Вибирати не було з чого та й не було коли. Стельмах.]

Выбор | Без выбора – не вибираючи; без вибору. | Выбор пал на кого – вибір припав на кого; вибираючи, спинились на кому. | Выборы в Верховный, в областной Совет… –

вибори до Верховної, до обласної Ради… | По твоєму выбору, на твой выбор – на твій вибір; з твого вибору. | Производить выборы – провадити вибори; вибирати.

Выбрасывать | Выбрасывать деньги – розкидати грішми; тринькати (розтринькувати) гроші; викидати гроші. [Бач, яка гонорова! — не витримала Вінцучиха.— Такими грошима розкидається. Муратов.] | Выбрасывать деньги на ветер (разг.) – Див. ветер. | Выбрасывать за борт – викидати за борт (за облавок, через палубу). | Выбрасывать из головы, из сердца, из памяти кого, чт о – викидати з голови (спускати з думки) кого, що; викидати з серця кого, що; викидати з пам’яті кого, що. | Выбрасывать клубы дыма – викидати звої (клуби) диму; (іноді) бухати димом. | Выбрасывать колос, колоситься – викидати (висипати) колос; колоситися. | Выбрасывать побеги, ростки, отростки –

94

Російсько-український словник сталих виразів

пускати (виганяти) пагони (пагіння, парості); пароститися. [Все жито почало пароститися. Сл. Гр.] | Выбрасывать почки – пускати (виганяти) брость; броститися (бростатися); наганяти бруньки; брунитися (брунькувати(ся)). [Весь сад брунився. Гончар.]

Выбывать | Выбывать из строя (перен.) – вибувати з ладу; випадати з ряду; ставати (бути) непридатним до чого.

Вывезти | Вывезла меня случайность (перен. разг.) – мені допоміг (став у пригоді) випадок; мені допомогла (стала в пригоді) нагода.

Вывернуться | Вывернуться из беды – викрутитися (вигорнутися, вивернутися, емоц. видряпатися) з біди (з лиха, з халепи, з напасті); виборсатися з лиха (з біди, з халепи, з напасті). | Вывернуться из рук (разг.) – вивернутися (викрутитися, виборсатися) з рук; випручатися [з рук].

Выверт | Он, она… с вывертом (разг.) – він, вона… з викрутасами (з химерами); він, вона… химерна (чудна) людина; химерник; химерниця.

Выводить | Выводить, вывести в люди кого – виводити, вивести; (про багатьох)

повиводити в люди кого. | Выводить, вывести заключение – робити, зробити висновок; висновувати, виснувати. | Выводить, вывести из беды кого – визволяти, визволити з біди (з лиха, з напасті) кого; вирятовувати, вирятувати кого з біди (з лиха, з напасті). [Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті. П. Куліш.] | Выводить, вывести из заблуждения кого (перен.) – з’ясовувати, з’ясувати кому його помилку; очі розкривати, розкрити кому на що; виводити, вивести з омани (з заблуду) кого. | Выводить, вывести из оцепенения – виводити, вивести з заціпеніння (з одубіння); повертати, повернути до свідомості. [Голоси в дворі вивели її з одубіння. Панн.] | Выводить, вывести из равновесия кого –

порушувати, порушити рівновагу чию; виводити, вивести з рівноваги кого. | Выводить, вывести из терпения кого – виводити з терпіння кого; уривати, урвати терпець кому; переступати, переступити (переходити, перейти) міру терп(е)ливості чиєї. | Выводить, вывести кого из себя – виводити, вивести з себе кого; дратувати, роздратувати кого; допікати, допекти кому; дозоляти, дозолити кому. [Так дозолив мені той капосний Івась, що я за віник та за ним… З нар. уст.] | Выводить, вывести на свежую, на чистую воду кого (разг.) – показувати, показати кого в правдивому світлі; викривати, викрити кого.

Див. вода.

