stalivyrazy

Російсько-український словник сталих виразів

З миру по крихті — голому пиріг. Пр. | Совершенно голый – зовсім голий; (голий-)голісінький; гольцем-голий.

Голь | Голь на выдумку хитра – біда всього навчить. Пр. Пішла голота на вигадки. Пр. Підвів під пень кашляти. Пр. Продав кота в торбі. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. По надобі [то] знайдеш і в кадобі. Пр. Що голіший, то мудріший. Пр. Нужда ввічлива, а голь (голота) догадлива. Пр. | Голь перекатная – голь нещадима; голота в капцях; капцани. | Голь с претензиями – злидні (та ще) з перцем.

Гонка | Гонка вооружений (перен.) – гонка озброєнь. | Задать гонку кому (разг. фам.) –

дати (завдати) прочухана (чосу, гарту) кому; дати кому перцю [з маком].

Гоняться | Гоняться за деньгами, почестями, успехом… – ганятися (уганяти) за грішми, за шаною, успіхами…

Гонять | Гонять с места на место (разг.) – ганяти сюди-туди. | Гонять собак (голубей, лодыря) (разг. фам.) – байдики (баглаї) бити; байдикувати; (згруб.) швендяти; швенді справляти; ханьки м’яти. | Куда Макар телят не гонял – де козам роги правлять (утинають).

Гоп | Не говори гоп, пока не перескочишь – не кажи гоп (гоц), доки не перескочиш. Пр.

Горазд | Кто во что горазд – хто на що (до чого) здатний (придатний, здавсь, придавсь); хто що і як уміє. | Кто грамоте горазд, тому не пропасть – грамотний — видющий і на все тямущий. Пр. Знання робить життя красним. Пр. Хто знання має, той мур зламає. Пр. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Пр. Хто грамоти вміє, той краще сіє. Пр. | Он горазд выпить – він полюбляє чарку (любить випити); (образн.) він любить цілуватися з чаркою; у нього до горілки [аж] душа горить. | Он на всё горазд – він на все (до всього) здатний (удатний, здібний); він на все майстер; він до всього моторний; він голінний (дотепний, умілий, тямущий, тіменний, зугарний) на все, до всього.

Гора | В гору, на гору идти, ехать… – на гору (під гору) йти, їхати… | Гора горой – як гора; товстий (-та, -те). | Гора родила мышь – вродила гора мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З лемеша вийшла швайка (зробив із лемеша швайку). Пр. Велика хмара, та малий дощ. Пр. З великої хмари малий дощ. Пр. Грім рака вбив. Пр. Ставивсь як лев, а загинув як муха. Пр. | Гора с голой вершиной (не покрытая растительностью) – лиса гора; лисогора; (зах.) кичера. | Гора с горой не сходятся, а человек с человеком сойдётся –

гора з горою не зійдеться (не сходиться), а чоловік з чоловіком зійдеться. Пр. Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком — завжди (якраз). Пр. Вода з водою зійдеться, а чоловік з чоловіком. Пр. | Если гора не идёт к Магомету, Магомет идёт к горе – не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори. Пр. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр. | Живущий между горами – межигірець. | За горами, за долами (нар.) – десь далеко; за горами, за долами. | Идти, пойти в гору (перен.) – іти, піти вгору; силу брати, узяти (забирати, забрати); у силу вбиватися, вбитися. | Как гора с плеч (перен. разг.) – як (мов) камінь із серця (з плечей, з пліч). Баба з воза — кобилі легше. Пр. | Как на каменную гору положиться (надеяться) на кого (разг.) – покладатися на кого мов (як) на твердий мур; цілком (як на себе) здаватися на кого; цілком увіряти (звірятися) на кого. | Нагрузить горой (разг.) – навантажити з верхом (високо). | Не за горами (весна, праздники) – незабаром (невдовзі, незабавом, іноді не за горами) весна, свято (свята). | Не за горами живёт (разг.) – поблизу (близько, недалеко, не за горами) живе. | Обрывистые горы – круто гори; кручуваті гори; кручі. | Обещать, сулить золотые горы – золоті гори обіцяти; кози в золоті показувати. | Отрог горы – відгір’я; віднога (відножина) гори. | Пир горой (перен. разг.) – бенкет на всю губу (на славу); бучний бенкет (бучна учта). | По горе – горою (по горі). | Под горою – (по)під горою; на підгір’ї. | С горы ехать, идти… – з гори їхати, йти… | Склон горы – узбіччя ((у)збіч); схил гори; (у)згір’я (згірок, погір’я); (іноді) злога. | Смерть не за горами, а за плечами – смерть не по горах ходить, а по людях. Пр. | Стоять горой за кого, что – стояти (обставати) стіною (горою) за ким, за кого, за що; [аж] розпинатися за кого, за ким, за що; тілом і душею захищати кого, що. | Укатали сивку крутые горки – був кінь, та з’їздився. Пр. Був голосок, та позички з’їли. Пр. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Пр. | Ходить по горам и долам – ходити горами й долами (долинами і поділлям). | Цепь гор – пасмо гір; сугір’я; (іноді) стрілиця.

Горбатый | Горбатого могила исправит – горбатого могила виправить. Пр. Горбатого хіба гріб вирівняє. Пр. Горбатого й могила не виправить (не справить, не спростає, не випростає). Пр. Горбатого простує могила, а злобивого дубина. Пр. Яке в колиску, таке в могилку. Пр. Якого уродила ненька, такого прийме й земелька. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість остався. Пр. Лихого справить заступ та лопата. Пр. Криве дерево не дуже випрямитись. Пр. Лисе теля вродилося, лисе й загине. Пр. Коростяве

129

Російсько-український словник сталих виразів

порося дарма чесати. Пр. Крукові й мило не поможе. Пр. З чорної кішки білої не зробиш. Пр. Пізно старого кота вчити гопки. Пр. Щербатого горшка ніколи не поправиш. Пр.

Горб | Гнуть горб – гнути хребет (спину); кряжити. | Испытать на своём (на собственном) горбу – зазнати (спробувати) на собі. | Наложить кому по горбу (разг.) –

відлатати (набити) кого; надавати стусанів кому; полатати боки кому. | Своим горбом добывать, добыть, зарабатывать, заработать что (разг.) – заробляти, заробити (запрацьовувати, запрацювати) своїм хребтом (горбом, кряжем) що; власними руками (власноруч) добувати, добути, заробляти, заробити, загорьовувати, загорювати що.

Гордиев | Гордиев узел – гордіїв вузол; морочлива та клопітна справа. | Рассечь гордиев узел – розтяти гордіїв вузол; одним махом збутися клопоту (мороки).

Гордиться | Гордиться кем, чем – бути гордим з кого, з чого, ким, чим. | Не гордись званием, а гордись знанием – хвалися не родичами-орлами, а своїми ділами. Пр. Красна пташка своїм пір’ям, а людина — своїми знаннями. Пр. Не краса красить, а розум. Пр. Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема. Пр. Одержавши диплом, не думай, що ти вже агроном. Пр.

