stalivyrazy

Російсько-український словник сталих виразів

Шальной | Шальная голова – навіжена (шалена) людина; (іноді розм.) шаленець (зайдиголова). | Шальная пуля – сліпа (дурна, заблукана) куля.

Шалость | Глупая шалость – безглузда (нерозумна) вихватка; безглуздий вибрик.

Шапка | Дать (получить) по шапке (разг.) – дати (дістати) по шапці. | Закидать шапками (разг. перен.) – шапками закидати. | Ломать, ломить шапку перед кем – шапкувати (шапку здіймати) перед ким; ламати шапку перед ким; низько кланятися (вклонятися) кому; запобігати ласки чиєї (в кого). | Не купил батька шапки — пусть уши мёрзнут – не купив батько капелюха — нехай мерзнуть мої вуха. Пр. На зло моїй жінці нехай мене б’ють. Пр. Коли моя жінка така, то нехай свині борошно їдять. Пр. На зло ворогам корову продам — хай мої діти молока не питимуть. Пр. | Ох, тяжела ты, шапка Мономаха! – тяжка ти, Мономахова короно! Пр. Ох, і тяжка ти, шапко Мономаха! Пр. Ох, і тяжка ж ти, доле самовладця! Пр. | Под красную шапку (попасть, угодить) (разг. устар.) – попасти (потрапити) у солдати; одягти [на себе] солдатський мундир. | По Сеньке (и) шапка – по Савці свитка. Пр. По синкові (й) шапка. Пр. Який кінь, така й кульбака. Пр. | Шапка в рубль, а щи без круп – на нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. Пани ж мої дрібнесенькі, а воші — як біб. Пр.

Шапочный | Прийти (явиться…) к шапочному разбору – прийти на шапкобрання. | Шапочное знакомство (разг.) – поверхова (далека) знайомість; поверхове (далеке) знайомство; тільки вітається з ким хто.

Шарик | Белые кровяные шарики – білокрівці. | Красные кровяные шарики – червонокрівці. Шарить | Шарить глазами, взглядом, взором (разг.) – нишпорити очима, поглядом;

перебігати очима.

Шарманка | Завести шарманку (перен. разг.) – накрутити катеринку.

Шар | Налить, залить шары (груб.-прост.) – залити очі; налитися. | Пробный шар (перен.)

– (с)пробна куля. | Хоть шаром покати (разг.) – як виметено (мов хто вимів, вимело); [а] нічогісінько нема(є); порожнісінько; (іноді) хоч конем грай.

Шатающийся | Шатающаяся походка – хитлива (хитка) хода. Шатер | Разбить шатры – стати наметом.

Шаткий | Шаткие убеждения – хисткі (хибкі, хиткі, несталі) переконання. | Шаткое положение – хистке (непевне) становище.

Шатко | Ни шатко ни валко – так собі; сяк-так; абияк; ні добре ні погано; помаленьку.

Шахматный | Шахматная доска – шахівниця. | Шахматная игра – гра в шахи. Шах | Шах и мат кому, чему (перен.) – шах і мат кому, чому.

Швах | Дело швах (разг.) – погане діло (кепська справа).

Шевелиться | Шевелятся деньги [в кармане] у кого (разг.) – є грошики (грошенята [у кишені] в кого; (фіг.) шелестять (бряжчать) грошики (грошенята) [у кишені] в кого.

Шевелить | И [даже] бровью не шевельнул, не шевельнет – і оком не моргнув, не моргне; і [навіть] бровою не моргнув, не моргне.

Шелковый | Он как шёлковый (перен. разг.) – його хоч у вухо бгай (хоч до рани клади); (іноді) він як те телятко.

Шерсть | Гладить, погладить по шерсти кого – гладити, погладити за шерстю кого. | Гладить, погладить против шерсти кого – гладити, погладити проти шерсті кого.

Шестой | Шестая часть – шестина.