Вывод | Делать, сделать выводы – робити, зробити висновки; висновувати, виснувати. | Приходить, прийти к выводу – доходити, дійти [до] висновку; приходити, прийти (привертатися, привернутися) до висновку. [Ще раз і ще думав над цим Цигуля й завжди доходив саме того висновку, що не пусте це. Головко.]

Выволочка | Дать, задать выволочку кому (разг.) – дати, завдати матланки (прочухана, прочуханки, перегону) кому.

Выворачивать | Выворачивать карманы – кишені витрушувати (вивертати). | От этого все нутро выворачивает кому (разг.) – від цього стає (робиться) млосно (погано, недобре, зле) кому. [Зурна повторяла один і той самий голос… аж робилось млосно. Кобилянська.]

Выглядеть | Выглядеть все глаза – видивити очі. [Поки сина ожениш — очі видивиш. Сл. Гр.] | Выглядеть молодцом (разг.) – мати молодецький вигляд: видаватися (виглядати) молодцем; такий молодець, що любо глянути.

Выгнать | Выгнать в шею, в три шеи (разг.) – вигнати (вибити) в шию (в потилицю), у три вирви; виштурхати. [Козака нетягу за чуб брала, в потилицю вибивала. ЗОЮР. І самого Енея-пана В три вирви вигнали відтіль. Котляревський.]

Выговаривать | Выговаривать, выговорить себе право, преимущество – застерігати, застерегти (вимовляти, вимовити, виговорювати, виговорити) собі право, перевагу. | Выговаривать кому – вимовляти кому; давати (робити) комусь нагану; картати [словами]; сварити кого. [Мати вимовляла дочці: ходить, як п’яна, впору не з’їсть, не засне. Гордієнко. Тобі нагани не дадуть, ти сам багатий. Вовчок. Я вас сварю за те, що ви свого брата прогнали. Сл. Ум.]

Выговор | Делать, сделать выговор кому – робити, зробити догану (іноді нагану); висловлювати, висловити догану; вимовляти, вимовити (вичитувати, вичитати) (догану, іноді нагану) кому; виносити, винести догану кому. [Староста не допустив його до слова, а вичитав йому нагану. Франко.] | Его выговор сбивается на немецкий – його вимова скидається (схожа) на німецьку; вимовою він скидається на німця. | Получать, получить выговор – діставати, дістати догану (іноді нагану). | Строгий выговор – сувора (гостра) догана.

Выгода | Извлекать, извлечь выгоду из чего – мати (брати, узяти) користь (вигоду, пожиток, зиск) з чого; використовувати, використати що; користуватися, покористуватися з чого; зискувати, зискати на чому, з чого. [Любив козак три дівчини, та не мав користі.

95

Російсько-український словник сталих виразів

Сл. Гр.] | Нет в этом никакой выгоды – з цього нема ніякої вигоди (ніякого пожитку, ніякого вжитку, ніякої користі, ніякого зиску). | Приносить выгоду – давати (робити) вигоду (користь, пожиток, зиск). | Это принесёт ему выгоду – з цього він матиме вигоду (користь, пожиток, зиск); з цього він скористується (покористується); це йому піде на пожиток (на користь); це дасть йому вигоду (користь, пожиток, зиск).

Выгодный | Купить что на выгодных условиях – купити що вигідно. | Показывать, показать кого, что в выгодном, в самом выгодном свете – показувати, показати кого, що у вигідному, у найвигіднішому світлі; виставляти, виставити (виявляти, виявити) кого, що в гарному, в найкращому світлі. | С ним (с ней…) произошла выгодная перемена – він (вона…) змінився (змінилася…) на краще.

Выгореть | Выгореть на солнце – вигоріти (зблякнути) на сонці (від сонця). [На сонці чуб вигорів… Чорнобривець. Гарна була хустина, та зблякла на сонці. З нар. уст.] | Дело выгорело – діло вгоріло (вкипіло); справа вгоріла (вкипіла); діло вдалося (справа вдалася); діло зладилося. [Оттак! Моє діло не вкипіло! Сл. Ум.]