Гордость | Гордость до добра не доводит – гордість (пиха) до добра не доведе (не доводить). Пр.

Гордый | Горд, как павлин – походжає (пишається), як пава (як павич). Пр. Ходить, як індик переяславський. Пр. Виступає, як пишная пава. Пр. (ірон.) Запишався, як кошеня в попелі. Пр. Пишається, як корова в хомуті. Пр. Величається, як заєць хвостом. Пр. Чваниться, наче та кобила, що віз побила. Пр. Пихи на два (на три, на чотири) штихи. Пр. Через губу не плюне. Пр. | Принять гордый вид – прибрати (набрати) гордого виду; запишатися. | Стать гордым, возгордиться – загордіти; запишатися.

Горелый | Запах горелого – смалятина.

Горесть | Снедаться горестью – сохнути з журби (з печалі).

Гореть | В комнате горит – у кімнаті (у покої) світиться. | Гореть любовью к кому, к чему

– палати (горіти) коханням (любов’ю) до кого; палати (горіти) любов’ю до чого. | Гореть на работе – запально (з великим запалом) працювати; з запалом (цілком) віддаватися праці (роботі). | Гореть ненавистью – палати (горіти) ненавистю; гнівом дихати. | Гореть нетерпением в ожидании чего – [Аж] горіти з нетерпіння (з нетерплячки) ждучи чого (дожидаючи кого, чекаючи чого, на що); украй нетерпляче чекати чого. | Гореть от стыда – червоніти(ся) (горіти) з (від) сорому; (з стиду, іноді стидом); паленіти (пашіти) з (від) сорому; (жарт.) пекти раки. | Гореть, светиться, сиять, как звезда – зоріти. | Горит во рту – пече у роті. | Горит земля под ногами у кого – горить земля під ногами кому, в кого. | Дело горит (крайне спешно) – пильно кому; пильно припадає кому; пильне діло у кого. | Как жар гореть – жаріти. | Когда дрова горят, тогда и кашу варят – лови рибку як ловиться. Пр. Не тоді до млина, як вітру нема. Пр. П’ятниця удруге не трапиться. Пр. Гуляй, дитино, поки твоя година. Пр. | На воре шапка горит – на злодієві (і) шапка горить. Пр. Хто порося вкрав, у того в вухах пищить. Пр. | На нём всё горит (разг.) – на ньому все (аж) горить. | Щёки горят, лицо горит – щоки (лиця) паленіють (пашать, жаріють); обличчя (лице) пашить (паленіє, жаріє).

Горечь | Горечь не принять — и сладкого не видать – щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

Пр. Гірко зароби — солодко з’їси. Пр.

Горе | Вот горе! – от лихо (горе)!; от лиха година! | Гложущее горе – їдуче (гризуще) горе; пекучий біль на серці. | Горе горькое – лихо тяжке; горе-скрута; горювання-бідування; гіркий світ. | Горе да и только – лихо (горе) та й годі. | Горе да море — не выпьешь до дна; горе — что море: и берегов не видно – горе — як море: ні перепливти, ні випити (ні випливти). Пр. Горе — [як] море: усього не вип’єш. Пр. Горе не кинеш у море. Пр. Горе — [як] море: пий його — не вип’єш. Пр. | Горе-мастер – гіркий (лихий) майстер; горемайстер; (розм.) попсуй-майстер. | Горе-музыкант – горе-музика; (розм.) цигикач (зниж. цигикало). | Горе не красит – лихо (біда) нікого не красить. Пр. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. Пр. | Горе не свой брат – журба не матінка. | Горе от ума – лихо з розуму; горе (лихо) з великого розуму. | Горе охватывает – жаль (туга, журба) бере (обіймає, огортає, понімає). | Горе только одного рака красит – горе тільки рака красить. Пр. Біда красить, як кип’яток рака. Пр. | Горе-учёный, горе-профессор… – гіркий (лихий) вчений, професор…; горе-вчений, горе-професор…; біда, а не вчений, біда, а не професор… | Горю предаваться – вдаватися (вкидатися) в горе (в тугу). | Горя много, да смерть одна – смерть одна, а хвороб багато. Пр. Від горя хворість, — від хворості смерть. Пр. | Ему и горя (и горюшка) мало (разг.) – йому й байдуже(чки); йому ані гадки; йому й за вухом не свербить; а він на те й байдуже; йому дарма; мале йому горе; він ні гадки про те, на те; він і гадки (думки-гадоньки) не має; був би й горе (лихо) покотив; він не сушить

130

Російсько-український словник сталих виразів

собі голови [тим]. | Ещё ты перетерпишь много горя – зазнаєш ще ти багато лиха (горя); (образн.) іще ти вип’єш добру повну. | Жгучее горе – пекуча журба; живий (пекучий) жаль. | Жить с горем пополам – жити лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи. | Изведать, претерпеть много горя – зазнати багато горя (лиха); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити [добру] повну; випити чималу; скуштувати (спити) гіркої. | Мыкать горе (разг.) – [Біду] бідувати; біду тягти (терти); поневірятися; горювати; горювання приймати; горе терпіти. | На горе, на своё горе – на лихо (на безголо(і)в’я); собі на безголо(і)в’я (на лихо, на шкоду); на свою голову. | Натерпишься горя — узнаешь, как жить – біда навчить! Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда ум родить. Пр. Горе гострить розум. Пр. Навчить горе глядіть у море! Пр. Біда навчить коржі з маслом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Горе навчить угору дивитись. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Біда вимучить — біда й виучить. Пр. | Не видав горя, не узнаешь и радости – не знавши біди, не знатимеш добра. Пр. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. Пр. Хто горя не видав, той і щастя не зазнав. Пр. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості. Пр. | Не годы старят, а горе; горе не молодит – старять людину не літа, а біда. Пр. Коли біда діє, голова біліє. Пр. День меркне від ночі, а чоловік — від горя. Пр. Горе натерло, нахилило. Пр. | Не знающий горя – безнапасний (безжурний). | Не зная горя – не знавши лиха (горя); лиха не знаючи; безнапасно (безжурно). | Не оберёшься горя, хлопот – лиха не обженешся (не скараскаєшся); не збудешся лиха, халепи, клопоту. | От горя бежал, да в беду попал – з дощу та під ринву. Пр. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Пр. Від вовка втікав, а на ведмедя впав. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Тікав від диму, та впав у вогонь. Пр. | Помочь, пособить горю – зарадити лихові; запомогти. | После грозы вёдро, после горя радость – терпи горе — добро буде. Пр. Терпи, козаче, горе, то питимеш мед. Пр. Добро минеться — лихо буде, лихо минеться — добро буде. Пр. | Постигло горе кого – лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого. | Предотвращать, предотвратить горе – запобігати, запобігти лихові. | Приобрести, добыть, раздобыть с горем пополам что – розгорювати, розгорити що; розгорюватися на що; загорювати що. | Причинять, причинить горе кому – завдавати, завдати горя кому;

