stalivyrazy

Російсько-український словник сталих виразів

Звёзд с неба не хватает (разг. ирон.) – зірок з неба не знімає (не здіймає); не є ніяке світило; розумом всіх не повершив (не зломив). | Звёзды с неба хватает – зорі з неба збиває (стягає). Бога за бороду (за ноги) ловить. Пр. (ірон.) Усі розуми поїв. Пр. | Падающая звезда – падуча (летюча) зірка; (іноді розм.) мигунець. | Родиться под счастливой звездой – під щасливою зіркою народитися (вродитися); щасливою годиною вродитися; народитися на щасливій землі (планеті). [Під такою зіркою вродився (народився). Пр.] | Считать звёзды (разг.) – байдикувати; бити байдики (баглаї); ґави ловити; витрішки купувати (продавати). | Утренняя звезда – світова (ранкова, (в)ранішня, досвітня) зірка (зоря).

Здоровье | Беречь здоровье чьё – шанувати (берегти, іноді жалкувати) здоров’я чиє, чийого. [Не вміла нас шанувати, як здоров’я свого. Н. п.] | Будем здоровы! – будьмо здорові!; будьмо! | Быть при здоровье – при здоров’ї (при здоров’ячку) бути; при доброму здоров’ї бути; здоровим (дужим) бути; здужати: (іноді) не нездужати. [Я не нездужаю, нівроку… Шевченко.] | Дай Бог здоровья кому – дай Боже здоров’я (здоров’ячка) кому; поздоров, Боже, кого. | Его здоровье падает – він упадає (спадає, занепадає) на здоров’ї; він занепадає здоров’ям. | Если здоровье позволяет, позволит, то… – як здоров’я змагає (дозволяє), то…; як здоровий буду, будеш, то… | Здоровье всему голова – нема над здоров’я. Пр. Над здоров’я нема старшого. Пр. Здоров’я всьому голова. Пр. | Здоровье дороже богатства (дороже денег) – найбільше багатство — здоров’я. Пр. Здоров’я — дорожче від багатства (за багатство). Пр. Здоров’я — найбільший (найдорожчий) скарб. Пр. Здоров’я — найбільше щастя. Пр. Ліпше (краще) здоров’я, як [готові] гроші. Пр.

Здоровий злидар краще за хворого царя. Пр. | Здоровье уходит пудами, а приходит золотниками – здоров’я летом (пташкою) вилітає, а по-воловому вертає. Пр. Здоров’я легко збути, та тяжко (трудно) набути. Пр. | Как ваше здоровье? – як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи добре мається?; як ся маєте?; чи здужаєте? | Кушайте на здоровье! – їжте на здоров’я (на здоров’ячко)!; споживайте здорові! | Лишать, лишить здоровья кого – збавляти, збавити здоров’я кому. | Лишиться здоровья – утратити (стратити) здоров’я; збутися здоров’я. | Не спрашивай здоровья, а глянь на лицо – глянь на вид, здоров’я не питай. Пр. | Нет у него здоровья –

нема(є) в нього здоров’я; не має він здоров’я; (образн.) нема в нього цвіту. | Отсутствие здоровья, нездоровье – безздоров’я (нездоров’я); нема здоров’я. | Пей, пейте на здоровье –

здоров пий (пий здоров), здорові пийте (пийте здорові); пий, пийте на здоров’я; (іноді) здорові пивши; доброго здоров’я пивши. […Як доброго здоров’я пивши Коло криниці степової. Тичина.] | Плохое здоровье – лихе (недобре, погане) здоров’я; нездоров’я. | Пожелаем [же] здоровья!. – побажаймо [ж] здоров’я!.. | По состоянию здоровья – (за) станом здоров’я; через нездоров’я; через стан здоров’я. [Через нездоров’я мусив кинути роботу. З нар. уст.] | Пышащий здоровьем – аж пашить здоров’ям; (іноді) розкішний. | Пьём за здоровье!. – пиймо за здоров’я!.. | Слабеть, ослабеть здоровьем – занепадати, занепасти на здоров’ї. | С надорванным здоровьем – з підірваним здоров’ям; занепалий [на здоров’ї]; (образн.) здоров’ям як розбите горня. | Спрашивать о здоровье – за здоров’я питати(ся); на здоров’я питати.

Здравие | Во здравие (устар.) – на здоров’я. | Здравия желаем! – доброго здоров’я!; здорові були!; здорові будьте! | Начал за здравие, а кончил за упокой – почав «живими», а скінчив «со святими»; почав з веселої, а скінчив сумною (а звів на журбу); заспівав веселої (весільної), а звернув на сльози (на журбу); почав за здоров’я, а кінчив за упокій (а звів на упокій).

Здравица | Провозгласить здравицу – виголосити (проголосити) заздоровне слово.

Здравствовать | Вот те и здравствуй! (фам. ирон.) – от тобі й маєш!; отакої! | Да здравствует! – хай (нехай) живе!; (іноді) хай (нехай) здоров буде!; хай здоров живе! | Дай Бог здравствовать – поздоров, Боже. | Желаю здравствовать – доброго здоров’я (здоров’ячка) бажаю (зичу); (при зустрічі) здоров був!; здорові були!; (при прощанні) бувай здоров!; бувайте здорові!; (на це відповідь) іди (ходи) здоров!; ідіть (ходіть) здорові! | Здравствуй!, здравствуйте! – здоров був!, здорова була!, здорові були!; здоров будь!, здорова будь!, здорові будьте!; (скорочено) здоров!, здорова!, здорові!; добрий день (добридень)!; добрий вечір (добривечір)!

Здравый | Вернулся здрав и невредим – (по)вернувся цілий і здоровий; (по)вернувся живий і здоровий. | В здравом уме и твердой памяти – при доброму розумі і притомним бувши. | Здравый смысл – добрий розум; рація (сенс). | Крупица здравого смысла – дрібка (крихітка, кришечка) доброго розуму.

Зевать | Не зевай! – не лови ґав!; не будь роззявою (ґавою)!; пильнуй!