Выдаваться | Выдаваться способностями – відзначатися (визначатися) хистом (здібностями). | Выдалась хорошая погода, выдался хороший день… – випала (удалася) [добра, хороша] година (погода); випав (удався) [гарний, добрий, погожий, хороший] день; випала (удалася) гарна (добра, погожа, хороша) днина (днинка).

Выдавать | Выдавать, выдать кого, что – виказувати, виказати кого, на кого, що; зраджувати, зрадити кого, що. [Вони вас не викажуть… коли ви не викажете їх. Шовкопляс.] | Выдавать, выдать себя за кого – видавати, видати себе за кого; удавати, удати з себе кого; показувати, показати себе ким. | Выдавать, выдать тайну – зраджувати, зрадити (виказувати, виказати) таємницю (тайну). | Выдавать счётом, мерой, в ограниченном количестве – видавцем (ви)давати. | Выдать замуж кого – давати, дати (віддавати, віддати, видавати, видати) [заміж] за кого; одружувати, дружити, одружити кого з ким. | Выдать по чеку, по ордеру… – видати на чек, на ордер… | Выдать себя – зрадити (виказати) себе; зрадитися. | Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; (істор.) видати себе на ласку чию. | Выдать чужую работу за свою – присвоїти (привласнити) [собі] чужу працю.

Выделить | Выделить как самостоятельную единицу – виділити (вилучити) як самостійну одиницю.

Выделка | Овчинка выделки не стоит – шкурка вичинки не варта. Пр. Не стане шкурка за вичинку. Пр. Шкурка за чиньбу не стане. Пр. Не стане шкурка за виправу. Пр.

Выделывать | Выделывать штуки (фам.) – витворяти, витворювати; коїти; виробляти [штуки]; [різні витівки] витівати.

Выдерживать | Выдержать испытание – витримати (с)пробу. | Выдержать осаду –

витримати облогу; перетривати облогу; вистояти облогу (в облозі). | Выдержать экзамен

– скласти (пройти) іспит (екзамен). [Торік Ігор склав екзамен разом за два класи. Козаченко.] | Выдерживать, выдержать горе, страдание – терпіти, витерпіти (стерпіти) лихо, горе (лиха, горя); перебути лихо (горе), страждання. | Не выдержать удара, тяжести, мучений… – не знести (не витримати) удару, тягара, мук… | Нервы не выдерживают, не выдержали – нерви не витримують, не витримали; нерви зраджують, зрадили. | Нет сил выдержать – невидержка. [Так уже на серці накипіло, що невидержка! Українка.] | Сердце не выдерживает, не выдержало – серце розривається, розірвалося.

Выдохнуться | Выдохнулся кто (разг.) – (у посиленій праці) Вичерпав снагу (сили) хто; висилився (вичерпався, виснажився) хто; (про талант) стратити (утратити) хист (талант); зник хист (талант) у кого.

Выдрать | Выдрать за волосы кого – поскубити (наскубти) (за) чуба (чуприну) кого; чуба (чуприну) нам’яти кому; почубити (відчубити, вичубити) кого; натягти за чуба кого; матланки (клочки, почубеньків) дати кому. [Глядіть лишень, бо я вас так поскубу за чуба! Н.-Левицький. Гей, шануйсь, бо намну тобі чуба. Сл. Гр. До ладу його вичубив. Вовчок.] | Выдрать за уши кого (фам.) – вуха нам’яти (накрутити, наскубти) кому. [Треба котика піймать, Вушка сірії нам’ять Та вигнати з хати, Щоб не шкодив спати. Н. п.]