(діал.) завгорювати, завгорити кому. | Своё горе — велик желвак, чужая болячка — почесушка – чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. | С горем добытый – загорьований. | С горем пополам сделать что – з тяжкою бідою зробити що. | Слезами горю не поможешь – сльозами (журбою) горя не здолаєш. Пр. Плачем лиха не виплачеш. Пр. Плачем ділу не пособиш. Пр. Журба сорочки не дасть. Пр. Журбою поля не перейдеш. Пр. Не потурай журбі: вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю. Пр. Не журись, а за діло берись. Пр. | Случилось, приключилось горе – спобігло (спіткало) лихо кого; скоїлося (сподіялося) лихо з ким; склалося лихо кому; (розм.) сколотилося лихо в кого; (зрідка) прилучилося (іноді приключилося) лихо (горе) кому. | Стряхнуть с себя горе – покотили горе[м); (образн.) ударити (кинути) лихом об землю. | Только бы и горя – якби (коли б) тільки й лиха; (фольк.) тільки б (і) тужаночки. | Ты от горя, а горе за тобой – ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. Як піде горе зрання, то аж до смеркання. Пр. Горе, та ще й за горе зачепилось. Пр. Біда, ще й за горе зачепилась. Пр. По горе не треба йти за море — його й дома вистачає. Пр. Не шукай горя — воно само тебе знайде. Пр. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу. Пр. | Убитый горем – пригнічений горем. | Узнать много горя – випити повну (немалу); випити повну (немалу) чарку горя (лиха). | Хлебнуть горя (разг.) – набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя). | Чужое горе не болит – добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не докладу. Пр. Чужу біду з хлібом із’їм, а своєї і з калачем не ковтну. Пр. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Пр.

Горизонт | Находящийся за горизонтом – заобрійний. | Перед ним открылись широкие горизонты (перен.) – перед ним відкрилися широкі обрії (можливості). | Сойти, исчезнуть с горизонта – зійти, зникнути з обрію; зійти з круга світа. | У него узкий горизонт (перен.) – він має вузький кругозір (вид(и) округ, круговид, зрідка — овид); він не має (не здобув) широкого погляду (широкопогляду) на речі.

Горький | Будешь сладок — проглотнут, будешь горек — проклянут – будеш гіркий — прокленуть, а солодкий — проглинуть. Пр. Не будь солодким, бо розлижуть, не будь гірким, бо розплюють. Пр. Не будь ні гіркий, ні солодкий. Пр. | Горька работа, да сладок хлеб – гірко заробиш, солодко з’їси. Пр. Зароби кревно та і з’їж певно. Пр. Загорюй снажно та й їж смачно. Пр. Пороби гіркенько, а тоді буде солоденько. Пр. Гірка робота, а солодкий хліб. Пр. | Горькая жизнь – гірке (злиденне, безщасне) життя; горювання. | Горькая участь, судьба, правда – гірка (лиха, щербата) доля; лиха година; гіркий світ кому; гірка (ущиплива) правда. | Горькие воспоминания – гіркі (прикрі) спогади. | Горькое

131

Російсько-український словник сталих виразів

сожаление – живий (гіркий) жаль. | Делаться, становиться более горьким – гіркішати, погіркішати; гірчати, погірчати. | Лить горькие слёзы – лити (проливати) гіркі (ревні) сльози; лити (проливати) гіркі. | Надоел пуще горькой редьки – уївся, мов той хрін; набрид гірше гіркої редьки; остогид (остобісів, увірився); у печінках сидить хто. | Не вкусив горького, не узнаешь и сладкого – не бачив гіркого, не бачить і солодкого. Пр. Не знавши біди, не буде добра. Пр. | Пить, испить горькую чашу – пити, випити гірку; випити (спити, скуштувати) гіркої; випити добру повну; [біду] бідувати; біду приймати. | Сделать слишком горьким – перегірчити. | Становиться, стать горьким – гіркнути, згіркнути.

Горло | Брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – Див. взять. | Во всё горло кричать, орать – кричати на все (на ціле) горло (на всю горлянку, на цілу пельку, на (в)весь рот, на всі заставки, на (в)весь голос, на всю губу, скільки горла стане); горлати [на все (на ціле) горло, з усього горла]; (розм.) [як] на пуп кричати; (лок.) зіпати щодуху. | Всего тут по горло – усього тут [аж] по горло (досхочу, до призволящого). | Драть горло (разг.) – дерти (драти) горло (горлянку); горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати). | Залить горло (напиться пьяным) – залити (залляти) очі (горло); напитися п’яним. | Застряло в горле (слово) – застрягло (зав’язло) у горлі (слово). | Заткнуть горло кому (разг.) – заткнути горло (пельку, горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому; зацитькати кого. | Наступать, наступить на горло (разг.) – приступити з короткими гужами; в одну шкуру добиватися чого; притьмом (ґвалтом) вимагати чого; напосістися на кого; брати за петельки кого. | Першит в горле – дере в горлі. | По горло дела, работы (перен. разг.) – аж по [саме] горло (по саме нікуди) діла, роботи (праці). | По горло сыт – ситий до(не)схочу (по [саму] зав’язку); у пельку не лізе; по саме горло ситий. | Приставать, пристать с ножом к горлу – (при)ставати, (при)стати з ножем до горла; напосідатися, напосістися на кого; сікатися, присікатися до кого ґвалтом (притьмом, з ножем до горла). | Промочити горло (перен. фам.) – промочити горлянку (горло); прополоскати горло (душу); зволожити душу (горло); укинути трохи; підхмелитися. | Становиться, стать поперёк горла – (у)поперек горла ставати, стати; ставати, стати в горлі руба (кісткою).

Горнило | Пройти горнило испытаний (перен.) – пройти горно випробувань (лиха, злигоднів); пройти життєві випроби (випробування).

Городить | Городить вздор, чепуху, дичь, чушь (разг.) – банелюки плести (торочити); теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне, дурощі) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се(ї) ні те(ї), не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; нісенітницю вигадувати; казна-що патякати; клепати (витіпувати) язиком; городити; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати]; говорити (городити) таке, що не причепити ні до кола, ні до плота; говорити (городити, верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести (правити); сон рябої кобили розказувати; (тільки докон.) наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груш. | Нечего было, не стоило из-за этого и огород городить – навіщо було й заходжуватися коло цього діла?; шкода й заходу; шкода часу і огласу!; як погано орати, то лучче випрягати.

Город | Ни к селу, ни к городу – ні до ладу ні до прикладу. Пр. Ні сіло ні (в)пало. Пр.; [геть то] не до речі; (образн.) як Пилип з конопель. | Смелость города берёт – чия відвага, того й перемога. Пр. Сміливий наскок — половина порятунку. Пр. Відвага мед-горілку п’є, відвага і кайдани тре. Пр. Де відвага, там і щастя. Пр. Сміливого й куля не бере. Пр. Сміливого й чорти бояться. Пр. | Что город, то и норов – що город, то й норов; що двір, то й говір. Пр. У всякім подвір’ї своє повір’я. Пр. Що город, то й народ. Пр. У Сидора звичай, у Петра свій. Пр. Нема краю без звичаю. Пр. Що край — то звичай, що сторона — то новина. Пр.

