stalivyrazy

Російсько-український словник сталих виразів

змінити? Смолич.] | Срывать гнев на ком, на чём – зганяти гнів на кого; класти (покладати) гнів на кого; мати гнів на кого; бути гнівним на кого; прогнівлятися на кого; (образн.) гнівом дихати на кого. [А може знов чим не вгодив — і гнівається? Стефаник. Не положіть гніва, прийшов оце до вас… Грінченко. Марго, — промовляє він, — чи гнів на мене який маєш? Вовчок. Довго невістка на мене гнівом дихала. З нар. уст.]

Гнездо | Из одного гнезда – з одного (з того самого) гнізда; одногніздки. | Свить себе гнездо (перен. разг.) – звити (змостити, зібгати) собі гніздо (кубло, кубельце, кубелечко); угніздитися. [Благаю я тебе, щоб ти звила мені кублечко, і будем воркувать… Тобілевич.]

Гнить | Гнить заживо – живим (живцем) гнити.

Гниющий | Гниющий остаток чего-либо – недогнилок. [Хіба це гнилички? Це недогнилки.

З нар. уст.]

Гнуть | Гнуть в дугу кого (перен. разг.) – гнути у дугу (у каблук) кого; гнути як дугу кого; лука ставити кого. [Ото ж ти мене, небоже, зігнув у дугу! Стефаник. Хоч літа його гнуть у каблук із турботами в парі, Та в очах його все ще горить, Мов дві блискавці в хмарі.

Франко.] | Гнуть горб, спину (перен. разг.) – гнути спину (хребет); кряжити. [Все життя кряжила: то в панів, то в багатіїв. З нар. уст.] | Гнуть куда, к чему – гнути (хилити, вернути, навертати) куди, на що. [Але треба мати десять голів, щоб добрати, куди він гне. Тихий. Знаю, куди ти хилиш! Васильченко. Куди вони, діти наші, вернуть? Смолич.] | Гнуть свою линию (перен. разг.) – гнути свою лінію; робити все по-своєму; (образн.)

виводити (прясти) свою нитку. [Добре прядеш свою нитку, що тільки вшиєш нею? Стельмах.] | Гнуть спину, шею перед кем (перен. разг.) – гнути спину (хребет), шию перед ким; плазувати перед ким. [Вчора перед паном спину гнули, підкорялися, а сьогодні взялися за вила… Гордієнко.]

Говориться | Говориться о… – йдеться про (за)…; [мова] мовиться про (за)… [Та й мовилося зараз не про мертве ж, а про живе, не про кончину, а про зародження нового життя. Смолич.] | Как говорится – як [то] кажуть; як то кажеться; мовляв; як той казав (як той мовляв); сказано; сказати б. [І ми з вами, Сергію Петровичу, не молодшаєм! Вже й нам, як то кажуть, не до Петра, а до Різдва! Українка. Сказано, у дитини заболить пучка, а в матері серце. Вовчок.] | Так говорится – так кажуть. | Это к тому говорится, чтоб… –

це проти того говориться (кажеться), щоб… Говорить | В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник. |

Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.] | Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.] | Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.] | Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.] | Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что –

блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.] | Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти. | Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.] | Говорить бессвязно – Див. бессвязно. | Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.] | Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.] | Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор. | Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш

119

Російсько-український словник сталих виразів

казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] | Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх). | Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.] | Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском). | Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому. | Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес. | Говорить в чью пользу –

говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.] | Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.] | Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.] | Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.] | Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.] | Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами. | Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось посвоєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.] | Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого. | Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.] | Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.] | Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто. | Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.] | Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого. | Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (поросійськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському). | Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.] | Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.] | Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.] | Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків. | Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.] | Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.] | Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми. | Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.] | Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.] | Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка

120

Російсько-український словник сталих виразів

потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.] | Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті. | Говоря словами (такого-то); так говорил кто –

мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.] | Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.- Левицький.] | Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що… | Говорят, что… (разг.) –

кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.] | [Давайте] не будем говорить – не говорім(о). | Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но! | Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.] | Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами). | Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом. | Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.] | Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.] | Мне так говорили

– мені так казано; мені так говорили (казали). | Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.] | Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.] | Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що. | Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).

| Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати. | Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити. | Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.] | Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.] | Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.] | Ну вот он и говорит – отож він і каже. | Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.] | Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.] | Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.] | Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно). | По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.