Зевнуть | Зевнуть фигуру (играя в шахматы, разг. фам.) – проґавити фігуру.

199

Російсько-український словник сталих виразів

Зевок | Дать зевка (разг.) – проґавити; упіймати (уловити) ґаву.

Зевота | Напала на меня зевота (разг.) – позіхи (іноді позіхоти) напали мене, на мене; на позіхи взяло мене.

Зеленый | Зелёная трава, скука (разг.) – невсипуща (нестерпна) туга, нудьга. | Зелёный юнец – молоде та зелене; зелений (недійшлий, недозрілий) хлопчина (молодик, парубійко); розумом недійшлий (недосвідчений) хлопчина (молодик, парубійко); (іноді образн.) рано зірваний. | Молодо-зелено – молоде та зелене; сама [тільки] цвіть, а ягідок ждіть. | Напиться до зелёного змия (разг.) – напитися до зеленого змія; напитися до нестями.

Земля | Видеть на два аршина под землёй – і під землею бачити. | До земли, к земле –

додолу; до землі. [Додолу верби гне високі… Шевченко. Вухо до землі прикласти. Казка.] | За тридевять земель – за тридев’ять земель; за двадцяту границю (за двадцятою границею); за далекими морями, за високими горами; за сімома (за дев’ятьма) горами, за сімома (за дев’ятьма) морями. | Земли под собой не слышать (не чуять) – землі під собою не чути; не чути себе з радощів. | Землю обрабатывать – землю обробляти (робити, порати, управляти). | Земля горит под ногами у кого – земля горить під ногами кому (у кого). | Земля кормилица, а и та сама есть просит – земля наша годувальниця,а й сама їсти просить. Пр. Хто землі дає, тому й земля дає. Пр. | Земля кормит людей, как мать детей – землею (з землі) усі живемо. Пр. Земля — мати наша. Пр. | Земля-матушка – земля-мати (матінка). | Как небо от земли; как земля от неба – як небо від землі; як земля від неба. | На земле – долі; на землі. | На землю – додолу; на діл (на землю). [«Оксана, Оксана!» — ледве вимовив Ярема, та й упав додолу. Шевченко. Ледве-ледве Поблагословила: «Бог з тобою!» — та як мертва На діл повалилась… Шевченко. На землю впав туман. З нар. уст.] | Он только землю тяготит – він тільки [дурно] дні тре; він тільки дурно на світі живе; він тільки дурно (даремно) хліб їсть; і як ще його земля на собі держить (носить)?; ледар (ледащо, дармоїд). | Опустить, потупить глаза в землю – спустити (опустити) очі додолу; очі втупити (устромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [у землю]; утопити очі в землю; (іноді) поставити вниз очі. | От земли не видать

– таке мале, що й не видно [ледве від землі відросло]; таке, що його й у кишеню сховав би; таке мале — накрив би його решетом; приземок; цурупалок. | Предать земле – поховати; в землю заховати (сховати); (іноді уроч.) віддати землі. | Словно из земли (из-под земли)

вырос – як з-під землі виріс; мовби з-під землі виліз; мов з води вийшов; де й узявся; (не)наче оце уродився. | Словно (как) сквозь землю провалился – як (наче, неначе, мов, немов) крізь землю пішов (провалився); як під землю пропав; мов у землю запався; як у землю ввійшов; як вода пойняла; як лиз(ень) злизав. | Слухом земля полнится – чутка йде (поголос іде) по всьому світі. Вісті не лежать на місці. Пр. На воротях слава не висить. Пр. | Соль земли – сіль землі. | Сровнять с землей – зрівняти з землею. | Стереть, снести с лица земли – із світу (з світа) згладити; стерти з [лиця] землі; (поет.) не дати рясту топтати. | Хоть из земли достань да подай – хоч із землі дістань, а (та) дай; хоч із коліна вилупи та дай; хоч із пальця (з п’яти) виколупай (виколупни, вилупи), а дай; хоч з-під (ізза) нігтя виколупни, а дай; хоч із душі вийми, а дай.

Земной | Земной поклон (устар.) – земний (доземний) уклін (поклін); уклін до землі; найнижчий (низенький) уклін.

Зенит | В зените славы – у зеніті (у розповні) слави; на вершині (на верхів’ї, на вершку) слави.

Зеница | Беречь (хранить) как зеницу ока – берегти (пильнувати, шанувати) як зіниці (як зіницю) ока; берегти (пильнувати, шанувати) як (мов…) [свого] ока (своє око); (образн.) берегти (пильнувати, шанувати) як (мов…) ока в голові (в лобі); берегти (пильнувати) як (мов) свою душу.

Зенки | Вытаращить, выпучить зенки (разг.) – витріщити (вилупити, вирячити) очі (баньки); вибалушити очі; витріщитися (виторопитися, вирячитися).

Зеркало | Глаза — зеркало души (книжн.) – очі — дзеркало душі. | Нечего на зеркало пенять, коли рожа крива – який у воду (у люстро) глянув, такого й побачив. Пр. Який чорт у воду глянув, такий і з води виглянув. Пр. | Отражаться как в зеркале – відбиватися (відкидатися, відсвічуватися) мов у дзеркалі (мов у люстрі); віддзеркалюватися.

Зерновой | Зерновой хлеб – збіжжя; пашниця (пашня).

Зерно | Зерно (одно) – зерно (зернина); (збірн.) зерно. | Зерно истины (книжн.) – зерно істини (правди). | Зерно гороха (горошина) – горошина. | Зерно гречихи – гречина. | Зерно маковое – мачина. | Зерно проса – просина. | Зерно пшена – пшонина. | Зерно пшеничное – пшеничина. | Зерно ржаное – житина. | Зерно фасоли – квасолина. | Овсяное зерно –

200

Російсько-український словник сталих виразів

вівсина. | Пустое, легковесное зерно – пужина; пужинувата зернина; (збірн.) пужинувате зерно. | Ячменное зерно – ячменина.