Гороховый | Играть роль шутов гороховых – грати роль блазнів; дурня клеїти (строїти). | Чучело гороховое – опудало; одороб(а)ло; гороб’яче страшило. | Шут гороховый (разг.) – блазень (штукар).

Горох | В горошек, с горошинками (о ткани) – у горошок; горошкуватий. | Как горохом об

(в) стену (стенку), от стены – як горохом об стіну; як пугою по воді. | Как горох при дороге (жить) (разг.) – як горох при дорозі (жити). | При царе Горохе (шутл.) – за царя Гороха; за царя Панька.

Горсть | Собралась горсть народа (перен. книжн.) – зібралася жменя народу (людей). Горшок | Горшок над котлом смеётся, а оба черны – насміялася верша з болота,

незчулася, аж і сама в болоті. Пр. Дорікав горщик чавунові, що чорний, аж гульк — і сам у

132

Російсько-український словник сталих виразів

сажі. Пр. Сміялася верша з сака, оглянулася — сама така. Пр. Насміявся кулик з болота, та й сам туди ж. Пр. Насміявся шолудивий з голомозого. Пр. Насміявся голений із стриженого. Пр. | Не боги горшки обжигают – не святі горшки ліплять [а такі ж люди, як і ми, грішні]. Пр. | По горшку и покрышка – який пан, такий і жупан. Пр. Який пан, такий і крам. Пр. Яке їхало, таке й здибало. Пр. | От горшка три вершка (шутл.) – такий малий, накрив би його решетом. Пр. Такий, що його й у кишеню сховав би. Пр. Такий малий, що й не видно (ледве від землі відріс). Пр.; приземок; коротун (курдупель); цурупалок. | Сапог скрипит, да в горшке не кипит – на нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. Хоч голий, та в поясі (у підв’язках). Пр. Голе й босе, а голова у вінку. Пр. Чоботи скриплять, а горшки без сала киплять. Пр. Гучно, бучно, а в п’яти холодно (зимно). Пр. Тіло голе, а сам у жупані. Пр. На панові шовчок, а в животі бурчок. Пр. Голодний, як вовк, а прибравсь у шовк. Пр. | Хоч горшком назови, только в печь не сажай – хоч біс, аби яйця ніс. Пр.

Дарма що в черепку, аби курка смажена. Пр. З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем. Пр. Чорт його бери з кісткою, мені аби шпик був. Пр.

Горячий | Всыпать горячих кому (разг.) – добре усипати (учистити) кому; дати прочуха (прочуханки) кому; відшмагати (відбатожити) кого. | Горячая голова, горячий человек – гаряча (палка, запальна) голова; палкий (гарячий, запальний, палений) чоловік; гаряча натура; гарячка [чоловік]; (образн.) на ньому [аж] шкура горить. | Горячее время – гарячий (палкий, прикрутний) час; (безособове) прикрутило. | По горячим следам – по теплому сліду; за гарячим слідом; на гарячому вчинку. | Попасть, подвернуться кому под горячую руку (разг.) – попастися (трапитися, нагодиться) під гарячу руку (під гарячу руч). | Сидеть как на горячих угольях – сидіти як на жару (як на гарячій сковороді). | Становиться горячим, жарким – гарячіти.

Горячка | Быть в горячке – у гарячці (на гарячку) лежати. | Пороть горячку (разг.) –

парка парити; гарячкувати; гарячитися (розпалятися); хапатися; гарячку (лок. хапатню) збивати; квапитися.

Горячо | Горячо браться, взяться за что – с запалом братися, узятися до чого; (розм.)

шпарко (прикро, гаряче) братися, узятися до чого; прихоплюватися, прихопитися (прихвачуватися, прихватитися) до чого. | Горячо принимать к сердцу – дуже близько брати до серця. | Куй железо, пока горячо – куй залізо, доки (поки, коли) гаряче. Пр. Куй залізо, поки не загасло. Пр. Коваль клепле, доки тепле. Пр. Дери лико, поки час. Пр. Хапай, Петре, поки тепле. Пр. Лови рибку, як ловиться. Пр. Тоді дівку віддавай, як люди трапляються. Пр. Їж, поки рот свіж, а як помреться, то все минеться. Пр. Гуляй, дитино, покіль твоя година. Пр. Уживай світа, поки служать літа. Пр. Коси сіно, поки сонце світить. Пр. Коси, косо, поки роси. Пр.

Господин | Он господин положения – він пан (володар) становища; його верх; його воля й сила. | Он господин своего слова (своему слову) – він пан (хазяїн) свого слова; він тримає слово. | Они тут господа – вони тут панують; тут їх(ня) воля й сила. | Сам себе господин – сам собі пан (господар).

Господский | Жить по-господски – жити по-панському (по-панськи); жити, як пани; паном діло жити. | По-господски – по-панському (по-панськи); як у панів.

Господство | Господство их кончилось – панування їх скінчилося; вони своє відпанували. | Приобрести господство над кем, над чем, захватать господство над кем, над чем –

запанувати над ким, над чим, у чому; стати паном (господарем) над ким, над чим, у чому. Господствующий | Господствующая черта – панівна (пануюча, домінантна, переважна)

риса. | Господствующий класс – панівний (пануючий, владущий) клас.

Гостинец | Как гостинец – як (на) гостинець. | Кума немила — и гостинцы постылы – у нелюбої куми несмачні і пироги. Пр.

Гостить | Любящий гостить, разъезжать по гостям – гостьовитий; (іноді ірон.) добрий до чужої хати.

Гость | Будьте [нашим] гостем, будьте [нашими] гостями – будьте [нашим] гостем, будьте [нашими] гістьми (гостями); розгостіться [у нас]. | Быть в гостях – гостювати; бути в гостині (у гостях). | В гости – у гостину (у гості). | В гости ходить — к себе водить

– любиш у гостині (у гостях) бувати, люби й гостей вітати (приймати). Пр. В гості ходити

— треба й до себе водити! Пр. | В гостях хорошо, а дома лучше – у гостині (у гостях) добре, а (в)дома [таки] краще. Пр. У гостях добре, (у)дома ще ліпше. Пр. Немає ніде краще, як (у)дома. Пр. | Гость до трёх дней – гість до трьох днів. Пр. Першого дня гість — як золото, другого — як срібло, третього — як мідь, хоч сідай та додому їдь. Пр. Гості першого дня — золото, другого — срібло, а третього — мідь, хоч додому їдь. Пр. | Гость не вольный человек: где посадят, тут и сядет; гость как невольник: хочешь — ешь и не хочешь — ешь – гість — як невільник: де посадять, там і сидить. Пр. Гість — невільник: що