Говорящий | Говорящий (деепр.) – той, хто говорить; (іменник) (про)мовець. | Говорящий и слушающий (слушающие) – мовець і слухач (слухачі). | Говорящий это уверен, что… –

той, хто говорить (каже), певен (певний), що… | Не говорящий ещё ребёнок – немовляща (немовляча) дитина; немовля. [Хоч дитина немовлята — І воно вгадає Твої думи веселії. Шевченко. Десь двері грюкали, кричало немовля. Бажан.] | Число (количество) говорящих на украинском, литовском языке – число (кількість) українських, литовських… мовлян.

Гоголь | Ходить гоголем – ходити козирем; козиритися. [Коло дівки парубонько півнем

121

Російсько-український словник сталих виразів

козириться. Сл. Гр.] Година | В годину бедствий – у (під, за) лихоліття; під (у) годину злигоднів (безголів’я);

(розм.) під (у) лиху годину (за лихої години). | Тяжкая година – лихоліття; чорна (злигодня, лиха) година. [Розказали б кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжкеє лихоліття, Про лютії кари. Шевченко. Ой у нашій славній Україні бували колись престрашнії злигодні, бездольні години. Дума. При добрій годині й чужі побратими; при лихій годині нема і родини. Номис.]

Годиться | В подмётки не годится кому – не годен у слід ступити кому; не варт і нігтя чийого; далеко куцому до зайця. | Не годится (так поступать, делать…) (разг.) – не годиться (не випадає, не гоже) (так робити, чинити…). [Так не годиться говорить. Н.- Левицький. Не випада шукать щодня нового друга. Мисик, перекл. з Рудакі.] | Он на всё годится – він до всього придався (удався); він до всього здатний (придатний). [Він хлопець дуже розумний і до всього придатний. Н.-Левицький.] | Эта вещь никуда не годится – ця річ нікуди не годиться; ця річ ні до чого непридатна (ні на що не здасться); (ірон. розм.) надібок у піч (іноді мишам на снідання).

Годный | Быть годным (пригодным) к чему, для чего – бути придатним до чого, на що; надаватися (придаватися) до чого, на що. | Годный к употреблению – придатний до (для) вжитку; (іноді) ужитний (ужитковий). | Стать ни на что не годным – знікчемніти (знепридатніти).

Годовалый | Годовалая овца – однорічна (однолітня) вівця; ярка. [На голові діда густа куделя, наче руно з доброї ярки. Кониський.] | Годовалый жеребёнок – однорічне (однолітнє) лоша; стригун (стрижча). | Годовалый (о животных) – однорічний (однолітній); річняк (одноліток); (лок.) годовик (літошок). | Годовалый телёнок – однорічне (однолітнє) теля; назимок (бузівок, лок. бузимок). [Назимок і дві корови стояли без захисту від завірюхи. Барвінок.]

Год | Больше года – (по)над рік; більш(е) як (ніж) рік. | В будущем, в следующем году – на той рік; майбутнього, наступного року; (іноді) нарік. [На той рік приїду… Шевченко. Не журися, серце моє, нарік сподівайся. Сл. Гр.] | В годы революции, войны… – під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни… [Він служив під час імперіалістичної війни на турецькім фронті… Кротевич.] | Високосный год – високосний (переступний) рік; (нар.) касянів рік. | В молодые годы – за молодих літ (років); (за) молодого віку (іноді у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах. [А я замолоду дуже була гостра… Стороженко. Не тратьмо надії В літа молодії. Українка.] | В ночь под Новый год – уночі проти Нового року. | В один год пройти двухлетний курс – за один рік пройти дворічний курс. | В один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже – одного року рівень води може бути вищий, другого [року]