Шесток | Всяк сверчок знай свой шесток – знай, свине, своє лігво. Пр. Знай, козо, своє стійло. Пр. Знай, кобило, де брикати. Пр. Знай, хто старший. Пр. Не літай, вороно, в чужії хороми. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Свиня в наритниках — так уже й кінь. Пр. Коли не пиріг, то й не пирожися [, як не тямиш, то й не берися]. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся. Пр. Коли ти швець, то пильнуй свого копила. Пр.

Шея | Вешаться, бросаться на шею кому; виснуть, висеть на шее у кого (разг.) –

вішатися (чіплятися) на шию кому (на шию до кого), кидатися в обійми кому; виснути, висіти, повиснути на шиї в кого, кому. | В шею, в три шеи гнать, толкать, выталкивать… кого (разг.) – у щию (утришия), у три вирви, у потилицю гнати, штовхати, виштовхувати кого. | Дать (надавать) по шее (в шею, по шеям) (разг.) – потиличника дати (надавати потиличників); у потилицю зацідити; дати по гамалику; тришия дати. | Навязать (посадить) на шею чью, кому – накинути (посадити) на шию чию, кому. | Навязаться на шею чью, кому (разг.) – накинутися на шию чию, кому. | Наломать (намять) кому шею; дать (надавать, накласть) кому в шею (по шее, по шеям) (разг.) –

надавати нашийників ((за)потиличників) кому; накласти по шиї (по потилиці) кому; набити потилицю кому, наминачки дати кому; (жарт.) нагодувати нашийниками ((за)потиличниками) кого. | На свою, мою… шею; себе на шею (сделать что) – на свою,

489

Російсько-український словник сталих виразів

мою… голову; собі на голову. | На свою шею брать, взять кого, что (разг.) – на свою голову брати, взяти кого, що. | Получить по шее (вульг.) – дістати по шиї (по потилиці, по гамалику). | Сбросить, сбыть… с шеи кого, что – здихатися (збутися) кого, чого. | Сидеть на чьей шее, на шее у кого; сесть на шею кому, на чью шею – сидіти на шиї в кого, на чиїй шиї; сісти на чию шию, на шию кому. | Сломать, свернуть, свихнуть шею кому – скрутити (звернути) шию (в’язи) кому; (іноді) карк(а) зломити (вломити) кому.

Шиворот | Взять, схватить за шиворот (разг.) – узяти, схопити за петельки (за комір). | Шиворот-навыворот (разг. фам.) – навпаки, (лок. навверле); шкереберть.

Шило | Шила в мешке не утаишь – шила в мішку не сховаєш (не втаїш). Пр. Шило в мішку не втаїться. Пр. Крий, ховай погане, а воно ж таки гляне. Пр. Вийде наверх, як олива на воді. Пр. Штовхни у стіл — ножиці обізвуться. Пр.

Ширина | Два метра в ширину (шириною) – два метри завширшки (рідше уширшки). Ширма | Быть, служить ширмой (перен.) – бути ширмою, правити за ширму.

Ширь | Во всю ширь развернуть(-ся) – на всю широчінь розгорнути(-ся).

Шито | Шито-крыто; шито да (и) крыто (разг.) – потай, як ніде нічого; тишком, тишкомнишком, нишком; (іноді) шите й крите (шито й крито).

Шить | Кто шьёт, а кто порет – одне шиє, друге поре. Пр. | Ни шьёт ни порет – ні кує ні меле. Пр. | Шить мелкой строчкой – шити дрібненьким вистягом; (фіг.) маком шити.

Шишка | Вскочила шишка на лбу – набігла ґуля на лобі. | Крупная шишка кто (перен.) –

велика цяця (велике цабе).

Шиш | Ни шиша не знать (не понимать) (груб.-прост.) – (а)нічогісінько не знати (не розуміти, не тямити). | Ни шиша [нет] у кого (груб.-прост.) – нічого, [а] нічогісінько [нема, немає] в кого.