133

Російсько-український словник сталих виразів

скажуть, те й роби. Пр. Дома їж що хочеш, а в гостях — що (по)дадуть. Пр. | Засидеться в гостях – загоститися, загостювати(ся); засидітися у гостині. | Идти, пойти в гости – іти, піти в гостину (у гості). | Из гостей – з гостини. | Незваный гость (не вовремя гость)

хуже татарина (истор.) – непроханий гість гірший від (за) татарина. Пр. Де не просять, там києм виносять. Пр. Незваному гостеві місце за дверима (дверми). Пр. Прийшли непрохані, то й підем некохані. Пр. Прийшов непроханий, підеш недякуваний. Пр. Непроханий гість і сухарі поїсть. Пр. Почастуєм тим чаєм, що ворота підпираєм. Пр. Дорогий гість, та шкода, що в піст. Пр. Добрі (дорогі) гості, та в середу трапились. Пр. | Поздний гость гложет и кость – прийшов гість та на голу кість. Пр. | Пойти посидеть в гости к кому – піти в гостину до кого; (погомоніти) піти на посиденьки (на посідки) до кого; (погомоніти й випити, давн.) піти на бесіду до кого; (зайти як гість) загостити до кого. | Постоянный гость – невиводний гість. | Приём гостей – гостина (вітання). | Принимать гостей – вітати (шанувати) гостей; гостити (приймати) гостей.

Государь | Милостивый государь, милостивые государи (устар.) – шановний (вельмишановний, високоповажний, ласкавий) пане; пане-добродію; шановні панове; шановне панство.

Готовиться | Готовится война – береться (кладеться, заноситься) на війну. | Готовится перемена к лучшему – кладеться (заноситься) на краще; (про погоду) кладеться на годину. | Готовиться к смерти – ладнатися на смерть; лагодитися у далеку (в останню, у Божу) путь. | Готовиться (собираться, укладываться) к дороге, к путешествию –

готуватися (збиратися, складатися) в дорогу; лагодитися (лаштуватися) в подорож (до подорожі, у мандрівку). | Нужно готовиться к ночлегу – треба лагодитися ночувати.

Готовность | Быть в готовности – бути напоготові (готовим) до чого; бути в готов(н)ості. | Быть в полной готовности – бути зовсім (цілком) готовим; бути у повній готов(н)ості. | С готовностью – залюбки; з дорогою душею; [дуже] радо; радніше; охоче; з готов(н)істю.

Готовый | Готов все для вас сделать – ладний (ладен, -на, -не) усе (за)для вас зробити; радніший усе (за)для вас зробити; (образн.) і неба вам прихилив би. | Готов простить, помочь – готовий (ладен) пробачити (простити), допомогти (запомогти)… | Готовый к услугам – готовий до послуг (на послуги). | Жить на всём готовом – жити на всьому готовому; жити (брати) з готового. | Легко за готовым хлебом на полатях спать – добре з готового брати. Пр. Якби хліб та одежа, то їв би чоловік лежа. Пр. Добра то річ — попоїв та й на піч. Пр. | Это сущий грабёж – це справжній (справжнісінький) грабунок (грабіж); це справжнє (справжнісіньке) здирство; це просто здирство (здирщина).

Градус | Быть под градусом (разг.) – бути напідпитку (підпилим, п’яненьким, підохоченим, під чаркою, під хмелем, підхмеленим); укинути трохи; трохи торкнути; укинути у голову. | В последнем градусе (о болезни) (устар.) – у найвищій стадії; у найвищому ступені.

Град | Буря с градом – буря з градом; градовиця. | Град писем – злива листів. | Град ругательств, колкостей, насмешек – злива лайок, шпильок (шпигачок), насмішок (поглумок). | Градом покатились слёзы из его глаз – сльози покотилися йому з очей, як (мов) горох (градом); покотилися сльози, як роса з листя. | Пот катится градом – піт очі заливає.

Гражданство | Пользоваться [всеми] правами гражданства – мати [всі] права громадянства (громадянські права); заживати [всіх] прав громадянства.

Грамота | Грамоте учиться всегда пригодится – чого замолоду навчишся, в старості як знайдеш. Пр. Чого навчишся, те ніколи не пропаде. Пр. Учись — на старість буде як знахідка. Пр. Що вмієш робити, того за плечима не носити. Пр. Старі скажуть на глум, а молодим треба брати на ум. Пр. Що знати, то все добре. Пр. На те коня кують, щоб не спотикався. Пр. | Для меня это китайская грамота (разг.) – це для мене [як] китайська грамота ([як] китайське письмо). | Обучить грамоте – навчити грамоти. | Освободительная грамота (истор.) – визвольний (визволений) лист. | Приступать к грамоте – братися до грамоти. | Учиться грамоте – учитися письма (грамоти).

Гранить | Он гранит мостовую (разг. шутл.) – він товчеться (тиняється, вештається, швендяє, никає) без діла; він байдикує; він байди(ки) (баглаї) б’є.

Граница | Выйти из границ приличия – вийти (по)за межі пристойності (звичайності); перейти (переступити) межу пристойності (звичайності); перебрати міру (міри) пристойності (звичайності); ступити через край пристойності. | Живущий у границы – прикордонець; (застар.) узграничанин. | За границей – за кордоном; на чужині. | Из-за границы – з-за кордону; з чужини. | Не знать границ – не знати меж. | Определить границу чего – обмежувати (іноді заграничити) що. | Перейти все (всякие) границы (перен.) – перебрати [всяку] міру; перейти всі (усякі) межі; зайти за край; (іноді) перейти за край. | Проводить, провести границу – класти, покласти межу. | Ставить границы

134

Російсько-український словник сталих виразів

чему – обмежувати (іноді заграничувати) що.

Грань | На грани безумия – на грані божевілля (безумства); от-от (ось-ось) збожеволіє. | На грани великих событий – на грані (напередодні) великих подій.

Гран | Нет ни грана правды, истины – нема ані на мачину (ні зернини, ані зерна, ані грана) правди, істини; стільки правди, істини, як на решеті (що в решеті) води.

Гребенка | Стричь [всех] под одну гребёнку (перен.) – під одну гребінку (під один гребінець) [усіх] стригти; під одну мірку [усіх] рівняти; підводити (підганяти) [усіх] під один ранжир.

Гребень | Гребень не берёт – гребінь (гребінець) не вчеше. Грезиться | И во сне не грезилось – і не снилося й не мріялося.

Греметь | Имя, слава его гремит (перен. книжн.) – його ім’я славне всюди (широко відоме, широко й далеко знане); його слава гримить (лунає) (по)всюди.

Грести | Он деньги гребёт (перен. разг.) – він гроші гарбає (горне, гребе).

Греть | Греть руки на каком-либо деле (перен. разг.) – гріти руки коло чого, на чому; напихати кишеню.