— нижчий. | В позапрошлом году – позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року. [Позаторік по дорозі в Італію я спинилась у Львові… Українка.] | В последние годы – останніми роками; за останніх років (літ). [Останніми роками я щоліта вирушаю з друзями в мандрівку. Рильський.] | В прежние годы – за колишніх (давніх, давніших) років (літ). | В продолжение [всего] года – протягом [цілого, усього] року; за (іноді через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік

(іноді розм. год). | В прошлом году (минувшем, истёкшем) – торік (уторік, іноді розм.

тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році. [Торік одвідав Білорусію. Рильський.] | В старые годы – за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки). | В 16…, 19… году – 16…, 19… року (року 16…, 19…); (іноді) у 16…, 19… році. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Року 1896 я оженився: маю четверо дітей. Коцюбинський.] | В этом, нынешнем году (состоится, предвидится…) – сього (цього) року; сей рік (іноді розм. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…). [Цього року я планую поїздку до… але не буду загадувати наперед. Рильський.] | В этом, в нынешнем году 365 дней – у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів. | Год (два… года) тому назад – [Уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками). [Було це під Вязьмою три роки тому. Тулуб.] | Года два, три, четыре тому назад – років зо два, зо три, з чотири тому. | Годами стар –

[На літа] старий; старого віку; старолітній. [Мій неньо вже старий, приношений… Федькович.] | Годом позже, на год позже – на рік пізніше. | Год от году; год от года; с каждым годом – рік від року (від року до року); щороку; з кожним роком (кожного року); рік у рік (іноді розм. год у год). [Вони сиділи рік від року на однім місці, з тими самими гризотами, з тими самими неприємностями! Ярошинська.] | Годы проходят, прошли – літа (роки, іноді розм. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли);