Шкура | Быть (очутиться) в чьей шкуре – бути (опинитися) в чиїй шкурі. | Делить шкуру неубитого медведя – ділити шкуру з невбитого ведмедя, з живого ведмедя шкуру ділити (пропивати). [Вовк ще в лісі, а вони вже шкуру ділять. Пр.] | Драть (сдирать), содрать шкуру (две, три… шкуры) с кого (перен. разг.) – дерти (драти, здирати, лупити), здерти (злупити) шкуру (дві, три… шкури) з кого; білувати, оббілувати кого. | Дрожать за свою шкуру (перен. разг.) – тремтіти (дрижати) за свою шкуру. | Испытать (почувствовать) на своей (собственной) шкуре что – спробувати (відчути) на своїй (власній) шкурі що; досвідчитися на своїй (власній) шкурі чого. | Шкура барабанная (устар.) – шкура барабанна.

Шнырять | Шнырять глазами (разг.) – зиркати [очима] сюди й туди.

Шов | Держать (стоять…) руки по швам – стояти струнко; (іноді) виструнчитися. Шоры | В шоры кого брать, взять; держать в шорах кого (перен. разг.) – у шори брати,

узяти кого; держати (тримати) в шорах кого.

Шпага | Продать шпагу (перен. устар.) – запродатися. | Скрестить шпаги (перен.) –

схрестити шаблі (шпаги).

Шпилька | Пустіть (отпустить) шпильку (перен. разг.) – пустити шпильку; укинути ґедзика; пришити гаплик; (іноді) квітку пришити (пришпилити).

Шпоры | Дать шпоры коню – стиснути коня острогами; дати остороги коневі. Штат | Остаться за штатом (устар.) – залишитися (лишитися) поза штатом. |

Полагается (положено) по штату – належить (годиться) за штатом.

Штука | В том(-то) и штука; вот в чём штука; в этом вся штука (разг.) – тож-то й воно; не що бо й що; тож-бо то й є; тим-то й ба; от у чому річ (сила); от у чому вся сила. | Выкидывать (откалывать, отмачивать) штуки (разг.) – витинати (викидати) штуки; коники (фіглі) викидати. | Не штука (в знач. сказуемого) – не штука. [Не штука наука, а штука розум. Пр.] | Отколоть (отмочить, удрать, выкинуть) штуку (разг.) – викинути (удрати) штуку; утяти [штуку], (рідше) утнути [штуку]; (у)стругнути [штуку]; ушкварити (упороти).

Штык | Взять в штыки (перен.) – узяти в багнети. | Встретить (принять) в штыки кого, что (перен.) – багнетами (у багнети, у штики) зустріти (прийняти) кого, що.

Шуба | Шуба висит, а тело дрожит – кожух лежить, а дурень дрижить. Пр. | Шубы не сошьёшь из чего (шутл.) – кожуха (шуби) не пошиєш із чого; шуба з чого не гріє.

Шуметь | Шумит, шумело в голове чьей, у кого – шумить, шуміло в голові у кого, кому; п’яненький (під чаркою) хто; джмелі (чмелі) гудуть у голові кому, в кого.

Шумок | Под шумок делать что (разг.) – тихцем; тишком (нишком), тишком-нишком (нишком-тишком); під колотнечу (під [той] колот, під [той] галас).

Шум | Много шуму из ничего, из пустяков – багато галасу знічев’я (даремно). Пр. За онучу збито (збили) бучу. Пр. Сваряться за міх, а в міху нічого немає. Пр. З великої хмари та

490

Російсько-український словник сталих виразів

малий дощ. Пр. Грім рака вбив. Пр. Не стільки млива, скільки дива. Пр. | Наделать шуму

– наробити шелесту (галасу, колоту, іноді розм. тарараму). | Поднять шум – збити (зняти, зчинити) бучу; зчинити ґвалт (галас, гамір); зняти галас (іноді ще шарварок). | Шуму много, а толку мало – галасу багато, а діла мало. Пр. Діла на копійку, а балачок на карбованець. Пр. Хвальби повнії торби, а в торбі нема нічого. Пр. Розносився, як чорт (як дідько) з бубном. Пр.