Выдумка | Голь на выдумки хитра – пішла голота на вигадки. Пр. Бідний хирий на видумки, а багач на гроші. Пр. Нужда ввічлива, а голь догадлива. Пр. Чим голіший, тим мудріший. Пр. По надобі, то знайдеш і в кадобі. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. Продав кота в торбі. Пр. | На выдумки хитёр – на вигадки завзятий; вигадливий.

Выдумывать | Выдумывать, выдумать небылицу – точити, сточити брехню; вигадувати вигадки (небилиці), вигадати вигадку (небилицю); (жарт.) витесати нетесаного тесана. [Уляна вигадки вигадує, квітки пришиває. Мирний.] | Он пороха не выдумает (разг.) – він

96

Російсько-український словник сталих виразів

пороху не вигадає (не видумає, не винайде).

Выеденный | Из-за выеденного яйца – за масляні вишкварки; за онучу. [За онучу збили бучу. Пр.] | Это выеденного яйца не стоит (разг.) – це й шага не варте; це ламаного шеляга не варте; це не варте [доброго] слова; це не варте дірки з бублика.

Выезжать | Выезжать, выехать с квартиры (разг.) – вибиратися, вибратися з квартири (з хати). | Выезжать в свет, в общество (устар.) – бувати у [вищому] світі (товаристві); бувати на людях; виходити на люди. | Выезжать на ком, на чём – використовувати кого, що; виїжджати на кому, на чому.

Выживать | Выжить из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти. [Сякий-такий лисий дідуга! Ум відстарів! Квітка-Основ’яненко. На дитячий розум перейшов. Пр.]

Выжимать | Выжимать сок, соки из кого (перен. разг.) – видавлювати (вичавлювати) сік, соки з кого; (образн.) видавлювати (вичавлювати) олію з кого. | Хоть выжми – хоч викрути. [Сорочка мокра, хоч викрути. Сл. Ум.]

Вызов | Вызов свидетелей по делу – виклик свідків у справі. | По вызову (по требованию) суда – на виклик суду. | С вызовом смотреть – дивитися (глядіти) визивно (задирливо, задерикувато, зачіпливо).

Вызываться | Это вызывается необходимостью – це конче (доконче) потрібне; цього вкрай треба кому. | Это вызывается тем, что… – це спричиняється тим, що…; це має свою причину в тому, що…; це залежить від того, що…; це причиняє те, шо…; це викликається (діється) тим, що… | Это вызывается чем – це спричиняється чим; це має свою причину в чому; це залежить від чого; це спричиняє що; це викликається (діється) чим.

Вызывать | Вызвать к жизни – покликати до життя; сплодити. [Трудно думи всі разом сплодити. Руданський.] | Вызывать, вызвать в ком что – будити, збудити в кому що; викликати в кого, в кому що; накликати, накликати кому що. | Вызывать, вызвать возмущение – Див. возмущение. | Вызывать, вызвать что (быть причиной чего) –

спричинювати, спричиняти, спричинити що; спричинятися, спричинитися до чого; викликати, викликати що. | Вызывать в памяти что – викликати в пам’яті що; згадувати (пригадувати) [собі] що. | Вызывать (вызвать) расстройство – викликати, викликати (спричинити, спричинювати) нелад (розлад); розстроювати, розстроїти.

Вызывающий | Иметь вызывающий вид – дивитися (глядіти) задирливо (визивно); козирем дивитися (стояти).

Выигрывать | Выигрывать в глазах чьих (во мнении чьём) – підноситися, піднестися (підійматися, піднятися) в очах чиїх. | Выигрывать, выиграть на чём – вигадувати, вигадати на чому; зискати, позискати на чому; вигравати, виграти на чому.

Выигрыш | Быть в выигрыше (перен.) – виграти; бути при виграші; мати вигоду (користь, пожиток, зиск).

Выискивать | Пойти выискивать – піти шукати (вишукувати); піти по нишпорках. [Ти візьми людей, піди по нишпорках, де яка стежка, де яка клуня… Яновський.]