122

Російсько-український словник сталих виразів

вік минає, минув (переходить, перейшов). [І знов минають літа, та вже поволеньки. Черемшина. «А скільки ж років вам?» — Ге, вік мій перейшов Без ліку, як вода у синьому Дунаї. Рильський.] | Годы этого уже не позволяют – мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло. | До истечения года – до року (іноді розм. до году); поки мине рік. [Служу таки в тих самих панів. Іще два місяці мені до року осталося. Вовчок.] | За год перед этим, за год раньше – рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком. | Из года в год – рік у рік (іноді рік повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік. [Доспіє колос, осиплеться зерно і знову сходить. Отак рік у рік і в мирний час, і в теперішній. Стельмах. Якби то і тобі цвісти із року в рік, Ні хмар не знаючи, ні холоду повік! Мисик.] | Издание текущего года – сьогорічне видання; видання цього року. | Имеющий год от роду – одноліток. | Каждые два, три… года – що другого, третього… року; що два, три… роки. | Каждый год – щороку (щорік); кожного року; (іноді) кожен (кожний) рік. | Канун Нового года – переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір. [Останній день старого року, чепурний і яскравий, хоче залишити по собі спогад перед тим, як прийде йому на зміну щедрий вечір. Яновський.] | Круглый год (разг.) – цілий (цілісінький) рік; (іноді) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду. [Меду в його від льоду до льоду без виводу. Кониський.] | Молодые годы – молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна). [Укороти, Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить. Шевченко. Запрягайте воли сірі. Коні воронії, Доганяйте літа мої, Літа молодії! Н. п. Гарно згадати в довгій зимовій дорозі свої молодечі роки. Довженко. А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь. Свидницький.] | На два, три… года, двумя, тремя… годами раньше, позже… – на два, три… роки раніш(е), пізніш(е)… | На следующий год – на той рік (іноді розм. год); наступного року. [Щоб на той год діждати сону топтати. Номис.] | Наступил второй, третий… год – перейшло на другий, третій… рік; настав другий, третій… рік. | Обещанного три года ждут – казав пан, кожух дам, та слово його тепле. Пр. Обіцяла (казала), а не зав’язала. Пр. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Пр. Пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне. Пр. Ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли). Пр. Ждала, ждала, та й годі сказала. Пр. Чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса. Пр. | Один год (два, три, четыре года) тому назад – [Один] рік (два, три, чотири роки) тому; (іноді) перед роком, двома, трьома, чотирма роками. | Он годами (живёт в деревне) – він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі). | [Он] не по годам (развит) – як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений); (іноді) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений). | Он получает тысячу рублей в год – він одержує (дістає, бере, має) тисячу рублів на рік (річно). | Поздравлять с Новым годом – вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (іноді Новим роком); (обряд. арх.) новолітувати. | Пока позволяют годы – поки служать літа. [Заживай світа, поки служать літа. Пр.] | По прошествии, по истечении года – як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік; після року; по рокові. | Потерявший счёт годам – безлітній; з(а)губив лік своїм рокам. [Безлітній дід. Сл. Гр.] | Пошёл второй, третий… год кому – пішло (повернуло, завернуло, переступило) на другий, на третій… рік (на другу, на третю… весну) кому; у другий, у третій… рік уступив хто. [Тепер дочці на сімнадцятий рік пішло… Панч.] | Прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді роки (літа); молодий вік звікувати; відмолодикувати. | Раз в два (три…) года – раз на (за) два (три…) роки. | Раз (два, три, четыре… раза) в год – раз (двічі, тричі, чотири… рази) на рік (у рік); раз (два, три, чотири… рази) на (у) рік. [Ой діброво — темний гаю! Тебе одягає Тричі на рік… Багатого собі батька маєш. Шевченко.] | Родившийся в этом году, в прошлом году (про скот) – сьогорічний (-на, -не) (селіток); тогорічний (-на, -не) (торішняк). | | Бичок торішняк. Сл. Гр. | С годами – з часом; з плином часу. | Сего года – сього (цього) року. | Смотря в какой год, в зависимости от года – як якого року; як під який рік (розм. також год); як до року. | С небольшим два-три года – два-три роки з чим(о)сь (з лишком, розм. з гаком). | Того года, относящийся к тому (прошлому году) – тогорічний (торішній, тоголітній). | Уже в годах кто – уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, іноді постарий, доходжалий, підтоптаний) хто; уже літня (підстаркувата…) хто; уже немолодий на літа (віком) хто. [Ломачевський був уже літній, трохи підтоптаний… Н.-Левицький. Якась пристаркувата пані. Вовчок.] | Через год

– через (за, у) рік (іноді розм. у год); по року (до року); (іноді) нарік. [Як умерла мати, то батько через рік удруге одружилися, удову взяли із нашого таки села… Грінченко. А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два. Н. п. Чекай мене, дівчино, до року. Сл. Гр. Не журися, серце моє, Нарік сподівайся. Сл. Гр.] | Что год, то дитя рождается (разг.) – що рік, то й прорік. | Что ни год – що рік (що не рік). [І що не рік, то все глибше осідав у

123

Російсько-український словник сталих виразів

минуле отой весняний каламут отого незвичайного року. Головко.] | Этого года; относящийся к этому (настоящему) году – сьогорічний (іноді цьогорічний, серічний); сьоголітній. [Зате літо сьогорічне буде в них незвичайне. Гончар.]

Гожий | Вот тебе, боже, что нам не гоже; нам не гоже, так вот тебе, боже – на тобі, боже (небоже), що мені не гоже. Пр. Оце я теє тобі дав, що мені з носа впало. Пр. | Куда он гож? – куди він годиться?; (нар. лок.) куди він судний?