Шутить | Шути, да оглядывайся – жарти жартами, а хвіст набік. Пр. Смійся, смійся, а зуби на полиці держи. Пр. | Шутить над кем, чем – жартувати з кого, з чого; брати на жарт(и) кого, що.

Шутка | В шутку – жартома (жартом). | Кроме шуток, без шуток (разг.) – без жартів; облишмо жарти. | Не до шуток – не до жартів (не до сміху); непереливки. Добрі смішки з чужої лемішки. Пр. | Не на (в) шутку – не на жарт; не жартом; неабияк; дуже тяжко. | Отделываться» отделаться шутками – відбувати(ся), відбула(ся) жартами (жартом). | Превращать, превратить в шутку что – повертати, повернути (обертати, обернути) на

(в) жарт що. | Принимать, принять в (за) шутку что – брати, узяти за жарт що; сприймати, сприйняти як жарт що; уважати за жарт що. | С ним шутки плохи – з ним лихі жарти; з ним не жартуй(те).

Шуточный | [Это] дело не шуточное – [Це] не жарт; [це] неабияка річ; (розм.) непереливки; (іноді) [це вже] пахне смаленим.

Шут | Какого шута? – на якого біса (дідька)?; якого біса (чорта, дідька)? | Корчить, разыгрывать, строить [из себя] шута [горохового] – удавати [з себе] блазня (блазнити); дурника [з себе] строїти (клеїти); у дурні шитися. | Шут его, её, их… знает – біс (дідько, лихий) його, її, їх… знає.

Щадить | Не щадя живота своего – не шкодуючи (не жаліючи) життя свого. Щедроты | От щедрот [своих] (устар. ирон.) – від щедрот [своїх]; з ласки своєї.

Щедрый | Щедрая рука не оскудеет – щедра рука не зубожіє. Пр. Рука давця не збідніє до кінця. Пр.

Щека | Уплетает (уписывает) за обе щеки (разг.) – уминає за обидві щоки; їсть, аж за вухами лящить (аж вуха ходять).

Щекотливый | Щекотливое положение – дражливе (делікатне, ніякове) становище.

Щелкать | Щёлкать что точно (как, будто) орехи, семечки – лускати що як ті горішки, як те насіння.

Щелчок | Давать, дать щелчок в нос (перен.) – давати, дати щигля в ніс; (розм.) давати, дати цибульки під ніс; (іноді) давати, дати (задати) пинхви. […Цибульки б дать йому під ніс. Котляревський. Задав пинхви — нехай чха. Пр.]

Щепа | Разбить в щепы, в щепки (разг.) – на гамуз (ущент, у дрізки, на дрізки) розбити (розтрощити); на тріски (на скіпки) побита; на тріски (на гамуз) поламати. | Стал худой, как щепка – став худий, як тріска (як скіпка); ізсох на (в) ухналь; стягся на нитку.

Щепка | Разбить в щепы, в щепки (разг.) – на гамуз (ущент, у дрізки, на дрізки) розбити (розтрощити); на тріски (на скіпки) побита; на тріски (на гамуз) поламати. | Стал худой, как щепка – став худий, як тріска (як скіпка); ізсох на (в) ухналь; стягся на нитку.

Щетинка | Всучить щетинку кому (разг.) – підшпигнути кого; укинути ґедзика кому.

Щит | Вернуться на щите – [Повернутися на щиті (убитим). | Вернуться со щитом –

(по)вернутися з щитом (переможцем).

Щи | Тех же щей, да пожиже влей – хоч того самого, аби в іншу миску. Пр. Нехай книш, аби не паляниця. Пр. Хоч гірше, аби інше. Пр. Ту ж саму тетерю і на вечерю. Пр. Той же Панько, тільки в других штанях. Пр.