Выйти | Выйдем (давай, давайте выйдем) отсюда! – вийдім(о) (з)відси ((з)відсіля, (з)відсіль)! | Выйти из пелёнок – вийти з дитячих літ (років); вийти з дитячого (дитинячого) віку; вийти (вирости) з пелюшок; (про багатьох) повиходити, повиростати…

| Вышел весь кто (его силы, талант исчерпаны) – вичерпав снагу (силу, сили) хто; геть висилився (вичерпався, виснажився) хто; геть стратив (утратив) хист (талант) хто; зник хист (талант) у кого. | Вышел, вышла в отца, мать – удався, удалася (уродився, уродилася) у батька, у матір. [І мій батько такий мався, і я в його вдався. Номис.] | Вышел скандал, спор – стався скандал, сталася спірка (суперечка). | Вышла история, неприятность – сталася історія, прикрість; трапилася (лучилася) неприємність; (іноді) трапилась оказія. [От жаль, що така оказія з Романом трапилась. Стельмах.] | Вышла линия (представился случай) – трапилася (лучилася) нагода (оказія). | Вышла ошибка –

трапилася (сталася) помилка. | Вышло всё хорошо – усе склалося на добре; усе вийшло (випало) добре. | Вышло ни то ни сё – вийшло ні се ні те (ні те ні се); вийшло ні сяке ні таке; (жарт.) ні теє ні онеє. | Вышло по-моему – на моє [слово] впало; на моє вийшло. [Так, як я казав, на моє слово впало. Сл. Гр.] | Вышло, что всё это неправда, ложь, враньё – виявилося, що все те (це) неправда, брехня (набрехано). | Вышло что у кого – вивівся хто з чого; вийшов з чого хто; вийшло що в кого; минулося в кого що; не стало в кого чого. | Дело вышло такое – сталося ось що; діло тут таке. | Из него выйдет толк – з нього щось [путнє] буде; з нього буде пуття. | Из этого ничего не выйдет – з цього (з того) нічого не буде (не вийде); не буде з цього пива ніякого дива. | Как бы чего не вышло –

97

Російсько-український словник сталих виразів

коли б чого не трапилося (не сталося, не вийшло). | Не вышел лицом (разг.) – не вдався на вроду; не гарний з лиця (на вроду). | Не вышел умом (разг.) – не вдався розумом; недоумкуватий; недоумок; невеликого розуму; бідний на розум. | Не вышло! – не вдалося!; не вийшло! | Ничего не вышло – нічого не вийшло; (розм. згруб.) вийшов пшик. [Сьогодні з нашої справи, скажу, знову пшик вийшов… Шовкопляс.] | Прошу выйти, уйти – прошу вийти; (фам.) прошу на виступці; (ірон. лок.) прохаю на викидку. | Ростом не вышел (разг.) – на зріст не вдався; малий (дрібний) на зріст; коротун; куций, приземок (курдупель); не доріс. | То на то и выйдет – те на те (й) вийде; те саме (й) вийде. | У меня вышли все деньги – вийшли гроші в мене; у мене вже по грошах; я витратився (вибився, звівся) з грошей.

Выкарабкаться | Выкарабкаться из долгов (фам.) – вилізти (виборсатися, вимотатися) з боргів (з довгів); (про багатьох) повилазити, повиборсуватися.

Выкатиться | Выкатились глаза – очі вивело.

Выкатывать | Выкатывать, выкатить глаза (разг.) – вивалювати, вивалити (вирячувати, вирячити, вилуплювати, вилупити, про багатьох повивалювати, повирячувати, повилуплювати) очі. [Лобода здивовано вирячив очі і кинувся до своїх прибічників. Ле.]

Выкат | Глаза навыкате, навыкат – вирячкуваті (витрішкуваті, банькуваті, банькаті) очі; вирла (баньки).