Голова | Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр. | Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову). | Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.] | В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше. | Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.] | Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі.Коцюбинський.] | Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой, сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.] | В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.] | В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.] | Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому. | Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого. | Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.] | Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.] | Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.] | Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.] | Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися). | Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.] | Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] | Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.] | Голова с пивной котёл (фам.)

– голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова

124

Російсько-український словник сталих виразів

як у вола, а все говорить — мала. Пр.] | Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого. | Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.] | Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. | Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати). | За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр. | Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.] | Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.] | Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.] | Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.] | Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.] | На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати. | Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому. | На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.] | Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.] | Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.] | Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр. | Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту. | Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.] | Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова. | Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр. | Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр. | Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову. | Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий. | Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе. | Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.] | Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.] | Повесить, понурить голову, поникнуть головой –

похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.] | Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр.

125

Російсько-український словник сталих виразів

Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр. | Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. | Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості). | Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.] | Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.- Левицький.] | Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу.Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.] | Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.] | Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.] | Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.] | Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан). | С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр. | Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.] | Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.] | С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.)

– з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.] | С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.] | Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.] | Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр. | Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр. | Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.] | Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.] | Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр. | С седой головой – сивоголовий. | Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що. | Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хтопці в гурті грають, поміж них зайдиголова

126

Російсько-український словник сталих виразів

Оверко. Гордієнко.] | Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене. | Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.] | Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.] | У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.] | Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.] | Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр. | Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.

Головка | Гладить, погладить по головке (перен.) – гладити, погладити (іноді жалувати, пожалувати) по голівці кого; пестити, пестувати, попестувати (мазати, панькати) кого; хвалити, похвалити кого; потурати кому. | По головке его гладить не будут (перен.) – по голівці його не погладять (іноді не пожалують); панькатися з ним не будуть; мазати (пестити) його не будуть. [Судити, мабуть, будуть. По голівці за таке ніхто не погладить. Руденко.]

Головомойка | Дать, задать, закатить, устроить головомойку кому – дати нагінки (натруски) кому; дати прочухана (прочуханки, почубеньків) кому; намилити чуба (чуприну) кому; (лок.) узяти на перегречку кого.

Головушка | Буйная, удалая головушка (нар. поэт.) – буйна головонька (голівонька); завзятий (удалий, голінний) хлопець. | Пропала моя головушка – пропаща моя головонька (голівонька); я пропав (-ла); уже й по мені.

Голодание | Время голодания – голоднеча (голодня, голодівля, голодівка). Голодать | Сильно голодать – дуже голодувати; голодом голодувати.

Голодный | В голодный год – голодного року; під голодний рік. | Влачить голодное существование – нидіти (гибіти) голодом; животіти голодним життям. | Голодной куме хлеб на уме – голодній кумі хліб на умі. Пр. Голодному хліб на думці (на гадці). Пр. Нашій кумі все просо на умі. Пр. Голодній кумі і хліб на умі, а неголодна і про книші забула. Пр. | Голодной курице просо снится – голодній курці просо на думці. Пр. Голодній курці все зерно сниться. Пр. | Голодному Федоту и щи в охоту – голодному й опеньки м’ясо. Пр. Голодному і вівсяник добрий. Пр. Голодному кожна страва добра. Пр. Голодному все до смаку (смакує). Пр. Голодному здається кожен хліб за булку. Пр. Прийде голодний, то з’їсть і холодне. Пр. Попоїв що попало, аби кишка не бурчала. Пр. Голодному лиш прибирати, а не перебирати. Пр. Лихо наше — ячна каша: з’їв би й такої, та нема ніякої. Пр. | Голодный как волк (как собака) – голодний як вовк (як собака, як пес). Пр. їсти — аж живіт до спини тягне. Пр. По животу мов коти лазять. Пр. їсти хочеться, аж шкура болить. Пр. Голодний, аж кишки сваряться. Пр. Голодний, аж печінки під серце підступають. Пр. їсти, аж плач бере. Пр. І ріски в роті не було. Пр. Охляв, як у дош щеня. Пр. | На голодный желудок – на порожній (голодний) шлунок. | Сытый голодного не понимает – ситий голодного не розуміє. Пр. Ситий голодному не товариш (не брат). Пр. Ситий голодному не вірить. Пр. Ситий на голодного не спогадає. Пр. Багач не віда(є), що бідний обіда(є). Пр. Кому не болить, того не дошкуляє (не допікає, не діймає, лок. — не догаряє). Пр.