Щука | И щуку бросили в реку – замкнули вовка межи вівці. Пр. Покарали кота мишами.

Пр. Поставили цапа город стерегти. Пр. | На то и щука в море, чтоб карась не дремал –

на те й щука в морі, щоб карась не дрімав. Пр. На те й муха на світі, щоб ліниві удень не спали. Пр.

Юбка | Держаться за юбку чью (за бабью юбку) – триматися (держатися) спідниці (плахти, запаски) чиє ї; триматися (держатися) за чию спідницю (плахту, запаску); триматися (держатися) жінчиної (жіночої) спідниці (плахти), триматися (держатися) за жінчину (жіночу) спідницю (плахту); жити за чиїм (жіночим, жінчиним) загадом; (давн. також.) носити [чию, жінчину] плахту. [Іван носить плахту, а Настя булаву. Пр.]

Юдоль | Юдоль печали, плача… – юдоль (паділ, долина) смутку, плачу… Юмор | Юмор висельника (ирон.) – гумор шибеника (повішеника); шибеників гумор.

Юность | В юности – замолоду; за молодих (юних) літ. | Одного поля ягода – одного поля ягода. Пр. Одного пір’я птах. Пр. Одного тіста книш(і). Пр. З того сукна й ґудзики. Пр.

491

Російсько-український словник сталих виразів

Одного плота коли. Пр. З одного яйця повилазили. Пр. Усі на один копил. Пр.

Яблоко | Яблоко (яблочко) от яблоньки недалеко падает – яблучко від яблуньки не відкотиться (недалеко відкотиться). Пр. Яке коріння, таке й насіння. Пр. Який корінь, такий і паросток (пагінець, відмолодок). Пр. Який дід, такий його й плід. Пр. Яка пшениця, така й паляниця. Пр. Яке дерево — такий клин, який батько — такий син. Пр. Від доброго кореня добрі й окоренки. Пр. Яка хатка, така й пані-матка. Пр. | Яблоко раздора (перен.) – яблуко незгоди (розбрату); (іноді) кість незгоди. | Яблоку негде упасть,

– яблуку нема де (ніде) впасти; ніде (нема де) курці клюнути; і курці ніде клюнути; нема де й голці впасти; нема де (ніде) й голкою штрикнути.

Ягода | Не нашего поля ягода – не нашого поля ягода. Пр. Не нашого пір’я птах. Пр. Не нашого тіста книш. Пр. То люди не з нашої хати. Пр. Не нашого села парафіяни. Пр. | Одного поля ягода – одного поля ягода. Пр. Одного пір’я птах. Пр. Одного тіста книш(і). Пр. З того сукна й ґудзики. Пр. Одного плота коли. Пр. З одного яйця повилазили. Пр. Усі на один копил. Пр.

Язык | Боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто. | Вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти. | Владеть языком – володіти (орудувати) мовою. | Говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних. | Говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою. | Держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик(а) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (іноді) замикати рот (уста). | Идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик. | Как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що. | Овладеть языком – опанувати мову (оволодіти мовою). | Они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз. | Остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто. | Прикусить (закусить) язык (перен. разг.) – прикусити (прип’ясти) язик(а), укуситися (укусити себе) за язик. [Укусись за язик, та й мовчи. Номис.] | Просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить. | Птичий язык – пташина мова. | Разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна, поточна) мова; (іноді просто) розмова (а також поет. мова-розмова). | Родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова. | Слетать, срываться с языка – зриватися з язика. | Чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) –

клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (фіг. також) язиком горох товкти, язиком піну збивати. | Что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці). Пр. Хто що гадає, те й (ви)мовляє. Пр. | Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – Що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці. Пр. У п’яного що в серці, те й на язиці. Пр. Не бий, не волочи, у горілці язик намочи — всю правду скажу. Пр. | Чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів. | Язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто). | Язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (іноді) усох язик кому (в кого). [Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відняло. Мирний. І — всім разом заціпило… Шевченко.] | Язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого. | Язык преподавания – викладова мова. | Язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебення кому (у кого); (розм. також) забув язика у роті хто. [Нам сиділося, як собаці на човні, а язики в роті поприсихали. Яновський.] | Язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на ко(ло)вороті в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (іноді схвально) язикатий хто. | Язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе. Пр. (ірон.) Язик доведе до Києва і до кия. Пр. Язик на край світу доведе. Пр. Хто питає, той не блудить. Пр. | Язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає). Пр. | Язык мой — враг мой – язик мій — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Пр. Мовчи, глуха, менше гріха. Пр. Млин меле — мука буде, язик

492

Російсько-український словник сталих виразів

меле — біда буде. Пр. Язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш. Пр. Дай язикові волю — заведе у неволю. Пр. | Языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай. Пр. Губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи). Пр. Язиком мели, а рукам волі не давай. Пр. Язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай. Пр. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Пр. | Языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати. Пр.

Одне — творити язиком, а друге — перти плуга. Пр. Найменше діло — балакати. Пр. Хоч варила — не варила, аби добре говорила. Пр.

Яйцо | Колумбово яйцо – колумбове яйце. | Курицу яйца не учат – яйця курки (курей) не вчать. Пр. Діти батька не вчать. Пр. | Носится как курица с яйцом – носиться як курка з першим яйцем. Пр. Носиться як кіт з оселедцем. Пр. Носиться як дурень з писаною торбою. Пр. Носиться як баба з ступірем. Пр. Товчеться як Марко по пеклу (пеклі). Пр. Товчеться як дурень із ступою. Пр. Товчеться як чорт з бубном. Пр. Величається як чумацька воша. Пр. | Сказочное яйцо – яйце-райце. | Яйца курицу учат (ирон.) – мудріші тепер яйця, ніж кури. Пр. Мудріше яйце від курки. Пр. Розумніші яйця, як кури. Пр.

Яма | Не рой другому яму — сам в неё попадёшь – не копай (не рий) іншому ями, бо сам у неї впадеш. Пр. Хто іншому (другому) яму копає, той у неї сам попадає. Пр. Хто іншим лиха бажає, сам лихо має. Пр. Не роби нікому того, що тобі не мило. Пр. Чого сам собі не зичиш, того і другому не жадай. Пр.

Ярмо | Впрягать, впрячь в ярмо кого (перен.) – запрягати, запрягти в ярмо кого; накидати, накинути ярмо на кого; підгортати, підгорнути (підбивати, підбити) під кормигу кого; уярмлювати, уярмити кого. | Сбросить с себя ярмо – скинути з себе ярмо (кормигу).

Ярость | Вне себя от ярости – не тямлячи себе (не тямлячись) з люті (з лютості); як несамовитий (-та, -те, -ті). | Привести в ярость кого – розлютувати (розлютити) кого. | Прийти в ярость – розлютуватися (розлютитися); розшаленіти; (про багатьох) пошаленіти.

Ясно | Ясно как божий день – ясно як білий (як божий) день; ясно як сонце ясне. Ясный | Яснее ясного (разг.) – ясно-яснісінько; цілком ясно (очевидно); ясніше, як (над)

сонце [ясне]. | Ясное дело (разг.) – ясна річ; зрозуміла річ; звичайна річ (звичайно). | Ясный сокол (нар. поэт.) – ясний сокіл; сокіл-білозір.

Я | Не я буду, (реже) не я буду, если не… – не я буду (я не я буду), якщо (коли) не… | По мне (разг.) – як на мене (про мене, іноді щодо мене, для мене). | Я не я [, лошадь не моя] (разг.) – я не я [і хата не моя]; моя хата скраю.

493