Грех | Без греха века не проживёшь – чоловік не ангел, щоб не согрішив. Пр. Без гріха чоловік не проживе. Пр. Доки чоловік живе, доти грішить. Пр. | Брать, взять, принимать, принять на себя грех (разг.) – брати, узяти, приймати, прийняти гріх на себе; брати, узяти відповідальність на себе; відповідати, відповісти за чиюсь провину. | Вводить в грех кого – до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого. | Взводить, взвести грех на кого – класти, покладати, покласти гріх на кого. | Грех да беда на кого не живёт – гріх по дорозі біг та на нас плиг. Пр. Усяка людина своє лихо має. Пр. Без гріха та без лиха не проживеш. Пр. Усяк чоловік не без гріха. Пр. Нема чоловіка без вади. Пр. Де люди, там і лихо. Пр. Лиха не шукай, воно само тебе знайде. Пр. Лихо приключки шукає. Пр. Гріх по людях ходить. Пр. Ніхто не без гріха. Пр. Нема слободи без біди. Пр. На всяку деревину птах сідає, усяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. | Грехи любезны доводят до бездны – що тіло любить, теє душу губить. Пр. | Долго ли до греха – до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого. | Есть такой грех (разг.) – було таке; ніде (нема де) правди діти. | За ним водится этот грех – він має цю хибу (ваду); він хибує (гріхує) на це. | Искупать, искупить, заглаживать, загладить грех – покутувати, спокутувати, відпокутувати гріх; покривати, покрити (загладжувати, загладити) гріх. | Как на грех – як (мов) на біду (на нещастя). | Мой грех – мій гріх; моя вина (провина, причина). | Не грех ему и отдохнуть (разг.) – не гріх (не погано було б, не завадило б) йому й відпочити. | Не получивший разрешения от греха – нерозгрішений. | От греха не уйдёшь – від гріха не втечеш; на гріх не спасешся. | Отпустить грехи кому – розгрішити кого. | Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за пана, та пан не бере. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. | С грехом пополам сделал что – сяк-так (абияк, з бідою, через верхи) зробив що. | Совершить грех, взять грех на душу – учинити гріх; узяти гріх на душу; гріха зажити. | Сознаваться в грехах – визнавати (признати) свої гріхи. | Утаивать грех на исповеди (религ.) – приховувати гріх на сповіді; попа в решеті возити. | Что (нечего) греха таить (разг.) – ніде (нема де) правди діти; ніде (нема де) гріха потаїти.

Грецкий | Грецкий орех – волоський горіх.

Гречневый | Гречневая каша сама себя хвалит – гречана каша сама себе хвалить. Пр.

Гречана каша хвалиться, ніби вона з коров’ячим маслом родилася. Пр. Хвалилася вівця, що в неї хвіст як у жеребця, та ніхто тому не вірив (віри не йняв). Пр. Хвалилася коза, що в неї хвіст довгий. Пр. Калина сама себе хвалить, що з медом добра. Пр.

Грешить | Греша, в грехах жить – грішно жити. | Грешить на кого – грішити (гріхувати) на кого; клепати на кого. | Грешить против чего – грішити (гріхувати) проти чого. | Грешить чем – мати ваду (хибу); хибувати (слабувати) на що. | Согрешить легко, да каяться тяжело – солодко грішити, гірко покутувати. Пр.

Грешный | В чём ты грешен – у чому твоя вина (провина, причина); чим ти грішен (грішний).

Грешок | За всяким грешки водятся – кожен (усяк) має [деякі] фішки; буває (трапляється) з усяким.

Грибной | Грибной дождь – сліпий (циганський, курячий) дощ; з-під сонця дощ.

Гриб | Гриб съел (разг. шутл.) – піймав (схопив, з’їв) облизня; ухопив шилом патоки; (при сватанні) покуштував (з’їв, узяв) гарбуза. | Дешевле грибов (разг.) – дешевший, щонайдешевший (-ша, -ше); якнайдешевший (-ша, -ше); [дешевий (-ва, -ве)] дешевісінький

135

Російсько-український словник сталих виразів

(-ка, -ке); дешевше, як кислиці (як гнилички). | Если бы да кабы выросли во рту грибы – е, якби та якби та виросли на голові гриби, то був би город. Пр. | Растут как грибы в дождь (после дождя) (разг.) – ростуть як гриби після дощу (по дощеві). | Сидеть грибом – сидіти грибом. [А поки що я сиджу грибом і нікуди не рипаюся. Українка.]

Грива | Конь с белой, серой, золотистой, волнистой, вихрастой гривой – білогривий кінь ([кінь-] білогривець); сірогривий кінь; золотогривий кінь; вихрогривий кінь ([кінь-] вихрогривець).

Гримаса | Делать, корчить гримасу, гримасничать – кривитися, викривлятися; кривити лице (обличчя); кривити (викривляти, виробляти) міни (гримаси); гримасувати.

Гробовой | Гробовое молчание, гробовая тишина (книжн.) – гробова (могильна) тиша; тихо, як у домовині. | До гробовой доски (устар.) – до судної дошки; [аж] до гробу; до [самої] смерті; [аж] до смерті; до скону; довіку.

Гроб | Верность до гроба (разг.) – довічна вірність; вірність до гробу; вірність до [самої] смерті (аж до смерті). | Вогнать, свести в гроб кого (разг.) – на той світ (у могилу, у яму) загнати кого; упровадити до гробу кого. | До гроба; по гроб [жизни] (разг.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки [світ] сонця. | Стоять одной ногой в гробу; глядеть в гроб кому (разг.) – стояти над гробом; на далекій (на великій) путі стояти; на вмерті бути; час не довгий чий; до гробу недалеко кому; не довго вже гуляти по світі кому; не довго вже ряст топтати кому; (образн. ірон.) три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто; (істор.) сидіти на санях. | Хоть в гроб ложись – хоч живий (живцем) у яму лізь; хоч умирай.

Гроза | Во время грозы – під (у) грозу (громовицю); за грози; грозою. | Гроза с ливнем – гроза із зливою; туча. | При наступлении грозы – як (коли) настає (надходить) гроза (громовиця); як (коли) починається гроза; при початку грози. | Разразилась гроза (с ливнем) – ударила гроза; туча впала.

Гроздь | Взяться в грозди, покрыться гроздями – гронитися, загронитися, погронитися. Грозиться | Грозилась синица море поджечь – нахвалялася синиця море запалити. Пр.

Якби нашому теляті та вовка піймати. Пр. Не довелося свині на небо дивитись. Пр. Ніхто й не чув, як комар чхнув. Пр.

Грозить | Грозит беда, опасность кому – біда (лихо), небезпека кладеться на кого; загрожує лихо (біда, небезпека) кому. | Грозить кулаком – погрожувати (грозити, сваритися) кулаком.

Грозовой | Грозовая туча – тучна хмара; туча; (лок.) завала. | Грозовой дождь – дощ тучний (громовий, грозовий).