Голод | Во время голода – під (у) голод (голоднечу); за голоду (за голоднечі). | Голод — лучший повар – голод найліпший кухар. Пр. Голод — то наймудріша кух(ов)арка. Пр. Голод найліпша приправа до страви. Пр. Коли голод — приправа, то смакує страва. Пр. Голод не перебирає. Пр. Хоч вовна, аби кишка повна. Пр. | Голод не тётка – голод не свій брат. Пр. Голод не тітка: пиріжка не дасть. Пр. Голод не тітка, не нагодує. Пр. Вижене голод на холод. Пр. | Испытывать, терпеть голод – зазнавати (дознавати, заживати) голоду; приймати голод; терпіти голод (давн. голодом); (арх.) сидіти голодом. | | Ми мусили бідувати, голодом терпіти. Сл. Гр. | Истомиться, измучиться от голода –

намлітися, вимучитися голодом. | Морить, заморить, уморить голодом кого – морити, заморити голодом; захарчовувати, захарчувати кого; (іноді) голодити (уголоджувати), уголодити (поголодити) кого; голодом голодити кого. | Начинается голод – настає (заходить) голод (голоднеча). | Пухнуть, опухнуть с голоду – пухнути, опухнути з голоду

(давн. голодом). | Страдать, изнывать, томиться от голода – голодом нидіти (гибіти,

127

Російсько-український словник сталих виразів

мліти, мучитися). | Умирать, умереть от голода, с голоду – помирати, прмерти (мерти, умерти) з голоду (давн. голодом). [Добрі є люди, не дадуть убогому голодом мерти…

Лебединець, перекл. з Реймонта.] | Утолять, утолить голод – заспокоювати, заспокоїти (гамувати, угамувати) голод; (іноді) утишати, утишити голод.

Гололедица | Наступила, настала гололедица – приожеледило(ся); ударила голоморозь (ожеледь, ожеледиця); ударило голомороззя. | Покрыться гололедицей – узятися ожеледдю (ожеледицею, голощоком).

Голос | Большинством, по большинству голосов – більшістю (перевагою) голосів. | Быть в голосе (разг.) – бути в голосі (при голосі). | В голос плакать, причитать – [Голосом] голосити; тужити; заводити. | Во весь голос кричать – на весь (на повний, на повен, на цілий [свій]) голос кричати; (згруб.) на весь рот (на все горло, [як] на пуп) кричати. | Во весь голос петь – на весь (на повний, на повен, на цілий [свій]) голос співати; на всі груди співати. | В один голос говорить, утверждать – одностайно (одноголосно) говорити, твердити; (у)водно (іноді книжн. в один голос) говорити, твердити. | Возвышать, возвысить, повышать, повысить голос – підносити, піднести (піднімати, підняти, підводити, підвести), підвищувати, підвищити голос. | Глас народа — глас Божий – голос народу — голос Божий. | Говорить грубым (низким), высоким (тонким) голосом –