Выкидывать | Выкидывать штуки, фокусы, выкинет штуку, фокус – витворювати, витворяти (виробляти, витинати, витівати) [штуки]; фіглі стругати (гнути); фіґлювати; (докон.) (у)стругнути (утнути, утяти, емоц. ушкварити, упалити, удерти, удрати, упороти) штуку; коники (штуку) викидати, показувати. [Всі ми колись гуляли й витинали. Васильченко. Закортіло викинути ще якогось коника… Тарновський.] | Давай, давайте выкинем – викиньмо. | Колена (коленца) выкидывать – викидати, викинути колінце. [Смішив дівчат: то вигадку уверне яку, то колінце викине. Мирний.]

Выкинуть | Выкинуть из головы, из сердца кого, что – (те саме, що) Выбрасывать из головы, из сердца кого. Див. выбрасывать. | Из песни слов не выкинешь – з пісні слова не викинеш (не викидають, не викинути). Пр.

Выколотить | Выколотить деньги из кого (разг.) – вибити, повибивати (здерти, поздирати, видушити, повидушувати) гроші з кого. | Выколотить дурь из кого (разг.) – (те саме, що) Выбить дурь из кого. Див. выбивать.

Выколоть | Темно, хоть глаз выколи (разг.) – темно (поночі), хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи). [Надворі темно, хоч в око стрель. З нар. уст.]

Выкормить | Выкормил змейку на свою шейку – не грій гадюки за пазухою (у пазусі), бо вкусить. Пр. Нагрів у пазусі гадюку. Пр. Вигрів гадину (гадюку, змію) за пазухою. Пр.

Выкрасить | Выкрасить и выбросить (фам. шутл.) – заплющ очі та викинь; на лопату та за хату; закинь та й плюнь; покидька (непотріб); надібок у піч; ні до чого.

Выкрик | Выкриками добиться чего – вигукати. [Писаренко грає в дубову сопілку, Висвистав, вигукав у Самсона дівку. Сл. Гр.]

Выкрутасы | Говорить с выкрутасами – говорити (з)вивертом; говорити закрутисто (вузлувато, вигадливо).

Выкусить | Накось (накося) выкуси! (разг. вульг.) – ось (оце) тобі маєш!

Вылезать | Вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів). [Не тяжко в довги впасти, але тяжко з них вилізти. Пр.] | Вылезать из кожи (вульг. из шкуры) вон (фам.) – вилазити (лізти, виринати) з шкури; рватися (видиратися) із шкури; пнутися, п’ястися з-під шкури; аж очі рогом лізуть кому; (лок.) вилузуватися з шкіри; з усієї сили намагатися. [Кричить, аж з шкури вилазить. Номис. Після одруження Тодір, вилузуючись із шкіри, таки придбав лошата… Стельмах.] | Вылезать с чем (с неуместным вопросом, предложением) (разг.) – вихоплюватися з чим (з недоречним питанням, пропозицією). | Невозможно вылезть – не можна вилізти; нема вилазу. [Тут і в посуху багнюка, що й вилазу нема. Свидницький.]

Вылетать | Вылетать, вылететь из головы, из памяти – вилітати, вилетіти (випливати, виплисти, випадати, випасти) з голови, з пам’яті. | Вылететь в два счёта откуда (фам.) – ураз (відразу, зразу, як раз та два) вилетіти (з)відки ((з)відкіля, (з)відкіль). | Вылететь в трубу – піти з димом; пропасти геть; збанкротувати; звестися нінащо (на ніщо). | Вылететь пулей откуда (разг.) – вилетіти як (мов) куля (кулею, стрілою) звідки. [За якийсь час Сперанський кулею вилетів звідти, червоний як рак. Гончар.] | Вылететь со службы (разг.) – бути звільненим (вигнаним) з посади (з роботи). | У меня всё вылетело из головы (разг.) – у мене (мені) вилетіло все (геть усе) з голови; мені все (геть усе) відлетіло.

98