Зет | От а до зет (от а до я) – від а до зет; від а до я; від початку до кінця; від краю до краю.

Зима | В продолжение зимы – усю (цілу) зиму; через зиму; протягом зими. | Зима началась (наступила) – зима настала (зайшла, прийшла, надійшла); зима упала. [Аж гульк — зима впала. Шевченко.] | Зима прошла – зима минула(ся); зима перейшла; зима перезимувалася. | Зимой – зимою; узимі (узимку). Хто вліті гайнує, той узимі голодує. Пр. | Каждую зиму – щозими (щозиму). [Інгул щозиму замерзає. Шевченко.] | Мокрая зима (с оттепелью) – мокра (гнила) зима. | Мягкая зима (с оттепелью) – лагідна (сирітська) зима. | Начало зимы (первозимье) – початок зими; первозимки (зазимки). | Последние дни зимы – останні дні зими; недозимки (відзимки). [Це вже не зима, а недозимки. З нар. уст.] | Проводить, провести зиму – перебувати, перебути зиму; зимувати, перезимувати [зиму]. | Сколько лет, сколько зим [не виделись]! (разг.) – скільки літ, скільки зим [не бачилися]!; видом видати, слихом слихати!; наче вік не бачилися! | Суровая зима – люта зима.

Зимний | В зимнее время (зимой) – Див. зима.

Зимовать | Я тебе покажу, где раки зимуют (фам.) – я тобі покажу, де раки зимують; я тобі покажу, де козам роги правлять (утинають).

Златой | Златой телец – золотий ідол (кумир).

Злачный | Злачное место (перен. шутл. устар.) – зелений затишок; вертеп; кубло (місце веселої гульби й пиятики).

Злиться | Злиться на кого – злитися (здувати, злоститися, лютувати, лютитися, яритися) на кого; гніватися (сердитися) на кого; злість (гнів, серце) мати на кого; (образн.) важким духом дихати на кого.

Злоба | Выместить свою злобу на ком – зігнати (окошити) свою злобу на кому. | Довлеет дневи злоба его – доволі в кожного дня (кожному дневі) лиха свого; доволі дневі (на кожний день) його клопоту; (арх.) довліє дневі злоба його. | Дышать злобой на кого – важким духом, (лихим) пеклом, злом дихати на кого. | Злоба дня – пекуче питання; нагальна справа; злоба дня. | Злоба что лёд, до тепла живёт – лихе серце на сонці тане. Пр. | Иметь (питать) злобу против кого – мати злість (злобу, серце, лють) на кого (проти кого); лихої волі бути на кого. | Он это сделал по злобе – він це вчинив (зробив) із злості (маючи злість (злобу).

Злободневный | Злободневный вопрос – пекуче (актуальне, злободенне) питання; нагальна справа.

Злобствовать | Злобствовать на кого – злобувати (злобитися, злостивитися, злостувати, лютувати, лютитися) на кого; мати злість на кого; важким духом дихати на кого.

Злой | Быть злым на кого – бути лихим (лютим) на кого; бути лихої волі на кого; здувати на (проти) кого; (образн.) важким (лихим) духом (вогнем) дихати на кого; злим (лихим) оком дивитися на кого. | Злая собака кусает исподтишка – злий собака спотайна (стиха, знишка, нишком) рве. Пр. | Злая судьба, злой рок – лиха (зла) доля; люта (зла) недоля; недоля; лиха (чорна) година; (іноді) лихе безталання. | Злой всегда мыслит злое – від злого не чекай (не жди) добра. Пр. Куди піде лихий, усе буде такий. Пр. | Злой гений – лихий (злий) геній. | Злой на язык кто – лихий на язик хто. | Злой человек – лиха (зла) людина; злюка; злобитель; бузувір; (образн.) злий, як муха в Спасівку. | Злой человек не проживёт в добре век – злий сам себе б’є. Пр. Злий зле погибає. Пр. Лихий лихом погибає. Пр. Злому всюди буде зле. Пр. Лихому нічого доброго не станеться. Пр. | Злой язык у кого – лихий (гострий) язик у кого; лихий (гострий) на язик хто. | Злые чувства – недобрі (лихі) почуття. | Злые языки – наклепники (лихомовці, лихослівники); обмовники (клепачі); лихі (злі) язики. | Становиться злее – злішати. | Становиться злым – зліти. | Ужасно злой – страх який лютий (злий); (лютий-)прелютий; страшенно злий [лютий]; злющий. | Злые языки — острый меч – гостре словечко коле сердечко. Пр. Слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Вода все сполоще, злого (лихого) слова — ніколи. Пр. Рана загоїться, але зле (лихе) слово — ніколи. Пр.

Злость | Злость берёт кого (разг.) – злість (лють) бере (пориває) кого. | Злость охватила кого – злість пойняла (посіла, узяла) кого. | Злость прошла – серце відійшло; зло минуло(ся). | Со злости, от злости – із (від) злості; з серця; зозла. | Со злостью – злісно (злосливо). | Сорвать свою злость на ком – зігнати злість на кому.

Зло | Делать, сделать зло кому – лихо коїти, скоїти (чинити, учинити, робити, зробити) кому; (образн. тільки недокон.) лихо кувати кому. | Зло берёт, взяло, разбирает кого (разг.) – зло бере, узяло кого; злість (лють) бере, узяла, розбирає кого; (іноді лок.) зазлісно

201

Російсько-український словник сталих виразів

стає, стало (робиться, зробилося) кому. | Избежать зла – утекти (уникнути) лиха (біди); оминути лихо (біду). | Из двух зол выбирать меньшее – котре лихо менше, те й вибирають; як не одне лихо [насідає] — вибирають менше. | Как на зло – як на те; як на ту пеню (як на ту причину). | Корень зла – корінь зла (лиха). | Кто не испытал зла, не умеет ценить добра – хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра. Пр. | На зло – на зло (на злість); на прикрість (на капость); на пеню; (іноді) на збитки. [І на злість ворогам засіяла вона… Самійленко.] | Постигло зло кого – спіткало (спобігло, зуспіло) лихо кого; побила лиха година кого; спала (упало) лихо на кого. | Причинять, причинить зло кому – заподіювати, заподіяти (чинити, учиняти) зло (лихо, зле, лихе) кому; завдавати, завдати (коїти, накоїти) лиха (безголов’я) кому. | Со зла – зо зла; спересердя; з серця. | Сорвать зло на ком – зігнати серце (оскому) на кому. [Хотілось би зігнати оскому На коронованих главах… Шевченко.] | Уйти от зла – утекти (відійти) від лиха (від біди, від злої спокуси, від лихої спокуси). | Употреблять во зло что – уживати на зле (на зло, на лихо) чого (що); зловживати чим (що). [Він зловживав їх боязкість і полохливість для своїх жартів. Н.- Левицький.]