Громкий | Громкая известность – гучна (грімка, широка) слава. | Громкие слова (перен.) –

гучні (голосні, зах. бомбастичні) слова; високомовність (пишномовність). | Громкое дело – голосна (гучна, іноді сумнославна) справа; сенсаційна справа. | Громкое имя, слава (перен.) – славне (уславлене) ім’я; гучна (повсюдна, широка) слава.

Гром | Гром аплодисментов (книжн.) – буря оплесків. | Гром гремел раскатами – грім гуркотів; грім вигрімляв закотом (перекотом). | Гром грянул, ударил – гримнув (ударив, дуже сильно гурк(о)нув, торохнув) грім; (безособове) загриміло (грим(о)нуло, гурк(о)нуло, грякнуло). | Как громом поразило – як громом ударило (прибило, приголомшило). | Как гром среди ясного неба (книжн.) – як грім з (серед) ясного (чистого, безхмарного) неба; і в погоду часом грім ударить. Пр. | Метать громы и молнии (книжн.) – кидати вогнемблискавицею (вогнем-блискавкою); метати грім і блискавку (громи і блискавиці); (ірон.)

громоблискати. | Первый гром – перший грім; (іноді діал.) загрім. | Пока гром не грянет –

поки грім не вдарить; поки лихо не спіткає (не впаде). | Пусть тебя гром убьёт – грім би на тебе вдарив; грім би тебе убив (забив); бодай тебе грім (перун) убив (забив); бодай тебе загромило; хай тебе грім поб’є (уб’є). | Раскаты грома, грохотание – гуркіт (гуркотіння, гуркотання) грому; рокотня.

Грош | Быть без гроша – не мати й шага (шеляга, гроша, копійки); не мати (а)ні шага ((а)ні шеляга, (а)ні гроша, (а)ні копійки). | Гроши сколачивать – збивати копійку до копійки (шаг до шага); складати гріш до гроша. | Жить своими грошами – жити на свої мізерні гроші (на свою мізерію). | За грош, за гроши купить, продать – купити, продати за безцінь (за півдарма, мало не задарма); (іноді) купити, продати за марний гріш. | Медного (ломаного) гроша не стоит кто, что; грош цена ему – (з)ламаного гроша (шага, шеляга) не вартий (не варт) хто, що (не дам за кого, за що); копійки щербатої не вартий (не варт) хто, що (не дам за кого, за що); копійка (гріш) ціна йому. | На грош амуниции, а на рубль амбиции – хоч гріш у каптані, та на сто рублів чвані. Пр. На гріш амуніції, на десять амбіції. Пр. На копійку роботи, а на карбованець чвані. Пр. Діла на копійку, а балачок на карбованець. Пр. Хвальби — повнії торби, а в торбі нема нічого. Пр. Нарядилася, як пава,

136

Російсько-український словник сталих виразів

а кричить, як ґава. Пр. | Не было ни гроша, да вдруг алтын – не було в Насті й запаски, аж глянь — уже у плахті походжає. Пр. Із грязі у князі. Пр. Щастя як трясця: на кого схоче, на того й нападе. Пр. (ірон.) Упав у гаразд, як муха в сметану. Пр. Упав у гаразд, як сливка в болото. Пр. Упав у добро, як у тісто. Пр. | Нет ни гроша (разг.) – ні (й) копійки немає. | Ни гроша в кармане – у кишені й шага (шеляга, гроша) нема; у кишені ні шага (ні копійки, ні гроша); у кишені й шага (й копійки) нема; кишеня наче виметена; кишеню мовби вимів хто; у кишені аж гуде. | Ни ломаного гроша – і ламаного шага (шеляга, гроша) нема(є), (а)ні ламаного шага (шеляга, гроша); і щербатої копійки нема; (а)ні шерстинки ((а)ні пір’їни); (а)ні хвоста в дворі; грошей, як у жаби пір’я. | Ни на грош нет чего (разг.) – нема(є) й на копійку чого; і зернятка нема чого. | Пропал ни за грош – пропав ні за цапову душу; пропав ні за понюх табака (ні за понюшку тютюну, ні за копійку).

Грубый | В грубых чертах – згруба; приблизно. | Грубая ошибка – груба (тяжка, прикра) помилка (хиба, похибка). | Грубое невежество – темна темнота; грубе (простацьке) неуцтво; дурне невігластво. | Грубое обхождение – грубе (брутальне) поводження.

Грудной | Грудной ребёнок – немовля (немовлятко); пригрудне дитя (пригрудна дитина); пригрудча; (давн.) запазушна дитина.

Грудобрюшный | Грудобрюшная преграда, диафрагма – діафрагма; погрудниця; грудочеревна перепона.

Грудь | Брать грудью – брати ((з)добувати) штурмом (приступом). | Взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки; узяти за барки. | Всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти). | Встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати, стояти стіною (муром) за кого, за що; мужньо боронити (захищати) кого, що; обставати щосили (що є снаги) за ким, за чим. | Грудь колесом – випнуті груди. | Кормить грудью – годувати груддю; давати грудь. | Либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або (в)дома не бути. Пр. Або (в)дома не бути, або волі здобути. Пр. Або (хоч) пан, або (хоч) пропав. Пр. | Отнять [ребёнка] от груди – відлучити дитину. | Полной грудью, во всю грудь – на повні, на всі груди. | С волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (діал. космогрудий). | С раскрытой грудью – розхристаний.

Груздь | Назвался груздём, полезай в кузов – обізвався (обібрався) грибом, лізь у кіш. Пр. Обізвався грибом, то лізь у борщ. Пр. Хто стається вівцею, того стрижуть. Пр. Пустився в бійку — чуба не жалій. Пр. Вола звуть у гості не мед пить — воду возить. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Купили хріну — треба з’їсти! Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадати. Пр.

Груз | Без груза, порожняком – упорожні, порожняком (порожнем).

Грустить | Грустить по ком, по чём – журитися (смутитися, смуткувати) за ким, за чим. Грустно | Становится грустно – сум (смуток, журба, жаль, туга) бере (обіймає, понімає);

сумно (журно, тужно) стає.

Грустный | Сделаться грустным, опечалиться – засмутитися (засумувати, зажуритися); осмутніти; (про багатьох) посмутніти (посмутитися).

Грусть | Грусть, печаль охватывает кого – сум (журба, жура, жаль, туга) обіймає (огортає, бере, посідає, понімає) кого; журба (туга) налягає на серце кому. | Грусть снедает кого – навівати (наводити, наганяти, нагонити) сум (смуток, жаль, тугу) на кого; завдавати смутку (суму, журби, туги) кому; смутити (засмучувати) кого. | Наводящий грусть – смутливий (журний); (іноді) сумовитий. | На него напала грусть – сум (смуток, жаль) його узяв (посів, пойняв); його узяла (посіла, пойняла) журба (туга); туга (журба) налягла на серце йому. | Одна грусть, сплошная грусть (перен. разг. фам.) – чиста гризота; чистий жаль; сама журба; хоч плач. | Развеять грусть кому – розвіяти (розвести, розігнати, рознести) тугу (смуток, журбу) кому; розважити кого.