говорити низьким (розм. товстим, грубим) голосом (товсто), високим (розм. тонким) голосом (тонко, тоненько). | Голоса недостаёт у кого – голосу не стає кому; голосу не відтягне хто. | Голос совести, сердца (перен. книжн.) – голос сумління (совісті), серця. | Заговорить сладеньким голосом – о(бі)зватися (заговорити) солоденько; о(бі)зватися на солодкім (на солодкому) меду. | Избирать, избрать подачей голосов – обирати, обрати голосуванням. | Иметь право голоса – мати право голосу (на голос). | Кричать не своим голосом – кричати (гукати, волати) несамовито (мов несамовитий, не своїм голосом). | Не в силах отвести (подать) голос, заговорить – голосу не відтягне (не відведе, не зведе). | Обладать сильным голосом – мати сильний голос; (розм.) гортань добру мати. | Петь в два, в три голоса – співати на два, на три голоси; співати двоголос(н)о, триголос(н)о. | По голосу слышно – з (по) голосу чути. | Подавать, подать голос – подавати, подати голос; о(б)зиватися, о(бі)зватися; датися чути. | Подача голосов – голосування. | Поднимать, поднять голос в защиту кого, чего – піднімати, підняти (підносити, піднести, підводити, підвести) голос в (на) оборону кого, чого. | Поднимать, поднять голос против кого, чего –

піднімати, підняти (підносити, піднести, підводити, підвести) голос проти кого, чого; протестувати проти кого, чого. | Подтягивать, подтянуть голосом кому – на повний (на повен, на весь, на цілий [свій]) голос говорити (казати), заявляти. | Решить в один голос, единогласно – одностайно (одноголосно) постановити (ухвалити). | С голоса учить (разг.) – з голосу (на слух) учити. | С чужого голоса говорить (разг.) – з чужого голосу (чужим голосом) говорити (казати).

Голубой | Голубая кровь (перен. ирон.) – блакитна (голуба) кров; панська (шляхетська) кров; панського (шляхетського) роду (коліна, зневажл. кодла). | Голубой день – ясний (безхмарний) день.

Голый | Голая истина, правда – щира (чиста, нестеменна, гола, сама) істина, правда. | Голенький ох, а за голеньким Бог – якби не ох, то б давно здох. Пр. За сиротою сам Бог з калитою. Пр. | Гол, как бубен, как сокол, как сосенка, как перст, как осиновый кол –

голий, як бубон, як бич, як пень, як лопуцьок, як липка, як палець, як пучка, як долоня, як коліно, як кістка, як пляшка, як [руда] миша, як мати на світ народила, як турецький святий. Куди пішов Лесь, то все весь. Пр. Увесь Хвесь — голова та ноги. Пр. Устав, підперезався та й зовсім зібрався. Пр. Сам голий, а сорочка за пазухою. Пр. Так розбагатіла! — поли деру та спину латаю. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. Голе, аж ребра світяться. Пр. Голе, аж крізь ребра видно. Пр. | Гол, как сокол, а остёр, как бритва

– хоч голий, та гострий. Пр. Голий, як бич, а гострий, як меч. Пр. Голе, як миша, а гостре, як бритва. Пр. Голий, як бубон, а гострий, як бритва. Пр. | Голой рукой не тронь (нар.) – голіруч (голою рукою) не руш (не займай, не чіпай); май осторогу; будь обережний (бережкий) з чим; сторожко ходи коло чого; (образн.) берега тримайся (держись). | Голому разбой не страшен – мокрий дощу не боїться (не лякається). Пр. Голий розбою не боїться. Пр. Мокрий дощу, а голий розбою не бояться. Пр. | Голые слова, факты – самісінькі (самі тільки) слова, факти; голі слова, факти. | Голыми руками брать, взять что (перен.) – голіруч; з голими (порожніми) руками; без зброї. | На голом, что на святом: нечего взять – з голого, як із святого, не візьмеш нічого. Пр. На голому, як на святому, нічого не зищеш. Пр. У голого нема що молоти. Пр. | С миру по нитке — голому рубаха – з миру по нитці — голому сорочка. Пр. З хати по нитці — сироті свитина. Пр. З миру по латці — голому свитка. Пр. З крихіток купка виходить, а з краплинок — море. Пр.

128