Змеиный | Змеиная улыбка – зміїна (гадюча, лукава, підступна) усмішка. | Змеиное жало (перен.) – гадюче жало; гострий (отруйний) язик (язичок). | Змеиное отродье – гадюче (змієве, зміїне) кодло (поріддя); гадюче (змієве) насіння.

Змей | Напиться до зелёного змея – напитися до зеленого змія; напитися до нестями. Змея | Виться змеёй (о дороге) – зміїтися; гадюкою витися; гадючитися вужем. | Змея

подколодная – гад потаєнний; потайна гадюка; (іноді) гад (гадюка) з-під соломи. | Отогревать, отогреть (пригреть) змею на груди (за пазухой) – вигріти (нагріти) гадюку (гадину) у пазусі (за пазухою). | Стать змеёй – згадючитися (згадючити); (про богат.) погадючитися (погадючити).

Змий | Напиться до зелёного змия – напитися до зеленого змія; напитися до нестями. Знай | Знай [себе] – знай [собі]; тільки [те] й знає (робить), що…; (розм.) раз у раз. Знакомо | Всё это мне знакомо – усе це мені відомо (знане, по знаку).

Знакомство | Знакомство с литературой – знання літератури; обізнаність з літературою. | Прекратить, порвать знакомство с кем – припинити (перервати) знайомство з ким; відкинутися [від] кого; розцуратися з ким. | Свести, завести с кем знакомство – зазнатися (запізнатися, зазнайомитися) з ким. | Шапочное знакомство с кем у кого – поверхове (далеке, хвилеве, перелітне) знайомство з ким у кого; тільки вітається з ким хто.

Знакомый | Быть знакомым с кем – бути знайомим з ким; знатися з ким. | Быть знакомым с чем – бути обізнаним (знайомим) з чим; знатися на чому. | Знаком кто, что кому – по знаку (в приміт(к)у) кому хто, що; знайомий (знаний, відомий) кому хто, що. | Знаком с лица (разг.) – знайомий у лице (на лице, в обличчя, на обличчя). | Мне хорошо знакомы его привычки – я добре знаю (мені добре відомі) його звички. | Он мне знаком – він мені по знаку; він мені знаний (знайомий); він мені в приміт(к)у; я його знаю. | Скажи, с кем ты знаком, а я скажу, кто ты таков – скажи мені, з ким ти знаєшся (водишся), а я скажу тобі, хто ти є. | Я с ним не знаком – я його не знаю; я з ним не знайомий.

Знак | В знак согласия, благодарности… – на знак згоди, вдячності (подяки). | Дать, подать знак к восстанию, к сражению – дати, подати гасло до повстання, до бою. | Знак, знаки отличия – відзнака, відзнаки. | Знаки препинания – розділові знаки. | Молчание — знак согласия – мовчанка означає згоду; хто мовчить, той не перечить. | Это остаётся под знаком вопроса – це лишається (зостається) нерозв’язаним [питанням].

Знаменатель | Приводить к одному (к общему) знаменателю (шутл.) – зводити до одного (до спільного) знаменника; зрівняти що з чим.

Знамение | Знамение времени – ознака (знак, признака) часу (доби). | Небесное знамение

– знак (ознака, признака) з неба; небесний знак. | Творить, сотворить крестное знамение – класти, покласти хрест(а) на собі; хреститися, перехреститися.

Знамя | Водружать, водрузить знамя – підносити, піднести (піднімати, підняти, ставити, поставити) прапор (стяг); (іноді книжн.) водружати, водрузити прапор (стяг, знамено). | Высоко держать знамя – високо тримати прапор (стяг). | Призывать под знамёна (перен.) – закликати до зброї (під прапори, під стяги, під знамена).

Знание | Где нет знаний, там нет смелости – знання дає відвагу. Пр. Де знання, там і відвага. Пр. Хто мало знає, той відваги не має. Пр. | Действовать со знанием дела – діяти (робити, чинити) знаючи діло (з умінням, із знанням діла, справи). | Знание — сила – знання — то сила. | Овладевать, овладеть знаниями – опановувати, опанувати знання; здобувати, здобути знання.

Знатно | Знатно ответил – відказав (відповів) славно (добряче, знаменито).

202

Російсько-український словник сталих виразів

Знатный | Знатная сумма – неабияка (велика) сума; неабиякі (великі) гроші. | Знатные люди – знатні (значні, славні, славнозвісні) люди.

Знаток | Он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи); він митець у своєму ділі (у своїй справі); він знає своє діло (свою справу); він знається на своєму ділі (на своїй справі).