Груша | Улежавшаяся груша – улежана груша; [груша] лежана; гниличка.

Грызть | Грызть голову кому – гризти голову кому; золити кого; дозоляти кому; допікати кому, кого. | Совесть его грызёт (перен.) – сумління (совість) його гризе (точить). | Тоска грызёт – журба (туга) сушить (точить).

Грядущий | Грядущий день – прийдешній день; прийдешнє. | На сон грядущий (разг.) –

перед сном; (іноді книжн.) на сон грядущий.

Грязнить | Грязнить кого – паскудити (бруднити) кого; обкидати кого болотом (брудом, калом). | Грязнить своё имя, репутацию (славу), честь (разг.) – плямувати (плямити, каляти, бруднити, поганити, паскудити) своє ім’я, репутацію (славу), честь.

Грязно | Грязно ходить, одеваться – у брудному (у чорному) ходити; (іноді) чорно ходити.

Грязный | Возиться с грязной работой – бабратися (талапатися). | Грязное бельё – брудна

137

Російсько-український словник сталих виразів

білизна; чорні (брудні) хусти; чорне (брудне) шмаття. | Рыться, копаться в грязном белье чьём (перен. разг.) – перетрушувати чиєсь брудне шмаття; порпатися в чужому шматті; розпускати плітки про кого; плескати про кого.

Грязь | Валяться в грязи (разг.) – валятися в багні (в болоті); барложитися (ковбанитися) [в багні, у болоті]. | Втоптать в грязь кого, смешать с грязью кого – закаляти (закидати, обкидати) болотом (багном) кого; в багно (в)топтати кого; з болотом (з гряззю) змішати кого; упослід(н)ити (спаплюжити, обмовити) кого. [Як угнівається, то знічев’я людину не те що упосліднить, а й занапастить навіки. Вовчок.] | Грязь не сало: высохнет и отстало

– грязь (болото) не сало: помни — й відстало. Пр. | Месить грязь (разг.) – брьохатися (тьопатися, шелепати); чалапати (братися) по грязюці; грузити що. [Кіньми двора та й не грузіте. Н. п.] | Наряди свинью в серьги, а она все в грязь пойдёт – свиню чеши й мий, а вона все в болото полізе. Пр. Свиня, коли в болоті, мовить, що в злоті. Пр. | Не ударить лицом в грязь – гідно (з честю) триматися; відстояти честь свою; не осоромитися; не дати собі в кашу наплювати; (іноді розм.) і на слизькому не посковзнутися; зробити як слід (як треба, як належить, як годиться). | Он с грязи пенки снимает – скнара (скупердяга); він із сироватки сметанку збирає; він і в старця копійку відніме (відбере). | Сей овёс в грязь — будешь князь – овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото — буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору. Пр. Кинь ячмінь у болото, убере тебе в злото. Пр.

Грянуть | Грянул гром – гримнув (ударив) грім; (безособове) гримнуло (грякнуло).

Губа | Выставить вперёд губы – випнути губи. | Губа не дура, язык не лопатка — знают, что горько, что сладко – знає свиня, що морква. Пр. Хоч дурний, та хитрий. Пр. Сова знає, де кури ночують. Пр. Ласий на чужі ковбаси. Пр. Губа не з лопуцька. Пр. | Губа толще — брюхо тоньше – сердите не бува сите. Пр. Вередлива коза вовкові користь. Пр. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Пр. | Мазать (мёдом) по губам кого (разг.) – мазати [медом] по губах кого; мов (наче, як би) медом мастити кого; губи медом мастити кому. | Молоко на губах не обсохло у него (разг.) – у нього (йому) ще молоко на губах не обсохло; йому ще материне молоко тече по бороді. | Молчит и губами не шевельнёт – мовчить — ні пари з уст; і ротом не поведе. | Мясистые, вывернутые губы – викотисті губи (уста). | Надуть губы (разг.) – закопилити (надути) губи (губу); (глузл.) губи віддути, як капиці. | Отвислые губы – одвислі губи; (глузл.) губи як капиці. | От стакана до губ далеко (разг.) – від миски (від ложки) до рота далеко. | Оттопыривать, оттопырить губы – відкопилювати, відкопилити губи (губу). | По губам текло, да в рот не попало – по губам текло — в роті сухо було. Пр. По бороді текло, а в роті не було (а в рот не попало). Пр. | Прикусить, закусить губу (фам.) – прикусити (укусити) язика; укусити себе за язик. | Развесить губы (разг.) – розпустити губи (глузл. капиці); (глузл.) розпустити губи, як капиці. | С отвислой, отвисшей губой – вислогубий. | У него губа не дура (разг.) – у нього губа не з лопуцька (не з луба); [він] має добрий смак (ласий, не дурень, митець) до чого; [він] знає [де] смак; [він] знається на чому; [він] знає, що добре.

Губерния | И пошла писать губерния (разг.) – і почалася писанина; і почалося; і все заворушилося; і почалася метушня (веремія); і все заметушилося.

Губить | Губить время – марнувати (гайнувати) час. | Губить кого – зганяти (зводити) з світу кого; губити (занапастити, збавляти) кого.

Губка | Губки бантиком, сердечком – губки бантиком (метеликом); губки як сердечко. | Сжимать губки кокетничая – шмилити губки. [Бач, як вона до його губки шмилить. Сл. Гр.]

Гу-гу | Ни гу-гу (разг.) – (а)нічичирк; (а)нітелень; (а)ні пари з уст; ані мур-мур (ані мру-мру). Гуж | Взялся за гуж — не говори, что не дюж – (як, коли) узявся за гуж — не кажи, що не

дуж. Пр. Не дуж — не берись за гуж. Пр. Коли запрігся, то й тягни (вези). Пр. Засунув шию в ярмо, то й вези (то й тягни, то треба й везти, то треба й тягти). Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Пішов на бій — міцно стій. Пр.

Гулянка | Гулянками век не пробавишься – гулянки до добра не доведуть. Пр. | На гулянках – гуляючи; на дозвіллі (по вигоді). | Сам себя губит, кто гуляночки любит – з гулянки сили не прибуде. Пр.

Гулять | Гулявши много смолоду, умрёшь под старость с голоду – хто замолоду гуляє, той на старість хліба не має. Пр. Хто замолоду балує, той під старість старцює. Пр. Молодість лінива, то старість плачлива. Пр. Поки молод, пам’ятай про (за) голод. Пр. | Гулять напропалую – гульма гуляти; на всі заставки (на всю губу) гуляти. | Гулять на свадьбе – гуляти на весіллі; (давн.) веселувати. | Нет охоты гулять – не охота (не бере охота) гуляти; гуляння не бере. [Нема мого миленького, не бере гуляння. Чубинський.] | Он сегодня гуляет (разг.) – він сьогодні вільний (не працює, гуляє). | Только бы пить, да

138