Знать | Аза в глаза не знает – (а)ні бе, ні ме не зна(є), ані бе не зна(є); ні аза, ні буки не зна(є); нічогісінько не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку. | Бог (Господь) знает что [говорит, делает…] – бог зна(є) (бозна-) що [каже, робить…]; господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна(є) що [каже, робить…]. | Всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся. Пр. Коли ти швець, пильнуй свого копила. Пр. Коли не пиріг, то й не пирожися. Пр. Знай, хто роком старший. Пр. Знай, свине, своє лігво. Пр. Знай, козо (корово), своє стійло. Пр. Знай, кобило, де брикати. Пр. Знайся кінь з конем, а віл з волом. Пр. Не літай, вороно, в чужії хороми. Пр. | Давать, дать себя знать

– даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати. | Дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) (з)вістку про себе; об’явитися (оповіститися). | Делай как знаешь – роби як знаєш; роби як умієш. | Если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що… | Знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв. Пр. Чує кішка, чиє сало з’їла. Пр. | Знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі). Пр. Жіноча річ — кочерги та піч. Пр. | Знай наших! – отакі наші! | Знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого. | Знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти. | Знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки. | Знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах). | Знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що. | Знать не знаю и ведать не ведаю – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю. | Знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг. | Знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з (по)льоту, а сову з погляду. Пр. Не завиє так пес, як вовк. Пр. | Знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому. | Знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого. | Знать этого не хочу – не хочу про це й чути. | Кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив. Пр. | Как (почём) знать? (разг.) – хто його зна(є); хтозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна(є). | Надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри. | Не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов. Пр. Якби ж знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав. Пр. | Не знать меры, удержу – не знати міри, впину. | Не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду. Пр. Не хапайся поперед невода рибу ловити. Пр. З сокирою не лізь туди, де пила не була. Пр. Не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти. Пр. | Он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає. | Разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю? | Твёрдо знать –

добре (твердо) знати. | Чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна(є). | Я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (розм.) я в тім не битий.

Значение | В узком значении слова – у вузькому значенні слова. | Иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення); велико (багато) важити. | Не придавать значения чему – не надавати ваги (сили, значення) чому. | Придавать большое значение чему – надавати великої ваги (великої сили, великого значення) чому; велику вагу класти на що. | Придавать мало значения чему – надавати мало ваги (сили), значення (чому); маловажити (легковажити) що; (іноді) важити легко (мало) що. | Приобретать, приобрести значение – набувати, набути ваги (сили, значення); забирати, забрати, узяти силу. | Это не имеет никакого значения – це нічого не важить (не значить); це не має ніякої ваги (ніякого значення).

Значительно | Значительно больше – (присл.) Багато (далеко, куди) більше; (прикм.)

багато (далеко, куди) більший (-ша, -ше). | Значительно измениться к лучшему – значно (чимало) змінитися на краше. | Значительно лучше – (присл.) Багато (далеко, куди) краше; (прикм.) багато (далеко, куди) кращий (-ща, -ще). | Значительно посмотрел – значуще (значливо) подивився.

Значительный | В значительной мере, степени – великою (значною) мірою; у великій (значній) мірі.

203

Російсько-український словник сталих виразів

Значиться | Он в списках не значится – його в списках нема(є); він у списках не стоїть. | Он значится в отпуске – він [перебуває] у відпустці.

Значить | Что бы это значило, что… – що б то мало означати, що…; що воно за знак, що… | Что это значит? – що це означає?; що це значить?; що це за знак?; що воно за знак? | Это много значит – це багато (велико) важить; це велику силу (вагу) має; це багато значить.

Знающий | Знающий врач, учитель… – знаючий (тямущий, досвідчений) лікар, учитель…; (про жінок) знаюча (тямуща, досвідчена) лікарка, учителька.

Знобить | Его знобит – його морозить; його холодом (морозом) бере; (про лихоманку) його лихоманка тіпає (трясе); трясця його трясе.

Зной | Стоит нестерпимый зной – стоїть нестерпна спека (спекота); варом варить. [Звісно

— літо, варом варить, дух займається. Кониський.] Зов | Откликнуться на зов – озватися на поклик; відкликнутися (відгукнутися). | Приехал

без зова – приїхав некликаний (непроханий).

Золотить | Золотить, позолотить пилюлю – підсолоджувати, підсолодити що; золотити, позолотити (гірку) пілюлю.

Золотник | Мал золотник, да дорог – мала штучка червінчик, а ціна велика. Пр. Маленьке, але важкеньке. Пр. (іноді) Чорний мак, та смачний. Пр. Мале щеня, та завзяте. Пр. Хоч мале, та вузлувате. Пр.

Золотой | Золотая свадьба – золоте весілля; п’ятдесятиріччя подружнього життя; п’ятдесятиліття одруження. | Золотая середина – золота середина. | Золотое время терять (упускать) – марнувати (гаяти) золотий (дорогоцінний) час. | Золотое дно – золоте дно; поживне джерело. | Золотой век – золота доба; золотий вік. | Золотой мешок (перен.) – золота торба; багатиня (багатище); дука; дука-срібляник; на всю губу багатир (багатий, багач). | Золотой молоток и железные двери (запоры) отпирает – золотий обушок скрізь двері відчинить. Пр. Золотой ключ(ик) до кожних дверей придається (приходиться). Пр. Золота іглиця всюди пролізе. Пр. | Золотой телец (перен.) – золотий ідол (кумир). | Золотые годы, золотая юность – золоті (красні) роки (літа); красна молодість. | Золотые руки – золоті руки. | Золотых дел мастер (золотарь) – золотар. | Обещать (сулить) золотые горы – обіцяти золоті гори; (іноді розм.) кози в золоті показувати. | Отпереть золотым ключом (разг.) – відімкнути золотим ключем (ключиком); дати хабара (куку) в руку. | С золотой корой – з золотою корою; золотокорий. | С золотыми волнами – з золотими хвилями; золотохвилий. [Лани золотохвилі. Шевченко.] | С золотыми крыльями (златокрылый) – з золотими крилами; золотокрилий. [Полинула, заспівала ти, золотокрила (муза). Шевченко.] | С золотыми перьями – з золотими перами; золотоперий.

Золото | И через золото слёзы льются – буває, що й багаті плачуть. Пр. Що з тих кубків, як повні сліз. Пр. | Из чистого золота – суто золотий; із щирого золота; щирозолотий, (іноді) щирозолот(н)ий. [Був у мене перстень щирозолотий на руці, а тепер нема. ЗОЮР.] | Золото любить, себя погубить – хто гроші (золото) любить, той себе губить. Пр. Сріблозолото тягне чоловіка в болото. Пр. | Не всё то золото, что блестит – не все те золото, що блищить (що світиться). Пр. Не все [те] добре, що смакує. Пр. Блищить, як золото, а всередині болото. Пр. Буває, що й черепок блищить. Пр. Капуста гарна, та качан гнилий. Пр. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Пр. | Сусальное золото – сухозлітка (сухозлотиця); шумиха. | Ценить на вес золота – цінити (цінувати) як золото; і на золото не дати (не віддати) чого.

Зол | Зол как собака – злий (лютий) як собака (як пес); (образн.) псом підбитий.

Зорька | До белой зорьки – [Аж] до світання (до світанку). | Зорька занялась – Зазоріло(ся). | На зорьке – на світанні (на досвітку); удосвіта.

Зоркий | Зоркий взгляд – пильний (проникливий) погляд. | Зоркий глаз – гостре (бистре, зірке, дозірне) око; бачуче око. | С зорким глазом – гострозорий; з гострим (бачучим, зірким) оком; з гострими (бачучими) очима.

Зрелище | Хлеба и зрелищ! – хліба і видовищ!

Зрелый | Зрелый умом, не зрелый умом – розумом дійшли, не дійшли; на розум спілий, не спілий; (іноді жарт. фам.) спілий, неспілий кавун у кого.

Зрение | Держать в поле зрения что – тримати (мати) у полі зору що; мати перед очима що; тримати в оці що. | Зрение ослаблено у кого – ослабли (притупилися) очі в кого; притьмарилися очі у кого, кому; став недобачати хто. | Иметь слабое зрение – недобачати; погано бачити; мати слабкий зір (слабкі очі); слабким на очі бути. | Лишиться зрения, потерять зрение – утратити зір (очі); отемніти (стемніти) [на очі];

204

Російсько-український словник сталих виразів

осліпнути. | Обман зрения – омана зору; зорова омана (мана). | Ослабеть зрением – ослабнути (упасти) на очі. | Ошибочная точка зрения – хибний (помилковий) погляд; (іноді) хибна точка зору. | Под [этим] углом зрения – з [цього] погляду; (іноді) під [цим] поглядом. | С моей (его…) точки зрения – на мій (на його…) погляд; на мою (на його…) думку; (іноді) з моєї (з його…) точки зору. | Это вне поля зрения чьего – це поза полем зору чийого; око чиє не обіймає цього (не сягає до цього). | Это остаётся вне поля зрения – це лишається (зостається) непоміченим; це лишається (зостається) поза полем зору (поза обсягом ока).

Зрительный | Зрительный зал – зал [для] глядачів.

Зря | Говорить зря – говорити дарма; без діла говорити. | Зря тратить деньги – даремне (марно, дурно, подурному) тратити (витрачати) гроші; марнотратити (розтринькувати) гроші. | Куда зря – куди попало (куди луча, куди очі); навмання.

Зубовный | Скрежет зубовный (книжн. библ.) – скрегіт зубовний; скрегіт (скреготання) зубів. | Со скрежетом зубовным (устар.) – скрегочучи зубами.

Зубок | Подарить на зубок (разг. устар.) – подарувати на перший зубок (зубик). | Попасть на зубок кому (разг.) – попасти(ся) на зубок (на язик) кому; датися на язик кому.

Зуб | Без одного, без нескольких зубов кто – щербатий (неповнозубий) хто; недолік зубів у кого. | Был бы хлеб, а зубы сыщутся – аби зуби, а хліб буде. Пр. До хліба зуби знайду. Пр. | В зубах навязло у кого (разг.) – у зубах нав’язло кому, в кого; має вже цього по саму зав’язку (по шию) хто. | Видит око, да зуб неймёт – хоч бачить око, та зуб не впійма (не вловить, не йме, не достане). Пр. Їв би паляниці, та зубів немає. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Так близько, а не достанеш. Пр. | Вооружённый до зубов (книжн.) – озброєний по зуби (до зубів). | Вы мне зубы не заговаривайте – ви мені зуби не замовляйте; ви мені не забивайте баки; ви мене не забалакуйте. | Давать, дать в зубы (по зубам) – давати, дати в зуби кому; загилювати, загилити по зубах кому. | Держать язык за зубами – тримати (держати) язик (язика) за зубами. [Їж борщ з грибами, держи язик за зубами. Пр.] | Зуб на зуб не попадает у кого (разг.) – зуб на зуб не попадає кому, в кого; зуба з зубом не зведе хто; зуби цокочуть у кого; зубами цокоче хто; зуб на зуб скаче в кого; зуб на зуб не налучить у кого. | Зубы скалить – шкірити (вишкіряти, вищиряти) зуби; (образн.) продавати (сушити) зуби; (лок.) зуби надворі тримати; (перен.) брати на глум (на глузи, на сміх, іноді на кпини) кого; глузувати з кого; сміх збивати з кого; сміх собі робити (смішкувата) з кого; (іноді) кпити з кого. | Иметь зуб на кого (против кого) (разг.) – мати зуб на (проти) кого; мати храп на кого. | Лишиться зубов – лишитися без зубів; збутися зубів; збеззубіти. | Ломать зубы на чём – ламати зуби на чому. | На голодные зубы – на порожній (на голодний) шлунок. | Не по зубам кому что (разг.) – не на чиї зуби (не про зуби чиї) що; несила (не під силу), не до сили, не до снаги кому що. | Не по зубам мне эти орешки – не на мої зуби горіх. | Око за око, зуб за зуб – око за око, зуб за зуб. | Полно зубы скалить – годі тих смішків; годі зуби яснити; досить глузувати. | Положить зубы на полку (разг.) – покласти зуби на полицю; не мати чого укусити; не мати чого на жорна кинути. | Поневоле станешь ворожить, коли нечего на зуб положить – навчить біда ворожити, коли нема чого у рот (на губу) положити. Пр. | Попасться кому на зубы – попастися (потрапити, датися) на зуби кому. | Разгорелись зубы у кого на что – загорілося кому чого; закортіло кому чого; аж слина (слинка) потекла (котиться) кому; у кого до чого. | Разжать зубы – розняти (розціпити) зуби. | С гнилыми зубами – з гнилими зубами; гнилозубий. | С густыми, с редкими зубами – з густими зубами; густозубий; з рідкими зубами; рідкозубий. | Сжать, стиснуть зубы – зціпити (стиснути, склепити) зуби. | Сквозь зубы говорить, сказать – крізь зуби цідити, процідити (говорити, казати, сказати); крізь зуби точити, проточити. | Скрежетать зубами – скреготати (скреготіти, скрипіти, скрипотіти) зубами. | Стучать зубами (от холода) – зубами цокотіти; зубами дзвонити. | Съесть зубы на чём – зуби на чому стерти (з’їсти). | Точить зуб (зубы) на кого, на что (разг.) – гострити зуби на кого, на що. [Гострити зуби на мою працю. Пр.] | Чесать зубы (разг.) – молоти язиком; теревені правити. | Щёлкать (ляскать) зубами (разг.) – клацати зубами.

Зюзя | Зюзя зюзей; как зюзя мокрый – мокрий, як хлющ (як хлюща); змоклий (промоклий) до рубця; мокрий, хоч викрути; мокрий, як хляки. | Как зюзя пьяный – п’яний, як хлющ (як хлюща, як чіп, як квач); п’яний, хоч [візьми та й] викрути; п’яний, як ніч [темна].

Зять | Приёмный зять – приймак (приймит).

Ивановский | Во всю Ивановскую – на всі заставши; на всі заводи; на все горло; на весь окіл; на всю силу (щосили); чимдуж; щодуху; що є духу (скільки духу). [Один бреше на усі заставки, інший бреше потрішку, оглядаючись, а усе не добре діло брехати. КвіткаОснов’яненко.] | Ивановский червяк (светляк) – іванова мушка; світун (купалка злотик);

205

Російсько-український словник сталих виразів

святойванівський гробачок.

Иванов | Иванов день, Иван Купала – івана Купа(й)ла. | Иванов цвет (златоцвет) –

золотоцвіт; ромея (ромен-зілля); роман (романець).

Иван | Иван-да-марья – братки (братики); брат-і-сестра (-сестриця); полуцвіт (полуцвіток); перестріч. [Ой на горі полуцвітки процвітають. Н. п.] | Иван, не помнящий родства – іван Безрідний (Безродич); Іван Забудько; Іван Непам’ятуший; (жарт.) Михайло Незгадайло. | Ни в городе Иван, ни в селе Селифан – ані пан, ані Іван. Пр. Іван — ні Богові, ні нам. Пр.

Ива | Плакучая ива – плакуча верба.

Игла | Игла без нитки – голка без нитки; гола голка.

Иголка | До иголки (устар.) – до дрібниць (до дрібнички); до крихітки (до зернятка); до нитки. | Иголки не подточить (не подпустить) – (і) голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; ні баба, ні громада; чиста робота. | Как иголку в стогу сена – як голка в сіні (у соломі). | Куда иголка, туда и нитка – куди голка, туди й нитка. Пр. | Одет с иголки – (те саме, що) Одет как с иголочки. Див. иголочка. | Сидеть как на иголках – як на терню (як на голках, як на шпичках, як на жару, зах. як на грані) сидіти.

Игольный | Игольное ушко – вушко голки (у голці).

Иголочка | Костюм с иголочки – новісінький костюм; костюм мов тільки (щойно) від кравця (мов оце тільки з-під голки). | Одет как с иголочки (разг.) – у новісінькому вбранні; убраний як на весілля; бездоганно убраний (прибраний).

Иго | Иго-бо моё благо и бремя моё легко (библ.) – бо ярмо моє любе і тягар мій легкий. | Свергнуть иго – визволитися з-під кормиги (з ярма, з неволі); скинути ярмо (кормигу). | Татарское иго (истор.) – татарська неволя; татарське ярмо.

Играть | Глаза играют – очі блищать (сяють). | Давай играть! – граймо!; граймося!; гуляймо!; нум(о) гратися!; нумо гуляти! | Играет, как кот (с) мышью – грається, як кіт [з] мишею. | Играть в жмурки – гратися (гуляти) в панаса (у піжмурки, у киці-баби, у сліпої баби). | Играть в куклы – гратися у ляльки (з ляльками). | Играть в мелок – набір грати. | Играть в молчанку – гратися у мовчана (у мовчанки); уперто мовчати. | Играть в мяч – гратися (гуляти) у м’яча. | Играть в прятки – гратися (гуляти) в (с)хованки; (перен.) лицемірити. | Играть вторую скрипку – грати другу скрипку; відігравати другорядну роль; мати другорядне значення. | Играть в футбол – грати в футбола. | Играть глазами (перен. разг.) – грати очима. | Играть значительную, выдающуюся роль – відігравати чималу (значну), видатну (визначну) роль; мати неабияку (чималу) вагу; мати неабияке (чимале) значення; чимало (багато) важити в чому. | Играть кого, чью роль; изображать кого на сцене – грати кого, чию роль; удавати кого на сцені. | Играть на повышение – бити на підвищення. | Играть на руку кому (разг.) – грати на руку кому. | Играть на скрипке, на дудке – грати на скрипку (на скрипці); у дудку (на дудку, у сопілку, на сопілку); дудити. | Играть первую скрипку (перен.) – першу скрипку грати; перед вести в чому. | Играть свадьбу – справляти весілля. | Играть с огнём – гратися (бавитися) з вогнем. | Молодая кровь играет – молода (юнацька) кров грає (буяє, шумує, шугає). | Судьба играет с людьми – доля грається людьми; доля жартує з людьми. | Это не играет роли – це не грає ролі; це не має ваги (значення); це нічого не важить; це мало що важить.

Игра | Была игра! – було клопоту! | Вести двойную игру (перен.) – грати (вести) двоїсту гру. | Взять верх в игре над кем – узяти над ким гору (верх) у грі; перемогти (заломити) кого в грі; спограти кого. | Игра в жмурки – гра в піжмурки (у Панаса, у киці-баби, у сліпої баби). | Игра не стоит свеч – не варта справа (не варте діло) й заходу; шкода Й заходу. [Для такої забави шкода й світла світити. Пр.] | Игра слов – гра слів; каламбур. | Игра судьбы (книжн.) – гра долі. | Раскрыть чью игру – виявити (розкрити, показати) гру чию.

Игривый | Игривое воображение – грайлива (пустотлива) уява. | Игривое настроение –

жартівливий (пустотливий) настрій. | Игривый ребёнок – пустотлива дитина; пустунчик (стрибунчик).

Игристый | Игристое вино – іскристе вино.

Игрушка | Это для него игрушка – це йому за іграшку (за іграшки). Идея | Навязчивая идея – настирлива (невідступна) ідея.

Идол | Идол его знает, где он – біс (дідько, чорт, лихий) його знає, де він є. | Сидеть (стоять) идолом – сидіти (стояти, стирчати) як (мов…) пень (бовдур).

Идти | Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). | Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло. | Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає). | Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії;

206

Російсько-український словник сталих виразів

(образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз. | Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд). | Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком). | Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться. | Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється). | Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)… | Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить. | Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік]. | Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли. | Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо). | Идёт! – гаразд!; добре!; згода! | Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.] | Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться. | Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що. | Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди! | Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири. | Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого. | Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили). | Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь. | Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом). | Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому. | Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого. | Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати. | Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому. | Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому. | Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.] | Идти за кем, за чем (следом)

– іти за ким, за чим. | Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі). | Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати. | Идти кому

– бути до лиця; личити; пасувати. | Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання. | Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети. | Идти к чему – личити (пасувати) до чого. | Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.] | Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі). | Идти на всех парах – іти повним ходом. | Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все. | Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого. | Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити. | Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого. | Идти на попятную, идти на попятный [двор] – підступатися (відмагатися) від чого; задкувати. | Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом. | Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя). | Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок. | Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки. | Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що. | Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги. | Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно). | Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати. | Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою). | Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава). | Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники). | Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом). | Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси). | Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку. | Идти по круговой линии – іти круга;

207

Російсько-український словник сталих виразів

іти колючи; колувати. | Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого. | Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом… | Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию. | Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися). | Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди. | Идти рядами – іти лавами (рядами). | Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові. | Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку. | Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати). | Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким. | Идти стеной – лавою (стіною) йти. | К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться. | Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало! | К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься). | Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці). | Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися). | Не идёт тебе так говорить

– не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати. | Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться. | Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила. | Он на всё идёт – він на все пристає (йде). | О чём идёт речь? – про (за) що йдеться? | Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре. | Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що. | Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб… | Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить. | Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту. | Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре. | Шли годы – минали роки (літа). | Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги. | Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста. | Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.

Иерихонский | Труба иерихонская (разг. шутл.) – ієрихонська труба.

Иже | Иже с ним, с ними (библ. ирон.) – і іже з ним, з ними; і ті, що з ним, з ними; і його, і їх однодумці (спільники).

Ижица | Ноги ижицей (разг. шутл.) – ноги іжицею (козликом). | От аза до ижицы – від аза до іжиці; від а до я; від а до зет; від краю до краю; від початку до кінця. | Прописать ижицу кому (разг. устар.) – іжицю прописати кому; вичитати кому; висловити нагану кому; хлосту (хлости) дати (завдати) кому. [Треба б йому іжицю прописати. Номис.]

Избавиться | Избавиться от горя, печали, тяжёлых мыслей (дум)… – збутися, позбутися горя, смутку, важких думок…; збути горе, смуток, важкі думки… | Избавиться от кого, чего – збутися (позбутися) кого, чого; збути (здихати) що; спекатися (згруб. здихатися) кого, чого; позбавитися кого, чого; відбутися від чого.

Избавлять | Избави Бог! (разг.) – крий Боже!; боронь Боже!; ховай Боже!; (не)хай Бог боронить (милує, відвертає)! | Избавить кого от беспокойства – позбавити кого клопоту. | Избавить кого от опасности – визволити (урятувати) кого з небезпеки; урятувати кого в небезпеці. | Избавить от смерти – урятувати (іноді відзволити) від смерті. [Ти одзволив нас од смерті. Казка.] | Избавь, избавьте меня от этого! – дай, дайте мені спокій з цим! | Избавьте меня от него – позбавте (визвольте) мене від нього. | Избавьте нас от своей переписки – не турбуйте нас своїм листуванням. | Нет уж! От этого избавьте! – ба ні! Дайте з тим спокій! | Он избавил меня от этого несчастья – він визволив (вирятував) мене з цієї біди (напасті, халепи); він урятував мене від цієї біди; він зарятував (порятував) мене.

Изба | Белая изба – світлиця; кімната; (застар.) горниця. | Выносить сор из избы –

виносити (виволікати) сміття (бруд) з хати; виносити на люди хатні справи (хатні таємниці); виставляти на світ брудне шмаття. | Изба-читальня – хата-читальня. | Не красна изба углами, красна пирогами – хоч нема де й сісти, аби було що з’їсти. Пр. Коли є хліба край, то й під вербою рай. Пр. Як хліба край, то й у хліві рай. Пр. Хоч хата (й) похила, та пирогів сила. Пр. | Своя избушка, свой простор – в своїй хаті своя правда, І сила, і воля. Шевченко. | Чёрная (курная) изба – курна хата.

Избегать | Беды не избежать – [Від] біди (лиха) не втечеш. | Для того, чтобы избежать чего – щоб уникнути чого. | Избегать вопроса – ухилятися від питання. | Избегать встречи, ссоры с кем-либо – уникати (тікати) зустрічі (стрічі), сварки з ким. | Избегать,

208